65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4330/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/4330/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “ТЕПЛОТЕХНІКА» (73000, м. Херсон, вул. Старомлинна (попередня назва Гагаріна), буд. 8А , код ЄДРПОУ 24107688)
до відповідача: Херсонського Таврійського ліцею Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Вишнева, буд. 44, код ЄДРПОУ 21295719)
про стягнення 717 372,58грн.
Представник:
Від позивача: Джамаллі Равіль Хагані-Огли ордер
Від відповідача: Мельник А.І. керівник
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «ТЕПЛОТЕХНІКА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Херсонського Таврійського ліцею Херсонської міської ради про стягнення 717 372,58грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/4330/24 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач в судове засідання з'явився, відзив на позов не надав. Проте надав пояснення згідно яких позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач 08.09.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ТЕПЛОТЕХНІКА» та Херсонським Таврійським ліцеєм мистецтв Херсонської міської ради (нова назва: Херсонський Таврійський ліцей Херсонської міської ради) був укладений енергосервісний договір №117 (далі - Договір).
Предметом Договору є здійснення енергосервісу будівлі за кодом ДК 021:2015:99999999-9-не відображене в інших розділах (Енергосервіс будівлі Херсонського таврійського ліцею мистецтв Херсонської обласні, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті енергосервісу скорочення замовником споживання теплової енергії порівняно з споживанням (витратами) за відсутності енергосервісу (п.1.1 договору).
Згідно п.2.1. Договору його ціна становить 1 500 277,26 грн. (один мільйон п?ятсот тисяч двісті сімдесят сім гривень 26 копійок), у тому числі податок на додану вартість 250 046,21 грн. (двісті п?ятдесят тисяч сорок шість гривень 21 копійка).
Згідно додаткової угоди від 06.07.2021 року №4 укалденої між сторонами, внесені зміни до пункту 2.1 Енергосервісного договору від 08.09.2020 року № 117, внаслідок чого загальна ціна договору становить 1 173 598,40 грн. (Один мільйон сто сімдесят три тисячі п?ятсот дев?яносто вісім гривень 40 копійок), у тому числі податок на додану вартість: 195 599,73 грн. (Сто дев?яносто п?ять тисяч п?ятсот дев?яносто дев?ять гривень 73 копійки).
Відповідно до п. 7.3 Договору оплата за договором здійснюється щомісяця (визначено розрахунковим періодом).
За п.п. 7.7-7.8 Договору оплата за договором здійснюється Замовником протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати підписання акту про виконання зобов?язань відповідно до п.8.6 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. За згодою Сторін акт про виконання зобов?язань може складатися за декілька розрахункових періодів. До такого Акту додаються Протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії, щодо кожного розрахункового періоду окремо.
Відповідно до п.8.3-8.6 для перевірки та підтвердження фактичного скорочення рівня споживання теплової енергії та/або витрат в результаті впровадження енергосервісу за розрахунковий період Виконавець протягом п?яти робочих днів після розрахункового періоду надсилає Замовникові акт про виконання зобов?язань та протокол розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за формою згідно з Додатками 9,10. У разі наявності у Замовника заперечень (зауважень) їх узгодження може вирішуватися сторонами шляхом проведення переговорів. Замовник розглядає і підписує акт про виконання зобов?язань протягом трьох робочих днів з дня його надходження. Акт про виконання зобов?язань підписується сторонами та скріплюється печаткою (за наявності). Такий акт є підставою для здійснення платежів за Договором.
Позивач вказує, що 08.09.2023 року на адресу відповідача, було направлено акт про виконання зобов?язань за січень 2022 року та протокол розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за січень 2022 року, яке відповідачем було отримано 12.09.2023 р.
27.10.2023 року на адресу відповідача було направлено повідомлення №3/10/23 про сплату заборгованості. В подальшому, 03.11.2023 року листом 02-05/634 відповідачем було надано відповідь на повідомлення про сплату заборгованості, що питання сплати коштів вирішується з розпорядником коштів вищого рівня.
13.11.2023 року листом №2/11/23 було запропоновано відповідачу, надати інформацію щодо кількості днів роботи у 2022-2023 роках, а також інформацію щодо показів теплового лічильника, доступу до обладнання та про плани опалювального сезону 2023-2024 роках, згідно з договором.
Листом від 21.11.2023 року №02-05/670, відповідачем було повідомлено про те, що 2023-2024 роках, планується розпочати опалювальний сезон, та що 22.11.2023 року планується надання послуг постачання теплової енергії в приміщення ліцею, а також прохання провести планове-технічне обслуговування обладнання для опалювальної системи.
Як зазначає позивач, після надсилання повідомлення №3/10/23 від 27.10.2023 року про сплату заборгованості, відповідач висловив намір продовжити співпрацю по договору та не заперечував щодо наявної заборгованості.
За посланнями позивача, 22.11.2023 року листом №293/02-06 відповідачем було надано копії актів МКМ «Херсонтеплоенерго», щодо постачання послуг теплової енергії для потреб опалення за січень, лютий, березень 2022 року.
На підставі отриманих даних, як зазначає позивач, з листа №293/02-06, ним було направлено відповідачу листом від 27.11.2023 року №6/11/23 на підписання акт про виконання зобов?язань за лютий 2022 року та протокол розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за лютий 2022 року.
Разом з тим, 30.11.2023 року відповідачем було надано відповідь, що питання щодо узгодження оплати коштів триває з розпорядником коштів вищого рівня, а 04.12.2023 року листом 297/02-06 було повідомлено, що до бюджету 2023 року не закладено виплати за 2022 рік.
За посиланнями позивача, 25.12.2023 року листом №7/12/23 ним було направлено акт про виконання зобов?язань за грудень 2023 року та протокол розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за грудень 2023 року, акт звірення взаємних розрахунків, додаткову угоду №7 до договору №117 від 08.09.2020 року та рахунок №28 за грудень 2023 року. Оплата за даним рахунок була здійснена відповідачем 27.12.2023 року.
Також, як зазначає відповідач, листом №13/02-06 від 29.01.2024 року він просив зробити перерахунок за період грудень 2021 року - лютий 2022 року, враховуючи фактичний об?єм спожитої теплової енергії.
05.02.2024 року листом №1/02/24, позивачем було надіслано відповідачу на підписання акти та протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року з урахуванням перерахунку відповідно до фактично спожитої теплової енергії.
Поряд з цим, листом №25/02-06 від 09.02.2024 року, відповідач просив надати пояснення, щодо невідповідності показників загального теплового споживання скоригованого фактичними кліматичними умовами. Тобто, даним листом, як вважає позивач, відповідач просив уточнити показники в наданих актах на підписання .
28.02.2024 року листом №5/02/24 позивачем було направлено відповідачу, скориговані акти та протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії з урахуванням фактичних кліматичних умов за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року з Довідкою Українського Гідрометеорологічного центру з фактичними температурами зовніщнього повітря за грудень 2021 року- лютий 2022 року.
Тобто, як вказує позивач, він виконав зауваження відповідача, щодо уточнення показників які були відображені у відповідних актах та протоколах за грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, та повторно надав акти Відповідачу на підпис та оплату.
Поряд з цим, як зазначає позивач, листом №42/02-06 від 05.03.2024 року, відповідач послався на неможливість взяття на себе юридичних зобов?язань щодо сплати коштів за попередні періоди, без посилання на будь-які причини які не дозволяють фактично підписати акт виконання зобов?язань.
Окрім цього, як вказує позивач, з боку Херсонського Таврійського ліцею листом від 14.03.2024 року №54/02-06 було направлено на адресу позивача, відповідні підписані документи: додаткову угоди №8 від 22.02.2024 року, додаткову угоди №9 від 23.02.2024 року, додаткову угоди №10 від 11.03.2024 року, додаткову угоди №11 від 11.03.2024 року.
При цьому, відповідно до додаткової угоди №10 від 11.03.2024 сторони внесли зміни до додатку №7 договору №117 від 08.09.2020 року, відносно Календарного плану, щодо очікуваних показників видатків замовника енергосервісу, та встановили, наступні показники: 2020рік - 56772,60грн., 2021рік - 340339,61грн., 2022рік - 230806,98 грн., 2023 рік - 77199,74 грн., 2024рік - 375746,77грн., 2025рік - 92732,70грн.
На переконання позивача, підписуючи дану додаткову угоду, відповідачем було повторно визнано отримані послуги за грудень 2021 року в розмірі 167698,06грн., січень 2022 року в розмірі 59159,76 грн., та лютий 2022 року в розмірі 171647,22 грн.
Також, як вказує позивач, листом №16/02-06 від 30.01.2024 року, Відповідачем було повідомлено про припинення подачі теплової енергії до приміщення ліцею з 01.02.2024 року, у зв?язку з обмеженням асигнувань на оплату послуг з постачання теплової енергії, що фактично порушує зобов?язання по договору, щодо додатку №7 договору №117 від 08.09.2020 року про Календарний план щодо очікуваних показників видатків замовника енергосервісу на 2024 рік та унеможливлює подальше виконання договору з урахуванням відсутності оплати за надані послуги.
Згідно п.8.7. Договору у випадку, якщо Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня надходження Акту про виконання зобов?язань, безпідставно ( без вказівки в письмовому вигляді причин, які не дозволяють фактично або юридично здійснити підписання Акту про виконання зобов?язань) не підпише Акт про виконання зобов?язань, то такий Акт про виконання зобов?язань вважається погодженим та підписаним Замовником, а платіж за відповідний розрахунковий період повинен бути сплачений Виконавцю протягом 5 (п?яти) робочих днів на підставі рахунку Виконавця.
Розділ 7 Енергосервісного договору визначає порядок оплати за надані послуги, зокрема, пунктом 7.1. Енергосервісного договору передбачено, що оплата за Договором здійснюється Замовником за рахунок скорочення споживання та/або витрат Замовника на оплату теплової енергії порівняно із споживанням та/або витратами на оплату теплової енергії за відсутності таких заходів (відповідно до статті 5 Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб?єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації») за відповідний період на підставі тарифів, що діяли у період, за який здійснюється оплата.
Відповідно до п. 7.3 Енергосервісного договору оплата за Договором здійснюється щомісяця (далі - розрахунковий період).
Згідно з п. 7.6. Енергосервісного договору фіксований відсоток суми скорочення витрат Замовника на оплату теплової енергії, що підлягає до сплати Виконавцю за Договором становить 90 відсотків.
Відповідно до п. 7.7 Енергосервісного договору оплата за договором здійснюється Замовником протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати підписання акту про виконання зобов?язань відповідно до пункту 8.6 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Поряд з цим, як вказує позивач, відповідач направлені акти та протоколи не підписав та не зроби перерахунок коштів у встановлені договором строк.
За посиланнями позивача, ним 15.08.2024 року було направлено відповідачу Претензію-Повідомлення №1/08/24 про стягнення заборгованості за надані послуги, дострокове розірвання енергосервісного договору та повернення залишку ціни договору.
Відповідач надав відповідь від 28.08.2024 року №158/02-06 на цю претензію, в якій визнав наявність заборгованості за договором та зазначив: «що Листом від 05.03.2024 року № 42/02-06 Відповідачем доведено до відома Позивача, що згідно до норм бюджетного законодавства, а саме Бюджетного кодексу України, заборгованість за бюджетними зобов?язаннями за минулі роки повинна бути взята на облік, органами Казначейства в відповідні терміни, що не було зроблено в зв?язку з відсутністю актів про виконання зобов?язань. Зобов?язання, взяті учасником бюджетного процесу, без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов?язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов?язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов?язань не здійснюються. Відповідно на теперішній час Херсонський Таврійський ліцей Херсонської міської ради не може взяти на себе юридичні зобов?язання минулих років. Ми жодним чином не ігноруємо Ваші намагання щодо виконання наших спільних зобов?язань, але намагаємось виконати їх виключно в правовому полі».
Відповідно до п. 8.4 Енергосервісного договору для перевірки та підтвердження фактичного скорочення рівня споживання теплової енергії та/або витрат в результаті впровадження енергосервісу за розрахунковий період Виконавець протягом п?яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду (в разі самостійного зняття показників приладу обліку теплової енергії об?єкту енергосервісу), або протягом п?яти робочих днів після отримання від Замовника показників приладу обліку теплової енергії відповідно до пункту 8.3. договору, надсилає Замовникові акт про виконання зобов?язань та протокол розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за формою згідно з Додатками.
Згідно з п. 8.5. Енергосервісного договору замовник розглядає і підписує акт про виконання зобов?язань протягом трьох робочих днів з дня його надходження.
Пунктом 8.6 Енергосервісного договору передбачено, що акт про виконання зобов?язань підписується Сторонами та скріплюється печаткою (за наявності). Такий акт є підставою для здійснення платежів за Договором.
Згідно п.8.7. договору у випадку, якщо Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня надходження Акту про виконання зобов?язань, безпідставно ( без вказівки в письмовому вигляді причин, які не дозволяють фактично або юридично здійснити підписання Акту про виконання зобов?язань) не підпише Акт про виконання зобов?язань, то такий Акт про виконання зобов?язань вважається погодженим та підписаним Замовником, а платіж за відповідний розрахунковий період повинен бути сплачений Виконавцю протягом 5 (п?яти) робочих днів на підставі рахунку Виконавця.
Згідно з пунктом 10.1 Енергосервісного договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов?язань згідно з Договором.
Позивач наголошує, що належним чином виконав свої зобов?язання та передав відповідачу акти про виконання зобов?язання та протоколи розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії, проте останній проігнорував усі отримані документи та залишив їх без розгляду встановлені договором строки.
Так, за посиланнями позивача 28.02.2024 року листом №5/02/24 ним було направлено відповідачу, скориговані акти та протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії з урахуванням фактичних кліматичних умов за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року з Довідкою Українського Гідрометеорологічного центру з фактичними температурами зовнішнього повітря за грудень 2021 року- лютий 2022 року
Проте, станом на 16.09.2024 року жодних зауважень або повідомлень про обґрунтованість причин несплати Відповідачем грошових коштів за отримані послуги з енергосервісу протягом грудень 2021 - лютий 2022 років на підставі Договору №117 від 08.09.2020 року від відповідача на адресу ТОВ «ГК «ТЕПЛОТЕХНІКА» не надходило.
Тобто, як вказує позивач, станом на 16.09.2024 року відповідачем зобов?язання передбачені п.8.4-8.7 договору не виконані, та заборгованість за отримані послуги з енергосервісу у грудень 2021 - лютий 2022 років у розмірі не оплачена 351097,54 грн: - грудень 2021 року на суму 120290,56 гривень, з урахуванням сплаченою суми в розмірі 47407,50 грн, січень 2022 року на суму 59159,76 грн., лютий 2022 року на суму 171647,22 грн.
Також, позивачем в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором було нараховано 3% річних в розмірі 5 540,61грн., інфляційні витрати в сумі 12 407,51грн. та пеню в розмірі 67 410,73грн.
Крім того, як зазначає позивач у зв?язку із регулярним та довготривалим простроченням Відповідачем оплати виконаних зобов?язань, а також повної несплати виконаних зобов?язань за грудень 2021 - лютий 2022 років він скористався своїм правом, передбаченим умовами Договору (п.11.3 Договору) та повідомив відповідача про розірвання енергосервісного договору Nє117 від 08.09.2020 шляхом надсилання претензії-повідомлення від 15.08.2024
Претензія-повідомлення відповідачем отримана 28.08.2024 року, та 28.08.2024року надана відповідь, де відповідачем не заперечувався факт дострокового розірвання енергосервісного договору №117 від 08.09.2020.
Згідно з п. 9.3 (п.п. 12) Договору Замовник зобов?язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі, передбачені цим договором на користь Виконавця.
Положеннями п.11.3 договору передбачено, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку з ініціативи Виконавця у разі затримання платежів Виконавцю більш ніж на 30 (тридцять) робочих днів.
Відповідно до пункту 11.5 енергосервісного договору у разі дострокового розірвання Договору за ініціативою Замовника та/або Виконавця, у випадках передбачених пунктом 11.3, та/або за згодою сторін, Замовник повинен виплатити протягом 30 (тридцяти) робочих днів Виконавцю несплачену частину ціни Договору. Після виплати Виконавцю ціни Договору територіальна громада міста Херсон (в особі її повноваженого представника) набуває право власності без додаткової плати на все майно, утворене (встановлене) за Договором.
Таким чином, укладеним між Сторонами договором передбачено наслідки прострочення оплати Замовником послуг у вигляді права Виконавця на односторонню відмову від договору, його розірвання та сплату Замовником Виконавцю несплаченої частини ціни Договору, з урахування чого несплачена частини ціни Договору внаслідок його розірвання складає 280 916,19 грн, яка на переконання позивача має бути сплачена відповідачем.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “ТЕПЛОТЕХНІКА» звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, як встановлено судом, 08.09.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ТЕПЛОТЕХНІКА» та Херсонським Таврійським ліцеєм мистецтв Херсонської міської ради (нова назва: Херсонський Таврійський ліцей Херсонської міської ради, був укладений енергосервісний договір №117. Предметом Договору є здійснення енергосервісу будівлі за кодом ДК 021:2015:99999999-9-не відображене в інших розділах (Енергосервіс будівлі Херсонського таврійського ліцею мистецтв Херсонської обласні, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті енергосервісу скорочення замовником споживання теплової енергії порівняно з споживанням (витратами) за відсутності енергосервісу (п.1.1 договору).
Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як встановлено судом, за період з грудень 2022 року по лютий 2022 року Замовник отримав послуги з енергосервісу, в зв'язку з чим позивачем були складені акти про виконання зобов'язань та протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії а саме: грудень 2021р. на суму 167 698,06грн., за січень на суму 59 120,97грн., лютий 2022р. 171 647,22грн.
При цьому відповідно до Акту за грудень 2021р., з урахування оплати в 47 407,50 грн., залишок до сплати становить 120 290,56грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем неодноразово направлялись на адресу Відповідача вищевказані акти про виконання зобов'язань та протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії для оплати, що підтверджується листами, а саме: від 08.09.2023р. за №2/09/23, від 27.11.2023р. за №6/11/23, від 25.12.2023 за №7/12/23.
Відповідачем у листах відповідях було повідомлення що вирішення питання щодо оплати відповідних акт триває з розпорядником коштів вищого рівня, лист від 03.11.2023р. за №02-05/634, від 30.11.2023р. за №297/02-06.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи листом №13/02-06 від 29.01.2024 року відповідач просив зробити перерахунок за період грудень 2021 року - лютий 2022 року, враховуючи фактичний об?єм спожитої теплової енергії.
05.02.2024 року листом №1/02/24, Позивачем було надіслано Відповідачу на підписання акти та протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року з урахуванням перерахунку відповідно до фактично спожитої теплової енергії.
Листом №25/02-06 від 09.02.2024 року, Відповідач просив надати пояснення, щодо невідповідності показників загального теплового споживання скоригованого фактичними кліматичними умовами.
28.02.2024 року листом №5/02/24 Позивачем було направлено Відповідачу, скориговані акти та протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії з урахуванням фактичних кліматичних умов за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року з Довідкою Українського Гідрометеорологічного центру з фактичними температурами зовнішнього повітря за грудень 2021 року- лютий 2022 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи листом від 14.03.2024 року №54/02-06 було направлено на адресу Позивача, відповідні підписані документи: додаткову угоди №8 від 22.02.2024 року, додаткову угоди №9 від 23.02.2024 року, додаткову угоди №10 від 11.03.2024 року, додаткову угоди №11 від 11.03.2024 року.
Так, відповідно до додаткової угоди №10 від 11.03.2024 сторони внесли зміни до додатку №7 договору №117 від 08.09.2020 року, відносно Календарного плану, щодо очікуваних показників видатків замовника енергосервісу, та встановили, наступні показники: 2020рік - 56772,60грн., 2021рік - 340339,61грн., 2022рік - 230806,98 грн., 2023 рік - 77199,74 грн., 2024рік - 375746,77грн., 2025рік - 92732,70грн.
Отже, з грудня 2021 року по лютий 2022 року Відповідач отримав послуги з енергосервісу за договором на загальну суму 351 097,54грн., внаслідок чого в нього виник обов'язок за договором з оплати отриманих послуг.
Згідно п.8.7. Договору у випадку, якщо Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня надходження Акту про виконання зобов?язань, безпідставно ( без вказівки в письмовому вигляді причин, які не дозволяють фактично або юридично здійснити підписання Акту про виконання зобов?язань) не підпише Акт про виконання зобов?язань, то такий Акт про виконання зобов?язань вважається погодженим та підписаним Замовником, а платіж за відповідний розрахунковий період повинен бути сплачений Виконавцю протягом 5 (п?яти) робочих днів на підставі рахунку Виконавця.
Відповідно до п. 7.7 Енергосервісного договору оплата за договором здійснюється Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання акту про виконання зобов'язань відповідно до пункту 8.6 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Поряд з цим, як встановлено судом, відповідачем відповідні акти та протоколи підписані не були, вартість отриманих за енергосервісним договром послуг оплачена не була.
Положеннями п.11.3 договору передбачено, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку з ініціативи Виконавця у разі затримання платежів Виконавцю більш ніж на 30 (тридцять) робочих днів.
Відповідно до пункту 11.5 енергосервісного договору у разі дострокового розірвання Договору за ініціативою Замовника та/або Виконавця, у випадках передбачених пунктом 11.3, та/або за згодою сторін, Замовник повинен виплатити протягом 30 (тридцяти) робочих днів Виконавцю несплачену частину ціни Договору. Після виплати Виконавцю ціни Договору територіальна громада міста Херсон (в особі її повноваженого представника) набуває право власності без додаткової плати на все майно, утворене (встановлене) за Договором.
