27 січня 2025 року Справа № 915/389/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря Дюльгер І.М.
та представників сторін:
від прокуратури: представник - Левкович А.Є.,
представників позивачів: не з'явилися,
представника відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача-2: не з'явився,
представника третьої особи: не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні справу № 915/389/24
за позовом: заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (код ЄДРПОУ 02910048, 54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73)
в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573; 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20)
та Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)
до відповідача-1: Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03365707; 54005, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7),
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лібертон Стар» (код ЄДРПОУ 37468590; 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:
Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)
про: визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Лібертон Стар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, за наступними вимогами:
- визнати недійсним договір про закупівлю робіт №1414 від 16.09.2016 укладений між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельною компанією “Дорлідер» (з 23.07.2021 товариство з обмеженою відповідальністю “Лібертон Стар») за результатами закупівлі UA-2016-08-03-000291-a (ЛОТ № 1);
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лібертон Стар» на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради 2846277,60 грн, а з Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради одержані ним за рішенням суду 2846277,60 грн. стягнути в дохід держави.
Ухвалою суду від 10.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 27.01.2025.
У підготовчому засіданні 27.01.2025 представник прокуратури стосовно питання про зупинення провадження у справі залишив його на розсуд суду.
У судовому засіданні 27.01.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Судом встановлено наступне.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.
Підставою позову є обставини того, що договір, укладений за підсумками торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу відповідача-2 на підставі ст.ст.203, 215, 228 ЦК України. При цьому прокурор, посилаючись на ч. 3 ст. 228 ЦК України просить застосувати наслідки недійсності укладеного договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, та стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 кошти, сплачені останнім на виконання договору, у розмірі 2846277,60 грн, а далі - отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти у вказаному розмірі - стягнути в дохід держави.
Як встановлено судом, 13.11.2024 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів.
Як зазначено Верховним Судом у справі №922/3456/23, доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Проте, сам лише факт вчинення учасниками порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 і ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням. Відтак, на думку суду касаційної інстанції, прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду у справі №922/3456/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
В ухвалі від 13.11.2024 у справі №922/3456/23 також зазначено, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому подібні справи перебувають на розгляді також у судах апеляційної інстанції та Касаційному господарському суді та можуть виникнути і в майбутньому. Тому судове рішення об'єднаної палати необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.
20.12.2024 ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/3456/23 прийнято до розгляду.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на підстави подання позову та з урахуванням того, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23, зокрема, щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі, з метою єдності судової практики, суд вважає за необхідне з власної ініціативи зупинити провадження у даній справі, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст.ст. 229, 234, 235 ГПК України, суд,-
1. Зупинити провадження у справі № 915/389/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення повного тексту постанови.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Відповідно до ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 03.02.2025.
Суддя Т.М.Давченко