Справа № 308/18077/24
04 лютого 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Світлик О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гефнер К.-С.Л.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Сенича І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та поліцейського відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капрала поліції Бринько Маряна Андрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та поліцейського відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капрала поліції Бринько М.А., згідно з якою просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3376924 від 30.10.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Позовну заяву позивач мотивує тим, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3376924, винесеної 30.10.2024 поліцейським відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Бринько М.А.: 30.10.2024 о 18:46:14 у с. Сюрте, на автодорозі М-06 сполученням Київ-Чоп 819 кілометр, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Рassаt», д.н.з. НОМЕР_1 , та порушив вимогу дорожньої горизонтальної розмітки, позначеною 1.1 (вузька суцільна смуга) ПДР, та під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Поліцейським накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Позивач вважає дії поліцейського неправомірними, а винесену ним постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням його права на захист, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню. При цьому винесена постанова не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій, а, отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Звертає увагу, що оскаржувана постанова не містить посилань на перелічені ст. 251 КУпАП докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що у повному обсязі підтверджується змістом оскаржуваної постанови. Тобто докази, якими керувався поліцейський при винесенні постанови, взагалі відсутні та у постанові не зазначені. Отже, з огляду на положення чинного законодавства та зважаючи на відсутність посилань на наявність доказів у тексті самої постанови, надання таких доказів у подальшому суб'єктом владних повноважень виключатиме їх належність та допустимість.
Позивач зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вважає, що розгляд справи поліцейським носив формальний характер. Розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення не у приміщенні поліції суперечить вимогам щодо об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст. 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо. Окрім того, постанова не містить відомостей про вилучені речі та документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Наведені обставини свідчать про те, що винесена щодо нього постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а відтак є такою, що винесена з порушенням вимог законодавства та є незаконною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаним позовом. Справу постановлено розглядати із врахуванням особливостей провадження, встановлених ст. 286 КАС України, та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.
27.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ГУНП в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві зауважує, що ГУНП в Закарпатській області не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі з наступних підстав. Повідомляє, що 11.01.2020 постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, оскільки відповідно до висновку КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» від 27.10.2020 ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння 27.10.2020. Поновлення права на керування транспортними засобами в такому випадку здійснюється лише після перепідготовки в навчальному закладі з теоретичної та практичної підготовки та успішного складення теоретичного і практичного іспитів у сервісному центрі МВС. Таке посвідчення водія знову видається на два роки. Звертає увагу, що позивача було зупинено з виявленням правопорушення, яке він вчинив, а саме порушення вимог дорожньої розмітки 1.1. «Суцільна лінія». За вказаним фактом його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач згідно з відеодоказом нагрудної камери поліцейського не заперечує даного факту, а навпаки зазначає, що поспішав. Крім того, після зупинки транспортного позивач пред'явив посвідчення водія, де відповідно до перевірки його в базі Інформаційний портал Національної поліції (ІПНП) у працівників поліції виникла підозра щодо підробки даного документу, з приводу чого в подальшому було внесено відомості в ЄО №9332 від 30.10.2024, у зв'язку з цим на місце події викликано слідчо-оперативну групу, яка вилучила дане посвідчення та внесла відомості в ЄРДР за №12024078170000422 від 31.10.2024 за ч. 4 ст. 358 КК України (за фактом використання завідомо підробленого документу). Отже, враховуючи дані факти, позивач не мав права керувати транспортним засобом. Тому подія 30.10.2024 за участі ОСОБА_1 , де позивач, керуючи транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, є наслідком того, що відносно нього було складено постанову серії ЕНА №3376924 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка є предметом оскарження у даній справі. Відповідно до вчинення правопорушень позивачем складена постанова серії ЕНА № 3376924 від 30.10.2024, яка є предметом оскарження, та позивача було притягнуто за ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП до адміністративної відповідальності. Оскільки, більш серйозним вважається правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому відповідно на позивача було накладено штраф у сумі 3400 грн. Представник відповідача наголошує, що відеодоказом підтверджується, що позивач керував автомобілем, з посвідченням водія, яке містило ознаки підробки, а відтак є особою, яка не має право керувати транспортними засобами. Тобто, відеодоказ повністю підтверджує факт вчинення правопорушення та не заперечується позивачем. Представник відповідача зазначає, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
До відзиву на позовну заяву представником відповідача через підсистему «Електронний суд» додано три відеозаписи у форматі «mp4».
23.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Сенича І.І. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що як свідчить відеозапис, такий не проводився безперервно, розділений на окремі файли і в ньому не відображено всієї хронології подій, що мали місце. Отже, присутність двох свідків була обов'язковою умовою, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення. Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Вказує, що у разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою-четвертою статті 130 КУпАП, наявність свідків є обов'язковою, а також акту огляду тимчасового затримання транспортного засобу. Представник позивача звертає увагу, що з відеокамер поліцейських не має факту порушення ПДР, за що був безпідставно зупинений працівниками поліції водій ОСОБА_1 , який рухався позаду службового автомобіля, а також з відео видно, що працівники поліції не представилися.
Представник позивача - адвокат Сенич І.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позові та у відповіді на відзив.
Позивач у судовому засіданні на запитання головуючої судді повідомив, що після складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, на підставі якого було винесено постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.01.2021, якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на три роки, працівниками поліції у нього було вилучено водійське посвідчення. Підтвердив, що після закінчення строку позбавлення його права керування транспортними засобами нове посвідчення водія він не отримував, а пред'явлене 30.10.2024 працівникам поліції водійське посвідчення він отримав за допомогою «Нова Пошта».
Представник відповідача ГУНП в Закарпатській області та відповідач поліцейський відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капрал поліції Бринько М.А. у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з копією постанови поліцейського відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капрала поліції Бринько М.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3376924 від 30.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн за те, що як зазначено у тексті постанови, 30.10.2024 о 18.46 год., в с. Сюрте на автодорозі М-06 сполученням Київ-Чоп 819 кілометр, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passаt», д.н.з. НОМЕР_2 , та порушив вимогу дорожньої горизонтальної розмітки, позначеної 1.1. (вузька суцільна смуга) ПДР, та під час перевірки документів було встановлено що ОСОБА_1 не мав права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (серед іншого частини перша, друга і четверта статті 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 р. затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також визначено, що постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За положеннями п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У п. 2.1 «а» ПДР зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП регламентовано, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які долучено до матеріалів справи самим позивачем, а саме, відеофіксацією (відеозаписами), яка велася на бодікамери працівників поліцейських, що надані управлінням патрульної поліції на адвокатський запит адвоката Сенича І.І.
Крім того, згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.01.2021 (справа №344/14878/20), з урахуванням постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2021, якою виправлено описку в даті її складання («11 січня 2021 року» замість «11 січня 2020 року»), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння повторно протягом року), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Статтею 317-1 КУпАП визначено, що виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.01.2021 (справа №344/14878/20), яка набрала законної сили 22.01.2021, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Тобто, трирічний строк позбавлення позивача права керування транспортними засобами слід обраховувати з 22.01.2021, тобто з дати набрання законної сили рішенням суду про позбавлення права керування транспортним засобом.
Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами з 22.01.2021 по 22.01.2024.
Порядок повернення посвідчення водія після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом визначено Порядком тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1086.
Відповідно до п. 6 вказаного Порядку тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
Наведені положення Порядку №1086 узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 321 КУпАП, згідно з якими після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї документи.
За приписами п. 11 Порядку №1086 вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС в установленому МВС порядку.
Відповідно до п. 8, 9 Розділу ХІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, тимчасове вилучення посвідчення водія здійснюється відповідно до Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Інформація про позбавлення права керування транспортним засобом протягом трьох робочих днів з дати надходження до підрозділів адміністративної практики постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, вноситься до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та яка засобами центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС вноситься до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Враховуючи викладене, у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом вилучене посвідчення водія повертається йому лише після закінчення визначеного судом строку позбавлення права керування транспортним засобом.
При цьому відповідно до змісту п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. №340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. №511), повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Таким чином, посвідчення водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами, повертається лише за наявності сукупності умов: закінчення терміну позбавлення права керування транспортними засобами та проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів на право керування транспортними засобами, у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було пройдено медичний огляд та складено відповідні іспити у встановленому законом порядку після закінчення строку позбавлення права керування транспортними засобами згідно з постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.01.2021, що також підтвердив сам позивач у судовому засіданні 03.02.2025.
Статтею 283 КУпАП визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Оскаржувана постанова відповідає передбаченим вимогам законодавства.
Позивач не надав суду доказів у підтвердження своїх доводів та обґрунтувань щодо безпідставності винесеної постанови.
Разом з тим, суд не встановив порушень при винесенні поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення чи допущення поліцейським процесуальних порушень під час складання постанови про адміністративне правопорушення, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, на переконання суду, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності.
За таких обставин, оскільки дані про порушення позивачем п. 2.1 «а» ПДР та відповідно вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства та уповноваженою посадовою особою, суд вважає, що твердження позивача у позові про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, а тому оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Отже, суд приходить до переконання, що вимоги позову не знайшли своє обґрунтування та підтвердження, а тому рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Суд також враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та поліцейського відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капрала поліції Бринько Маряна Андрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження: вул. Ференца Ракоці, 13, м. Ужгород, Закарпатська область;
поліцейський відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капрал поліції Бринько Марян Андрійович, місцезнаходження: вул. Головна, 55, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область.
Дата складення повного рішення суду - 04 лютого 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик