Справа №592/2150/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Фоменко І. М.
Номер провадження 33/816/70/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
29 січня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Авраменко Д. А., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/2150/24 за апеляційною скаргою захисника ШЕВЧЕНКО Д. С. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.02.2024, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Шевченко Д. С.,
представника потерпілого - адвоката Пирогової О. Т.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 - адвокат ШЕВЧЕНКО Д. С. просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення, оскільки ОСОБА_2 т/з не керував, справа розглянута без участі ОСОБА_2 та його захисника, відсутні докази того, що протокол складений уповноваженою особою, протокол не містить відомостей про свідків та не відповідає вимогам КУпАП, автомобілі не мають пошкоджень, працівники поліції підбурили ОСОБА_2 відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, письмові пояснення свідків є недостовірними, інший т/з не зареєстрований у встановленому порядку. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки про існування постанови стало відомо тільки 03.03.2024.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.02.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, і на нього згідно ст. 36 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 605,60 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 04.02.2024 о 21 год. 35 хв. в м. Суми по вул. Степана Бандери поблизу буд. 28 ОСОБА_2 керував т/з «BMW X3» д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, млява мова. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори, чим порушив п. 2.5 ПДР. 04.02.2024 о 21 год. 35 хв. в м. Суми по вул. Степана Бандери поблизу буд. 28 ОСОБА_2 , керуючи т/з «BMW X3» д. н. з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу, порушив вимоги п. 13.1, 13.3 ПДР, внаслідок чого пошкодив автомобіль «Peugeot», який зазнав механічних пошкоджень із матеріальними збитками.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи, що захисник Шевченко Д. С. не була присутня під час ухвалення суддею суду першої інстанції рішення 27.02.2024, з постановою судді в електронному виді вона ознайомилася тільки 03.03.2024, а апеляційна скарга подана нею 13.03.2024, тому строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи захисника Шевченко Д. С., яка підтримала свою апеляційну скаргу, доводи представника потерпілого Пирогової О. Т., яка заперечила проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 248, ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Як убачається з матеріалів справи, протоколи про адміністративні правопорушення разом із додатками надійшли до суду першої інстанції 08.02.2024, а судовий розгляд вперше був призначений на 20.02.2024. 16.02.2024 захисник Шевченко Д. С. подала заяву про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи. Наступне судове засідання було призначено на 27.02.2024, а 23.02.2024 захисник Шевченко Д. С. подала нове клопотання про відкладення розгляду для ознайомлення з відеозаписами та зайнятістю в інших судових засіданнях.
Суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що в судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, хоча судом були вжиті заходи для його належного повідомлення про час і місце судового засідання, що свідчить про спрямованість дій на затягування розгляду справи. ОСОБА_2 була надана можливість скористатися правовою допомогою адвоката, але розгляд справи неодноразово відкладався саме за клопотанням захисника, при цьому жодних пояснень щодо протоколів про адміністративні правопорушення суду не було надано.
Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому суддею суду першої інстанції не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об'єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.
Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову у справі, є невід'ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008), ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції».
Враховуючи вказані вище фактичні обставини справи у взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП, виходячи із основних (загальних) засад судочинства, закріплених в Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 , оскільки від його захисника надійшла заява про відкладення судового засідання з обгрунтованням відповідних підстав, що унеможливлювало здійснення розгляду справи без його участі 27.02.2024, так як до цього судове засідання відкладалося лише один раз. При цьому суд першої інстанції не був обмежений процесуальними строками накладення стягнення (ст. 38 КУпАП), тому залишення без задоволення клопотання захисту не відповідало завданням КУпАП, внаслідок чого рішення судді підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права (ст. 268 КУпАП), а апеляційна скарга задоволенню у цій частині.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи достеменно установлено, що 04.02.2024 о 21 год. 35 хв. в м. Суми по вул. Степана Бандери поблизу буд. 28 ОСОБА_2 керував т/з «BMW X3» д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, млява мова, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого пошкодив автомобіль «Peugeot» н. з. НОМЕР_2 , який зазнав механічних пошкоджень із матеріальними збитками, а також відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5, 13.1, 13.3 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД № 698726 від 05.02.2024 та серії ААД 698725 від 04.02.2024, об'єктивно підтверджується доказами в справі, зокрема:
- відеозаписами з технічних засобів поліцейських, з яких убачається, що після складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він погодився та був доставлений до закладу охорони здоров'я, де огляд пройти відмовився;
- схемою місця ДТП, яка сталася 04.02.2024 о 21:35 в м. Суми по вул. Степана Бандери, буд. 28, якою зафіксовано дорожню обстановку, розташування та пошкодження т/з «BMW X3» д. н. з. НОМЕР_1 і т/з «Peugeot» н. з. НОМЕР_2 , відповідні заміри тощо;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 , згідно яких під час руху по вул. С. Бандери т/з «BMW X3», виїжджаючи з перехрестя, створив аварійну ситуацію і при намаганні обгону з правового рядку допустив зіткнення з т/з під його керуванням в праве заднє крило;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , згідно яких під час руху по вул. С. Бандери водій автомобіля т/з «BMW X3» «підрізав» т/з, у якому перебував свідок, після чого т/з «BMW X3» вирівняв рух. Потім т/з «BMW X3» наздогнав їх т/з та врізався своїм лівим боком в правий бік їхнього т/з;
- аналогічними письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 .
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що потерпілий та свідки не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Будь-яких підстав вважати, що потерпілі ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мали наперед сформовану упередженість, необ'єктивність або ж яку-небудь зацікавленість, матеріали справи не містять.
Диспозиції ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетними, тобто відсилають до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколах та у постанові судді суду першої інстанції присутні посилання на порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 13.1, 13.3 ПДР, згідно яких водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, а також вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).
Таким чином, водій ОСОБА_2 , який керував т/з і щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння в установленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні відносно ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 т/з не керував, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки спростовуються відеозаписами з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовано, що після їх прибуття на місці події біля т/з «BMW X3» перебував саме ОСОБА_2 . Також там знаходився потерпілий ОСОБА_3 , який повідомив, що водієм т/з «BMW X3» є ОСОБА_2 , який і вчинив ДТП.
Відповідно роз'яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Таким чином, сукупність всіх обставин справи, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що за вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення та постанови судді обставин автомобілем керував саме ОСОБА_2 , що вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих доказів, оскільки версія уповноваженої особи, яка склала протоколи, пояснює всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події.
Наявності таких обставин, яким неможливо надати розумного пояснення або які б свідчили про можливість іншої версії події, не встановлено. Будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія події, яка дає підстави для висновку про те, що водієм т/з «BMW X3» був ОСОБА_2 .
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів наявності у поліцейського ОСОБА_7 права складати протоколи про адміністративні правопорушення, оскільки згідно ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: органів Національної поліції, зокрема за ст. 130 КУпАП.
В даній справі протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 698726 від 05.02.2024 та серії ААД 698725 від 04.02.2024 складені інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Сумській області ДПП, лейтенантом поліції Федорченком А. М. Вказані протоколи за підписом заступника начальника УПП в Сумській області ДПП згідно ст. 221 КУпАП були направлені на розгляд до Ковпаківського районного суду м. Суми. Жодні сумніви в тому, що поліцейський Федорченко А. М. є особою, уповноваженою складати протоколи про адміністративні правопорушення, відсутні. До того ж законодавство України про адміністративні правопорушення не вимагає долучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень особи складати протокол.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП не вказано свідків, то вони не можуть бути прийнятими до уваги і задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно розділу розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються, крім іншого, пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності).
Таким чином, незважаючи на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені відомості про свідків, їх пояснення також додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, що в цій справі дотримано.
Відсутність саме у протоколі відомостей щодо свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з огляду на вимоги ст. 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП суттєво не впливає на встановлення фактичних обставин вчинення правопорушення і визнання протоколу неналежним, недостовірним чи недопустимим доказом, не спотворює змісту цього протоколу та автоматично не створює ситуацію, за якої цей процесуальний документ є недійсним, а зібрані докази - недопустимими, оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод як потерпілих осіб, так і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З аналогічних підстав є неприйнятними доводи щодо відсутності в протоколі про адміністративне відомостей щодо потерпілої особи. При цьому апеляційний суд вважає, що як протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, так і за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає вимогам закону, а саме у цих процесуальних документах зазначені всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть адміністративного правопорушення, конкретний пункт ПДР і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність тощо
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги захисника в тій частині, що поліцейські підбурили ОСОБА_2 відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки незважаючи на те, що з моменту виявлення згоди останнього пройти огляд минув певний час, він все-таки був доставлений до закладу охорону здоров'я, де без жодного стороннього впливу та в категоричній формі відмовився виконувати імперативні приписи п. 2.5 ПДР, хоча мав об'єктивно таку можливість, що і свідчить про порушення ним вказаної норми ПДР.
Фактичні обставини справи вказують на відсутність будь-якого зв'язку між діями поліцейського та свідомою відмовою ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння вже безпосередньо в закладі охорони здоров'я. Факт доставлення ОСОБА_2 до закладу охорони здоров'я через 45 хв. після згоди пройти огляд жодним чином не вказує на порушення порядку огляду та в будь-якому разі не давало йому права відмовитися від огляду з цієї підстави.
Доводи апеляційної скарги про відсутність механічних пошкоджень на т/з «Peugeot» н. з. НОМЕР_2 не відповідають дійсності, оскільки цей факт підтверджується як протоколом, так і схемою місця ДТП (переднє та заднє праві крила), а також письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . При цьому можлива наявність механічних пошкоджень на т/з «BMW X3», які були отримані раніше, ніяк не вказує на неможливість спричинення пошкоджень т/з «Peugeot» н. з. НОМЕР_2 за вказаних у протоколі обставин.
Крім того, є безпідставними і доводи про відсутність в матеріалах справи відомостей щодо державної реєстрації т/з «Peugeot» н. з. НОМЕР_2 , оскільки ця обставина не спростовує факту отримання цим т/з механічних пошкоджень внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 13.1, 13.3 ПДР та вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
З огляду на викладене, апеляційний суд, не виходячи за межі зазначених у протоколах обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини, вважає, що ОСОБА_2 як водій т/з порушив вимоги п. 2.5, 13.1, 13.3 ПДР і відповідно вчинив правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (п. 7 ст. 247 КУпАП).
Зважаючи на те, що строк накладення стягнення за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, сплинув 04.05.2024, то після скасування постанови судді суду першої інстанції ОСОБА_2 необхідно визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього стягнення, установлене санкцією цієї норми закону у виді штрафу з позбавленням права керування т/з, а також стягнути одночасно на користь держави судовий збір з урахуванням положень ст. 40-1 КУпАП, а провадження у справі за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Поновити захиснику ШЕВЧЕНКО Д. С. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.02.2024.
Апеляційну скаргу захисника ШЕВЧЕНКО Д. С. задовольнити частково.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.02.2024 відносно ОСОБА_8 скасувати через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нову постанову.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Провадження у справі за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
На підставі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу і вноситься в установу банку України.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
На підставі ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягнути:
- подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові;
- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов