Постанова від 21.01.2025 по справі 916/901/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/901/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Пустовойтова Д. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - Лобанова Р. М. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (колегія суддів: Поліщук Л. В. - головуючий, Богатир К.В., Ярош А. І.) і рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 (суддя Смелянець Г. Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Агро-П"

про стягнення 7 069 156,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (далі - ТОВ "Фірма Ерідон") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Агро-П" (далі - ТОВ "Антарес Агро-П") 10 319 515,53 грн, а саме: 3 250 358,97 грн - основного боргу, 2 123 751,34 грн - 36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості, 2 831 668,44 грн - процентів за користування товарним кредитом та 2 113 736,78 грн пені.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Фірма Ерідон" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 та додатків до нього в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Одеської області постановив ухвалу від 12.08.2024 у справі № 916/901/24, якою закрив провадження у справі № 916/901/24 за позовом ТОВ "Фірма Ерідон" до ТОВ "Антарес Агро-П" в частині стягнення основної суми заборгованості за договором у розмірі 3 250 358,97 грн.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що погашення відповідачем заборгованості в розмірі 3 250 358,97 грн після звернення позивача з позовом до суду свідчить про відсутність предмета спору в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Антарес Агро-П" основної суми заборгованості за договором у розмірі 3 250 358,97 грн, що відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі.

2.3. Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі № 916/901/24, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 916/901/24, позовну заяву ТОВ "Фірма Ерідон" задоволено частково.

Стягнуто ТОВ "Антарес Агро-П" на користь ТОВ "Фірма Ерідон" 36,00 % річних в розмірі 212 375,13 грн, проценти за користування товарним кредитом в розмірі 283 166,84 грн, пеню в розмірі 211 373,68 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 84 829,88 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.4. Суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару та наявність заборгованості відповідача за договором поставки станом на момент звернення позивача з позовом до суду в сумі 3 250 358,97 грн, яка погашена відповідачем одразу після надходження позовної заяви до господарського суду, ще до відкриття провадження у справі, дійшов висновку про правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача пені та відсотків річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період із 16.08.2023 до 04.03.2024, суд зазначив про його правильність та обґрунтованість, при цьому врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 90 % до 211 373,68 грн.

Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 36 % річних за період з 16.08.2023 до 04.03.2024, суд також зазначив про його правильність та обґрунтованість Водночас, ураховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, зменшив нараховані відповідачу 36 % річних на 90 % до 212 375,13 грн.

Аналізуючи правову природу нарахованих позивачем до стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 48 % річних за своєю правовою природою не є відсотками за користування товарним кредитом відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, а є відсотками, нарахованими відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України, а, отже, відсотками, нарахованими відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому суд зазначив, що враховує подібність редакцій пунктів договору у справі № 904/2295/22, щодо якого Верховним Судом здійснено тлумачення, та договору поставки від 05.10.2022 №143/23/08 у цій справі.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 48 % річних, згідно з яким розмір річних за період із 16.08.2023 до 04.03.2024 становить 2 831 668,44 грн, суд першої інстанції встановив відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача. Водночас, ураховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, беручи до уваги наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру нарахованих пені та 36 % річних, а також враховуючи, що всі нарахування разом (пеня, 36 % річних та 48 % річних) більше ніж у 2 рази перевищують суму основної заборгованості, яка вже погашена, господарський суд зменшив розмір нарахованих відповідачу 48 % річних на 90 % до 283 166,84 грн.

2.5. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні приписів чинного законодавства України (зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій і сталій судовій практиці.

Суд апеляційної інстанції також установив, що пунктом 6.7 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 36 % річних. Суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки річний розмір відсотків, який сторонами погоджений у договорі, фактично становить 36 % річних, тому в цьому випадку суд має право з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі № 902/417/18, а також за наявності обґрунтованих підстав для зменшення пені, зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних. Відтак суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, є зменшення розміру відсотків річних на 90 % до 212 375,13 грн.

Апеляційний господарський суд зазначив, що в цьому випадку умови додатків до договору, якими передбачено порядок оплати 70 % або 100 % частини товару з відстроченням платежу та використанням при цьому курсу долару США та євро до гривні при збільшенні такого курсу станом на день фактичної оплати, за відсутності інших істотних умов товарного (комерційного) кредиту, не свідчить про те, що договір укладено на умовах товарного кредиту. Тому апеляційний господарський суд виснував, що до відносин сторін слід застосовувати частину 3 статті 692 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Щодо тлумачення пункту 5 додатків до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, то суд зазначив, що цим пунктом сторони встановили, що в разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Сума, названа сторонами "проценти за користування чужими грошовими коштами", є: 1) грошовою сумою, 2) її розмір визначений договором, тобто цей розмір є наперед відомим, 3) підлягає сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Апеляційний господарський суд, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а також беручи до уваги висновки щодо наявності обґрунтованих підстав для зменшення розміру нарахованих пені та 36 % річних, враховуючи, що всі нарахування разом (пеня, 36 % річних та 48 % річних) більше ніж у 2 рази перевищують суму основної заборгованості, яка вже погашена відповідачем, погодився з висновком господарського суду першої інстанції про те, що справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, є також зменшення розміру нарахованих відповідачу 48 % річних на 90 % - до 283 166,84 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Фірма Ерідон", не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 916/901/24, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ТОВ "Антарес Агро-П" на користь ТОВ "Фірма Ерідон": 36,00 % річних від простроченої суми основної заборгованості відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.7 договору в розмірі 2 123 751,34 грн; проценти за користування товарним кредитом відповідно до статті 536, частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, пунктів 4 та 5 додатків до договору в розмірі 2 831 668,44 грн; пеню за договором в розмірі 2 113 736,78 грн.

3.2. ТОВ "Фірма Ерідон", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц , від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 11.09.2024 у справі № 910/13575/23, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

При цьому скаржник вважає, що посилання судів попередніх інстанцій у цій справі на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.09.2023 у справі № 904/2295/22, є помилковим.

3.3. ТОВ "Антарес Агро-П" у відзиві на касаційну скаргу просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 916/901/24 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Фірма Ерідон" - без задоволення. Відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника, а також, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, стверджує про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.10.2022 між ТОВ "Фірма Ерідон" (постачальник) та ТОВ "Антарес Агро-П" (покупець) укладено договір поставки № 143/23/08, згідно з яким в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

4.2. Відповідно до пункту 1.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною.

4.3. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цього договору ціна товару в іноземній валюті (долар США або євро) та її еквівалент в національній валюті зазначається в додатках до цього договору (контрактна ціна). Контрактна ціна товару може бути змінена постачальником протягом дії цього договору та дії додатків до нього залежно від зміни цін продажу (цін закупівлі), які встановлені виробниками таких товарів або їх офіційними представниками на території України на момент фактичного продажу (поставки) ними таких товарів постачальнику, що обумовлено умовами контрактів, за якими такі виробники товарів або їх офіційні представники на території України здійснюють продаж таких товарів постачальнику. Про зміну контрактної ціни постачальник повідомляє покупця шляхом направлення відповідного повідомлення, а відповідна контрактна ціна стає офіційно затвердженою з дати отримання покупцем відповідного повідомлення, яке направляється на офіційну адресу покупця, що зазначена в розділі 10 цього договору, з одночасним дублюванням на електронну адресу покупця: hboteva73@gmail.com, без будь якого додаткового узгодження нової контрактної ціни сторонами.

4.4. Відповідно до пункту 3.1 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

4.5. Згідно з пунктом 3.2 цього договору сторони погодили, що для визначення остаточної ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем в національній валюті України, сторони використовують курс продажу долару США або Євро до гривні, встановлений на Міжбанку на дату, що склався на день проведення оплати товару (курс Міжбанку). Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на вебсайті: https://minfin.com.ua/currency/mb/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору (джерело курсу іноземних валют). У випадку відсутності доступу або не розміщення інформації про курс Міжбанку на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/, сторони з метою визначення інформації про курс іноземних валют використовують курс продажу іноземних валют, встановлений Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (курс АТ "УКРЕКСІМБАНК"), на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України в день, що передує дню здійснення операцій з визначення повної вартості товару або проведення розрахунків між сторонами.

4.6. Відповідно до пункту 3.3 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з урахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. Термін дії рахунку на оплату становить 3 банківські дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі здійснення оплат, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 нього договору.

4.7. Згідно з пунктом 3.4 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2 цього договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

4.8. Відповідно до пункту 3.7 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначати у платіжному дорученні, за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.

4.9. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору. Крім відповідальності, встановленої пунктом 6.1 цього договору, покупець:

- за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення;

- за необґрунтовану відмову від отримання замовленого товару сплачує штраф в розмірі 10 % відсотків від вартості такого товару та відшкодовує всі понесені постачальником витрати з придбання та доставки такого товару до місця передачі товару.

4.10. Пунктом 6.7 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 передбачено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару відповідно до умов цього договору, покупець згідно зі статтею 625 Цивільною кодексу України сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим статтею 625 Цивільного кодексу України, та не належить до неустойки (штрафу чи пені).

4.11. Згідно з пунктом 6.8 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторони домовились про те, шо нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 років. При цьому вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування і стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

4.12. Відповідно до пункту 9.2 цього договору договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

4.13. 24.02.2023 між сторонами укладено додаток № 143/23/08/1-МД/П до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - мікродобрива у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю на загальну суму 3 104 874,84 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторонами погоджено наступне джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.14. Відповідно до пункту 3 додатка від 24.02.2023 №143/23/08/1-МД/П оплата вартості товару, що вказана в пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 30,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 17.03.2023, така оплата частини контрактної вартості товару дозволяє зарезервувати за покупцем замовлений товар, зазначений у пункті 1 цього додатка;

- 70,00 % від вартості отриманого товару за кожною видатковою накладною, оформленою за умовами цього додатка, покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.08.2023. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого становить 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення.

4.15. Згідно з пунктом 5 додатка від 24.02.2023 № 143/23/08/1-МД/П у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.16. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на умовах додатка від 24.02.2023 № 143/23/08/1-МД/П позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 16.03.2023 № 11559 на суму 341 990,40 грн, від 16.03.2023 № 12029 на суму 427 488 грн, від 22.03.2023 № 13382 на суму 854 976 грн, від 24.03.2023 № 16640 на суму 854 976 грн, від 14.04.2023 № 25367 на суму 274 904,28 грн, від 14.04.2023 № 25373 на суму 350 540,16 грн.

Відповідач вказаний товар оплатив повністю, проте з порушенням строку оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.03.2023 № 58 на суму 230 843,52 грн, від 17.03.2023 № 67 на суму 256 492,80 грн, від 24.03.2023 № 76 на суму 256 492,80 грн, від 13.04.2023 № 92 на суму 187 633,34 грн, від 15.08.2023 № 285 на суму 300 000 грн, від 24.08.2023 № 301 на суму 300 000 грн, від 29.08.2023 № 311 на суму 300 000 грн, від 05.09.2023 № 324 на суму 300 000 грн, від 06.09.2023 № 329 на суму 500 000 грн, від 07.09.2023 № 334 на суму 473 412,38 грн.

4.17. Як зазначили господарські суди попередніх інстанцій, 06.03.2023 між сторонами укладено додаток № 143/23/08/2-ЗЗР до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - засоби захисту рослин у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю на загальну суму 912 708,82 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторони погодили джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.18. Відповідно до пункту 3 додатка від 06.03.2023 № 143/23/08/2-ЗЗР оплата вартості товару, що вказана в пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 70,00 % від вартості отриманого товару, за кожною видатковою накладною, яка була оформлена за умовами цього додатка, покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.08.2023. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого становить 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення.

4.19. Згідно з пунктом 5 додатка від 06.03.2023 № 143/23/08/2-ЗЗР у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.20. На умовах додатка від 06.03.2023 № 143/23/08/2-ЗЗР позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 16.03.2023 № 11571 на суму 64 886,40 грн, від 16.03.2023 № 12033 на суму 81 108,00 грн, від 22.03.2023 № 13384 на суму 194 082,96 грн, від 24.03.2023 № 16642 на суму 88 642,56 грн, від 06.04.2023 № 19502 на суму 22 160,64 грн, від 07.04.2023 № 22013 на суму 31 024,90 грн, від 14.04.2023 № 25370 на суму 64 265,86 грн, від 14.04.2023 № 25374 на суму 53 185,54 грн, від 12.05.2023 № 40755 на суму 199 667,71 грн, від 12.05.2023 № 40952 на суму 113 684,26 грн.

Поставлений позивачем товар відповідач оплатив у повному обсязі на загальну суму 300 400,27 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.03.2023 № 56 на суму 43 798,32 грн, від 17.03.2023 № 66 на суму 75 257,57 грн, від 24.03.2023 № 75 на суму 30 382,24 грн, від 13.04.2023 № 91 на суму 35 235,42 грн, від 12.05.2023 № 133 на суму 89 139,10 грн, від 07.09.2023 № 334 на суму 26 587,62 грн, від 17.11.2023 № 526 на суму 612 308,56 грн.

4.21. Проте, як установили суди попередніх інстанцій, відповідач оплатив частину товару з порушенням встановленого строку оплати.

4.22. 13.03.2023 між сторонами укладено додаток №143/23/08/3-ЗЗР до договору поставки №143/23/08 від 05.10.2022, згідно з яким поставляються товари - засоби захисту рослин у визначеному асортименті, кількості за контрактною ціною та вартістю на загальну суму 1 005 241,86 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторони погодили таке джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання даного додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.23. Відповідно до пункту 3 додатка від 13.03.2023 № 143/23/08/3-ЗЗР оплата вартості товару, що вказана в пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

4.24. Згідно з пунктом 5 додатка від 13.03.2023 № 143/23/08/3-ЗЗР у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.25. Як установили суди, на умовах додатка від 13.03.2023 №143/23/08/3-ЗЗР позивач поставив відповідачу товар на суму 141 824,16 грн згідно з видатковими накладними від 16.03.2023 № 12034 на суму 177 280,20 грн, від 17.03.2023 № 12611 на суму 15 583,20 грн, від 24.03.2023 № 16673 на суму 14 182,80 грн, від 06.04.2023 № 19606 на суму 50 083,08 грн, від 07.04.2023 № 22015 на суму 76 786,92 грн, від 11.04.2023 № 23790 на суму 85 096,80 грн, від 12.04.2023 № 23795 на суму 70 914 грн, від 14.04.2023 № 25371 на суму 49 639,80 грн, від 14.04.2023 № 25377 на суму 304 349,46 грн, від 12.05.2023 № 40954 на суму 19 501,44 грн.

Поставлений позивачем товар відповідач оплатив у повному обсязі на загальну суму 301 572,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.03.2023 № 57 на суму 95 731,31 грн, від 16.03.2023 № 64 на суму 4 674,96 грн, від 24.03.2023 № 77 на суму 4254,84 грн, від 24.03.2023 № 75 на суму 38061 грн, від 11.04.2023 № 85 на суму 25 529,04 грн, від 11.04.2023 № 86 на суму 21 274,20 грн, від 13.04.2023 № 91 на суму 106 196,78 грн, від 12.05.2023 № 133 на суму 5850,43 грн, від 17.11.2023 № 526 на суму 703 669,30 грн.

Проте відповідач оплатив частину товару з порушенням встановленого строку оплати.

4.26. Господарські суди встановили, що 13.04.2023 між сторонами укладено додаток № 143/23/08/7-ЗЗР до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - засоби захисту рослин у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю на загальну суму 7 098 310,13 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторони погодили таке джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання даного додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.27. Відповідно до пункту 3 додатка від 13.04.2023 № 143/23/08/7-ЗЗР оплата вартості товару, що вказана в пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 30,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 28.04.2023, така оплата частини контрактної вартості товару дозволяє зарезервувати за покупцем замовлений товар, зазначений у пункті 1 цього додатка;

- 70,00 % від вартості отриманого товару за кожною видатковою накладною, яка була оформлена за умовами цього додатка, покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.08.2023. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого становить 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення.

4.28. Згідно з пунктом 5 додатка від 13.04.2023 № 143/23/08/7-ЗЗР у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.29. Як установили суди, на умовах додатка від 13.04.2023 № 143/23/08/7-ЗЗР позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 28.04.2023 № 32642 на суму 788 750,78 грн, від 28.04.2023 № 32658 на суму 634 029,86 грн, від 01.05.2023 № 33731 на суму 1 535 494,75 грн, від 01.05.2023 № 33738 на суму 1 395 904,32 грн, від 04.05.2023 № 35842 на суму 1 346 446,63 грн, від 04.05.2023 № 35852 на суму 915 904,32 грн, від 04.05.2023 № 35920 на суму 339 769,25 грн, від 04.05.2023 № 35926 на суму 135 547,75 грн, від 30.05.2023 № 48748 на суму 3692,83 грн, від 01.06.2023 № 49151 на суму 2769,62 грн.

Відповідач вказаний товар оплатив повністю, проте з порушенням строку оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: від 28.04.2023 № 115 на суму 428 274,21 грн, від 17.11.2023 № 526 на суму 426 295,37 грн, від 24.11.2023 № 536 на суму 2 000 000 грн, від 01.05.2023 № 119 на суму 412 200 грн, від 01.05.2023 № 682 на суму 467 219,73 грн, від 29.11.2023 № 537 на суму 522 418,54 грн, від 08.12.2023 № 548 на суму 1 000 000 грн, від 24.03.2023 № 75 на суму 6814,33 грн, від 03.05.2023 № 120 на суму 814 984,76 грн, від 15.12.2023 № 551 на суму 500 000 грн, від 22.12.2023 № 564 на суму 500 000 грн, від 29.12.2023 № 576 на суму 20 103,17 грн.

4.30. 14.04.2023 між сторонами укладено додаток № 143/23/08/8-ЗЗР до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - засоби захисту рослин у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю на загальну суму 4 081 312,08 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторонами погоджено таке джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.31. Відповідно до пункту 3 додатка від 14.04.2023 № 143/23/08/8-ЗЗР оплата вартості товару, що вказана у пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

4.32. Згідно з пунктом 5 додатка від 14.04.2023 № 143/23/08/8-ЗЗР у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.33. Як установили суди, на умовах додатка від 14.04.2023 № 143/23/08/8-ЗЗР позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 28.04.2023 № 32655 на суму 369 497,04 грн, від 28.04.2023 № 32661 на суму 1 271 504,52 грн, від 28.04.2023 № 33429 на суму 684 656,28 грн, від 01.05.2023 № 33891 на суму 521 642,88 грн, від 04.05.2023 № 35851 на суму 182 400 грн, від 04.05.2023 № 35854 на суму 480 000 грн, від 04.05.2023 № 35923 на суму 192 000 грн, від 04.05.2023 № 35930 на суму 172 800 грн, від 04.05.2023 № 35932 на суму 206 811,36 грн.

Поставлений позивачем товар відповідач оплатив у повному обсязі на загальну суму 4 081 312,08 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 28.04.2023 № 115 на суму 854 190,21 грн, від 29.12.2023 № 576 на суму 479 896,83 грн, від 12.01.2024 № 4 на суму 500 000 грн, від 19.01.2024 № 38 на суму 445 800 грн, від 22.01.2024 № 13 на суму 54 200 грн, від 26.01.2024 № 19 на суму 500 000 грн, від 02.02.2024 № 32 на суму 500 000 грн, від 03.05.2023 № 120 на суму 370 203,41 грн, від 09.02.2024 № 36 на суму 377 021,63 грн.

Проте відповідач частину товару оплатив із порушенням встановленого строку оплати.

4.34. 28.04.2023 між сторонами укладено додаток №143/23/08/10-ЗЗР до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - засоби захисту рослин у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю, на загальну суму 4 293 089,54 грн. Відповідно до пункту 3.2 Договору поставки, сторонами погоджено наступне джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах п.п.3.2-3.5 договору поставки.

4.35. Відповідно до пункту 3 додатка від 28.04.2023 № 143/23/08/10-ЗЗР оплата вартості товару, що вказана в пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 30,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 16.05.2023, така оплата частини контрактної вартості товару дозволяє зарезервувати за покупцем замовлений товар, зазначений у пункті 1 цього додатка;

4.36. Згідно з пунктом 5 додатка від 28.04.2023 № 143/23/08/10-ЗЗР у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.37. На умовах додатка від 28.04.2023 № 143/23/08/10-ЗЗР позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 12.05.2023 № 40759 на суму 73 882,80 грн, від 12.05.2023 № 40956 на суму 73 882,80 грн, від 19.05.2023 № 44125 на суму 29 553,12 грн, від 19.05.2023 № 44126 на суму 29 553,12 грн, від 26.05.2023 № 47054 на суму 196 129,44 грн, від 29.05.2023 № 48124 на суму 144 000 грн, від 30.05.2023 № 48128 на суму 44 329,68 грн, від 30.05.2023 № 48732 на суму 89 364,84 грн, від 01.06.2023 № 49152 на суму 69 601,70 грн, від 01.06.2023 № 49366 на суму 36 185,66 грн, від 02.06.2023 № 50389 на суму 57 600 грн, від 02.06.2023 № 50562 на суму 108 556,99 грн, від 06.06.2023 № 52340 на суму 458 960,40 грн, від 07.06.2023 № 52818 на суму 643 658,90 грн, від 07.06.2023 № 52976 на суму 757 741,06 грн, від 08.06.2023 № 53411 на суму 741 589,06 грн, від 09.06.2023 № 53584 на суму 176 716,97 грн, від 12.06.2023 № 54723 на суму 539 742,24 грн, від 13.06.2023 № 55212 на суму 22 040,76 грн.

Поставлений позивачем товар станом на час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач оплатив частково на загальну суму 3 227 268,89 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 12.05.2023 № 133 на суму 51 134,92 грн, від 09.02.2024 № 36 на суму 122 978,37 грн, від 12.06.2023 № 143 на суму 161 922,67 грн, від 13.06.2023 № 144 на суму 6612,23 грн, від 19.05.2023 № 134 на суму 8865,94 грн, від 16.02.2024 № 45 на суму 400 000 грн, від 19.05.2023 № 135 на суму 8865,94 грн, від 26.05.2023 № 4 на суму 58 838,83 грн, від 29.05.2023 № 7 на суму 42119,68 грн, від 30.05.2023 № 8 на суму 34 563,65 грн, від 01.06.2023 № 140 на суму 31 736,21 грн, від 23.02.2024 № 56 на суму 400 000 грн, від 01.06.2023 № 139 на суму 62 483,10 грн, від 06.06.2023 № 141 на суму 137 688,12 грн, від 01.03.2024 № 67 на суму 1 000 000 грн, від 07.06.2023 № 142 на суму 699 459,23 грн.

Решту заборгованості за додатком від 28.04.2023 № 143/23/08/10-ЗЗР на суму 1 065 820,65 грн оплачено після звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

4.38. 11.05.2023 між сторонами укладено додаток №143/23/08/11-ЗЗР до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - засоби захисту рослин у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю на загальну суму 753 998,48 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторонами погоджено таке джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.39. Відповідно до пункту 3 додатка від 11.05.2023 № 143/23/08/11-ЗЗР оплата вартості товару, що вказана в пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 30,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 12.05.2023, така оплата частини контрактної вартості товару дозволяє зарезервувати за покупцем замовлений товар, зазначений у пункті 1 цього додатка;

4.40. Згідно з пунктом 5 додатка від 11.05.2023 № 143/23/08/11-ЗЗР у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами нього додатка та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.41. Господарські суди установили, що на умовах додатка від 11.05.2023 №143/23/08/11-ЗЗР позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 12.05.2023 № 40955 на суму 9750,72 грн, від 12.05.2023 № 40959 на суму 229 623,56 грн, від 19.05.2023 № 44123 на суму 54 781,20 грн, від 19.05.2023 № 44127 на суму 106 369,92 грн, від 22.05.2023 № 44452 на суму 117 991,56 грн, від 22.05.2023 № 44458 на суму 90 228,84 грн, від 23.05.2023 № 45134 на суму 12 263,64 грн, від 30.05.2023 № 48736 на суму 22 164,84 грн, від 01.06.2023 № 49153 на суму 29553,12 грн, від 01.06.2023 № 49361 на суму 14 776,56 грн, від 02.06.2023 № 50559 на суму 44 329,68 грн, від 06.06.2023 № 52341 на суму 14 776,56 грн, від 13.06.2023 № 55217 на суму 7388,28 грн.

Поставлений позивачем товар станом на час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач оплатив частково на загальну суму 229 589,95 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 03.05.2023 № 120 на суму 6315,63 грн, від 12.05.2023 № 133 на суму 68 887,07 грн, від 19.05.2023 № 135 на суму 51 831,83 грн, від 19.05.2023 № 134 на суму 58 979,63 грн, від 22.05.2023 № 136 на суму 3679,09 грн, від 30.05.2023 № 8 на суму 6649,45 грн, від 01.06.2023 № 140 на суму 13 298,90 грн, від 01.06.2023 № 139 на суму 13 298,90 грн, від 06.06.2023 № 141 на суму 4432,97 грн, від 13.06.2023 № 144 на суму 2216,48 грн.

Решту заборгованості за додатком від 11.05.2023 №143/23/08/11-ЗЗР на суму 524 408,53 грн оплачено після звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

4.42. 18.05.2023 між сторонами укладено додаток №143/23/08/13-ЗЗР до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - засоби захисту рослин у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю, на загальну суму 257 958,10 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторонами погоджено таке джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.43. Відповідно до пункту 3 додатка від 18.05.2023 № 143/23/08/13-ЗЗР оплата вартості товару, що вказана у пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 30,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 22.05.2023, така оплата частини контрактної вартості товару дозволяє зарезервувати за покупцем замовлений товар, зазначений у пункті 1 цього додатка;

4.44. Згідно з пунктом 5 додатка від 18.05.2023 №143/23/08/13-ЗЗР у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.45. Як установили суди, на умовах додатка від 18.05.2023 № 143/23/08/13-ЗЗР позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 23.05.2023 № 45142 на суму 33 739,94 грн, від 30.05.2023 № 48745 на суму 224 218,15 грн.

Поставлений позивачем товар станом на час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач оплатив частково на загальну суму на загальну суму 77 387,42 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 22.05.2023 № 136 на суму 10 121,98 грн, від 30.05.2023 № 8 на суму 67 265,44 грн.

Решту заборгованості за додатком від 18.05.2023 № 143/23/08/13-ЗЗР на суму 180 570,67 грн оплачено після звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

4.46. 18.05.2023 між сторонами укладено додаток № 143/23/08/14-МД/П до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - мікродобрива у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю на загальну суму 18 482,40 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторонами погоджено таке джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.47. Відповідно до пункту 3 додатка від 18.05.2023 № 143/23/08/14-МД/П оплата вартості товару, що вказана у пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, здійснюється покупцем із дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 70,00 % від вартості отриманого товару, за кожною видатковою накладною, яка була оформлена за умовами цього додатка, покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.08.2023. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого становить 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення.

4.48. Згідно з пунктом 5 додатка від 18.05.2023 № 143/23/08/14-МД/П у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.49. Суди попередніх інстанцій зазначили, що на умовах додатка від 18.05.2023 № 143/23/08/14-МД/П позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковою накладною від 30.05.2023 № 49039 на суму 18 482,40 грн.

Відповідач вказаний товар оплатив повністю, проте з порушенням строку оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: від 30.05.2023 № 8 на суму 5544,72 грн та від 20.10.2023 № 487 на суму 12 937,68 грн.

4.50. 24.05.2023 між сторонами укладено додаток №143/23/08/16-ЗЗР до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - засоби захисту рослин у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю на загальну суму 2 118 180,84 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторонами погоджено таке джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.51. Відповідно до пункту 3 додатка від 24.05.2023 № 143/23/08/16-ЗЗР оплата вартості товару, що вказана у пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 30,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 26.05.2023, така оплата частини контрактної вартості товару дозволяє зарезервувати за покупцем замовлений товар, зазначений у пункті 1 цього додатка;

- 70,00 % від вартості отриманого товару, за кожною видатковою накладною, яка була оформлена за умовами цього додатка, покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.08.2023. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого становить 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення.

4.52. Згідно з пунктом 5 додатка від 24.05.2023 № 143/23/08/16-ЗЗР у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.53. Як установили суди попередніх інстанцій, на умовах додатка від 24.05.2023 № 143/23/08/16-ЗЗР позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 29.05.2023 № 48126 на суму 683 645,76 грн, від 29.05.2023 № 48223 на суму 3601,08 грн, від 30.05.2023 № 48742 на суму 652 053,60 грн, від 01.06.2023 № 49160 на суму 151 212,84 грн, від 01.06.2023 № 49367 на суму 7202,16 грн, від 02.06.2023 № 50555 на суму 235 821,96 грн, від 06.06.2023 № 52343 на суму 106760,64 грн, від 09.06.2023 № 54115 на суму 17 737,20 грн, від 12.06.2023 № 54726 на суму 177 372 грн, від 13.06.2023 № 55226 на суму 82 773,60 грн.

Поставлений позивачем товар станом на час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач оплатив частково на загальну суму 638 621,72 грн згідно з платіжними дорученнями: від 29.05.2023 № 7на суму 206 174,05 грн, від 30.05.2023 № 8 на суму 197 804,24 грн, від 01.06.2023 № 140 на суму 53 824,97 грн, від 01.06.2023 № 139 на суму 70 746,59 грн, від 06.06.2023 № 141 на суму 32 028,19 грн, від 12.06.2023 № 143 на суму 53 211,60 грн, від 13.06.2023 № 144 на суму 24832,08 грн.

Решту заборгованості за додатком від 24.05.2023 №143/23/08/16-ЗЗР на суму 1 479 559,12 грн оплачено після звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

4.54. 24.05.2023 між сторонами укладений додаток №143/23/08/15-МД/П до договору поставки від 05.10.2022 №143/23/08, згідно з яким поставляються товари - мікродобрива у визначеному асортименті, кількості, за контрактною ціною та вартістю, на загальну суму 487 680,48 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторонами погоджено таке джерело курсу іноземних валют: курс Міжбанку, курс Міжбанку на день підписання цього додатка становить: 1 дол. США - 36,934300 грн. У випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару буде здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2- 3.5 договору поставки.

4.55. Відповідно до пункту 3 додатка від 24.05.2023 № 143/23/08/15-МД/П оплата вартості товару, що вказана у пункті 2 цього додатка, здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків на оплату, які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, із дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в такому порядку:

- 70,00 % від вартості отриманого товару, за кожною видатковою накладною, яка була оформлена за умовами цього додатка, покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.08.2023. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого становить 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення.

4.56. Згідно з пунктом 5 додатка від 24.05.2023 № 143/23/08/15-МД/П у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.57. Господарські суди встановили, що на умовах додатка від 24.05.2023 № 143/23/08/15-МД/П позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 29.05.2023 № 48125 на суму 99720 грн, від 30.05.2023 № 48740 на суму 99720 грн, від 01.06.2023 № 49156 на суму 66 480 грн, від 01.06.2023 № 49364 на суму 33 240 грн, від 07.06.2023 № 52819 на суму 46 206 грн, від 07.06.2023 № 52980 на суму 38 813,04 грн, від 08.06.2023 № 53415 на суму 38 813,04 грн, від 09.06.2023 № 53586 на суму 9241,20 грн, від 12.06.2023 № 54728 на суму 36 964,80 грн, від 13.06.2023 № 55228 на суму 18 482,40 грн.

Відповідач вказаний товар оплатив повністю, проте з порушенням строку оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: від 29.05.2023 № 7 на суму 29 916 грн, від 30.05.2023 № 8 на суму 29 916 грн, від 01.06.2023 № 140 на суму 29 916 грн, від 07.06.2023 № 142 на суму 39 921,98 грн, від 12.06.2023 № 143 на суму 11 089,44 грн, від 13.06.2023 № 144 на суму 5544,72 грн, від 20.10.2023 № 487 на суму 83 649,57 грн, від 17.11.2023 № 526 на суму 257 726,77 грн.

4.58. 31.07.2023 між сторонами укладено додаток №143/23/08/21-МД/О до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, згідно з яким поставляються товари - мінеральні добрива у визначеному асортименті, кількості, за Контрактною ціною та вартістю на загальну суму 3 677 581,44 грн. Остаточна кількість поставленого товару визначається сторонами на підставі супровідних документів на товар, допускається поставка товару в межах +/- 7% від обумовленої кількості товару. Формування видаткової накладної та відвантаження товару здійснюється відповідно до пунктів 3.4 та 3.2 договору поставки.

4.59. Відповідно до пункту 3 додатка від 31.07.2023 № 143/23/08/21-МД/О оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатка, здійснюється покупцем за цінами та в загальній вартості, що вказана у видаткових накладних на товар. У тому випадку, якщо курс долара США на Міжбанку (на сайті http://minfin.com.uа) збільшиться щодо курсу долара США, який був використаний при формування видаткових накладних на товар, покупець зобов'язується здійснювати оплату отриманого товару за курсом Міжбанку, який склався на дату проведення оплати. Оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатка, здійснюється покупцем із дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в такому порядку: 100,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.08.2023.

4.60. Згідно з пунктами 4, 5 додатка від 31.07.2023 № 143/23/08/21-МД/О у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 5 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатка, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

4.61. Як установили суди попередніх інстанцій, на умовах додатка від 31.07.2023 № 143/23/08/21-МД/О позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: від 02.10.2023 № 7504 на суму 727 854,66 грн, від 02.10.2023 № 77507 на суму 727 854,66 грн, від 02.10.2023 № 79380 на суму 747 008,74 грн, від 02.10.2023 № 79381 на суму 747 008,74 грн, від 02.10.2023 № 82492 на суму 727 854,66 грн.

Відповідач вказаний товар оплатив повністю, проте з порушенням строку оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: від 27.07.2023 № 242 на суму 100 000 грн, від 15.09.2023 № 359 на суму 300 000 грн, від 18.09.2023 № 363 на суму 100 000 грн, від 19.09.2023 № 371 на суму 400 000 грн, від 20.09.2023 № 382 на суму 300 000 грн, від 21.09.2023 № 387 на суму 300 000 грн, від 22.09.2023 № 392 на суму 200 000 грн, від 26.09.2023 № 403 на суму 200 000 грн, від 03.10.2023 № 431 на суму 200 000 грн, від 11.10.2023 № 451 на суму 100 000 грн, від 29.11.2023 № 537 на суму 1 477 581,46 грн.

Неоплачений станом на час звернення позивача до господарського суду з цим позовом товар відповідач оплатив згідно з платіжною інструкцією від 07.03.2024 № 81 на суму 3 188 708,91 грн, а решту погашено шляхом заліку попередньої оплати в рахунок заборгованості на підставі листа вих. № 41 від 08.03.2024, в якому відповідач просив позивача зарахувати суму попередньої оплати 61 650,06 грн, перераховану за позакореневі добрива та засоби захисту рослин згідно з платіжними дорученнями від 18.10.2023 № 467, від 02.11.2023 № 1280, від 02.11.2023 № 501, від 18.10.2023 № 466, в погашення заборгованості за поставлені товари (ЗРР) згідно з договором поставки від 05.10.2022 №143/23/08 у розмірі 61 650,06 грн.

4.62. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків № 1708 станом за період з 01.01.2024 до 18.03.2024 між ТОВ "Фірма Ерідон" та ТОВ "Антарес Агро-П" на 18.03.2024 заборгованість відсутня.

4.63. Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача 3 250 358,97 грн основного боргу, 2 123 751,34 грн - 36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості, 2 831 668,44 грн - процентів за користування товарним кредитом та 2 113 736,78 грн - пені.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Фірма Ерідон" про стягнення з ТОВ "Антарес Агро-П" заборгованості за договором поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, зокрема: 36,00 % річних від простроченої суми основної заборгованості відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.7 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 в розмірі 2 123 751,34 грн; процентів за користування товарним кредитом відповідно до статті 536, частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, умов пунктів 4 та 5 додатків до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 в розмірі 2 831 668.44 грн; пені за договором поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 в розмірі 2 113 736,78 грн. Підставою позову є несвоєчасне виконання ТОВ "Антарес Агро-П" обов'язків щодо оплати за договором поставки від 05.10.2022 № 143/23/08.

5.4. Суди попередніх інстанцій установили, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, за яким у сторін виникли взаємні права та обов'язки. Зокрема, у позивача як постачальника виник обов'язок поставити відповідачу товар, а у відповідача як покупця - обов'язок прийняти та оплатити цей товар відповідно до умов договору.

Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Фірма Ерідон" поставило відповідачу товар, проте ТОВ "Антарес Агро-П" частину товару оплатило з порушенням встановленого строку оплати.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим розрахунок заявленої до стягнення позивачем пені за період із 16.08.2023 до 04.03.2024, при цьому зазначили про наявність підстав для її зменшення на 90 % до 211 373,68 грн. Суди також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 36 % річних за період із 16.08.2023 до 04.03.2024, зазначили про його правильність та обґрунтованість, водночас зазначили про наявність підстав для зменшення нарахованих відповідачу 36 % річних на 90 % до 212 375,13 грн. Суд першої інстанції встановив відповідність розрахунку заявленої до стягнення плати за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних обставинам справи щодо прострочення відповідача. Водночас господарський суд зменшив розмір нарахованої відповідачу плати за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних на 90 %, а саме до 283 166,84 грн.

5.5. Не погодившись із судовими рішеннями в частині зменшення сум, заявлених позивачем до стягнення, ТОВ "Фірма Ерідон" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.7. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц , від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 11.09.2024 у справі № 910/13575/23, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

5.8. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо зменшення розміру процентів за користування товарним кредитом

5.9. Розглянувши доводи касаційної скарги щодо зменшення судом нарахованої суми процентів за користування товарним кредитом до 90 %, колегія суддів зазначає таке.

5.10. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест" про стягнення 3 558 452,14 грн, з яких: заборгованість у розмірі 1 603 310,96 грн, пеня у розмірі 735 068,97 грн, 10 % річних у розмірі 265 233,09 грн та відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 954 839,12 грн.

Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов такого висновку:

"7.36. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у пункті 4 Додатку сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п'ятої статті 694 ЦК України, зобов'язався сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

7.37. Поряд з тим пунктом 6.7 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару чи невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього договору, покупець відповідно до статті 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10% (десять відсотків) річних, що нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

7.38. Отже, суди невірно визначили правову природу 36% процентів, визначених у пункті 4 Додатка до договору, оскільки відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

7.40. Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України неможливе».

5.11. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 902/235/19 ухвалена за позовом Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" до Приватної агрофірми "Вікторія" про стягнення 1 817 716,93 грн та зустрічним позовом Приватної агрофірми "Вікторія" до Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки від 22.02.2018 № 1205/18/146.

Верховний Суд у зазначеній постанові сформулював такі висновки:

"49. Відповідно до статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а у частині 5 цієї статті визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

50. За змістом підпункту 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

51. Згідно з підпунктом 14.1.206 зазначеного Кодексу відсотки - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.

52. З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань з оплати отриманого товару є доведеним, а визначені позивачем за первісним позовом і заявлена до стягнення сума є правильною, оскільки аргументів на спростування цього факту скаржник не навів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування та стягнення 6046,55 грн - суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 10 % річних від суми заборгованості - 64 957,53 грн, 18 % річних у сумі 88 333,90 грн та 233 847,11 грн пені".

5.12. Колегія суддів установила, що в наведених скаржником постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19 спірні правовідносини є подібними зі справою № 916/901/24. Так, у наведених справах та у справі № 916/901/24, що розглядається, подібним є зміст спірних правовідносин, предмет та підстави позовів, матеріально-правове регулювання, а також встановлені фактичні обставини, зокрема, умови договорів поставки (додатків до договорів), якими визначалися умови щодо оплати отриманого відповідачем товару у разі порушення відповідачем зобов'язання щодо його оплати протягом установленого в договорі строку та розмір процентів за користування товарним кредитом відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України.

Крім того, у справі № 902/235/19 суди установили, що в разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору. За змістом пункту 3.2 договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється у національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (курс Міжбанку). Наведене свідчить про подібність умов укладених договорів у справі № 902/235/19 та справі, що розглядається.

5.13. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а в частині 5 цієї статті визначено, що у разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

5.14. Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

5.15. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.16. Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 цього Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина 5 статті 694 Цивільного кодексу України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Положення ж частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за умови порушення боржником грошового зобов'язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, на які посилається скаржник.

5.17. Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України неможливе. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, на яку посилається скаржник.

5.18. У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виклав правовий висновок щодо порядку тлумачення умов договору:

"8.8.Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

8.9.Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень».

На думку скаржника, всупереч наведеному висновку, суди попередніх інстанцій послалися на постанову Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 904/2295/22, де здійснено тлумачення терміна «користування чужими грошовими коштами», а не тлумачення змісту правочину.

5.19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у пункті 5 додатків від 06.03.2023 № 143/23/08/2-ЗЗР, від 13.03.2023 № 143/23/08/3-ЗЗР, від 13.04.2023 № 143/23/08/7-ЗЗР, від 14.04.2023 № 143/23/08/8-ЗЗР, від 28.04.2023 № 143/23/08/10-ЗЗР, від 11.05.2023 № 143/23/08/11-ЗЗР, від 18.05.2023 № 143/23/08/13-ЗЗР, від 18.05.2023 № 143/23/08/14-МД/П, від 24.05.2023 № 143/23/08/16-ЗЗР, від 24.05.2023 № 143/23/08/15-МД/П до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторони дійшли згоди про те, що в разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

Суди також установили, що в пунктах 4, 5 додатка від 31.07.2023 № 143/23/08/21-МД/О до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторони дійшли згоди про те, що в разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 5 (п'яти) календарних днів покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язався сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

Водночас, як установили господарські суди, пунктом 6.7 договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару відповідно до умов цього договору, покупець відповідно до статті 625 Цивільною кодексу України сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж у розмірі 36 % річних.

Апеляційний господарський суд також зазначив, що в цьому випадку умови додатків до договору, якими передбачено порядок оплати або 70 % або 100 % частини товару з відстроченням платежу та використанням при цьому курсу долару США та євро до гривні при збільшенні такого курсу станом на день фактичної оплати, за відсутності інших істотних умов товарного (комерційного) кредиту, не свідчить про те, що договір укладено на умовах товарного кредиту. Тому апеляційний господарський суд виснував, що до відносин сторін слід застосовувати частину 3 статті 692 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Щодо тлумачення пункту 5 додатків до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08, то суд зазначив, що цим пунктом сторони встановили, що в разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Сума, названа сторонами "проценти за користування чужими грошовими коштами", є: 1) грошовою сумою, 2) її розмір визначений договором, тобто цей розмір є наперед відомим, 3) підлягає сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Апеляційний господарський суд, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а також беручи до уваги висновки щодо наявності підстав для зменшення розміру нарахованих пені та 36 % річних, враховуючи, що всі нарахування разом (пеня, 36 % річних та 48 % річних) більше ніж у 2 рази перевищують суму основної заборгованості, яка вже погашена відповідачем, погодився з висновком господарського суду першої інстанції про те, що справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, є також зменшення розміру нарахованих відповідачу 48 % річних на 90 % - до 283 166,84 грн.

5.20. Водночас скаржник зазначає про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20:

"Правова природа нарахування трьох відсотків річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, має компенсаційний характер. Натомість курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. За своєю правовою природою курсова різниця, яка за умовами договору поставки підлягає донарахуванню та оплаті Покупцем (відповідачем), покриває матеріальні втрати Постачальника (позивача) від знецінення грошових коштів, не є та не може вважатися одночасно платою за користування боржником (відповідачем) коштами кредитора (позивача). Скаржник помилково ототожнює правову природу курсової різниці з правовою природою трьох відсотків річних."

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.09.2023 у справі № 904/2295/22, до правовідносин у цій справі, яка розглядається.

5.21. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили про те, що постанова Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20 з огляду на відмінність фактичних обставин справ, доказової бази і доводів сторін не є релевантною до обставин цієї справи. При цьому суди послалися на неподібність обставин справи № 921/395/20, зокрема, зазначивши, що умови пункту 3 додатка до договору поставки не передбачали застосування курсової різниці до визначення вартості товару на момент фактичної оплати товару. Водночас колегія суддів зазначає, що спірним як у справі № 921/395/20, так і у справі № 916/901/21, що розглядається, є правова природа відсотків річних, порядок їх нарахування та застосування положень статей 536 та 694 Цивільного кодексу України з огляду на зміст умов договору та додатків до нього. Як у справі № 921/395/20, так і у справі № 916/901/21, що розглядається, зміст умов договору та додатків до нього за встановленими судами обставинами передбачали, що в разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України зобов'язався сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у відсотках річних, нарахованих на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в цій частині, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19 на які посилається скаржник, оскільки, здійснюючи тлумачення правочину, неправильно визначили правову природу 48 % процентів відповідно до умов пункту 5 додатків від 06.03.2023 № 143/23/08/2-ЗЗР, від 13.03.2023 № 143/23/08/3-ЗЗР, від 13.04.2023 № 143/23/08/7-ЗЗР, від 14.04.2023 № 143/23/08/8-ЗЗР, від 28.04.2023 № 143/23/08/10-ЗЗР, від 11.05.2023 № 143/23/08/11-ЗЗР, від 18.05.2023 № 143/23/08/13-ЗЗР, від 18.05.2023 № 143/23/08/14-МД/П, від 24.05.2023 № 143/23/08/16-ЗЗР, від 24.05.2023 № 143/23/08/15-МД/П, та пункту 4, 5 додатка від 31.07.2023 № 143/23/08/21-МД/О до договору поставки від 05.10.2022 № 143/23/08 та зменшили їх розмір на підставі частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України всупереч правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20.

5.22. Колегія суддів зазначає, що у справі № 904/2295/22 за встановлених судами обставин до правовідносин сторін було застосовано частину 3 статті 692 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Так, Верховний Суд зазначив, що відповідним пунктом договору сторони встановили, що в разі прострочення оплати продукції більше, ніж на 7 календарних днів строку, передбаченого відповідним пунктом договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцю суму заборгованості за поставлену продукцію, а також сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день користування такими коштами. Як виснував Верховний Суд, сума, названа сторонами "проценти за користування чужими грошовими коштами", є: 1) грошовою сумою, 2) її розмір визначений договором, тобто цей розмір є наперед відомим, 3) підлягає сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Тому Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені проценти мають всі ознаки процентів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Проте наведені висновки зроблені Верховним Судом за відмінних установлених фактичних обставин щодо умов договору у справі № 904/2295/22, порівняно зі справою № 916/901/24, що розглядається.

Тому обґрунтованими є доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій помилково врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.09.2023 у справі № 904/2295/22, до правовідносин у цій справі, яка розглядається, що призвело до неправильного застосування судами частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України .

5.23. Таким чином, доводи скаржника щодо необґрунтованого зменшення судами нарахованої позивачем суми процентів за користування товарним кредитом до 90 % та неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19 підтвердилися. Суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для застосовування положення 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України і зменшення суми процентів (48 %) за користування товарним кредитом, які за своєю правовою природою є боргом, а їх зменшення не передбачено цими нормами.

5.24. З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій відповідності розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача та обґрунтованості заявленої до стягнення суми 48 % річних, згідно з розрахунком розмір річних за період з 16.08.2023 до 04.03.2024 становить 2 831 668,44 грн, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі № 916/901/24 в частині відмови у стягненні процентів за користування товарним кредитом у розмірі 2 548 501,60 грн та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Фірма Ерідон" про стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 2 548 501,60 грн.

Щодо зменшення пені та відсотків річних

5.25. Розглянувши доводи скаржника щодо зменшення судами на 90 % нарахованих штрафних санкцій (пені) та відсотків річних, передбачених в статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке

5.26. У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив:

"Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер".

5.27. У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд сформулював такий висновок:

"5.15. Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

5.16. Проте, в оскаржуваних рішеннях суди, дійшовши висновків про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 99%, фактично не зменшили розмір штрафних санкцій, а звільнили відповідача від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами контракту".

5.28. Як зазначає скаржник, аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (пункт 8.15), від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 (пункт 5.4.3), а саме:

"…зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін".

5.29. Скаржник також зазначає, що в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19 (пункт 8.18.), від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 (пункт 8.31), від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 (пункт 8.11), від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (пункт 8.18), від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20 (пункт 5.34) викладено подібний за змістом правовий висновок про те, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

5.30. У постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі 910/13575/23, на яку посилається скаржник, Верховний Суд сформулював такий висновок:

"91. Відтак питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення зазначеної дії".

5.31. У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, на яку посилається скаржник, Суд дійшов такого висновку:

"У зв'язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

5.32. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила застосування та умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

5.33. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

5.34. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

5.35. Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.36. Подібні правила також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, якою визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.37. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

5.38. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов'язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання, негайного добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21).

При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

5.39. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23 у подібних правовідносинах.

5.40. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому це питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.41. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 виснувала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

5.42. З урахуванням доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 сформульовано висновок про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись із положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

5.43. Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним у судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

5.44. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, виходив із того, що розмір заборгованості за договором поставки станом на час звернення позивача до суду становив 3 250 358,97 грн, його погашено одразу після надходження позовної заяви до господарського суду, ще до відкриття провадження у справі. Позивачем заявлено до стягнення пеню за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 2 113 736,78 грн, розмір пені дорівнює більше ніж 65 % основної заборгованості. Суд першої інстанції також установив види діяльності відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів про понесення позивачем реальних збитків через прострочення відповідача (як то неможливість виконання позивачем зобов'язань перед третіми особами тощо), поведінку боржника, яка свідчить про намагання ним виконати обов'язок з оплати поставленого товару, та враховуючи, що умовами договору поставки та додатків до нього передбачено можливість збільшення вартості товару у зв'язку із зміною курсу долару США та євро саме на момент фактичної оплати товару, з огляду на неспівмірність заявленого позивачем розміру пені та розміру основної заборгованості, яка повністю погашена, а також на те, що відповідач є сільськогосподарським виробником, тому вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 90 % - до 211 373,68 грн.

5.45. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру 36 % річних від простроченої суми основної заборгованості відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.7 договору зазначив, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення на 100 % заявлених позивачем до стягнення 36 % річних. Проте суд першої інстанції, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, беручи до уваги висновки господарського суду щодо наявності обґрунтованих підстав для зменшення розміру нарахованої пені, зазначив, що вважає також справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшити розмір нарахованих відповідачу 36 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України на 90 % - до 212 375,13 грн.

5.46. Відтак колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі № 916/901/24, що розглядається, в частині зменшення розміру пені на 90 % та заявлених позивачем до стягнення 36 % річних не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах.

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій в кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених ними аргументів. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд має право на зменшення розміру заявлених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України відсотків саме у випадку їх збільшення сторонами у договорі.

5.47. Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21).

5.48. За результатами розгляду справи суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, з урахуванням обставин справи зменшив розмір заявлених до стягнення 36 % річних на 90 %. При цьому суд першої інстанції реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України.

За таких обставин не можуть бути враховані доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення в оскаржуваній частині, неправильно застосували положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України та не врахували висновки щодо їх застосування, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 11.09.2024 у справі № 910/13575/23, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, на які посилається скаржник, а також не встановили та не дослідили обставини відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

5.49. Колегія суддів також зазначає, що доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21, не можуть бути враховані з огляду на таке.

Колегія суддів установила, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (за позовом банку про відшкодування збитків за кредитним договором) вирішувала виключну правову проблему щодо можливості врахування "курсової різниці" між валютою кредитування та валютою погашення заборгованості, які підлягають стягненню, як упущеної вигоди у справі.

У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21 (за позовом про стягнення солідарно з відповідачів шкоди, завданої позивачу протиправними діями та рішеннями відповідачів) Верховний Суд вирішував питання про застосування статей 173, 174, 176, 226 Господарського процесуального кодексу України щодо правил об'єднання позовних вимог та особливостей розгляду позовів до пов'язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, поданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

5.50. Проаналізувавши зміст наведених позивачем постанов Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц та від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21 за критеріями подібності, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів зазначає, що зміст спірних правовідносин у справі № 916/901/24, що розглядається, є неподібним зі справами № 750/8676/15-ц та № 910/21280/21, тому висновки, на які посилається скаржник, не є релевантними для правовідносин у справі, що розглядається.

5.51. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень в частині зменшення пені та загального розміру відсотків річних, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

5.52. Водночас постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі № 916/901/24 в частині відмови у стягненні процентів за користування товарним кредитом у розмірі 2 548 501,60 грн належить скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Фірма Ерідон" про стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 2 548 501,60 грн.

5.53. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.4. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення господарських судів скасувати в частині відмови ТОВ "Фірма Ерідон" у стягненні процентів за користування товарним кредитом у розмірі 2 548 501,60 грн, у цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Згідно з підпунктами "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи.

7.3. Оскільки за результатами касаційного перегляду справи рішення та постанова судів попередніх інстанцій належить скасувати в частині відмови ТОВ "Фірма Ерідон" у стягненні процентів за користування товарним кредитом у розмірі 2 548 501,60 грн, у цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом, то судові витрати щодо цих позовних вимог згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі № 916/901/24 скасувати в частині відмови у стягненні процентів за користування товарним кредитом у розмірі 2 548 501 (два мільйони п'ятсот сорок вісім тисяч п'ятсот одна) грн 60 коп. У цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" про стягнення процентів за користування товарним кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Агро-П" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 2 548 501 (два мільйони п'ятсот сорок вісім тисяч п'ятсот одну) грн 60 коп. процентів за користування товарним кредитом.

4. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі № 916/901/24 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Агро-П" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 45 837 (сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 03 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Агро-П" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 61 164 (шістдесят одну тисячу сто шістдесят чотири) грн 03 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Одеської області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

Попередній документ

124862181

Наступний документ

124862183

Інформація про рішення:

№ рішення:	124862182
№ справи:	916/901/24
Дата рішення:	21.01.2025
Дата публікації:	04.02.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (07.07.2025)
Дата надходження:	18.03.2025
Предмет позову:	про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

10.04.2024 09:20	Господарський суд Одеської області
08.05.2024 11:45	Господарський суд Одеської області
03.06.2024 15:15	Господарський суд Одеської області
10.07.2024 11:30	Господарський суд Одеської області
05.08.2024 14:20	Господарський суд Одеської області
12.08.2024 12:00	Господарський суд Одеської області
06.11.2024 15:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
21.01.2025 13:00	Касаційний господарський суд
12.03.2025 16:00	Господарський суд Одеської області
17.03.2025 12:00	Господарський суд Одеської області
09.04.2025 15:30	Господарський суд Одеської області
13.05.2025 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
02.07.2025 15:30	Господарський суд Одеської області