Справа № 725/8232/24
Головуючий у 1-й інстанції: Вольська-Тонієвич О.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
28 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Роздорського Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляійної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , майора ОСОБА_2 від 22.08.2024 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000грн. (а.с.21-23).
Згідно вказаної постанови, 19.07.2024 ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, чим своїми діями порушив вимоги абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та вимоги Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а позивачем та його представником, у свою чергу, не спростовано належними доказами обставин викладених в оскаржуваній постанові.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).
Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», Закони України «Про Збройні Сили України», Закони України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (станом на день вчинення правопорушення), громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2024 офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ст.лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП відносно позивача. Протокол складено у присутності позивача. Розгляд справи призначено на 14 год. 00 хв. 31 липня 2024 року за вказаною в протоколі адресою (а.с. 20).
Примірник протоколу отриманий позивачем, що підтверджується його власноручним підписом.
Однак, як слідує з матеріалів справи, а саме з оскаржуваної постанови, що дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а протокол про адміністративне правопорушення складено за ч.3 ст.210 КупАП.
Крім того, колегія суддів наголошує, що у ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку (зокрема, у разі порушення обов'язку громадянами вчасно встати на облік або оновити свої військово-облікові дані), а у ст. 210-1 КУпАП - за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відтак, колегія суддів встановила, що відповідач кваліфікуючи дії позивача за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладаючи стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн фактично діяв всупереч інформації наведеної в протоколі №969 від 19.07.2024, що вказує на неповне дослідження матеріалів справи при винесенні оскаржуваної постанови.
Окрім того, як вбачається з протоколу №969 від 19.07.2024 розгляд справи було призначено на 31.07.2024 о 14:00, однак оскаржувана постанова №969 не містить дати її винесення та розгляду справи, що є порушенням норм КУпАП та свідчить про невідповідність такої постанови вимогам законодавства.
Колегія суддів враховує й те, що в оскаржуваній постанові вказано про складення протоколу про адміністративне правопорушення солдатом ОСОБА_4 , проте в самому протоколі про адміністративне правопорушення №969 від 19.07.2024 вказано іншу особу, а саме офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 старший лейтенант ОСОБА_3 , що також свідчить про невідповідність даної постанови матеріалам справи.
Водночас, слід зазначити, що описку слід розглядати як певну зроблену механічну (мимовільну, випадкову) граматичну помилку, яка допущена під час письмово-вербального викладу документу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). При цьому, критерії описок є оціночними в кожному конкретному випадку, проте за будь-яких обставин виправлення описки не повинно змінювати змісту прийнятого рішення, що зокрема забороняється Кодексом адміністративного судочинства України, стаття 253 якого передбачає можливість виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні.
Таким чином, позиція відповідача про механічні описки в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про адміністративне правопорушення не заслуговують на увагу суду.
Вказану невідповідність у постанові не слід відносити до механічних (мимовільних, випадкових) граматичних помилок, які допущені під час письмово-вербального викладу документу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).
Отже, зміст протоколу про адміністративне правопорушення суперечить винесеній постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому посилання відповідача на технічну помилку при кваліфікації дії ОСОБА_1 не є слушним, оскільки порушує право позивача на захист та ст. 7 КУпАП.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 р., у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст.268 КУпАП, оскільки оскаржувана постанова не містить дати її прийняття та розгляду справи.
Крім того, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не враховано, що згідно акту про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії від 19.07.2024, позивачем було заявлено щодо поганого самопочуття, у зв'язку з чим він не бажав проходити ВЛК. Також відповідно до акту медичного огляду №785 від 19.07.2024, на час обстеження 19.07.2024 о 21:20 у позивача виявлено розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, гостру інтоксикацію.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем неповно досліджено матеріали справи при винесенні оскаржуваної постанови, що є безумовною підставою для скасування ухваленої постанови в такій справі, втім суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем.
Відповідно п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №969 та справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно позивача направити на новий розгляд до компетентного органу - направити на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача і позовних вимог про закриття справи, оскільки це питання підлягає з'ясуванню органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справи вказаної категорії під час нового розгляду у порядку, встановленому КУпАП.
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про задоволенн адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом другим ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 листопада 2024 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №969 щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 направити на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.