№ 201/12523/24
провадження 2-сз/201/8/25
03 лютого 2025 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
за участі секретаря Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро клопотання позивача про повернення сплаченого судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення юридичного факту та визнання в порядку спадкування права власності на частку нерухомого майна
ОСОБА_1 08 жовтня 2024 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та визнання в порядку спадкування права власності на частку нерухомого майна, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року провадження по справі закрито.
Позивач 28 січня 2025 року звернувся з клопотанням до суду в якому просить повернути сплачений судовий збір по справі.
Частиною 2 ст. 255 ЦПК України вказано, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши матеріали справи та клопотання, вважаю можливим повернути позивачу сплачений ним судовий збір, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивачем з урахуванням позовних вимог при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривні (а.с. 1 та 2), що підтверджується матеріалами справи. Також було встановлено, що інших понесених і документально підтверджених судових витрат не має, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили, провадження по справі закрито, що є підставою для повернення сплаченої суми судового збору, а тому клопотання ґрунтується на вимогах закону та є передбачені законом підстав для його задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 133, ч. 2 ст. 261 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок, який сплачено платіжною інструкцією № 0.0.3910399326.1 від 27.09.2024 року у сумі 1 211,20 гривень та платіжною інструкцією № 0.0.3910397447.1 від 27.09.2024 року у сумі 1 211,20 гривень.
Ухвала набрала законної сили 03 лютого 2025 року.
Суддя О.А Антонюк