30 січня 2025 року м.Київ №320/18777/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України з позовом до ФОП ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути податковий борг у розмірі 99065,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, надіслав відзив, у якому зазначив, що йому невідомо про наявність ППР, а деякі ППР винесені за наслідками незаконної перевірки. Стверджував, що згідно з п. 102.4 ст. 102 ПКУ податковий борг у розмірі 99065 грн. є безнадійним, а тому позов поданий з пропущенням 1095 днів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», на момент звернення до суду, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі - 99 065,00 гривень.
Вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, у встановлені законодавством строки, що підтверджується детальним розрахунком податкового боргу та інтегрованою карткою відповідача.
З заборгованості зі спалити адміністративних штрафів та санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі - 91 600,00 грн заборгованість виникла на підставі:
- Податкове повідомлення-рішення №0001324001 від 03.05.2018, сума - 17 000,00 грн.;
- Податкове повідомлення-рішення №0001294001 від 03.05.2018, сума - 6800 грн.;
- Податкове повідомлення-рішення №0001314001 від 03.05.2018, сума - 17000 грн.;
- Податкове повідомлення-рішення №0001304001 від 03.05.2018, сума - 17000 грн.;
- Податкове повідомлення-рішення №0003384001 від 11.07.2018, сума - 10000 грн.;
- Податкове повідомлення-рішення №0003394001 від 11.07.2018, сума - 6800 грн.;
- Податкове повідомлення-рішення №0003314001 від 25.06.2019, сума - 17000 грн.
З заборгованості з спалити штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (що сплачуються до місцевого бюджету) у розмірі - 7380,00 грн., заборгованість виникла на підставі:
- Податкове повідомлення-рішення № 0001334001 від 03.05.2018, сума - 7380,00 гривень.
З заборгованості з спалити штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (що сплачуються до державного бюджету) у розмірі - 85,00 грн., заборгованість виникла на підставі:
- Податкове повідомлення рішення № 0003374001 від 11.07.2018, сума - 85,00 гривень.
ППР № 0003374001, №0003384001, №0003394001 від 11.07.2018 відповідачем оскаржувалися в адміністративному порядку, однак залишені без змін, а скарга без задоволення.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст.42, 59 ПК України було направлено відповідачу податкову вимогу від 26.01.2022 №0004883-1306-2659, яка отримана відповідачем.
Отже контролюючим органом було здійснено всі необхідні заходи, спрямовані для погашення податкової заборгованості, однак вищевказані дії не призвели до повного погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14).
Узгодження платником податків податкових зобов'язань свідчить про виникнення в нього обов'язку сплатити такі зобов'язання у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стають податковим боргом, процедура стягнення якого визначена Податковим кодексом України.
Несплачені у встановлений законом строк податкові зобов'язання є податковим боргом платника податків.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Так, контролюючим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу від від 26.01.2022 №0004883-1306-2659, яка отримана відповідачем.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач доказів погашення податкового боргу суду не надав, докази оскарження вказаної податкової заборгованості в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, сума податкового зобов'язання є узгодженою, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем 1095 денного строку на стягнення податкового боргу, слід зазначити наступне.
У розумінні ч.1 ст.118 КАС України, процесуальними строками - є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Так, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює добросовісно ставитися до виконання учасниками процесу своїх обов'язків. Строки звернення до суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням певного спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки ж пропуску строку звернення до суду регламентовані ст.123 КАС України.
Звертаючись до фактів даної справи, суд зазначає про те, що позивачем, у даному випадку,19.04.2024 було подано даний позов, предметом якого є стягнення з платника податків податкового боргу у розмірі - 99065 грн.
Як уже встановлено судом та не заперечується учасниками справи, заявлена ГУ ДПС в м. кКиєві до стягнення сума несплаченого податкового боргу у загальному розмірі - 99065грн., фактично виникла на підставі прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Зазначена обставина не є спірною у межах даних правовідносин та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-IX, який набрав чинності 18.03.2020 року, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX, що набрав чинності 29.05.2020 року) на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.
Проте дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України зупинялася на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX (далі Закон №2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022 року.
Законом №2120-IX запроваджувалася альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У подальшому прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року №2260-IX (далі Закон №2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 року та яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Відповідно, з набранням 27.05.2022 року чинності Законом №2260-IX діяло загальне правило п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення, та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку звернення до суду контролюючим органом з позовом про стягнення податкового боргу.
Проте, 01.08.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року №3219-IX (далі Закон №3219-IX), яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України виключено, а редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено наступним чином:
Тимчасово, до 01.08.2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Отже, з 02.08.2023 року остаточно скасовано зупинення строків звернення до суду з цим позовом, яке було запроваджено в зв'язку з дією правового режиму воєнного стану.
При цьому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно, в період з 18.03.2020 року (згідно Закону №533-IX від 17.03.2020 року та наступними змінами Закону №591-IX) по 16.03.2022 року строк звернення до суду з цим позовом було зупинено в зв'язку з дією карантину, згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Закон №2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію цих положень, які в подальшому 30.06.2023 року втратили юридичну силу в зв'язку з закінченням самого карантину, з цієї дати зупинення строку звернення до суду з цим позовом передбачалося п. 102.9. ст. 102 та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Отже, з 17.03.2022 року до 01.08.2023 року зупинення перебігу строку для звернення з цим позовом передбачалося в зв'язку з дією правового режиму воєнного стану. Але з 01.08.2023 року набрав чинність Закон №3219-IX, який скасував п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, а пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України змінив, фактично визначивши 01.08.2023 року останнім днем зупинення строку, в зв'язку з чим з 02.08.2023 року перебіг строку відновився.
Узагальнено вищевикладене свідчить, що зупинення строку звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу діяло з 18.03.2020 року по 01.08.2023 року. Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 17 квітня 2024 року.
Враховуючи те, що податковий борг виник у позивача у травні та липні 2018 року та червні 2019 року, а також ту обставину, що строк, визначений Податковим кодексом України для стягнення податкової заборгованості з 18.03.2020 року по 01.08.2023 року зупинявся, то суд констатує, що у цій справі строк звернення до суду з цим позовом не пропущено. З огляду на це доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими та наявні правові підстави для їх відхилення.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 640/26239/20 прийшов висновку, що строк стягнення контролюючим органом в судовому порядку сум грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з непогашенням таких платником у добровільному порядку, становить 1095 днів.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року по справі № 120/118/21-а.
Отже, з урахуванням положень статті 102 ПК України та правових позицій Верховного Суду, які підлягають застосуванню на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, суд вважає, що у даному випадку позивач дотримався строку звернення до суду із даним позовом, а відтак підстав для застосування заходів процесуального характеру у вигляді залишення позовної заяви без розгляду не має.
Щодо доводів відповідача про те, що він не обізнаний про наявність ППР, суд зазначає, що даний факт не підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки станом на день винесення рішення ФОП ОСОБА_1 не надано суду доказів оскарження ППР в судовому порядку.
Суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 19.02.2019 у справі №807/495/17.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів добровільної сплати суми податкового боргу, або адміністративного чи судового його оскарження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19) задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 99065 (дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят п'ять ) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.