30 січня 2025 року м.Суми
Справа №585/4531/23
Номер провадження 22-ц/816/176/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Роменська гардинно-тюлева фабрика»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Діагностично-лікувальний центр «Медгарант»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Роменська гардинно-тюлева фабрика» на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2024 року в складі судді Шульги В.О., ухваленого в м. Ромни, -
13 листопада 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю «Роменська гардинно-тюлева фабрика» (далі - ТОВ «Роменська ГТФ») звернулось з позовом до ОСОБА_1 і Приватного підприємства «Діагностично-лікувальний центр «Медгарант» (далі - ПП ДЛЦ «Медгарант») про виділення в натурі, визнання права особистої приватної власності та припинення права спільної часткової власності на 1/200 частку комплексу загальною площею 29449,6 кв.м у АДРЕСА_1 , а саме: в Адміністративному корпусі «А-7»: нежитлові приміщення 1-2 площею 9,6 кв.м; 1-3 площею 131,8 кв.м; 1-4 площею 2,1 кв.м; 1-4а площею 4,5 кв.м, загальною площею 148,0 кв.м.
Позов мотивовано тим, що заявнику на праві спільної часткової власності належить 989/1000 частки спірного комплексу, загальною площею 29449,6 кв.м. Інша 1/500 частка комплексу на праві спільної часткової власності належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2023 року (справа № 585/3049/22), а відповідачу ПП ДЛЦ «Медгарант» всього належать 9/1000 частки нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (3/1000 частки) та на підставі договору дарування від 05 жовтня 2023 року (3/500 частки). Для здійснення господарської діяльності у позивача виникла необхідність виділення в натурі 1/200 спірної частки комплексу, однак сторони, тобто співвласники нерухомого майна не домовилися про відповідний виділ в натурі.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Роменська ГТФ» відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Роменська ГТФ», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин у справі, їх недоведеність, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що цивільним законодавством передбачене право співвласника майна на виділ його частини у натурі. Позивачем доведена технічна можливість виділення в натурі спірного майна, проте суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з'явилися. Суд вважає за можливе розглянути справу без сторін, так як їх явка не є обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Роменська ГТФ» на праві спільної часткової власності належить 493/500 комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 . Загальна площа приміщення становить 29629,0 кв.м. Об'єкт складається з виробничого корпусу з прибудовами та підвалом, А-4 а, а(1), а(2) а(3) п/д, загальна площа 16643,0 кв.м, адміністративного корпусу А-7 загальною площею 6174,3 кв.м, котельні, Б, загальною площею 500,1 кв.м, УРМ, Г, загальною площею, 1154,7 кв.м, склад, Е, Е (1)-2, загальною площею 576,8 кв.м, гараж - майстерня, Ж, загальна площа 943,0 кв.м, склад, Д, загальна площа 976,6 кв.м, магазин З, загальна площа 90,4 кв.м, гараж У, загальна площа 96,5 кв.м, гараж У(1), загальна площа 132,0 кв.м, гараж Л, загальна площа, 62,7 кв.м, склад П, загальна площа 225,7 кв.м, склад Р, загальна площа 43,9 кв.м, склад О, загальна площа 66,4 кв.м, розчинний вузол М, загальна площа 43,7 кв.м, розчинний вузол Н, загальна площа, 30.4 кв.м, АТС, С загальна площа 586,2 кв.м, прохідна, И загальна площа 13,1 кв.м, кухня Т,т загальна площа 132,8 кв.м, ХВО, фільтр зал, В, В (1), загальна площа 1136,7 кв.м (а.с. 5).
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Роменська ГТФ» від 13 вересня 2023 року було затверджено збільшення статутного капіталу на суму 2121,24 грн за рахунок додаткового вкладу учасника ОСОБА_1 у формі майнового внеску. Прийнято рішення про перерозподіл частки між учасниками в статутному капіталі Товариства з урахуванням додаткового вкладу відповідно: ОСОБА_2 - 10,50 грн розмір частки (0,00148499%); ОСОБА_3 - 137,90 грн розмір частки (0,0195028%); ОСОБА_4 - 66,98 грн розмір частки (0,00947279%); ОСОБА_5 - 10,50 грн розмір частки (0,00148499%); ОСОБА_6 - 10,50 грн розмір частки (0,00148499%); ОСОБА_1 - 495296,83 грн розмір частки (70,048418%); ОСОБА_7 - 57,63 грн розмір частки (0,00815045%); ОСОБА_8 - 70495,66 грн розмір частки (9,9700002%); ОСОБА_9 - 70495,66 грн розмір частки (9,9700002%); ОСОБА_9 - 70495,66 грн розмір частки (9,9700002%) (а.с. 6-7).
З акту № 1 внеску майна до статутного капіталу від 13 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 передав внеском до статутного капіталу ТОВ «Роменська ГТФ» як внесок 3/1000 частки спірного нежитлового комплексу, яку він набув на підставі ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2023 року у справі №585/3049/22. Складові частини переданого ОСОБА_1 об'єкта нерухомого майна включають виробничий корпус з прибудовами та підвалом з/бетонний площею 16739,3 кв.м, А-4 а а1 а2 аЗ а4 а5 а6; адміністративний корпус з/бетонний площею 6233,5 кв.м, А-7; котельня з/бетонна площею 511,3 кв.м Б; УРМ цегляний площею 971,6 кв.м, Г; склад цегляний площею 556,5 кв.м, Е.Е1-2; гараж-майстерня цегляна площею 943 кв.м, Ж-3; склад цегляний площею 979,8 кв.м, Д-3; магазин цегляний площею 90,4 кв.м, 3; гараж цегляний площею 96,5 кв.м, У; гараж цегляний площею 132,0 кв.м, У-2; гараж цегляний площею 62,7 кв.м Л: склад цегляний площею 225,7 кв.м, П: склад дощаний площею 43,9 кв.м, Р; склад цегляний площею 66,4 кв.м, О; розчинний вузол цегляний площею 43;7 кв.м, розчинний вузол цегляний площею 30,4 кв.м, Н; АТС цегляна площею 586,2 кв.м С-3; ХВО з цегли площею 1136.7 кв.м В, В 1-2. Загальна вартість нерухомого майна, переданого ОСОБА_1 , складає 2121,24 грн (а.с. 8).
Отже, об'єкт нерухомості, загальною площею 29449,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності у наступних частках:
- 3/500 - ПП ДЛЦ «Медгарант»;
- 3/1000 - ТОВ «Роменська ГТФ»,
- 1/500 - ОСОБА_1 ;
- 493/500 - ТОВ «Роменська ГТФ»;
- 3/1000 - ПП ДЛЦ «Медгарант» (а.с. 9-13).
З довідки КП Роменське МБТІ Роменської міської ради № 1127 від 18 жовтня 2023 року вбачається, що 493/500 частини нерухомого майна в АДРЕСА_1 , належить ТОВ «Роменська ГТФ» і за даними технічної інвентаризації від 10 жовтня 2023 року встановлено, що відчужується приміщення: 1-2, 1-3, 1-4, 1-4а, загальною площею 148 кв.м, що складає 1/200 частку від усього нерухомого майна (комплекс), загальною площею 29449,6 кв.м (а.с. 74).
Ринкова вартість нежитлових приміщень, загальною площею 148 кв.м (1-2, 1-3,1-4, 1-4а), тобто 1/200 частки від усього нерухомого майна (комплексу) в АДРЕСА_1 , яке належить ТОВ «Роменська ГТФ», становить 230000 грн (а.с. 75-76).
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 1746, виконаного судовим експертом Андрєєвим Л.Г., складеного 06 грудня 2023 року, з технічної точки зору та нормативних вимог: ДБН В.2.2-9-99 «Цивільні будинки й споруди», ДБН В.2.2-10:2022 «Заклади охорони здоров'я. Основні положення», виділ нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , можливий. Експерт пропонує на розгляд суду варіант виділу частини приміщень адміністративного корпусу літ. «А-7»: При даному варіанті: Товариству з додатковою відповідальністю «Роменська гардинно - тюлева фабрика» виділяються (показано рожевим кольором в додатку №1): приміщення на першому поверсі адміністративного корпусу літ. «А-7»: коридор «1-2», площею 9,6 м2; зал «1-3» площею 131,8 м2; топкова «1-4», площею 2,1 м2; санвузол «1-4а», площею 4,5 м2. Іншим співвласникам залишаються (показано без кольору в додатку №1) приміщення на першому поверсі адміністративного корпусу літ. «А-7»: коридор «1-1» площею 57,1 м2; коридор «1-5», площею 38,8 м2; тамбур «1-6», площею 6,0 м2; ліфт «1-7», площею 7,0 м2; вент. камера «1-8», площею 17,0 м2; шахта «1-9», площею 0,9 м2; тамбур «1-10», площею 3,5 м2; приміщення «1-11», площею 37,7 м2; комора «1-12», площею 14,1 м2; приміщення «1-13», площею 46,8 м2; роздягальня «1-14», площею 6,5 м2 ; душова «1-15», площею 8,2 м2; умивальник «1-16», площею 4,6 м2; коридор «1-17», площею 34,0 м2; приміщення «1-18», площею 11,0 м2; душова «1-19», площею 1,9 м2; санвузол «1-20», площею 1,8 м2; санвузол «1-21», площею 1,4 м2; умивальник «1-22», площею 2,2 м2; умивальник «1-23», площею 2,6 м2; умивальник «1-24», площею 2,0 м2; коридор «1-25», площею 15,9 м2; коридор «1-26», площею 32,9 м2; вбиральня «1-27», площею 6,4 м2; умивальник «1-28», площею 5,8 м2; вбиральня «1-29», площею 1,4 м2; умивальник «1-30», площею 2,5 м2; тамбур «1-31», площею 2,4 м2; ліфт «1-32», площею 3,3 м2; сходи «І», площею 21,2 м2; сходи «II», площею 18,6 м2 ; сходи «III», площею 20,1 м2; прохідна «2-1», площею 5,6 м2; прохідна «2-2», площею 15,4 м2; кімната «6-1», площею 11,0 м2; кімната «6-2», площею 10,7 м2; кімната «6-3», площею 11,6 м2 ; кімната «6-4», площею 0,8 м2; кімната «6-5», площею 31,3 м2; кімната «6-6», площею 14,7 м2 ; тамбур «7-1», площею 2,6 м2 ; кабінет стоматології «7-2», площею 13,2 м2; кабінет стоматології «7-3», площею 12,1 м2; бухгалтерія «7-4», площею 11,9 м2; кімната персоналу «7-5», площею 16,8 м2; коридор «7-6», площею 42,1 м2; підсобне приміщення «7-7», площею 3,6 м2; умивальник «7-8», площею 2,6 м2; вбиральня «7-9», площею 1,3 м2; кабінет «7-10», площею 8,4 м2; кабінет «7-11», площею 6,1 м2; кабінет «7-12», площею 23,7 м2; кабінет «7-13», площею 8,9 м2; тамбур «8-1», площею 2,6 м2; торгівельний зал «8-2», площею 25,8 м2; кабінет «8-3», площею 3,4 м2; вбиральня «8-4», площею 1,6 м2; кімната «8-5», площею 2,7 м2; кімната «8-6», площею 0,9 м2; кімната «8-7», площею 5,5м2; матеріальна «8-8», площею 9,8 м2; коридор «8-9», площею 4,3 м2; приміщення «8-10», площею 0,7м2 (а.с. 95-102).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що власником більш ніж 70 % частки статутного капіталу в ТОВ «Роменська ГТФ» є ОСОБА_10 , тобто директор товариства, який звернувся з позовом. Водночас, відповідачем у справі також є ОСОБА_10 , а засновником та кінцевим бенефіціаром другого відповідача у справі, тобто ПП ДЛЦ «Медгарант» є ОСОБА_11 , яка, вірогідно, є родичем чи іншою близькою особою ОСОБА_10 . Суд дійшов такого висновку через те, що майно приватного підприємства, яке є в спільній частковій власності сторін, було набуто на підставі договору дарування від 05 жовтня 2023 року. На думку суду, позивач не довів існування спору між сторонами, оскільки не зазначено з ким саме заявник не досяг згоди щодо виділу в натурі спірного нерухомого майна, як і не вказав в чому полягає спір. Крім того, відповідачі не повідомили суду свою позицію щодо заявлених вимог, до суду не з'явились, заперечень щодо заявлених вимог не висловили. Отже, суд вважав, що спору не існує, а заявлений позов є способом уникнення процедур та витрат, спрямованих на проведення виділу майна у позасудовому порядку шляхом укладення договору про виділ частки в натурі з його нотаріальним посвідченням.
Крім того, суд вказав, що вимога про визнання права власності на 1/200 частку комплексу задоволена бути не може, оскільки це майно вже належить позивачу на праві власності. Вимога про припинення права спільної часткової власності також не підлягає вирішенню судом, оскільки у випадку виділення в натурі частки з майна право спільної часткової власності припиняється, що передбачено ч. 3 ст. 364 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Звідси, поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що позивач вважає чи припускає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Таким чином, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ТОВ «Роменська ГТФ» зазначало, що не домовилось з відповідачами про виділ в натурі зі спільної часткової власності нежитлових приміщень, загальною площею 148 кв.м, проте доказів, які б підтверджували, що позивач звертався до відповідачів зі спірним питанням, а відповідачі були проти його вирішення у позасудовому порядку або шляхом оформлення відповідного договору, заявник суду не надав.
Отже, факт порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів позивача відсутній, оскільки зазначена у позові обставина відсутності домовленості між сторонами, крім того що вона не доведена, не свідчить про порушення будь-яких прав ТОВ «Роменська ГТФ». Позивачем не доведено, що ним у спосіб, передбачений законом, реалізовувалось право на виділ частки у натурі зі спільного майна, проте відповідачі чинили цьому перешкоди або заявили про відмову у вчиненні таких дій.
Позивач не навів доказів стосовно існування реального порушення його прав відповідачами. Під час апеляційного розгляду таких порушень судом також не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його прав не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з матеріалів справи не встановлено порушення прав заявника.
Доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку, з якою апеляційний суд повністю погоджується. Зокрема, як в позові, так і в апеляційній скарзі, крім викладу норм права, якими передбачений виділ в натурі майна зі спільної часткової власності, відсутні посилання на будь-які фактичні обставини порушення відповідачами прав та законних інтересів позивача.
Апеляційний суд звертає увагу, що вирішення питання виділу частки зі спільної власності можливо реалізувати у позасудовий порядок, зокрема шляхом укладення між сторонами договору.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищенаведеного законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.
Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Роменська гардинно-тюлева фабрика» залишити без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов