30 січня 2025 року м.Київ №320/31156/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Вищого антикорупційного суду про визнання протиправною бездіяльність,
Адвокат Ошедша Ангеліна Дмитріївна звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Апарату Вищого антикорупційного суду про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Лисенко В.І.
У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом (частина друга статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвалою суду справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2023 адвокат Ошедша А.Д. відповідно до Закону України «Про адвокатуру» звернулась до Голови Вищого антикорупційного суду із запитом на отримання публічної інформації. У відповідь на запит відповідачем було повідомлено позивачку про те, що Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не передбачено надання пояснень чи здійснення аналізу й роз'яснень законодавства, тому відповідь на порушені позивачкою питання не може бути надана у межах даного адвокатського запиту. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом, та просить зобов'язати відповідача надати повну, точну та достовірну інформацію.
Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами позивача, надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що за своїм змістом порушені в адвокатському запиті питання не передбачають надання наявної (сформованої) у суді інформації (відомостей або даних) чи копій документів. Натомість відповідь на зазначені питання передбачає роз'яснення правових підстав здійснення автоматизованого розподілу двох судових справ, з'ясування відмінностей у таких розподілах та формування висновків за результатами вчинених цих дій. Порівняння результатів автоматизованого розподілу АСДС різних процесуальних документів, що по суті і є предметом адвокатського запиту Ошедшої А.Д., передбачає здійснення аналізу алгоритмів роботи АСДС під час такого розподілу та формування відповіді на основі пояснень різниці в результатах розподілу. Отже, формулювання адвокатського запиту не дозволяє надати у відповідь на порушені в ньому питання заздалегідь сформовані відомості чи дані.
Позивачка, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, надіслала відповідь на відзив, у якій зазначила про те, що у її запиті не ставилося питань щодо внутрішніх механізмів функціонування АСДС, питання стосувалося лише наявної фактичної інформації в АСДС щодо конкретної справи і її отримання було обумовлено необхідністю захисту прав підозрюваної у кримінальному провадженні, відносно якого запитувалась інформація. Зазначення у адвокатському запиті відомостей автоматизованого розподілу справи №991/7256/23 обумовлено наявністю ухвали ВАКС від 27.10.2023, якою слідча суддя Мовчан Н.В. була відведена від участі у кримінальному провадженні від 20.10.2016 № 52016000000000380 що й у справі № 9901/7253/23. Отже, в адвокатському запиті сформульовано питання виключно щодо підстав визначення того ж судді (слідчого судді) за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи за наявності судового рішення про його відвід порівняно зі справою № 991/7256/23, в якій, унаслідок повторного розподілу після відводу судді (слідчого судді) визначений інший суддя (слідчий суддя). Позивачка звертає увагу суду на те, що всі наведені відповідачем у відзиві доводи не були покладені в основу відповіді на адвокатській запит, як і не слугували підставою для відмови у наданні запитуваної інформації, а також невиконання вимог ч. 2 статті 24 Закону № 5076-VI. На вказаних підставах, позивачка просила задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8900/10 від 13.03.2020.
У зв'язку з здійсненням своєї професійної діяльності, позивачка надає правову допомогу ОСОБА_2 у кримінальному провадженні від 20.10.2016 №52016000000000380.
З метою надання правової допомоги ОСОБА_2 , позивачкою 25.12.2023 у порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) подано до ВАКС адвокатський запит, у якому просила надати інформацію на підставі якого пункту положень Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затвердженого рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 03.09.2019 № 4 (із подальшими змінами):
1) здійснювався автоматизований розподіл заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення за заявою адвоката Положишника В. у справі № 991/7256/23?
2) здійснювався автоматизований розподіл заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення за заявою адвоката Кругового Д. у справі №991/7253/23?
3) в чому полягає різниця між принципами здійснення вищезазначених автоматизованих розподілів справ?
До запиту позивачкою було додано ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_2 від 18 грудня 2023 року серії АІ №1513587 та копію свідоцтва про право здійснення адвокатської діяльності.
На вказаний запит листом від 29 грудня 2023 року № 03.11-04/411/2023 за підписом в.о. Керівника апарату ВАКС надано відповідь у якій, зокрема, із посиланням на статтю 24 Закону № 5076-VI зазначено, що цим Законом не передбачено надання пояснень чи здійснення аналізу й роз'яснень законодавства, а тому відповідь на порушені у запиті від 25 грудня 2023 року питання не може бути надана в межах розгляду адвокатського запиту.
Позивачка, уважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).
У абзаці 3 підпункту 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 01.06.2016 №2-рп/2016 Конституційним Судом України вказано, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Конституційний Суд України визначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров'я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац 2 п. 6 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2019 №5-р(I)/2019).
У Рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 22.01.2020 №1-р(I)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац 7 п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 22.01.2020 №1-р(I)/2020).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992 інформація є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Частинами 1, 2 ст. 7 Закону №2657-XII встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (надалі - Закон №2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 Закону №2939-VI визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно частини 1 статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Згідно з пункту 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Статтею 20 Закону N 2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, строк для надання розпорядником інформації відповіді на запит становить 5 робочих днів.
Згідно з частини 4 статті 20 Закону N 2939-VI, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Також, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Частиною першою статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
За приписами частин другої, третьої статті 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації». Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.08.2022 року у справі № 520/13981/21 вказала, що сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб'єктів. До того ж запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов'язково має бути публічною. Водночас такий запит може стосуватися й надання публічної інформації. У такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов'язаний послатися як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону № 2939-VI, а також дотримати вимог останнього, звернувши увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Адвокат Ошедша А.Д. у своєму запиті від 25.12.2023 до Голови Вищого антикорупційного суду покликалася на статтю 24 Закону № 5076-VI.
Суд звертає увагу на те, що запитувана позивачкою інформація стосується кримінального провадження №52016000000000380 стосовно прав підзахисної ОСОБА_2 .
Частиною 1 статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.
У відповідності до частини 2 статті 155 Закон №1402-VIII Положення про апарат суду розробляється на підставі типового положення про апарат суду та затверджується зборами суддів відповідного суду. Тимчасове положення про апарат новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов'язки керівника апарату цього суду. Типове положення про апарат суду затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням із Вищою радою правосуддя.
Підпунктом 42 пункту 8 розділу II Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08 лютого 2019 року №131, відповідно до основних завдань, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», апарат суду організовує прийом громадян, забезпечує розгляд пропозицій, заяв і скарг, запитів відповідно до вимог Законів України «Про звернення громадян», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію».
Порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Вищому антикорупційному суді передбачений відповідним Положенням, затвердженим рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду №1 від 01.09.2019 (далі - Положення).
Відповідно до Положення відповідальним за організацію опрацювання запитів на публічну інформацію та за надання відомостей за запитами на публічну інформацію є керівник апарату.
З аналізу вищезазначених норм права судом встановлено, що саме на керівника апарату суду покладено обов'язок про надання відповіді на запити, скарг, які надійшли на адресу суду.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону №1402-VІІІ передбачено, що голова місцевого суду: контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.
Крім того, судом встановлено, що за результатами розгляду адвокатського запиту позивача від 25.12.2023, в.о. Керівника апарату Вищого антикорупційного суду надано позивачці відповідь листом від 29.12.2023 №03.11-04/411/2023 про те, що Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не передбачено надання пояснень чи здійснення аналізу й роз'яснень законодавства.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що п.1, 2 інформаційного запиту ОСОБА_1 не стосувалися надання консультацій або роз'яснень положень законодавства, а стосувалися виключно інформації про те, відповідно до якого пункту Засад використання автоматизованої системи документообігу ВАКС здійснювався авторозподіл заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у справах №991/7256/23.
Таким чином, суд зауважує, що ВАКС розглядаючи адвокатський запит від 25.12.2023 ОСОБА_1 , як представниці ОСОБА_2 , протиправно листом від 29.12.2023 №03/11-04/411/2023 не надав відповідь на п.1, 2 запиту по суті поставлених питань.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати ВАКС повторно розглянути адвокатський запит Ошедшої А.Д., як представниці ОСОБА_2 , від 25.12.2023 та надати їй повну і всебічну інформацію, запитувану у пунктах 1 та 2 запиту.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні позову у частині позовних вимог про надання інформації на п.3 ("в чому полягає різниця між принципами здійснення вищезазначених автоматичних розподілів справ?") адвокатського запиту, та зазначає таке.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит може містити вимогу надати інформацію або копії документів, які необхідні для виконання адвокатської діяльності.
Запит не може вимагати проведення аналізу, узагальнення інформації, надання правових висновків чи тлумачення нормативних актів.
Згідно з правовим висновком Конституційного Суду України у рішенні № 12-рп/2011 від 20.01.2012 органи державної влади та інші суб'єкти, які зобов'язані відповідати на запит, не повинні створювати нову інформацію або проводити її аналіз на вимогу адвоката.
Отже, адвокатський запит має бути сформульований так, щоб вимагати лише наявну інформацію чи документи без необхідності проведення додаткових досліджень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що п.3 запиту фактично містить зобов'язання суб'єкта запиту провести аналіз та надати правові висновки щодо різниці між принципами автоматизованих розподілів справ, зазначених у п. 1-2 запиту, що потребує здійснення відповідачем додаткових досліджень.
Відтак, п.3 адвокатського запиту не відповідає вимогам ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та правомірно залишений позивачем без розгляду.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 605,60 грн, сплачений згідно квитанції від 28.03.2024.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Апарату Вищого антикорупційного суду щодо ненадання інформації на п.1, 2 адвокатського запиту ОСОБА_1 від 25 грудня 2023 року.
Зобов'язати Апарат Вищого антикорупційного суду надати адвокату ОСОБА_1 інформацію (повні відповіді) на п. 1, 2 адвокатського запиту від 25 грудня 2023 року.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Апарату Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ - 42836259, просп.Перемоги, 41, м.Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.