Справа № 712/1347/25
Провадження № 1-кс/712/650/25
04 лютого 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, що перебував на посаді солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого),
підозрюваного у кримінальному провадженні № 62024100140000810 від 23.10.2024 року за ч. 5 ст. 407 КК України, -
03 лютого 2025 року до Соснівського районного суду м. Черкас звернувся слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану 31 серпня 2024 року приблизно о 20 год. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього.
03.02.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у нез'явленні вчасно на службу військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
03.02.2025 року о 09:40 год. ОСОБА_4 затримано слідчим в порядку ст. 208 КК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
У клопотанні зазначено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними доказами.
Щодо ризиків, то прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що він не бажає виконувати конституційний обов'язок із захисту Вітчизни та демонструє негативний приклад для всіх військовослужбовців своєї військової частини.
Крім того, підозрюваний перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Підозрюваний може іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, що може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців своєї військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.
При визначенні конкретного запобіжного заходу підозрюваному прокурор просить врахувати обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: нехтування конституційним обов'язком кожного громадянина із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами ЗСУ, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби через особисту недисциплінованість.
Прокурор зазначає, що підозрюваний порушив Військову Присягу, не усвідомлює свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діяв в порушення Дисциплінарного статуту ЗСУ, внаслідок чого, можна зробити висновок, що його дії в умовах правового режиму воєнного стану мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав клопотання та просив обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Пояснив, що дійсно 31 серпня 2024 року він покинув розташування військової частини НОМЕР_1 , оскільки не вважав, що набув статусу військовослужбовця та не підписував жодного документа щодо цього, крім військового квитка. Весь цей час він перебував вдома у м.Миколаєві та не переховувався від органу досудового розслідування. Навпаки, після того як його зупинили на блок-посту у м.Миколаєві та повідомили, що він в розшуку, 23 жовтня 2024 року він самостійно прибув до ДБР у м.Миколаєві та повідомив свої контактні дані. Проте представники ДБР повідомили, що його обов'язково викличуть і що самостійно їхати до слідчого немає необхідності. Лише 29 січня 2025 року його зупинили та доставили до ДБР у м.Миколаєві, після чого привезли до ДБР у м.Черкаси, де затримали в кабінеті у слідчого. Додав також, що не має жодного наміру повертатись на військову службу, оскільки вважає, що і так достатньо робить для держави, працюючи на представництві підприємства «Оболонь» у м.Миколаєві. Не зміг пояснити, чому роботодавець не забронював його від мобілізації.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 проти задоволення клопотання заперечив та просив застосувати запобіжний захід у виді застави в розмірі 40 пмпо, із покладенням конкретних процесуальних обов'язків. Просив врахувати, що підозрюваний не переховувався весь цей час та демонстрував бездоганну процесуальну поведінку.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя робить наступні висновки.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з практикою ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).
Слідчим суддею встановлено, що 23.10.2024 року до ЄРДР внесено відомості за ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до яких ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану 31.08.2024 близько 20 год. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 03.02.2025 не був затриманий слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за адресою: вул. Байди Вишневецького 17, м. Черкаси, в порядку, визначеному ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
03.02.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у нез'явленні вчасно на службу військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
03.02.2025 року о 09:40 год. ОСОБА_4 затримано слідчим в порядку ст. 208 КК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення підтверджується повідомленням про факт самовільного залишення військової частини, актом та матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ; показаннями свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; даними протоколу затримання ОСОБА_4 від 03.02.2025 року.
Крім того, згідно з довідкою ВЛК від 29 серпня 2024 року, ОСОБА_4 визнано таким, що придатний до військової служби, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2024 року № 258 його було зараховано до списків частини на посаду солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу та визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Не заперечував проти обгрунтованості підозри і ОСОБА_4 у судовому засіданні.
З огляду на викладене, підозра ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину за ч. 5 ст. 407 КК України є обґрунтованою.
Щодо наведених прокурором ризиків, то ризик можливого чинення підозрюваним тиску на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на військовослужбовців своєї військової частини, є необґрунтованим.
Водночас, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваного злочину та суворість можливого покарання за нього, на думку слідчого судді, прокурором доведено ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_4 є раніше не судимою особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а відтак до нього може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За змістом ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки менш обтяжливі запобіжні заходи не зможуть мінімізувати вищевказаний ризик.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, слідчий суддя враховує, що підозрюваним не надано жодних доказів на підтвердження факту добровільного звернення ним у жовтні 2024 року до ДБР у м.Миколаєві.
За таких обставин, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, слабкість соціальних зв'язків за місцем проживання та відсутність доказів про наявність утриманців, ризик продовження протиправної поведінки (враховуючи пояснення підозрюваного про категоричну відмову від подальшого проходження військової служби в умовах воєнного стану), слідчий суддя не знаходить підстав для визначення застави.
При цьому слідчим суддею також враховано запровадження у країні військового стану, високу суспільну небезпечність злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , його надто легковажне ставлення до інкримінованого йому злочину, інтереси кримінального провадження (а саме необхідність проведення необхідних слідчих дій із підозрюваним) та інтерес суспільства (що полягає в притягненні до відповідальності осіб, які вчиняють злочини проти порядку несення військової служби), що в сукупності переважає право особистої свободи ОСОБА_4 та свідчить про відсутність підстав для визначення застави принаймні на початковому етапі досудового розслідування.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 196, 309, 372 КПК України, -
Клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з 03 лютого 2025 року по 03 квітня 2025 року включно.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику після проголошення ухвали.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1