15.08.2024 Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію-повідомлення № 1/08/24 з вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги та повідомлення про розірвання договору через невиконання Замовником зобов'язань з оплати отриманих послуг і необхідність сплати решти суми договору в силу положень 11.3 Договору, яка була отримана останнім 22.08.2024р. Проте була залишення відповідачем без виконання.
Отже у Відповідача виник обов'язок зі сплати частини ціни договору відповідно до пункту 11.5 Договору.
Так, ціна договору складає 1 173598,40 грн., з яких Позивачем було надано відповідачу послуги на час дії договору в розмірі 892 682,21 гривень (з яких Відповідачем сплачено 541 584,67 гривень, а не сплачено 351097,54 гривень), залишок ціни договору складає 280 916,19грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Отже враховуючи вище викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “ТЕПЛОТЕХНІКА» про стягнення з відповідача основного боргу за енергосервісним договором в сумі 351 097,54грн. та несплачену частину договору в розмірі 280 916,19грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені в сумі 67 410,73грн. суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В п. 10.4 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання Замовником зобов'язань щодо плати за договором, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі 0,1 відсоток суми прострочення за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок є помилковим, оскільки обрахований з розміру 0,1% що є більшим ніж подвійної облікової ставки НБУ України, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.
Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи “Ліга Закон», судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 49 911,49грн..
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, суд під час вирішення справи має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, відповідність розміру стягуваної неустойки розміру невиконаного зобов'язання та інші підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, тобто унормованими матеріальними нормами Національного законодавства дискреційними повноваженнями суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.
При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника за власною ініціативою. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).
При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).
Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).
Отже, беручи до уваги предмет договору, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи поведінку сторін у спірних правовідносинах, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає, що встановлена судом сума пені підлягає зменшенню на 50% до 24 955,75 грн.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідач є державним навчальним закладом, а розмір пені, зменшений судом, на переконання суду цілком відповідає принципам верховенства права.
Крім того позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 5 540,61грн. та інфляційні витрати в розмірі 12 407,51грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “ТЕПЛОТЕХНІКА» позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення з відповідача інфляційні витрати в сумі 12 407,51грн. та 3% річних 5 540,61грн.
Заперечуючи проти вказаної заборгованості, відповідач посилається на ст. 48 Бюджетного кодексу України та вказує на відсутність відповдіних бюджетних асигнувань.
Поряд з цим суд відповідні посилання відповдіача оцінює критично, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
За приписами ст. 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.
Проте, суд зазначає, що Бюджетним кодексом України, регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контроль за дотриманням бюджетного законодавства, питання відповідальності за його порушення, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Водночас, спеціальні норми вказаного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами при укладенні господарських договорів та їх виконанні.
Так, частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У свою чергу, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Тобто, чинне законодавство розрізняє поняття «бюджетне зобов'язання» та «господарське зобов'язання», які відповідач помилково ототожнює.
При цьому самі лише обставини, які пов'язані з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, не звільняють відповідача від виконання свого обов'язку за договором належним чином.
Щодо посилань відповідача на той факт, що енергосервісний договір від 08.09.2020р. за №117 є діючим та позивач продовжує надати за ним послуги, судом до уваги не приймаються оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відповідних посилань.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “ТЕПЛОТЕХНІКА» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені та її зменшення підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “ТЕПЛОТЕХНІКА» (73000, м. Херсон, вул. Старомлинна (попередня назва Гагаріна), буд. 8А , код ЄДРПОУ 24107688) до Херсонського Таврійського ліцею Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Вишнева, буд. 44, код ЄДРПОУ 21295719) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Херсонського Таврійського ліцею Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Вишнева, буд. 44, код ЄДРПОУ 21295719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “ТЕПЛОТЕХНІКА» (73000, м. Херсон, вул. Старомлинна (попередня назва Гагаріна), буд. 8А , код ЄДРПОУ 24107688) основний борг в сумі 351 097 (триста п'ятдесят одна тисяча дев'яносто сім) грн. 54коп., інфляційні витрати в розмірі 12 407 (дванадцять тисяч чотириста сім)грн. 51коп, 3% річних в сумі 5 540 (п'ять тисяч п'ятсот сорок)грн. 61коп, пені в розмірі 24 955 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять)грн.75коп., несплачену частину ціни договору внаслідок його розірвання в сумі 280 916 (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот шістнадцять)грн. 19коп., судовий збір в сумі розмірі 10 498 (десять тисяч чотириста дев'яносто вісім)грн. 10коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03 лютого 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна