Номер провадження: 11-кп/813/1156/25
Справа № 947/17367/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162480000216, внесеному до ЄРДР 11 лютого 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 185, ч.ч.2,3 ст. 27, ч.5 ст. 185, ч.ч.2,3 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,
ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст. 27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,
ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.4 ст.187, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою продовжено обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , кожному окремо, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.02.2025 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_12 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.02.2025 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», із визначенням розміру застави 750 (сімсот п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 013 000 (два мільйони тринадцять тисяч) гривень.
В клопотанні ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачених та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на особу обвинувачених, міцність соціальних зв'язків, обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винними.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з огляду на наступне:
- прокурором не обґрунтовано підозру;
- судом першої інстанції не взято до уваги, що прокурором не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ч. 1 т. 177 КПК України;
- судом не враховано, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та дітей;
Посилаючись на викладене, захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з огляду на наступне:
- прокурором не обґрунтовано підозру;
- судом першої інстанції не взято до уваги, що прокурором не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ч. 1 т. 177 КПК України;
- судом не враховано, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання та дружину, що підтверджує наявність родини та соціальні зв'язки.
Посилаючись на викладене, захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_11 , подала апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною з огляду на наступне:
- захисник звертає увагу, що обвинувачена ОСОБА_11 утримується під вартою понад рік;
- прокурором не було додано до клопотання жодного доказу на підтвердження необхідності продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 , що є порушенням ст.ст. 9, 22, 132 КПК України;
- ухвала суду не містить обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з посиланням на докази, які обґрунтовують ці обставини;
Посилаючись на викладене, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , подала апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною та необгрунтованою з огляду на наступне:
- захисник звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_12 утримується під вартою понад рік;
- прокурором не було додано до клопотання жодного доказу на підтвердження необхідності продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 , що є порушенням ст.ст. 9, 22, 132 КПК України;
- ухвала суду не містить обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з посиланням на докази, які обґрунтовують ці обставини;
Посилаючись на викладене, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_14 заперечував проти задоволення апеляційних скарг, ухвалу суду просила залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції в частині продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 в апеляційному порядку не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді у Київському районному суді м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12023162480000216, внесене до ЄРДР 11 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 185, ч.ч.2,3 ст. 27, ч.5 ст. 185, ч.ч.2,3 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст. 27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.4 ст.187, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданих апеляційних скарг захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинувачених і зможе забезпечити, на відміну від інших, більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ними процесуальних обов'язків.
Що стосується посилання захисника ОСОБА_10 з приводу необґрунтованості підозри, апеляційний суд зазначає, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження завершено шляхом скерування обвинувального акту до суду, тобто ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , мають процесуальний статус обвинувачених.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Обвинувачення, відповідно до приписів Розділу IV КПК України «Судове провадження у першій інстанції» є предметом судового розгляду, його обґрунтованість або безпідставність встановлюється шляхом дослідження доказів обвинувачення й захисту в судовому засіданні та при ухваленні обвинувального або виправдувального вироку відносно особи.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Апеляційний суд зазначає, що на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовує тримання обвинувачених під вартою.
Зокрема, враховуючи, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого, в разі доведеності під час розгляду кримінального провадження їх вини, останнім може загрожувати покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, на думку апеляційного суду, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачені з огляду на тяжкість покарання, що їм загрожує у разі встановлення їх вини, можуть вдатися спроб переховуватися від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - впливу на учасників процесу в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Колегія суддів у цьому контексті враховує, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались.
Враховуючи обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про їх особи, які є непрацевлаштованими, обвинувачуються у вчинені особливо тяжких злочинів, із застосування, колегія суддів вважає, що існує ризик того, що обвинувачені можуть продовжити вчинення протиправних незаконних дій, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення, про що вірно зазначено в оскарженій ухвалі.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, твердження захисників, що ризики у кримінальному провадженні недоведені, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останнім кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченим на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Колегія суддів враховує посилання захисника ОСОБА_10 про те, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання та дітей, а обвинувачений ОСОБА_9 має постійне місце проживання та дружину, в той же час зауважує, що зазначені обставини не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків, більш того вони не стали стримуючими факторами імовірної протиправної поведінки.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання, щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162480000216, внесеному до ЄРДР 11 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 185, ч.ч.2,3 ст. 27, ч.5 ст. 185, ч.ч.2,3 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст. 27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4