Справа № 732/4/25
Провадження № 2-а/732/1/25
03 лютого 2025 року місто Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді - Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М., за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 ) до поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Чернігівській області Ворони Катерини Сергіївни (адреса: вул. Громадська, 66, м. Чернігів, 14037), Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Чернігівській області Ворони Катерини Сергіївни, Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 3754840 від 29.12.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Чернігівській області Ворони Катерини Сергіївни серії ЕНА №3754840 від 29.12.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за те, що 29.12.2024 о 21:57 у м. Чернігові по вул. Шевченка, 98, він керував транспортним засобом «Mitsubishi Outlender», номерний знак НОМЕР_2 , з неосвітленим заднім номерним знаком, чим порушив вимоги п. 2.9 в) Правила дорожнього руху (далі - ПДР/Правила). На думку позивача постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та упередженою, оскільки винесена з порушенням, так як інспектори поліції своєчасно не повідомили позивача про конкретний час початку розгляду адміністративної справи та хто саме з них буде розглядати справу. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, штраф може бути накладений після з'ясування об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, за наявності вини та умислу водія. Якщо несправність ламп освітлення виникла в дорозі та водію про це не було відомо, така подія не є адміністративним правопорушенням, а приводом для усунення цих недоліків на місці. Тобто, коли водієві було відомо, що номерні знаки неосвітлені та він не вжив жодних заходів щодо усунення таких недоліків і продовжив рух. Натомість під час розгляду справи про вчинення позивачем правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, поліцейські в порушення своїх обов'язків та через неупередженість не вивчили всіх обставин і доказів, які доводять винуватість, та одразу почали виносити постанову про накладення штрафу у розмірі 1190 грн, не довівши вини позивача та його умислу, як водія, у вчиненні цього правопорушення. На відеозаписі, який долучений до позову видно, що позивач пояснював патрульним, що перед виїздом з м. Городня до м. Чернігів під час прогріву двигуна автомобіль був позивачем оглянутий і все світлове обладнання працювало справно, в тому числі і підсвітка заднього номерного знаку, тобто він не порушував правила дорожнього руху, а під час руху неможливо ніяким чином контролювати роботу задньої підсвітки. Також поліцейський бачив, що в автомобілі був пасажир, але його не було залучено та опитано, як свідка. Під час розгляду справи позивач просив надати йому час для усунення несправності на місці зупинки, на що поліцейські відмовили. Після винесення постанови позивач почав з'ясовувати причину несправності та виявив технічну несправність, яка в подальшому була усунута. Отже, позивач вважає, винесену постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3754840 від 29.12.2024 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Позовна заява надійшла до Городнянського районного суду Чернігівської області 03.01.2025.
Автоматизованою системою розподілу справ між суддями справу розподілено судді Бойко А. О.
Ухвалою суду від 09 січня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову та просив скасувати оскаржувану постанову.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення судової кореспонденції адресатам (а. с. 45-47).
До початку судового засідання від відповідача - поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Чернігівській області Ворони Катерини Сергіївни надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві відповідач, з посиланням на норми Правил дорожнього руху, Закону України «Про дорожній рух», вказує, що всі учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством. Крім того, Ворона Катерина Сергіївна є уповноваженим працівником патрульної поліції, проходить службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП, має звання сержант поліції, а отже, відповідно до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Відповідач вказує, що під час спілкування з поліцейськими, водій вийшов з автомобіля та переконався, що дійсно номерний знак не був освітлений, а тому враховуючи, що на момент зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням позивача, задній номерний знак був неосвітлений в темну пору доби, винесення оскаржуваної постанови є правомірним та жодним чином не суперечить нормам чинного законодавства. При цьому всі зауваження позивача носять суб'єктивний характер та свідчать про намагання уникнути адміністративної відповідальності, а також відповідач звертає увагу на безпідставність твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, оскільки в даному випадку закінчений склад правопорушення настає з того моменту, коли особа рухалась з технічною несправністю, передбаченою п. 31.4 ПДР, на застосовуючи аварійну світлову сигналізацію.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, заслухавши доводи позивача та з'ясувавши позицію відповідача, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, встановив таке.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3754840 від 29.12.2024 установлено, що 29 грудня 2024 року о 21:57:39 у м. Чернігові по вул. Шевченка, 98, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Outlаnder», державний номерний знак НОМЕР_2 , в якого був неосвітлений задній номерний знак, чим порушив п. 2.9 в) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн. (а. с. 4)
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Нормами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частина 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.9 в) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що, зокрема, неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.
Відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака у вигляді накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З дослідженого судом відеоматеріалу вбачається, що автомобіль марки «Mitsubishi Outlаnder», номерний знак НОМЕР_2 , дійсно рухався у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком. Під час спілкування з поліцейськими водій ОСОБА_1 повідомив, що не знав про несправність освітлення заднього номерного знаку, зазначивши, що під час виїзду з дому світлове обладнання працювало, в тому числі і підсвітка заднього номеру, а тому не знав і не міг знати про несправність, яка виникла під час руху транспортного засобу. З матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово просив працівників поліції дозволити йому усунути цю несправність, надавши певний час. Крім того, відеозапис події, яка зафіксована у протоколі, не підтверджує наявність умислу на вчинення адміністративного правопорушення, оскільки встановити, коли саме перестала горіти підсвітка номерного знаку та чи помітив водій цю несправність, із відеозапису встановити не можна. Та обставина, що не підсвічувався номерний знак при русі транспортного засобу не спростовує факту, що лампочка перегоріла під час руху транспортного засобу.
Також, з відеозапису вбачається, що автомобіль чистий, номерний знак чистий і добре читається з тієї відстані, з якої ведеться відеозапис. За таких обставин співробітник поліції міг запропонувати водію усунути порушення на місці.
Адміністративна відповідальність за таке правопорушення настає у тому разі, коли водій не усунув несправність на місці та продовжив рух.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно із пунктом 2.3 «а», «б» ПДР перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
На підтвердження вчинення інкримінованого позивачем правопорушення відповідачем надано суду відеозапис з місця вчинення правопорушення, з якого вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , оскільки у керованому ним автомобілі не працювала підсвітка заднього номерного знаку. При цьому водій одразу ж пояснив, що не знав про цю несправність, а коли виїжджав, то все працювало, а несправність, ймовірно, виникла у дорозі.
На думку суду, той факт що номерний знак автомобіля під керуванням позивача не освітлювався на момент зупинки працівниками поліції, не свідчить автоматично про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки не виключено що така несправність могла виникнути під час руху без відома позивача, а докази того, що йому було відомо про неосвітлення номерного знаку під час руху автомобіля в матеріалах справи відсутні.
Тим самим, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність умислу на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем відповідно до ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно із ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи факт надання відповідачем неповних доказів на підтвердження факту вчинення проступку позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач обставин, на які посилається позивач не спростував, достатніх доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, суду не надав, а посадова особа при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не дотрималась справедливого балансу та принципу презумпції невинуватості.
Цей висновок є підставою для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених судом обставин, понесені судові витрати за подання адміністративного позову у розмірі 605,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернігівській області на користь позивача.
Керуючись статтями 283, 287-289, 293 КУпАП, статтями 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Чернігівській області Ворони Катерини Сергіївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3754840 від 29.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення підписано 03.02.2025.
Суддя А. О. Бойко