30 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12460/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України та Регіонального сервісного центру Головного сервісного центрі Міністерства внутрішніх справ в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) стосовно не встановлення ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ та не видачі відповідного посвідчення та нагрудного знака;
- скасувати рішення Регіонального сервісного центру Головного сервісного центрі Міністерства внутрішніх справ в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), викладене у листі від 13.06.2024 № 31/32 02 17 86, про відмову у визнанні ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань та сектор з пенсійних питань з обслуговування Полтавської області (м. Полтава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) на підставі поданих документів надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ та видати посвідчення і нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ» встановленого зразка пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
В обґрунтування позовної заяви позивач вказувала на протиправність бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) стосовно не встановлення їй статусу ветерана внутрішніх справ та не видачі відповідного посвідчення та нагрудного знака, оскільки згідно наказу УМВС в Полтавській області від 31.12.2010 № 388 о/с на день її звільнення у відставку за віком вислуга років в органах внутрішніх справ складала в календарному обчисленні 18 років 02 місяці 00 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 05 місяців 29 днів. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК позивачу встановлено II групу інвалідності безтерміново, захворювання, ТАК, пов'язане проходженням служби в органах внутрішніх справ. Отже, ОСОБА_1 повністю відповідає критеріям, необхідним для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28.10.2024 від МВС України до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов. У відзиві МВС України проти задоволення позовних вимог заперечувало, вказуючи на те, що підстави для надання статусу ветерана органу внутрішніх справ України передбачені спеціальним Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». При цьому, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулює питання пов'язанні з призначенням пенсії за вислугу років та жодним чином не стосується надання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Разом з тим, законодавець чітко зазначив виключний випадок, коли додатково зараховується до вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі, а саме, при призначенні пенсій. Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання) є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не видом служби, періоди проходження якої враховуються для надання статусу «Ветерана органів внутрішніх справ». Зазначене вказує на той факт, що час навчання позивача у вищому навчальному закладі не може бути зарахований до вислуги років для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ. У даному випадку спірні правовідносини виникли стосовно обрахування вислуги років для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ на підставі пункту третього частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а не визначення права на пенсію (призначення пенсії) відповідно до Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також, при прийнятті рішення у цій справі підлягають врахуванню правові висновки Вищого адміністративний суд України, викладені у рішенні від 19.10.2016 у справі К/800/12312/16, де суд зокрема зазначив, що «При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що п. 3 ст. 5 Закону № 203 не містить вимог про наявність календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше, оскільки ст. 5 Закону №203 чітко передбачає наявність 20 років календарної вислуги і не містить виключень, а тому суд першої інстанції не наділений повноваженнями тлумачити норми закону з метою захисту конкретного права позивача».
03.12.2024 від РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов. У відзиві РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на те, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулює питання пов'язанні з призначенням пенсії за вислугу років та жодним чином не стосується надання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання) є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не видом служби, періоди проходження якої враховуються для надання статусу «Ветерана органів внутрішніх справ». Законодавством чітко визначено імперативну норму, що для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ обов'язковою умовою є наявність відповідної кількості календарних років вислуги саме служби, а не інших періодів навчання, роботи, тощо, які враховуються при призначенні пенсії.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Наказом УМВС України в Полтавській області №388о/с від 31.12.2010 підполковника міліції ОСОБА_1 (С-432998), старшого інспектора відділу соціально-гуманітарного забезпечення та роботи з ветеранами управління кадрового забезпечення УМВС, звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом "а" статті 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у відставку за віком) 31.12.2010.
З 01.04.2013 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в ОВС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 10 ААА №186067.
У подальшому, позивач звернулася до МВС України із заявою від 22.04.2024, в якій просила:
- прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";
- повідомити назву та місцезнаходження уповноваженого структурного підрозділу МВС України, яким буде вручено посвідчення та нагрудний знак ветерана органів внутрішніх справ.
До вказаної заяви позивачем було додано: належним чином засвідчений витяг з наказу УМВС України в Полтавській області від 31.12.2010 №388 о/с; нотаріально завірену копію довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №186067; належним чином завірену копію паспорта ОСОБА_1 ; належним чином завірену копію послужного списку ОСОБА_1 , що учасниками справи не заперечується.
Відповідно до листа відділу координації пенсійних питань МВС України від 23.05.2024 №15134/51-2024 позивача поінформовано про те, що зазначену заяву надіслано за належністю для розгляду та надання відповіді до сектору з пенсійних питань з обслуговування Полтавської області Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), а також вказано ОСОБА_1 про необхідність надання до сектору з пенсійних питань з обслуговування Полтавської області Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) оригіналу паспорту на фото 3х4.
У подальшому, листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.06.2024 №31/32-02-17-С-86 ОСОБА_1 повідомлено про те, що сектор з пенсійних питань з обслуговування Полтавської області Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) не вбачає правових підстав для встановлення їй статусу ветерана внутрішніх справ та видачі відповідного посвідчення. Вказане обґрунтовано тим, що проаналізувавши подані документи, а саме, витяг з наказу по особовому складу від 31.12.2010 №388 о/с, матеріали облікової справи та копію розрахунку вислуги років для призначення ОСОБА_1 пенсії було встановлено, що останню було звільнено у відставку за віком, календарна вислуга років на день її звільнення складала 18 років 02 місяці 00 днів, у пільговому обчисленні 22 роки 05 місяців 29 днів, у тому числі навчання - 02 роки 06 місяці 00 днів у Полтавському педагогічному інституті. При цьому, законодавством чітко визначено імперативну норму, що для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ обов'язковою умовою є наявність відповідної кількості календарних років вислуги саме служби, а не інших періодів навчання, роботи тощо, які враховуються при призначенні пенсії.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність МВС України та РСЦ ГСЦ Міністерства внутрішніх справ в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) стосовно не встановлення ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ та не видачі відповідного посвідчення та нагрудного знака, а також вважаючи таким, що підлягає скасуванню, рішення РСЦ ГСЦ Міністерства внутрішніх справ в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), викладене у листі від 13.06.2024 №31/32-02-17-С-86, про відмову у визнанні ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які були досліджені в процесі розгляду адміністративної справи, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади реалізації громадянами прав, пов'язаних із отриманням ними статусу ветеранів органів внутрішніх справ, визначені Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24 березня 1998 №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР).
Преамбулою Закону №203/98-ВР визначено, що цей Закон встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
Статтею 4-1 Закону №203/98-ВР встановлено, що дія цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій, зокрема, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону №203/98-ВР передбачено, що ветеранами військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:
1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;
2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Суд наголошує, що вказаним Законом передбачено п'ять різних випадків, за умовами яких особи, мають право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Так, пунктом 3 частини першої статті 5 Закону №203/98-ВР, передбачено, що ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України при дотримані сукупності таких вимог:
- є особами з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України;
- мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше.
Суд звертає увагу, що вказаний пункт Закону не містить імперативної норми щодо того, що вислуга років має бути саме календарною.
У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб'єкта приватного права).
Так, відповідно до наказу УМВС України в Полтавській області від 31.12.2010 №388 о/с "По особовому складу" та послужного списку С-432998 вислуга років підполковника міліції ОСОБА_1 на день звільнення - 31.12.2010 становила в календарному обчислені 18 роки 02 місяці 00 дні, у пільговому обчисленні - 22 роки 05 місяців 29 днів.
З 01.04.2013 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в ОВС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 10 ААА №186067.
Отже, ОСОБА_1 повністю відповідає критеріям, необхідним для надання їй статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність відмови РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях у визнанні ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", викладеної в листі РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 13.06.2024 №31/32-02-17-С-86.
Поряд з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що за приписами статті 10 Закону №203/98-ВР ветеранам органів внутрішніх справ вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», зразок та опис посвідчення «Ветеран військової служби», зразок та опис нагрудного знака «Ветеран військової служби» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» (чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ» №742 від 01.06.2002 поширено дію «Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ».
Пунктом 4 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації ветерана та уповноваженими структурними підрозділами Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, розвідувальних органів, Національної гвардії, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку за місцем проходження військової служби, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Головний сервісний центр, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.04.2020 №354) (далі - Положення про ГСЦ МВС), ГСЦ МВС утворений як юридична особа публічного права та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом Головного сервісного центру МВС від 02.02.2024 №15, РСЦ ГСЦ МВС є відокремленим структурним підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи. РСЦ складається зі структурних підрозділів, до яких, у тому числі, входять територіальні підрозділи - територіальні сервісні центри МВС (далі - ТСЦ МВС). РСЦ підзвітні та підконтрольні керівництву ГСЦ МВС. ГСЦ МВС, РСЦ і ТСЦ МВС разом становлять систему сервісних центрів МВС.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 №259 "Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій" (далі - Наказ №259) визначено в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 2 Наказу №259 уповноважено ГСЦ МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №160/8324/19 та судових рішень у справах №826/3858/18 та №826/12704/18 з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС) з 01.05.2024.
Наказом ГСЦ МВС від 29.04.2024 №77 "Про затвердження змін до деяких положень регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС (філій ГСЦ МВС)" (далі - наказ №77) затверджено зміни до деяких положень про регіональні сервісні центри ГСЦ МВС (філії ГСЦ МВС).
Пунктом 6 наказу №77 визначено внести до Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 02.02.2024 №15, такі зміни:
1) пункт 1 розділу II доповнити підпунктом 7 такого змісту:
"7) організація забезпечення соціального захисту колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей, в частині видачі звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення.";
2) пункт 1 розділу III після підпункту 30 доповнити новими підпунктами 31-33 такого змісту:
"31) ведення обліку осіб, зокрема колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України (звільнених до набрання чинності Законом України від 13 березня 2014 року № 876-УІІ «Про Національну гвардію України»), внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для реалізації їх права на пенсійне забезпечення;
32) прийом від колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей заяв, документів для забезпечення соціального захисту, в частині видачі звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення;
33) оформлення в установленому порядку документів для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнього працівника міліції, їх направлення до МВС та виплата одноразової грошової допомоги в порядку, установленому законодавством України (здійснюється з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення відповідних головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі)".
Враховуючи вищезазначене, ГСЦ МВС через РСЦ ГСЦ МВС з 01.05.2024 уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій та, з урахуванням внесених змін до наказу 259, здійснювати відповідно до законодавства України розгляд звернень осіб про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди та надавати роз'яснення на такі звернення згідно чинного законодавства.
При цьому, відповідачами фактично визнається та обставина, що з 01.05.2024 функції щодо оформлення матеріалів для отримання посвідчень "Ветеран органів внутрішніх справ" покладені саме на РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) для подальшого їх направлення до Відділу координації пенсійних питань МВС України.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Враховуючи, що ОСОБА_1 дотримано визначених законом умов для визнання останньої ветераном органів внутрішніх справ та як наслідок отримання відповідного посвідчення і нагрудного знака, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 задовольнити частково заявлені нею позовні вимоги шляхом: - визнання протиправною та скасування відмови РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) у визнанні ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", викладеної в листі РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.06.2024 №31/32-02-17-С-86; - зобов'язання РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) прийняти, оформити та відправити необхідні документи до Відділу координації пенсійних питань МВС України для отримання та видачі посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" та нагрудного знака ОСОБА_1 ; - зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань МВС України на підставі поданих документів надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ та видати посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ" встановленого зразка.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з одночасним виходом за межі заявлених вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-9, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00032684), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (вул. Шевченка, 26, м. Харків, 61013, ідентифікаційний код 45329727) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях у визнанні ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", викладену в листі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 13.06.2024 №31/32-02-17-С-86.
Зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях прийняти, оформити та відправити необхідні документи до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України для отримання та видачі посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" та нагрудного знака ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України на підставі поданих документів надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ та видати посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ" встановленого зразка.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.І. Молодецький