Дата документу 03.02.2025
Справа № 334/817/25
Провадження № 1-кс/334/340/25
про арешт майна
03 лютого 2025 року слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025082050000206, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 січня 2025 року за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України,
встановив:
слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , в якому слідчий просить накласти арешт на майно, яке видано ОСОБА_5 , а саме на спортивні штани чорного кольору з емблемою марки «Nike» на лівій нозі помаранчевого кольору, відповідно до бирки на вказаних штанах «Made in Cambodia» розмір «8», з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Слідчий ОСОБА_3 та володілець майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились. Повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду клопотання.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України неприбуття учасників провадження в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників провадження відповідно до частини першої статті 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється. Відповідно до вимог статті 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши документи, додані до клопотання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до положення статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди..
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що передбачено в частині першій статті 98 КПК України.
Слідчим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025082050000206, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 січня 2025 року за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя.
Досудовим розслідування встановлено, що 28.01.2025 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_6 , яка просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 28.01.2025 приблизно об 11 годині 20 хвилин зайшла до приміщення косметологічного кабінету, який територіально знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , де шляхом вільного доступу, діючи в умовах воєнного стану, таємно викрав жіночу сумочку, в якій знаходились грошові кошти загальною сумою 5 600 гривень та документи, які посвідчують особу останньої.
Допитана а якості потерпілої ОСОБА_6 повідомила, що 28.10.2025 приблизно з 10 години вона знаходилась у приміщенні № 4 в будинку АДРЕСА_1 , та надавала клієнтам косметологічні послуги. Заходячи до вказаного приміщення, вона залишила свої речі верхній одяг та жіночу сумку на вішалці ліворуч від входу до приміщення та через деякий час до неї прийшла клієнтка. В її сумці знаходились грошові кошти загальною сумою 5600 гривень, свідоцтво про право власності на транспортний засіб Toyota Avensis з державним номерним знаком НОМЕР_1 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 , банківські картки AT КБ «ПРИВАТБАНК» з номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та AT «УніверсалБанк» з номером НОМЕР_4 , які після виявлення крадіжки вона заблокувала. Також додала, що у вказаному приміщенні маються камери відеоспостереження, відеозапис з яких у подальшому вона отримала від власниці. Після закінчення роботи з клієнткою вона проводила її до виходу та виявила, що відсутня на місці її сумочка разом з вище переліченим в ній майном. Вийшовши надалі до коридору вказаного приміщення, вона виявила свою зниклу сумку в розстебнутому стані, з якої зник гаманець, з переліченим майном.
Відповідно до пояснень ОСОБА_5 через брак коштів у нього виник умисел на скоєння злочину, а саме таємного викрадення чужого майна - крадіжку, та підшукавши окреме місце, а саме приміщення косметології у будинку АДРЕСА_1 , він вирішив зайти до нього та знаходячись в середині, озирнувшись, та подивившись по сторонах, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, побачив жіночу сумку, яка знаходилась на одному зі столів в приміщенні. Надалі, діючи умисно, він таємно викрав вказану сумку та її вміст.
У подальшому ОСОБА_5 було добровільно видано речі одягу в яких він вчиняв кримінальне правопорушення, його мобільний телефон та грошові кошти. Слідчим за участю ОСОБА_5 оглянуто вказані речі, після чого складено протокол огляду, відповідно до якого було видано: спортивні штани чорного кольору з емблемою марки «Nike» на лівій нозі, помаранчевого кольору. Відповідно до бирки на вказаних штанах «Made in Cambodia» та розмір «8»; спортивна куртка з емблемою «Nike Аіг» та відповідно до бирки на внутрішній підкладці куртки розміру «М»; спортивне взуття марки «Nike Air max 95» розміру 42; мобільний телефон Samsung Galaxy А5 в корпусі чорного кольору, имей1: НОМЕР_5 , имей2: НОМЕР_6 , в який вставлено сім-картку оператора стільникового зв'язку ТОВ «лайфселл» з абонентським номером НОМЕР_7 ; грошові кошти.
На стадії досудового розслідування у слідчого виникла необхідність в арешті спортивних штанів чорного кольору з емблемою марки «Nike» на лівій нозі помаранчевого кольору, відповідно до бирки на вказаних штанах «Made in Cambodia» розмір «8», з метою запобігання зникненню, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя встановив, що спортивні штани відповідають критеріям, визначеним частиною першою статті 98 КПК України, оскільки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує, що правовою підставою арешту майна є збереження речового доказу - спортивних штанів, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника та володільця.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_5 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його втрати, перетворення або іншої передачі майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим, оскільки вказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні та необхідний органу досудового розслідування для проведення експертиз та інших слідчих дій. У разі його повернення володілець та/або власник майна може знищіти, зіпсувати, приховати або відчужити майно, як має важливе значення для встановлення об'єктивних обставин під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, оскільки є речовим доказом.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 372, 376 КПК, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке видано ОСОБА_5 , а саме на спортивні штани чорного кольору з емблемою марки «Nike» на лівій нозі помаранчевого кольору, відповідно до бирки на вказаних штанах «Made in Cambodia» розмір «8», з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Копію ухвали вручити слідчому та власнику майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1