Справа № 553/2295/20 Номер провадження 11-кп/814/769/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 січня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава об'єднані кримінальні провадження №12020170030000686, №12021170460000009, №12021170460000171 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 03 квітня 2023 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець c. Велика Рудка Диканського району Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий,
визнаний винуватим та засуджений:
- за ч.2 ст.15 та ч.2 ст.185 КК України - на 1 (один) рік позбавлення волі;
- за ч.2 ст.185 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України - на 3 (три) роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засуджений на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтава від 14 грудня 2018 року та остаточно засуджений на 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 :
- на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» майнову шкоду в розмірі 9138,05 грн;
- на користь держави процесуальні витрати в сумі 653,80 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
В середині серпня 2020 року ОСОБА_8 шляхом віджиму рами вікна проник до будинку №8-б по вул. Надворсклянській в м. Полтава, звідки таємно, повторно, викрав пилосос, тонометр та інші речі, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 2364,95 грн.
04 січня 2021 року в нічний час доби обвинувачений поблизу залізничних колій за адресою: м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославовича буд. 3, (на колії №4 та на стрілочному переводі №504), таємно, повторно, викрав деталі верхньої будови колії, внаслідок чого заподіяв Регіональній філії «Південна залізниця» виробничого підрозділу «Полтавська дистанція колії» АТ «Українська залізниця» майнову шкоду на загальну суму 2471,69 грн.
05 січня 2021 року в нічний час доби ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу залізничних колій за вказаною вище адресою, таємно, повторно, викрав деталі верхньої будови колії, внаслідок чого заподіяв цій же філії АТ «Українська залізниця» майнову шкоду на загальну суму 2152,14 грн.
06 січня 2021 року в нічний час обвинувачений поблизу залізничних колій за цією ж адресою таємно, повторно, викрав деталі верхньої будови колії, наслідок чого заподіяв Регіональній філії «Південна залізниця» виробничого підрозділу «Полтавська дистанція колії» АТ «Українська залізниця» майнову шкоду на загальну суму 1775,41 грн.
11 січня 2021 року на цьому ж місці, таким же способом, ОСОБА_8 таємно, повторно, викрав деталі верхньої будови колії, внаслідок чого заподіяв цьому ж потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1157,46 грн.
12 січня 2021 року в нічний час обвинувачений, перебуваючи поблизу залізничних колій за вказаною адресою, таємно, повторно, викрав деталі верхньої будови колії, внаслідок чого заподіяв Регіональній філії «Південна залізниця» виробничого підрозділу «Полтавська дистанція колії» АТ «Українська залізниця» майнову шкоду на загальну суму 1992,43 гривень.
01 квітня 2021 року близько 17 год. ОСОБА_8 , перебуваючи на залізничному відстійнику станції «Полтава-Південна», що неподалік залізничного переїзду вулиці Князя Святославовича та уздовж вулиці Кільцевої в м. Полтава, шляхом демонтажу, таємно, повторно, викрав із залізничного вагону №58050337 сім затяжок горизонтального важелю, чим спричинив АТ «Укрзалізниця» майнової шкоди на загальну суму 1958, 32 грн.
03 квітня 2021 року близько 17 год. обвинувачений, перебуваючи на цьому ж відстійнику, таким же способом, таємно, повторно, викрав із залізничного вагону №59964437 одну затяжку горизонтального важелю, внаслідок чого заподіяв АТ «Укрзалізниця» майнову шкоду на загальну суму 279,76 грн.
05 квітня 2021 року близько 17 год. ОСОБА_8 таким же способом та цьому ж місці таємно, повторно, викрав із залізничного вагону №58049529 сім затяжок горизонтального важелю, чим заподіяв АТ «Укрзалізниця» майнову шкоду на загальну суму 1958,32 грн.
08 квітня 2021 року близько 16 год. обвинувачений, перебуваючи на вказаному залізничному відстійнику, таємно, повторно, викрав із залізничного вагону №58028887 сім затяжок горизонтального важелю, внаслідок чого заподіяв АТ «Укрзалізниця» майнову шкоду на загальну суму 1958,32 грн.
10 квітня 2021 року близько 16 год. ОСОБА_8 на цьому ж місці, таємно, повторно, викрав із залізничного вагону №58027012 вісім затяжок горизонтального важелю, внаслідок чого заподіяв АТ «Укрзалізниця» майнову шкоду на загальну суму 2238,07 грн.
12 квітня 2021 року близько 16 год. обвинувачений там же, таким же способом, таємно викрав із залізничного вагону №58029976 вісім затяжок горизонтального важелю, чим заподіяв АТ «Укрзалізниця» майнову шкоду на загальну суму 2238,07 грн.
14 квітня 2021 року близько 16 год. ОСОБА_8 , перебуваючи на цьому ж залізничному відстійнику, таємно, повторно, викрав із залізничного вагону №58026659 дві затяжки горизонтального важелю, внаслідок чого заподіяв АТ «Укрзалізниця» майнову шкоду на загальну суму 559,52 грн.
17 квітня 2021 року близько 18 год. обвинувачений, перебуваючи на залізничному відстійнику станції «Полтава-Південна», що неподалік залізничного переїзду вулиці Князя Святославовича та уздовж вулиці Кільцевої в м. Полтава, шляхом демонтажу, таємно, повторно, намагався викрасти із залізничного вагону №58040619 затяжку горизонтального важелю вартістю 162,76 грн, з двома вертикальними важелями вартістю 71,35 грн та двома підвісами башмака вартістю 45,65 грн, які належать «Філії Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Українська залізниця», але не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий охороною залізничних вагонів.
Кримінальне провадження розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить зарахувати у строк покарання строк його перебування під вартою в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23) у період з 25 травня 2021 року до 03 квітня 2023 року.
При цьому зазначає, що з 25 травня 2021 року утримувався під вартою в умовах слідчого ізолятора та не був направлений для відбування покарання у зв'язку з розглядом судом даного провадження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено частково, змінено вирок суду першої інстанції та зараховано обвинуваченому у строк покарання період його попереднього ув'язнення з 01 червня 2021 року до 02 квітня 2023 року.
Постановою від 08 серпня 2024 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду задовольнила касаційні скарги прокурорів, скасувала ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_8 та призначила новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Крім того, обвинувачений та його захисник порушують питання про застосування приписів Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», оскільки за рядом епізодів крадіжок сума викраденого майна не достатня для притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання доводів апеляційної скарги з доповненнями, думку прокурора про необхідність застосування Закону України №3886-ІХ про декриміналізацію крадіжок та відсутність визначених законом підстав для зарахування обвинуваченому у строк покарання строку його перебування під вартою в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23) у період з 25 травня 2021 року до 03 квітня 2023 року, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України та ч.2 ст.185 КК України (за епізодом від 04 січня 2021 року) за наведених у вироку обставин в апеляційній скарзі не оспорюються.
Також місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про обставини вчинення ОСОБА_8 діяння, передбаченого ч.2 ст.15 та ч.2 ст.185, і ч.2 ст.185 КК України (за епізодами 05, 11, 12 січня 2021 року та 01, 03, 05, 08, 10, 12, 14 квітня 2021 року), кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, що ніким із учасників провадження не заперечується.
Відповідно до вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон №3886-IX), яким внесено зміни до ст.51 КпАП України (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч.1 ст.51 КпАП України (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення обвинуваченим у 2021 році кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 та ч.2 ст.185, і ч.2 ст.185 КК України (за епізодами 05, 11, 12 січня 2021 року та 01, 03, 05, 08, 10, 12, 14 квітня 2021 року), розмір вартості майна, з якого настає кримінальна відповідальність, становив 2270 грн.
Як видно з мотивувальної частини вироку, сума майна, яким обвинувачений намагався заволодіти та викрав за вказаними епізодами є меншою, ніж визначена для кримінальної відповідальності у даному випадку (2270 грн).
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Приписами ч.3 ст.479-2 КПК України встановлено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Обвинувачений ОСОБА_8 надав згоду на закриття провадження з цих підстав, про що зазначив у своєму клопотанні.
Таким чином, вирок суду в частині засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст.15 та ч.2 ст.185 КК України підлягає до скасування, а кримінальне провадження в цій частині до закриття на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
З наведених підстав також необхідно виключити з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (за епізодами 05, 11, 12 січня 2021 року та 01, 03, 05, 08, 10, 12, 14 квітня 2021 року), оскільки сума викраденого майна за кожним із цих епізодів є меншою, ніж визначена для кримінальної відповідальності у даному випадку - 2270 грн.
Доводи обвинуваченого про необхідність зарахування у строк покарання строку перебування під вартою з 25 травня 2021 року до 03 квітня 2023 року є неприйнятними.
Відповідно до ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднім ув'язненням є запобіжний захід, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Водночас, відповідно до п.12 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді.
Вказані повноваження суду засновані і на приписах ст.90 Кримінально-виконавчого кодексу України, які узгоджуються із тими, про які йдеться в п.12 ч.1 ст.537 КПК України.
У випадку тимчасового залишення засудженого у слідчому ізоляторі він є таким, що вже позбавлений свободи на підставі вироку, який набрав законної сили і виконується. У цьому разі змінюється лише режим відбування покарання у зв'язку з необхідністю проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25 травня 2021 року скасовано звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання та направлено його в місця позбавлення волі для відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2018 року.
Цим же судом ухвалою від 01 червня 2021 року постановлено рішення про залишення ОСОБА_8 в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» тимчасово на час розгляду Ленінським районним судом м. Полтави справи №553/2295/20.
Тимчасове залишення обвинуваченого в порядку п.12 ч.1 ст.537 КПК України, ст.90 КВК України в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для участі у розгляді цього кримінального провадження, в аспекті застосування приписів ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, ч.1 ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» не може вважатися запобіжним заходом.
Таким чином, залишення ОСОБА_8 в цій державній установі є строком відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2018 року, і цей строк не є строком попереднього ув'язнення у цьому провадженні.
У кримінальних провадженнях №12020170030000686, №12021170460000009, №12021170460000171, які були об'єднані відповідно до положень ст.334 КПК України у справі № 553/2295/20, запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 не обирався.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №663/537/17 у разі, коли особа вчинила злочин із 21 червня 2017 року, застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №2046-VIII від 18 травня 2017 року, яка не передбачає зарахування у строк попереднього ув'язнення перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Положення ч. 5 ст.72 КК України у їх взаємозв'язку із приписами ст.71 цього Кодексу не містять підстав до зарахування у строк остаточно призначеного у цьому провадженні за сукупністю вироків покарання, покарання відбутого за попереднім вироком Ленінського районного суду міста Полтави від 14 грудня 2018 року.
Тому відсутні визначені законом підстави зараховувати у строк покарання обвинуваченому строк його перебування під вартою в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23) у період з 25 травня 2021 року до 03 квітня 2023 року.
Отже, апеляційну скаргу обвинуваченого з урахуванням доповнень необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 284, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 03 квітня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині засудження його за ч.2 ст.15 та ч.2 ст.185 КК України скасувати, а кримінальне провадження №12021170460000171 в цій частині закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за епізодами 05, 11, 12 січня 2021 року та 01, 03, 05, 08, 10, 12, 14 квітня 2021 року стосовно потерпілого АТ «Українська залізниця».
Вважати ОСОБА_8 засудженим за:
- ч.2 ст.185 КК України (за епізодом від 04 січня 2021 року стосовно потерпілого АТ «Українська залізниця») до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч.3 ст.185 КК України до покарання у видіпозбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудити ОСОБА_8 на 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтава від 14 грудня 2018 року у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно засудити ОСОБА_8 на 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3