Справа № 950/4001/24
Номер провадження 1-кп/950/107/25
04 лютого 2025 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедин кримінальне провадження № 12024200590000381 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Межиріч, Лебединського району, Сумської області, громадянина України, що зареєстрований - АДРЕСА_1 проживає - АДРЕСА_2 , освіта середня, не одруженого, не судимого, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України
з участю прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , потерпілого - ОСОБА_6 , законного представника потерпілого - ОСОБА_7
Лебединським районним судом Сумської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 по ч. 4 ст. 186 КК України, розгляд якого станом на 4 лютого 2025 року не завершено.
Обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 лютого 2025 року включно.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням у якому просить продовжити строк тримання ОСОБА_3 під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24.10.2024 близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_3 разом зі своїми знайомими - неповнолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнім ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували на перехресті площі Волі та вулиці Козіївка в м. Лебедин і помітивши раніше незнайомого їм неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи із спільним злочинним корисливим умислом, спрямованим на особисте збагачення, шляхом відкритого викрадення належних неповнолітньому ОСОБА_6 грошей о 15 год. 00 хв. 24.10.2024, в умовах дії воєнного стану, ОСОБА_3 , вступивши в мовчазну злочинну змову з неповнолітнім ОСОБА_8 та неповнолітнім ОСОБА_9 , реалізуючи свій вищевказаний корисливий злочинний умисел, діючи спільно, покликали до себе неповнолітнього ОСОБА_6 та відвели його до приміщень гаражів, розташованих по АДРЕСА_3 . Перебуваючи біля гаражів ОСОБА_3 запитав у неповнолітнього ОСОБА_6 чи є в нього гроші і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_6 наніс один удар кулаком правої руки в живіт останньому. Неповнолітній ОСОБА_8 наказав неповнолітньому ОСОБА_6 показати застосунок Приват-24 в мобільному телефоні та, впевнившись у тому, що на рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_6 , знаходяться кошти в сумі близько 1000 грн., з метою їх заволодіння, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я неповнолітнього ОСОБА_6 , наніс один удар кулаком руки в обличчя останньому, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_6 , не втримавши рівновагу, вдарився правою частиною голови об цегляний кут гаража. Після чого ОСОБА_3 , неповнолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_8 наказали неповнолітньому ОСОБА_6 сісти до автомобіля ВАЗ 2110, д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_3 , та їхати з ними до банкомату з метою зняття коштів з рахунку, відкритого на його ім'я. Сівши у вищевказаний автомобіль, ОСОБА_3 , перебуваючи за кермом, разом з неповнолітніми ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відвіз неповнолітнього ОСОБА_6 до банкомату ПриватБанк по АДРЕСА_4 , з якого неповнолітній ОСОБА_6 о 15 годині 29 хвилин під психологічним примусом вищевказаних осіб та побоюванням застосування з їх боку фізичного насильства, зняв з рахунку, відкритого на його ім'я, грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень, які відразу передав неповнолітньому ОСОБА_8 . Вищевказаними грошима ОСОБА_3 , неповнолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розпорядилися на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що під час скоєння, за вищезазначених обставин в період часу з 15 години 00 хвилин по 15 годину 29 хвилин 24.10.2024 з корисливих мотивів відкритого викрадення чужого - належного потерпілому неповнолітньому ОСОБА_6 , майна, в умовах воєнного стану, діючи за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_9 та неповнолітнім ОСОБА_8 , та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння власнику майна - неповнолітньому ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень та бажав настання таких наслідків, тобто діяв з прямим умислом, тим самим обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (“грабіж»), кваліфікуючими ознаками якого є: «поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого», «вчинений за попередньою змовою групою осіб» та «вчинений в умовах воєнного стану».
29.10.2024 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні № 1202420059000332 від 25.10.2024.
29.10.2024 підозрюваному ОСОБА_3 вручене клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу тримання під вартою.
30.10.2024 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_3 направлено до Лебединського районного суду.
Підозрюваний ОСОБА_3 , був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду вищевказаного клопотання, але до суду не з'явився і про причину неявки не повідомив.
Слідчим суддею Лебединського районного суду було винесено ухвалу про привід ОСОБА_3 в судове засідання на 14 год. 30.10.2024.
За результатами виконання ухвали про привід місце перебування ОСОБА_3 встановлено не було і слідчим суддею Лебединського районного суду було винесено ухвалу про привід підозрюваного ОСОБА_3 в судове засідання на 09 год. 30 хв. 31.10.2024.
В результаті виконання вищевказаної ухвали місце знаходження підозрюваного ОСОБА_3 не було встановлено.
30.10.2024 надано доручення в порядку ст. 40 КПК України оперативному підрозділу ВП №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області з метою встановлення місця знаходження підозрюваного ОСОБА_3 .
За результатами виконаного доручення місце перебування підозрюваного ОСОБА_3 не встановлено, так як останній переховувався від органів досудового розслідування.
31.10.2024 постановою старшого слідчого СВ ВП №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області було оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_3
31.10.2024 слідчим суддею Лебединського районного суду було винесено ухвало про дозвіл на затримання ОСОБА_3 з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У подальшому, 27.11.2024 кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 186 КК України, виділено в окреме кримінальне провадження № 12024200590000381 від 27.11.2024.
Крім того, 29.11.2024 кримінальне провадження № 12024200590000381 від 27.11.2024 зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв'язку з розшуком підозрюваного.
ОСОБА_3 затриманий працівниками поліції 13.12.2024 о 10 год. 50 хв.
Він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Крім того, на думку прокурора, наявні достатні підстави вважати, що існують три з п'яти ризиків визначених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_3 :
1.Може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності, оскільки підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, також вже був оголошений в розшук в зв'язку з переховуванням від органів досудового розслідування.
2.Незаконно вплинути на свідків та потерпілого, та безпосередньо може контактувати зі свідками, свідчення яких матимуть доказове значення по даному кримінальному провадженню, оскільки підозрюваному ОСОБА_3 відомі особи, які володіють відомостями про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. При цьому, більшість свідків у кримінальному провадженні є знайомими підозрюваного, при цьому є неповнолітніми, серед яких він користується злочинним авторитетом, та останній може мати на них суттєвий вплив з метою зміни їх показань. Крім того, вже впливав на ОСОБА_7 з метою зміни свідчень потерпілого. Тому, є підстави вважати, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на потерпілого та свідків кримінального правопорушення, з метою зміни або надання ними неправдивих показань, що призведе до неможливості встановлення органом досудового розслідування об'єктивних обставин кримінального правопорушення;
3.Може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки являється раніше судимим і знову підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення.
На думку прокурора, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав у повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_6 та законний представник потерпілого ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримали.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, мотивуючи це тим, що належну процесуальну поведінку підозрюваного може забезпечити перебування під цілодобовим домашнім арештом з застосуванням електронних засобів контролю. Крім того зазначив, що ризики наведені прокурором у клопотанні є необґрунтованими, ОСОБА_3 безпідставно був оголошений у розшук, не має судимості, оскільки останній вирок, яким був засуджений ОСОБА_3 не набрав законної сили, він не має наміру переховуватись та здійснювати тиск на свідків та потерпілого, а також має постійне місце проживання у м. Лебедині.
Обвинувачений в судовому засіданні проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, мотивуючи це тим, що не вчиняв кримінального правопорушення, не переховувався від органів досудового розслідування та суду та не має намірів впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення, просив призначити йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по місцю його проживання з батьком.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу суд, зокрема, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого, наявність судимостей обвинуваченого.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в контексті наявного ризику переховування, суд враховує те, що він, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який зокрема передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Суд знаходить доведеними ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Зокрема ризик переховування від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що злочин, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 є тяжким злочинами проти власності, санкція статті, яких передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Усвідомлюючи невідворотність та суворість покарання, підозрюваний може свідомо ухилятися від кримінальної відповідальності в тому числі переховуватися від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_3 перебував у розшуку, був затриманий на підставі ухвали слідчого судді.
Суд також вважає доведеним ризик впливу на потерпілих та свідків, оскільки їх показання є джерелом доказів, які можуть бути отримані судом безпосередньо в ході судового розгляду, а до того вплив на них є достатньо імовірним, зокрема через те, що потерпілий та свідок є неповнолітніми.
Також суд вважає обґрунтованим ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 не працює, не має постійного місця проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Окрім тяжкості покарання та наявних ризиків, суд також враховує інші обставини, визначені ст. 178 КПК України, а саме вік та стан здоров'я обвинуваченого, відсутність утриманців або осіб за якими він здійснює догляд, відсутність сталих соціальних зв'язків у місці проживання, його репутацію.
З огляду на стадію розгляду кримінального провадження, суд не знаходить підстав для визнання необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, оскільки оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень не надається, так як в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого.
Також суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений не має сталих соціальних зав'язків по місцю проживання, також суду не надано жодних даних про можливість постійного проживання ОСОБА_3 по певній адресі.
З урахуванням наявних ризиків та інших обставин встановлених судом, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти ризикам, наявність яких встановлено судом, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не можуть цього зробити.
На думку суду, застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного.
При цьому з огляду на положення п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не визначає розмір застави, а також не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 4 квітня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» на строк до 4 квітня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 4 квітня 2025 року включно
Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, направити Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».
Ухвала, в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_10