Справа № 204/9217/24
Провадження № 2/204/478/25
(заочне)
29 січня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
20 червня 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з нього заборгованість у розмірі 40055 гривень 31 копійка, яка складається із заборгованості за наданим кредитом у сумі 13394 гривні 66 копійок та заборгованості з відсотків за користування кредитом у сумі 23195 гривень 50 копійок та відсотків нарахованих позивачем у сумі 3465 гривень 15 копійок, які він прохає стягнути разом із судовими витратами на судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витратами на правову допомогу у розмірі 10000 гривень (а. с. 1-8).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 13 жовтня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 6011401 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого сума кредиту складає 13400 гривень, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів кожні 25 днів, дата повернення кредиту (08 жовтня 2023 року) вказана в графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 13400 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до вимог п. 1.41 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день. 08 жовтня 2022 року відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав. Таким чином, відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконав. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Отже, позивач є новим кредитором відповідача за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і становить 40055 гривень 31 копійка, яка складається із заборгованості за наданим кредитом у сумі 13394 гривні 66 копійок та заборгованості з відсотків за користування кредитом у сумі 23195 гривень 50 копійок та відсотків нарахованих позивачем у сумі 3465 гривень 15 копійок.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін на 13 годину 30 хвилин 09 грудня 2024 року (а. с. 90), копія якої надіслана учасникам справи 25 жовтня 2024 року за вихідним № 26176/24-вих/2/204/3708/24 (а. с. 91).
29 січня 2025 року на адресу суду надійшла заява представниці позивача - адвокатки Городніщевої Є.О. про заміну назви позивача з ТОВ «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінтраст Капітал», у зв'язку із перейменуванням відповідно до рішення № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року (а. с. 109-110).
Представниця позивача в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 115-117), в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 108), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 6011401 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надає останньому кредит у гривні у розмірі 13400 гривень на споживчі (особисті) потреби, строком на 360 днів, тобто до 08 жовтня 2023 року, а він зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка 1,99 % в день, знижена процентна ставка 0,020 % в день (а. с. 14-19).
Відповідно до вимог п. 1.1 Договору № 6011401 про надання споживчого кредиту від 13 жовтня 2022 року, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.
У пункті 2.1 даного договору про надання споживчого кредиту закріплено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до пункту 2.4 цього Договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.
Приписами п. 7.1 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (нова редакція), затверджених наказом директора ТОВ «Авентус Україна» № 205 від 10 лютого 2022 року (а. с. 65-74) вбачається, що кредитний договір зі споживачем укладається в електронній формі за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт або Мобільний додаток. З метою укладення кредитного договору, сторонами здійснюються, зокрема, наступні визначені дії. Споживач на Веб-Сайті обирає бажані умови кредитування, у тому числі суму та строк кредиту, вказує контактні дані (мобільний номер телефону), створює пароль доступу до особистого кабінету, якщо це передбачено функціональними можливостями ІТС Товариства, вказує електронну адресу (за наявності) і розпочинає реєстрацію в ІТС Товариства через Веб-сайт або Мобільний додаток. Під час першого етапу реєстрації в ІТС Товариства шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіші, яка виражає згоду споживача продовжувати дії в ІТС Товариства, споживач підтверджує що ознайомлений зі змістом Правил, Публічної пропозиції на використання аналогів підписів, приймає їх в повному обсязі та надає Згоду на обробку персональних даних та доступ до своє кредитної історії. Приймаючи публічну пропозицію на використання аналогів підписів, споживач підтверджує використання з боку Товариства аналога власноручного підпису уповноваженої особи та відбитка печатки Товариства, відтворених засобами копіювання, та використання зі сторони споживача електронного підпису одноразовим ідентифікатором як аналога власноручного підпису споживача з метою підписання кредитних договорів, Паспорту споживчого кредиту (для кредитів, що надаються відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»), інших документів, які адресуються Товариству через ІТС Товариства та/або адресуються споживачу у будь-який спосіб. Після проходження першого етапу реєстрації, Товариство направляє споживачу вказаними засобами зв'язку (на номер мобільного телефону) код, який споживач вводить в спеціальну форму. За результатами такого вводу формується Електронне повідомлення Товариству. У разі правильно вказаного коду, Товариство створює обліковий запис споживача в ІТС Товариства та споживач здійснює перший ідентифікований вхід до особистого кабінету, де продовжує реєстрацію. Після входу до особистого кабінету, споживач продовжує реєстрацію в ІТС, заповнюючи необхідні поля електронної анкети та додаючи необхідні файли, у випадку необхідності. У процесі реєстрації в ІТС Товариства, споживач реєструє банківські рахунки/платіжні картки для перерахування коштів та здійснення погашення кредитної заборгованості. Після завершення реєстрації, споживач ще раз підтверджує бажані умови отримання кредиту (у тому числі суму та строк) та надсилає Заявку на розгляд Товариству. Товариство повідомляє споживача про прийняття Заявки шляхом відповідного інформаційного повідомлення у особистому кабінеті. У разі прийняття позитивного рішення товариство робить Споживачу в особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Кредитного договору, що містить усі істотні умови та підписаний зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства відтворені засобами копіювання. У разі якщо кредитний договір регулюється Законом України «Про споживче кредитування», перед укладенням кредитного договору Товариство надає Споживачу для ознайомлення Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та положення, що вимагаються чинним законодавством України. У випадку готовності споживача прийняти пропозицію (оферту), споживач натискає відповідну клавішу, що висловлює його згоду, у особистому кабінеті, після чого Товариство надсилає споживачу засобами зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду. У момент введення коду споживач направляє Товариству Електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), підписане електронним підписом Одноразовим ідентифікатором та підписує кредитний договір.
З викладеного вбачається, що для реєстрації особистого кабінету на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» або через мобільний додаток з метою укладення кредитного договору обов'язковим є використання мобільного номеру телефону позичальниці, на який від кредитодавця надходять відповідні коди, які позичальниця в подальшому має вводити в спеціальні форми.
Позивач свої зобов'язання виконав повністю та надав відповідачу обумовлену договором суму грошових коштів, що підтверджується фактом укладення зазначеного кредитного договору, а також листом ТОВ «ПАЙТЕК УКРАЇНА» № 20231010-2 від 10 жовтня 2023 року (а. с. 75-77).
Відповідач отримав у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористався наданими кредитними коштами, проте зобов'язання належним чином за вищезазначеним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» як фактором було укладено Договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило за плату ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору (а. с. 39-48).
Згідно з Витягом з Реєстру боржників до даного Договору факторингу від 25 вересня 2023 року (а. с. 35), до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги за Договором № 6011401 про надання споживчого кредиту від 13 жовтня 2022 року, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 36590 гривень 16 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13394 гривні 66 копійок та відсотків за користування кредитом у сумі 23195 гривень 50 копійок, що також підтверджується Карткою обліку Договору (розрахунком заборгованості) (а. с. 25-33 та на звороті).
Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є правонаступником ТОВ «Авентус Україна» та стало новим кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, який укладений з відповідачем.
Рішенням № 251124/1 Єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (а. с. 113), у зв'язку з чим суд вважає за необхідне змінити найменування позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал».
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
На підтвердження переходу права первісного кредитора за договором № 6011401 від 13 жовтня 2022 року позивачем надано суду договір факторингу № 25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року з додатками (а. с. 39-48); відповідно до умов п. 1.2 якого, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, такий акт підписаний сторонами договору 25 вересня 2023 року (а. с. 48).
Приписами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, враховуючи те, що 13 жовтня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6011401, за яким останньому було надано кредит на споживчі (особисті) потреби у розмірі 13400 гривень, строком на 360 днів, який сплив 08 жовтня 2023 року, однак відповідачем умови вказаного договору не виконано, а право вимоги за вказаним договором передано позивачу, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, підтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 6011401 від 13 жовтня 2022 року у розмірі 40055 гривень 31 копійка, яка складається із заборгованості за наданим кредитом у сумі 13394 гривні 66 копійок та заборгованості з відсотків за користування кредитом у сумі 23195 гривень 50 копійок та відсотків нарахованих позивачем у сумі 3465 гривень 15 копійок.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачу у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 28/08-2024 від 28 березня 2024 року (а. с. 37-38). надавала адвокатка Городніщева Єлизавета Олегівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 31/3145 від 18 травня 2023 року (а. с. 54).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом надано звіт про надання правової допомоги від 22 квітня 2024 року (до договору про надання правової допомоги № 28/03-2024 від 28 березня 2024 року) на загальну суму 10000 гривень.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, зважаючи на обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, приймаючи до уваги заявлену позивачем ціну позову у розмірі 40055 гривень 31 копійка, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2; ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6011401 від 13 жовтня 2022 року в сумі 40055 (сорок тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 31 (тридцять одна) копійка, яка складається із заборгованості за наданим кредитом у сумі 13394 (тринадцять тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 66 (шістдесят шість) копійок та заборгованості з відсотків за користування кредитом у сумі 23195 (двадцять три тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок та відсотків нарахованих позивачем у сумі 3465 (три тисячі чотириста шістдесят п'ять) гривень 15 (п'ятнадцять) копійок.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна