Справа № 161/2110/24 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С.
Провадження № 22-ц/802/92/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
30 січня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з - Черняк О. В.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Гранд-Агро 2019», приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук Мирослава Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Поха Володимир Анатолійович, орган опіки та піклування Підгацівської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання недійсним договору дарування квартири, застосування наслідків недійсності правочину та поновлення запису про право власності, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року,
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (далі - ТзОВ «Спектр-Агро») звернулось в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що 17 березня 2021 року між ТзОВ «Спектр-Агро» та Фермерським господарством (далі - ФГ) «Гранд-Агро 2019» був укладений договір поставки продукції виробничо-технічного призначення, за умовами якого у власність ФГ «Гранд-Агро 2019» передано товар на загальну суму 5 591 802,53 грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки між ТзОВ «Спектр-Агро» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № П/69/21-ВЛ, за умовами якого останній поручився перед кредитором за виконання ФГ «Гранд-Агро 2019» своїх зобов'язань за договором поставки. За умовами договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою зобов'язання боржника за основним договором. У зв'язку із неналежним виконанням ФГ «Гранд-Агро 2019» та ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами 23 січня 2023 року ТзОВ «Спектр-Агро» звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення із ФГ «Гранд-Агро 2019» та ОСОБА_2 суми заборгованості та інших фінансових нарахувань відповідно до погоджених умов договору поставки та договору поруки. На підставі наказу Господарського суду Волинської області від 04 жовтня 2023 року по справі № 903/87/23-2, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31 травня 2023 року по справі № 903/87/23, до стягнення з ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Спект-Агро» підлягають грошові кошти у розмірі 2 346 153,08 грн та 35 192,30 грн понесених витрат по сплаті судового збору, а всього на загальну суму 2 381 345,38 грн.
14 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Похою В. А. відкрито виконавче провадження № 73330718 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області. На час укладення договору поруки у власності ОСОБА_2 знаходилась квартира АДРЕСА_1 .
Позивач також зазначав, що 13 квітня 2023 року йому стало відомо, що боржник ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13 квітня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук М. В., на безоплатній основі відчужив свою квартиру в користь малолітньої дочки ОСОБА_4 . Останній був обізнаний про порушення умов договору поставки та договору поруки, отже міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку постановлення на користь ТзОВ «Спектр-Агро» судового рішення та його подальшого виконання шляхом звернення стягнення на нерухоме майно та інші його цінності. Укладений договір дарування квартири реально не породжував жодних реальних правових наслідків (окрім нагативних наслідків для позивача), оскільки дарувальник продовжував фактично володіти та користуватися зазначеним нерухомим майном. Після відчуження майна ОСОБА_2 не вчиняє жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості та виконання наказу Господарського суду Волинської області.
Позивач вважає, що оспорюваний договір дарування квартири є фраудаторним, тобто вчиненим боржником ОСОБА_2 на шкоду кредитору ТзОВ «Спект-Агро», оскільки при укладенні договору дарування квартири ОСОБА_2 мав прямий умисел щодо фіктивного укладення спірного договору дарування квартири із власною дружиною та в інтересах їх спільної доньки ОСОБА_4 задля уникнення відповідних негативних для себе наслідків у зв'язку із існуванням та законодавчою необхідністю виконання договору поруки та рішення Господарського суду Волинської області.
Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування квартири від 13 квітня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67190625 від 13 квітня 2023 року та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у цій справі у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з?явилися і не подавали апеляційному суду заяви, клопотання про відкладення розгляду справи, хоча судові повістки були направлені за місцем проживання останніх.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бордюженко Е. Р. в судове засідання не з?явилася, не подавала суду заяви, клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року справа була призначена до розгляду на 10 годину 14 січня 2025 року.
Адвокат Бордюженко Е. Р. подала апеляційному суду клопотання, в якому просила розгляд справи відкласти у зв?язку з її хворобою, а також просила справу у її відсутності не розглядати.
Апеляційний суд відклав розгляд справи на 14 годину 30 хвилин 30 січня 2025 року.
Представник відповідача адвокат Бордюженко Е. Р. у судове засідання 30 січня 2025 року не з?явилася і не подавала апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача у встановленому законом порядку була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Інші учасники справи у судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову з таких підстав.
Судом за матеріалами справи встановлено, що 17 березня 2021 року між ТзОВ «Спектр-Агро» та ФГ «Гранд-Агро 2019» був укладений договір поставки продукції виробничо-технічного призначення, за умовами якого постачальник ТзОВ «Спектр-Агро» передало у власність покупця ФГ «Гранд-Агро 2019» товар на загальну суму 5 591 802,53 грн, а покупець зобов?язувався прийняти товар і сплатити його вартість (т. 1, а. с. 24-31).
17 березня 2021 року між ТзОВ «Спектр-Агро» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № П/69/21-ВЛ, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 поручився перед кредитором ТзОВ «Спектр-Агро» за виконання боржником усіх грошових зобов'язань за договором поставки (т. 1, а. с. 32).
Відповідно до пункту 3.1 договору поруки сторони передбачили, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою зобов'язання боржника за основним договором.
У зв'язку із неналежним виконанням ФГ «Гранд-Агро 2019» взятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки ТзОВ «Спектр-Агро» 23 січня 2023 року звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення із ФГ «Гранд-Агро 2019» та ОСОБА_2 суми заборгованості та інших фінансових нарахувань відповідно до погоджених умов договору поставки.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 31 травня 2023 року по справі № 903/87/23 ухвалено стягнути солідарно з ФГ «Гранд-Агро 2019» та ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Спектр-Агро» 2 346 153,08 грн заборгованості та 35 192,30 грн витрат по сплаті судового збору (т. 1, а. с. 39-44).
На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31 травня 2023 року господарським судом видано наказ про примусове виконання ухваленого судового рішення та стягнення солідарно з ФГ «Гранд-Агро 2019» та ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Спектр-Агро» 2 346 153,08 грн (т. 1, а. с. 45).
15 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Похою В.А. було відкрито виконавче провадження № 73331241 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області (т. 1, а. с. 46).
25 січня 2024 року приватний виконавець приватного округу Волинської області Поха В. А. повідомив стягувача ТзОВ «Спектр-Агро» про те, ним було проведено комплекс дій по розшуку майна боржників, майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржників відсутнє. Разом з тим приватний виконавець повідомив стягувача, що 13 квітня 2023 року боржник ОСОБА_2 уклав договір дарування квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 54, 55).
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач ТзОВ «Спектр-Агро» покликався на те, що оспорюваний договір дарування, укладений між відповідачами, містить ознаки фраудаторного правочину. Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Знаючи про наявні у нього грошового зобов'язання перед ТзОВ «Спектр-Агро», він відчужив свою квартиру за договором дарування з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Відповідно до частини 1 статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається якщо: недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 провадження № 61-8593св21).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися договору, правочину, акта органу юридичної особи, державної реєстрації чи документа.
В ЦК України закріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Разом із тим, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним.
У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зроблено висновок про те, що приватно - правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно -правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Верховний Суд вже звертав увагу, що правочин, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний правочин), може бути як оплатний, так і безоплатний правочин.
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 провадження № 61-2612св23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини 1 та 2 статті 228 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред'явлення позову про стягнення боргу, зазначивши, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20.
У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини 3 статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанцій установив, що 17 березня 2021 року між ТзОВ «Спектр-Агро» і ФГ «Гранд-Агро 2019» був укладений договір поставки продукції виробничо-технічного призначення, за умовами якого товариство передало у власність фермерського господарства товар на загальну суму 5 591 802,53 грн.
Цього ж дня 17 березня 2021 року між ТзОВ «Спектр-Агро» і ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником ФГ «Гранд-Агро 2019» своїх зобов?язань за договором поставки.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 31 травня 2023 року ухвалено стягнути солідарно з ФГ «Гранд-Агро 2019» та ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Спектр-Агро» 2 346 153,08 грн заборгованості за договором поставки та 35 192,80 грн понесених витрат по сплаті судового збору.
04 жовтня 2023 року Господарським судом Волинської області видано наказ про стягнення з боржника ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Спектр-Агро» 2 346 153,08 грн заборгованості за товарним кредитом.
13 квітня 2023 року ОСОБА_2 уклав договір дарування квартири, за умовами якого ОСОБА_2 (дарувальник), від імені якого діє представник ОСОБА_5 передав безоплатно своїй малолітній дочці ОСОБА_4 (обдарована), від імені та інтересах якої діють її законні представники - батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 , у власність квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 56, 57).
На підставі договору дарування квартири 16 січня 2024 року зазначена квартира зареєстрована за новим власником ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 58, 59).
При цьому суд зазначив, що сам по собі факт вчинення оспорюваного правочину до ухвалення судового рішення про стягнення коштів, задовго до відкриття виконавчого провадження, як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, не може свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому.
Такі висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням вимог закону.
Так, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання з повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20).
У справі, яка переглядається, встановлено, що 17 березня 2021 року між ТзОВ «Спектр-Агро» і ФГ «Гранд-Агро 2019» був укладений договір поставки продукції виробничо-технічного призначення на загальну суму 5 591 802,53 грн. Зазначений договір поставки від імені покупця ФГ «Гранд-Агро 2019» підписаний відповідачем ОСОБА_2 . У цей же день 17 березня 2021 року між ТзОВ «Спектр-Агро» і ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 поручився перед кредитором ТзОВ «Спектр-Агро» за виконання ФГ «Гранд-Агро 2019» своїх грошових зобов?язань за договором поставки.
23 січня 2023 року ТзОВ «Спектр-Агро» звернулося в господарський суд з позовом до ФГ «Гранд-Агро 2019» та ОСОБА_2 про солідарне стягнення грошових коштів за договором поставки на загальну суму 4 602 551,29 грн.
13 квітня 2023 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування передав у власність своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 нерухоме майно - квартиру.
Тобто у період настання у ФГ «Гранд-Авто 2019» та ОСОБА_2 зобов'язання перед ТзОВ «Спектр-Агро» із погашення заборгованості за договором поставки від 17 березня 2021 року боржник ОСОБА_2 13 квітня 2023 року відчужив належне йому на праві власності майно - квартиру в користь своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 .
Інше рухоме чи нерухоме майно, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Міністерства внутрішніх справ України у ОСОБА_2 відсутнє.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.
При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та відповідно може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Передаючи за договором поставки ФГ «Гранд-Агор 2019» продукцію на загальну суму 5 591 802,53 грн, продавець ТзОВ «Спектр-Агро» розраховував на виконання боржником свого обов'язку з повернення коштів з огляду на його платоспроможність та наявність у нього рухомого майна.
В свою чергу ФГ «Гранд-Агро 2019» і ОСОБА_2 , отримуючи продукцію за договором поставки, усвідомлювали свій обов'язок з їх повернення на умовах, визначених договором поставки.
Крім того, укладаючи 13 квітня 2023 року оспорюваний договір дарування, дарувальник ОСОБА_2 передбачав можливе стягнення з ФГ «Гранд-Агро 2019» та з нього, як з поручителя, заборгованості за договором поставки з огляду на невиконані зобов'язання за договором поставки від 17 березня 2021 року.
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому нерухомого майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це його майно як боржника. Оспорюваний договір, укладений між відповідачами, спрямований на перехід права власності на квартиру із метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення заборгованості за договором поставки.
Не звернувши увагу на зазначене, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про те, що укладений договір дарування не є фраудаторним, тобто, таким, що вчинений на шкоду кредитору ТзОВ «Спектр-Агро».
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» про визнання недійсним договору дарування задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений 13 квітня 2023 року між ОСОБА_5 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в інтересах якої діють її законні представники, батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук Мирославою Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за номером 388.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67190625 від 13 квітня 2023 року 10:09:50, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук Мирослава Вікторівна, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №49920540 від 13 квітня 2023 року 09:41:33 за ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на квартиру, загальною площею 57,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та поновити запис про право власності №34717206 від 18 грудня 2019 року за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді :