Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 січня 2025 року Справа№200/8763/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії, -
16.12.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на під час мобілізації ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 має дружину з числа осіб з інвалідністю 2-ї групи;
- зобов'язати відповідача надати відстрочку від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 має дружину з числа осіб з інвалідністю 2-ї групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на відстрочку від мобілізації оскільки має дружину з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується належними доказами. Позивач вказав, що він, як військовозобов'язаний, в липні 2024 року оновив свої облікові дані через застосунок «Резерв +», у серпні 2023 пройшов ВЛК та отримав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного. При цьому неодноразово направляв заяви про надання відстрочки разом з нотаріально засвідченими копіями документів, засобами поштового зв'язку, які не були розглянуті відповідачем в розумінні постанови КМУ №560. Відповідь на заяву про надання відстрочки було оскаржено в судовому порядку, проте всупереч судовому рішенню відповідач знов відмовив у наданні відстрочки.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу з причини подання заяви та підтвердних документів позивачем не особисто необґрунтованими та незаконними.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №200/6484/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 14.08.2024 та 29.08.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні. Вказане звернення, яке адресоване Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та надійшло на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 передане на розгляд комісії утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами розгляду вказаного звернення, протоколом від 28.11.2024 № 18 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила про те, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: у зв'язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.
Відповідач зазначив, що вказане рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період доведено до відома ОСОБА_2 за вих. № 09/18598 від 29.11.2024.
Відповідач вказав, що зазначені обставини не є предметом оскарження, отже ІНФОРМАЦІЯ_2 не є належним відповідачем. Станом на час надання відзиву заяв про надання відстрочки від ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 або комісії утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило.
Суд звертає увагу, що хоча відзив подано у справі за позовом ОСОБА_1 , відповідач зазначає у відзиві також інших осіб, які не є сторонами у справі.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 17.12.2024 вирішено повернути без розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою судді від 23.12.2024 вирішено продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 31.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
Згідно з копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 08.09.2023 ОСОБА_1 призовною (приписною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 зарахований в запас, визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено здатним у воєнний час.
Згідно з витягом з програми «Резерв+» від 14.07.2024, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), постановою ВЛК від 30.08.2023 визнаний придатним, має відстрочку до 29.08.2018 на підставі аб. 10 ч. 1 ст. 23.
Разом з тим, згідно з витягом з програми «Резерв+» від 23.09.2024, ОСОБА_1 не має відстрочки від мобілізації.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що дружина позивача, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 , копією свідоцтва про шлюб від 27.08.2011 серії НОМЕР_4 , копією посвідчення серії НОМЕР_5 від 31.03.2008, копією довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №429830 від 22.08.2012.
В матеріалах справи наявна копія заяви позивача до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 11 частини 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 06.11.2024 з додатками засвідченими нотаріально.
Також міститься повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.11.2024, з якого слідує, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто заяву та підтвердні документи позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 11 частини 1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і протоколом від 28.11.2024 №18 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки з причини подання заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто. Одночасно ОСОБА_1 повідомлений, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
В адміністративному позві позивач зазначає що тричі направляв заяви про надання відстрочки від мобілізації засобами поштового зв'язку із нотаріально засвідченими копіями документів, а саме: 14.08.2024, 28.08.2024, 09.11.2024, при цьому бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяв від 14.08.2024 та від 28.08.2024 оскаржив у судовому порядку.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/6484/24 від 30.10.2024 вирішено визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за результатом розгляду письмових заяв ОСОБА_1 від 14.08.2024 та від 29.08.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути письмові заяви ОСОБА_1 від 14.08.2024 та від 29.08.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами їх розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Отримавши повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.11.2024 про відмову у наданні відстрочки від мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При цьому відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначає, що рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації прийнято за результатом розгляду заяв позивача на виконання судового рішення у справі №200/6484/24 від 30.10.2024.
Так, згідно з витягом №18 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 28.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 з причини подання заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено та триває дотепер.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації. (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")
За приписами ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.
Так, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Таким чином, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до абзацу 1 пункту 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
За правилами п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду відповідних документів військовозобов'язаних.
Суд зазначає, що Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 також не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують саме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (особисто, поштою, тощо).
Також, ані положеннями Закону №2232-ХІІ, ані Законом України №3543-XII, ані Порядком №560 не передбачено обов'язку особистого фізичного відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов'язок "особисто подати заяву", "особисто повідомити" не означає особисту фізичну присутність, особисто прибути.
Суд зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/6484/24 від 30.10.2024 вирішено, зокрема зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути письмові заяви ОСОБА_1 від 14.08.2024 та від 29.08.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами їх розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
При цьому, у вказаному вище рішенні суд виснував, що позивач, надіславши поштовим зв'язком від власного імені заяви про надання відстрочки та додані до них документи для вирішення питання про її надання дотримався процедури особистого їх подання (направлення). Отже у суду відсутні підстави для сумніву у тому, що заяви складені позивачем особисто, крім цього, вказане підтверджено позивачем у позовній заяві та у судовому засіданні з розгляду його заяви про забезпечення позову 23.09.2024. Волевиявлення позивача є зрозумілим.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок. Учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідач на виконання судового рішення розглянув заяви позивача про надання відстрочки від мобілізації, проте всупереч висновків суду, прийняв рішення про відмову у наданні відстрочки.
Суд наголошує, що позивач, надіславши особисто засобами поштового зв'язку заяву та документи для вирішення питання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
При цьому, причина для відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що зазначена відповідачем у повідомленні №09/18598 від 29.11.2024, є необґрунтованою, зважаючи, зокрема, на ненадання відповідачем оцінки поданих позивачем документів на підтвердження наявності права на відстрочку в розрізі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд констатує, що позивач має право на відстрочку від мобілізації на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має дружину з числа осіб з інвалідністю II групи.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо неналежного відповідача у цій справі та щодо відсутності звернення до нього позивача із заявою про надання відстрочки, оскільки, зокрема матеріалами справи підтверджується наявність рішення (протоколу та повідомлення) про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому суд зазначає, що негативні наслідки для позивача має саме рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 за протоколом №18 від 28.11.2024, а не дії, як вказує позивач в адміністративному позові.
Отже, на підставі викладеного вище, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 за протоколом №18 від 28.11.2024 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язати відповідача надати відстрочку від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи викладене вище, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1212 грн та у розмірі 912 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Разом з тим, у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, тому витрати в цій частині не підлягають відшкодуванню.
Отже, сума судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 за протоколом №18 від 28.11.2024 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв