Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4370/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», місто Київ,
до фізичної особи - підприємця Шовгеня Сергія Вікторовича, місто Куп"янск,
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, фізичної особи - підприємця Шовгеня Сергія Вікторовича, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/0173/1317893 від 03.12.2021 року в сумі 58 853,73 грн.
11 грудня 2024 року ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/4370/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка, за трек-номером № 0610215459988) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (63707, Харківська область, місто Куп"янск, вулиця Лесі Українки, будинок 30). Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду. За трек номером поштового відправлення № 0610215459988 значиться причина не вручення - «відсутність адресата за вказаною адресою».
При цьому, за даними відстеження на сайті АТ «Укрпошта», судова кореспонденція за трек номером поштового відправлення № 0610215459988 на адресу відповідача (63707, Харківська область, місто Куп"янск, вулиця Лесі Українки, будинок 30) була скерована до с-ще Шевченкове Україна.
З відкритих джерел інформації встановлено, що з міркувань безпеки АТ «Укрпошта» закрила всі відділення у місті Куп'янськ, однак продовжує надавати послуги поштового зв'язку Куп'янській територіальній громаді.
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/4370/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Як зазначає позивач, 03 грудня 2021 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - банк/кредитодавець/позивач) та клієнтом фізичною особою підприємцем Шовеня Сергієм Вікторовичем (далі - клієнт/позичальник/відповідач) було укладено заявку про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0173/1317893 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець встановив клієнту поточний ліміт кредиту, розмір якого на дату початку кредитування становив 40 000,00 грн., який може бути змінений в порядку та на умовах передбачених пунктом 2.1. заяви, з максимальний лімітом (в межах якого встановляється поточний ліміт кредиту), який відповідно до умов кредитного договору становить 300 000,00 грн.
Згідно пункту 1.1. кредитного договору з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (далі - дата початку кредитування) клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку, надати клієнту в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування.
Як-то визначає позивач, строк кредиту, визначений у пункті 1.4 кредитного договору, та становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дата початку кредитування).
У відповідності до пункту 2.1. кредитного договору, на дату підписання заяви поточний ліміт становить 40 000,00 грн. Датою початку кредитування є наступний робочий день, що слідує за датою підписанням заяви, банк повідомляє клієнта про розмір поточного ліміту в наступному періоді, шляхом направлення клієнту sms - повідомлення на номер телефону, що наданий клієнтом при підписанні заяви або на інший номер телефону, що наданий клієнтом в процесі обслуговування.
Позивач вважає, що датою початку кредитування є 03 грудня 2021 року, з кінцевим терміном повного погашення кредиту - 03 грудня 2025 року.
Як зазначає позивач, факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов кредитного договору підтверджується копією виписки по рахунку, та зазначає, що відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному в постанові від 06 квітня 2017 року у справі № 905/2009/15 банківські виписки - є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов кредитного договору, припинив виконувати взяті на себе договірні зобов'язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.
Також позивач зазначає, що 20 грудня 2022 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" (новий кредитор, позивач) було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-57-F, за умовами якого на умовах та в порядку, встановлених цим договором та відповідно до статей 512, 519 Цивільного кодексу України, первісним кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників вказаних у реєстрах боржників (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 2.4. договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі (ах) боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи права вимагати від боржників належного виконання усіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливості зворотнього викупу.
За твердженнями позивача, відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20 грудня 2022 року позивач набув право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за заявкою про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0173/1317893 від 03 грудня 2021 року, укладеною між позичальником (відповідачем) та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" у сумі заборгованості 58 853,73 грн.
Також позивач зазначає, що 02 липня 2024 року ним на адресу відповідача було направлено досудову вимогу (вих. № 1-107965 від 27 червня 2024 року) про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Проте, станом на дату подачі позову вказана досудова вимога відповідачем залишена без задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
В змісті позову позивачем конкретизовано суму заборгованості, та вказано, що загальна сума заборгованості відповідача складає 58 853,73 грн., яка включає:
- 52 823,00 грн. - суму заборгованості за дозволеним овердрафтом;
- 4 981,59 грн. - суму заборгованості за недозволеним овердрафтом;
- 1 049,14 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Як вказано вище, відповідач не скористався правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові, відзиву до суду не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" розмістило в інтернеті за веб-адресою: www.aval.ua Публічну пропозицію про надання громадянам банківських послуг на умовах, що викладені в Правилах банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу - фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність в АТ "Райффайзен Банк". Особа, яка виявила намір прийняти (акцептувати) цю публічну пропозицію, підписує заяву про акцепт публічної пропозиції/угоду, за встановленою формою.
Також у Публічній пропозиції зазначено, що ця Публічна пропозиція, Заява про акцепт, Правила, разом із Тарифами, заявами, всіма змінами, додатками, додатковими договорами/угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування. При цьому договір банківського обслуговування є укладеним з дати приймання банком або кредитним посередником підписаної відповідною особою Заяви про акцепт.
Як вбачається із матеріалів справи, 01 грудня 2021 року відповідач звернувся до акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з проханням розглянути питання щодо надання кредиту, сформувавши заяву про надання попереднього рішення щодо кредитування.
02 грудня 2021 року між акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою-підприємцем Шовгень Сергієм Вікторовичем укладено заяву на відкриття карткового рахунку та отримання кредиту в рамках продукту «кредитна картка для підприємців» до договору банківського обслуговування, укладеного підписанням угоди № CMDPE - 1539448 від 03 червня 2021 року.
Надалі, 03 грудня 2021 року між акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Шовгень Сергієм Вікторовичем (позичальник) укладено заявку про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0173/1317893, відповідно до умов якої, з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (далі - дата початку кредитування) клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку (далі - КР), надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування (далі - проценти). Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом Договірного списання Банком коштів Кредиту з КР у випадках, визначених Договором. Метою Кредиту є фінансування господарської (підприємницької) діяльності Клієнта та сплата клієнтом страхового платежу згідно пункту 6 цієї Заяви у зв'язку із чим до відносин Сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування".
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець встановив клієнту поточний ліміт кредиту, розмір якого на дату початку кредитування становив 40 000,00 грн., який може бути змінений в порядку та на умовах передбачених пунктом 2.1. заяви, з максимальний лімітом (в межах якого встановляється поточний ліміт кредиту), який відповідно до умов кредитного договору становить 300 000,00 грн. Строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дата початку кредитування). Проценти за користуванням кредиту - процентна ставка фіксована, 29,9 % річних, а процентна ставка за користуванням недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована, 49% річних (розділ 1 та 2 кредитного договору).
Відповідно до умов пункту 7 кредитного договору, позичальник засвідчив та гарантував, що на момент підписання заяви він має відповідний фінансовий стан та володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, необхідних для вчасного виконання ним визначених Заявою зобов'язань; не існує і йому невідомі обставини, які можуть негативним чином вплинути на виконання ним визначених Заявою зобов'язань або про будь-які інші поточні або майбутні зобов'язання, які можуть мати пріоритет над виконанням визначених Заявою зобов'язань (крім зобов'язань, що можуть мати пріоритет в силу закону). Фінансові документи та інші надані Банку документи були подані останньому в завершеному і правильному стані і вірно відображають стан справ, фінансове становище і результат діяльності Клієнта на дату подання відповідних документів. Клієнт підтверджує, що він ознайомлені з чинною редакцією Правил, Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини сторін за цією заявою поширюються положення Договору, Правил, в тому числі Розділу 8 Правил. Клієнт зобов'язується дотримуватись умов Договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови надання Банком кредитів. Підписанням цієї Заяви Клієнт підтверджує, що до відносин сторін за цією Заявою застосовуються всі положення Договору в тому числі Розділ 8 Правил так само як би текст Правил був би власноручно підписаний клієнтом (пункт 10 Кредитного договору).
Згідно з розділом 2 Правил банківського обслуговування недозволений овердрафт - це заборгованість на картковому рахунку, яка виникає у разі перевищення суми операції над доступною сумою коштів на картковому рахунку.
Відповідно до розділу 9 Правил банківського обслуговування у разі списання з карткового рахунку коштів у сумі, що перевищує доступну суму коштів, на картковому рахунку виникає недозволений овердрафт. Заборгованість клієнта перед банком по недозволеному овердрафту повинна бути погашена негайно шляхом забезпечення наявності коштів в необхідній сумі на картковому рахунку. Погашення недозволеного овердрафту здійснюється шляхом здійснення банком договірного списання коштів з відповідного карткового рахунку та/або інших рахунків клієнта в банку.
03 грудня 2021 року Банк надав відповідачу платіжну картку, що підтверджується копією розписки про отримання картки.
В межах дії кредитного договору, без укладання додаткових угод, 22 червня 2022 року було змінено кредитний ліміт на 47 100,00 грн., 09 серпня 2022 року змінено кредитний ліміт на 47 600,00 грн., 08 вересня 2022 року змінено кредитний ліміт на 48 800,00 грн., а також змінено 04 жовтня 2022 року кредитний ліміт на 52 823,00 грн. (а. с. 17, том 1).
Як підтверджено матеріалами справи, а саме випискою по рахунку акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (а. с. 17, том 1) із датою відображення операції з 03 грудня 2021 року по 16 червня 2023 року, банк надав позичальнику кредитні кошти. Однак позичальником (відповідачем) допущено порушення виконання зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати кредитних коштів, що спричинило формування заборгованості в сумі 58 853,73 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що між Банком та відповідачем виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, які випливають із кредитного договору, згідно якого та в силу частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, Банк та відповідач узгодили те, що до їх договірних відносин не застосовується Закон України «Про споживче кредитування».
Згідно із частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту визначеного пунктом 1.3. договору включно, позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 24 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.
У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки у розмірі 24 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (у т.ч. простроченої) з дня наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту (пункт 2.2. договору).
У відповідності до пункту 4.1. кредитного договору, проценти нараховуються та сплачуються Клієнтом в порядку визначеному підпунктами 2.5.2., 2.5.3. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил. В порядку та на умовах, визначених підпунктами 2.5.5.-2.5.6. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил. В порядку та на умовах, визначених підпунктами 2.5.5.-2.5.6. пункту 2.5 Статті 2 Розділу 8 Правил, клієнт зобов'язаний сплачувати банку обов'язковий місячний платіж за користування кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої тарифами банку на ведення та обслуговування карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування, або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Судом враховано також правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 06 березня 2018 року по справі № 225/4626/15-ц, де зазначено, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, яких підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Суд вважає за можливе визначити заборгованість за кредитом відповідача, виходячи із зазначених у виписці по рахунках заборгованості (а. с. 17, том 1), а саме - в сумі 58 853,73 грн. (з урахуванням сум дозволеного та недозволеного овердрафту та сум відсотків по процентах за користування кредитом), оскільки у цій виписці враховані операції з використання кредитних коштів та їх повернення. Ця заборгованість є сумою операцій по кредитному договору щодо внесення готівки на картковий рахунок, безготівкове надходження на картковий рахунок, нарахування відсотків на залишок власних коштів по картковому рахунку (не кредитних), погашення готівкою відсотків/штрафів без поповнення карткового рахунку, після відміни автоматичної оплати за рахунок збільшення заборгованості за кредитом.
Враховуючи зазначене, виписка з банківського рахунку є достатнім свідчення того, що відповідачу в межах визначеного умовами кредитного договору поточного ліміту, надавались кредитні кошти на картковий рахунок.
Як свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку відповідача, позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредит за кредитним договором у межах дозволеного овердрафту. У той же час, відповідач дану суму кредитних коштів не повернув та перевищив доступну суму коштів на 4 981,59 грн., що призвело до виникнення недозволеного овердрафту.
При цьому, судом здійснено перевірку розрахунку суми прострочених платежів по відсоткам, сформованої у розмірі 1 049,14 грн., та встановлено, що нарахування відсотків здійснено Банком за період з грудня 2021 року по 16 червня 2023 року, що не суперечить вимогам законодавства, та узгоджуються із умовами кредитного договору.
Відповідач, розпорядившись відповідно до статті 13 ЦПК України своїми процесуальними правами на власний розсуд, свого розрахунку щодо заборгованості або її відсутності не надав.
Матеріалами справи стверджується, що в подальшому 20 грудня 2022 року між акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-57-F, відповідно до пункту 2.1. якого на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах боржників.
Згідно пунктом 2.4. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі(ах) боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього викупу.
Новим кредитором (позивачем) відповідно до платіжної інструкції № 802 від 15 червня 2023 року сплачено акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" 3 149 285,56 грн вартості прав вимоги до боржників згідно Реєстру боржників, до якого включено в тому числі заборгованість фізичної особи-підприємця Шовгеня Сергія Вікторовича згідно заявки про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0173/1317893 від 03 грудня 2021 року.
При цьому, за умовами Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 114/2-57-F від 20 грудня 2022 року значиться, що сума заборгованості відповідача за основною сумою боргу по кредиту - 57 804,59 грн., по відсоткам - 1 049,14 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб'єктний склад зобов'язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов'язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України). При цьому, заміна кредитора в зобов'язанні не змінює змісту та умов зобов'язання, в якому вона відбувається (як у випадку заміни сторони в договорі, так і заміни кредитора у грошовому зобов'язанні).
Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором відступлення права вимоги до набувача переходить відповідне суб'єктивне цивільне право окремо, як самостійний об'єкт, де воля боржника не враховується при здійсненні передачі прав на вимогу.
Враховуючи вищенаведене, а також з долучених позивачем до матеріалів справи доказів слідує, що акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" за плату відступило товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" право вимоги до боржника, фізичної особи-підприємця Шовгеня Сергія Вікторовича щодо сплати останнім новому кредитору згідно заявки про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0173/1317893 від 03 грудня 2021 року.
02 липня 2024 року позивач на адресу відповідача направив досудову вимогу (вих. № 1-107965 від 27 червня 2024 року) про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 011/0173/1317893 від 03.12.2021 року заборгованості по тілу кредиту в сумі 57 804,59 грн. та 1 049,14 грн. суми заборгованості по несплаченим відсоткам негайно в строк до 27 липня 2024 року, а також повідомив відповідача, що у разі невиконання цієї вимоги, термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на тридцять перший день. Факт направлення досудової вимоги підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 20071-03-2-2 від 02 липня 2024 року (а. с. 31, том 1).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 04 березня 2021 року у справі № 910/6835/20, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Тобто, у досудовій вимозі (вих. № 1-107965 від 27 червня 2024 року) позивач встановлює термін дострокового повернення кредиту - на 31 день, в разі невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 011/0173/1317893 від 03.12.2021 року в строк до 27 липня 2024 року.
Відповідач вимоги позивача не виконав, кредитних кошті не повернув, протилежного матеріали справи не містять.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач не виконав свій обов'язок по поверненню новому кредитору (ТОВ «Сіті Фінанс») кредитних коштів у строк встановлений вимогою за вих. № 1-107965 від 27 червня 2024 року, допустивши прострочення договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що такими діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв'язку з чим, станом на момент звернення з позовом до суду вимоги позивача щодо стягнення 58 853,73 грн заборгованості за кредитним договором № 011/0173/1317893 від 03.12.2021 року, є вмотивованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, в межах позовної заяви, позивач виконуючи норми процесу, заявив до стягнення 1 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пункти 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року та пункт 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18.
Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між позивачем та адвокатом Титаренко В.В. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року (далі - договір) та ордером на надання правничої допомоги серії АІ № 1760111 від 29 листопада 2024 року.
14 червня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (клієнт) та адвокатом Титаренко В.В. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 14/06/2023, відповідно до пункту 1.1. якого адвокат за дорученням клієнта, зобов'язується в порядку та у спосіб передбаченому законом, надавати клієнту правничу допомогу (надалі - робота) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правничої допомоги (надалі - договір) відповідно до замовлень, які оформляються у формі додатка 3 та мають власну нумерацію, що є невід'ємними частинами до нього, якщо інше не визначено додатковою угодою.
Відповідно до пункту 2.1. договору адвокат у відповідності до пункту 1.1. цього договору надає клієнту правову допомогу, зокрема, вивчати наявні матеріали, формувати правову позицію та лінію захисту клієнта у справі (підпункт 2.1.1. договору); складати заяви, скарги, листи, запити, звернення та інші документи правового характеру з правом їх підпису від імені клієнта у справі (підпункт 2.1.2. договору); здійснювати представництво клієнта, зокрема, в установах пов'язаних з судовим розглядом справ (підпункт 2.1.6. договору); складати позовні заяви, відзиви, відповіді, скарги, заяви, клопотання, пояснення та інші документи правового характеру з правом їх підпису від імені клієнта у справі (підпункт 2.1.8. договору); здійснювати представництво клієнта в місцевому суді (першої інстанції) у справі (підпункт 2.1.9. договору).
Згідно пунктом 4.1. договору вартість правничої допомоги та порядок розрахунків за її надання клієнту, визначаються сторонами в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору та актами наданої правничої допомоги.
Також 14 червня 2023 року сторонами підписано додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, у якому погодили наступне:
1) клієнт інформує відповідно до умов цього договору адвоката про необхідність виконання замовлення;
2) замовлення оформлюється у формі додатка 3 до цього договору;
3) за кожним замовленням клієнта, адвокат надає правову допомогу відповідно до умов цього договору;
4) результатами роботи щодо кожного замовлення оформлюється актом приймання-передачі за цим договором (додаток 2);
5) оплата правничої допомоги за цим договором здійснюється на рахунок адвоката;
6) сторони домовились, що вартість правничої допомоги та гонорар адвокату за цим договором визначається: підготовка та подача до суду пакету документів щодо стягнення боргу з боржника: аналіз судової практики та законодавства 400,00 грн/год., аналіз матеріалів, отриманих від клієнта 400,00 грн/год., підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду 600,00 грн/год.
30 вересня 2024 року сторонами підписано замовлення № 773 до договору про надання правової допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, відповідно до пункту 1 якого клієнт передає в роботу матеріали по справі: кредитний договір № 011/0173/1317893; ідентифікаційний номер 3189508938; Шовгеня С.В.
30 вересня 2024 року сторонами підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення № 773 до договору про надання правової допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) складає 1400,00 грн, а саме:
аналіз судової практики та законодавства 400,00 грн / 1 год.,
аналіз матеріалів, отриманих від клієнта за кредитним договором № 011/0173/1317893 400,00 грн / 1 год.,
підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду 600,00 грн / 1 год.
Відповідно до платіжної інструкції № 2364 від 02 жовтня 2024 року товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" сплачено адвокату Титаренко В.В. 1 400,00 грн за послуги правничої допомоги за замовленням № 773.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем послуг на професійну правничу допомогу адвокатом Титаренко В.В.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 1 400,00 грн. є розумною та пропорційною, і в порядку розподілу суд покладає на відповідача витрати за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі в сумі 1 400,00 грн.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Шовгеня Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців 37-41, код ЄДРПОУ 39508708) заборгованість за кредитним договором № 011/0173/1317893 від 03.12.2021 року в сумі 58 853 (п"ятдесят вісім тисяч вісімсот п"ятдесят три)грн. 73коп., а також витрати на правничу допомогу у сумі 1 400 (одна тисяча чотириста) грн.00коп., судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.00 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "03" лютого 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко
справа № 922/4370/24