24.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/8708/24
Справа № 205/8708/24
Провадження № 2/205/1080/25
24 січня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Киричок Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2024 року представник позивача звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаною позовною заявою.
Позов обґрунтований тим, що 25.09.2019 року відповідач ОСОБА_1 , підписанням анкети-заяви приєднався до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк» (далі - А-Банк). На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складають між ним та Банком кредитний договір (далі - Договір).
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Таким чином, відповідач зобов'язання за Договором не виконав.
У зв'язку з зазначеними порушеннями умов Договору виникла заборгованість, яка станом на 17.06.2024 року складає 34 328,21 грн., з яких: 29 004,33 грн. - заборгованість за кредитом, 5 323,88 грн. - заборгованість по відсоткам.
На підставі викладеного представник позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором та судові витрати по справі.
У судове засідання представник позивача Шкапенко О.В. не з'явився, письмово просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 письмово просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги визнав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 25.09.2019 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 9). Відповідно до вказаної анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомлений та згодний, а також примірник якого відповідач отримав шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Підписавши анкету-заяву відповідач зобов'язався виконувати умови та правила надання банківських послуг.
Також, відповідачем 10.01.2019 року було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», відповідно до якого сторони погодили визначення базової процентної ставки за кредитом (а.с. 10).
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного Договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого в нього виникла заборгованість, яка станом на 17.06.2024 року складає 34 328,21 грн., з яких: 29 004,33 грн. - заборгованість за кредитом, 5 323,88 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с. 5-8).
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір. Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон).
Відповідно до статті 2 Закону банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
Згідно із статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.
За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Положеннями ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Факт виконання позивачем умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи. Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за даним кредитним договором виконав в повному обсязі.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору та визнає право позивача на стягнення заборгованості в судовому порядку.
Також, суд погоджується із правильністю розрахунку позивачем основної суми заборгованості, які містяться в позовній заяві та письмовому розрахунку до позову.
Відповідач, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, не надав суду жодних доказів, які б спростовували факт існування вказаної заборгованості, натомість у своїй заяві від 24.01.2025 року позовні вимоги визнав.
Положеннями ч. 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, а також те, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, у повному обсязі доведеними з його боку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позовні вимоги судом було задоволено, позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., з урахуванням того, що відповідачем позовні вимоги було визнано до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору в розмірі 1 514 грн. (3 028,00 грн. х 50%), інші 50 % судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 526, 599, 610, 612, 614, 615, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 142, 206, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент банк» (місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд 11, код ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.09.2019 року станом на 17.06.2024 року в розмірі 34 328,21 (тридцять чотири тисячі триста двадцять вісім) гривень 21 копійку, з яких: 29 004,33 грн. - заборгованість за кредитом, 5 323,88 грн. - заборгованість по відсоткам.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент банк» (місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд 11, код ЄДРПОУ: 14360080) судовий збір у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути Акціонерному товариству «Акцент банк» (місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд 11, код ЄДРПОУ: 14360080) 50% сплаченого судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок за платіжним дорученням № 6005315424509 від 17.06.2024 року в АТ «Акцент Банк».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Федотова В.М.