Справа №584/308/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Данік Я. І.
Номер провадження 33/816/41/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
20 січня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Авраменко Д. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 584/308/23 за апеляційною скаргою захисника ШАТІЛІНА Г. П. на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 24.11.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката Шатіліна Г. П.,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник ШАТІЛІН Г. П. просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 т/з не керував, за кермом була його дружина, яка керувала іншим авто ніж той, що зазначений в протоколі, який був зупинений. Ставить під сумнів письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо обставин зупинення т/з на блок-посту, які є військовослужбовцями та безпосередньо судом не допитувались. Його підзахисному права не роз'яснювались, чим порушено право на захист. Вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом.
Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 24.11.2023 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави 536,80 грн судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 08.03.2023 о 19:50 по вул. Слобідській у м. Путивль Сумської області керував т/з ВАЗ 111830, р. н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження огляду щодо встановлення стану сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З'ясувавши обставини пропуску процесуального строку, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки цей термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Шатіліна Г. П., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 116400 від 08.03.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що водій ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколу, об'єктивно підтверджується доказами у справі, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_5 , згідно яких 08.03.2023 він перебував на чергуванні та отримав повідомлення з блок-посту по вул. Слобідській у м. Путивль Сумської області. По приїзду на місце разом з напарником ОСОБА_6 вони виявили автомобіль, на пасажирському сидінні якого знаходився ОСОБА_2 , що пив пиво. Військові, які зупинили цей автомобіль, повідомили, що саме ОСОБА_2 був за кермом т/з. Між ОСОБА_2 та його дружиною тривав конфлікт і вона дорікала йому, що він після вживання спиртних напоїв керував т/з. Вони запропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки т/з, так і в найближчому медичному закладі, однак останній відмовився, після чого відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно яких вони 08.03.2023 під час несення служби на блок-пості по вул. Слобідській у м. Путивль Сумської області зупинили автомобіль ВАЗ 111830, р. н. з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння, після чого було викликано працівників поліції, які по приїзду запропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з або в найближчому медичному закладі, на що він відмовився (а. с. 2, 3).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що свідки не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Будь-яких підстав вважати, що свідки мали наперед сформовану упередженість, необ'єктивність або ж яку-небудь зацікавленість, матеріали справи не містять.
Крім того, апеляційним судом вживались заходи для забезпечення участі вказаних свідків в судове засідання, однак останні не змогли прибути з об'єктивних причин, а саме через проходження військової служби.
Що стосується показань свідка ОСОБА_7 про те, що т/з керувала вона, а не її чоловік ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає необґрунтованими і такими, що на увагу не заслуговують, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам правопорушення і суперечать викладеним вище доказам. Військовослужбовці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зупиняючи т/з, не були знайомі із подружжям ОСОБА_8 , а тому будь-яких підстав обмовлювати ОСОБА_2 не мали, якщо б дійсно за кермом т/з у момент зупинки перебувала дружина останнього ОСОБА_7 .
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 імперативних вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.
Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).
Таким чином, ОСОБА_2 , який керував т/з і щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння в установленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення (п. 1.3, 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).
Вищенаведене підтверджує факт дотримання поліцейськими передбаченої законом процедури огляду, а також фіксації відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на місці зупинки т/з та в закладі охорони здоров'я, яка відбулася в присутності двох свідків.
Твердження сторони захисту про те, що т/з керував не ОСОБА_2 , а його дружина, апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, наведеними вище. При цьому, та обставина, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказаний інший т/з, ніж був зупинений на блок-посту, істотно на права і свободи ОСОБА_2 не впливає, оскільки об'єктом правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і на річковому транспорті та маломірних судах.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, передбачає такі діяння: а) знаходження водія або особи, яка керує т/з, у стані сп'яніння; б) керування водієм чи іншої особою т/з. При цьому необхідно зауважити, що згідно п. 1.10 ПДР «транспортний засіб» - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. До т/з належать вози, велосипеди, механічні т/з (мотоцикли, автомобілі, вантажівки, автобуси), причіпи, рейковий транспорт (поїзди, трамваї), плавзасоби (судна, човни), амфібії, повітряні судна (літаки, вертольоти) та космічні апарати. При цьому механічний т/з - це т/з, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та т/з із електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, а суб'єктом правопорушення є водії т/з чи інші особи, які ними керують.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім іншого, є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Враховуючи викладене, сукупність всіх обставин справи, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанови судді обставин т/з керував саме ОСОБА_2 , що вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих доказів, оскільки версія уповноваженої особи, яка склала протокол, пояснює всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, незважаючи на певні недоліки.
Наявності таких обставин, яким неможливо надати розумного пояснення або які б свідчили про можливість іншої версії події, апеляційним судом не встановлено. Будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія події, яка дає підстави для висновку про те, що водієм т/з був ОСОБА_2 , а тому саме він повинен був виконати імперативні вимоги п. 2.5 ПДР.
Той факт, що водій т/з перебував під час керування у стані алкогольного сп'яніння, і став підставою для військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для виклику поліцейських, а не будь-які інші події того дня. При цьому вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, відомості про відмову ОСОБА_2 від ознайомлення та його підпису.
Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити захиснику ШАТІЛІНУ Г. П. строк на апеляційне оскарження постанови судді Путивльського районного суду Сумської області від 24.11.2023.
Постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 24.11.2023 відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ШАТІЛІНА Г. П. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов