23 січня 2025 рокуСправа №160/23980/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Донецькій області), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.07.2024 № 045750026813.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років період перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на посаді заступника голови обласної ради по виконавчому апарату - начальника управління економіки, бюджету та фінансів.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 І5) половину строку навчання на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) з 19.07.2024.
Позовна заява обґрунтована тим, що на початку роботи позивача в органах прокуратури (29.01.1999) діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789, статтею 50-1 якого було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Позивач зазначає, що оскільки починав свою трудову діяльність в органах прокуратури в період дії Закону №1789, то був впевнений у своїх законних очікуваннях на те, що право на пенсію за вислугу 20 років та в розмірі 90% від суми місячного заробітку ним буде реалізовано та не буде скасовано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником ОСОБА_1 було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог у справі №160/23980/24
.Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року уточнену позовну заяву представника ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №160/23980/24 прийнято до розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято до розгляду в наступній редакції:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.07.2024 № 045750026813.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років період перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на посаді заступника голови обласної ради по виконавчому апарату - начальника управління економіки, бюджету та фінансів.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 І5) половину строку навчання на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) з 19.07.2024.
Розгляд справи розпочати спочатку.
Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на уточнену позовну заяву у справі протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
У справі міститься відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюються Законом України «Про прокуратуру» (в редакції від 14.10.2014 №1697), який є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до частини 8 статті 86 Закону № 1697 право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії. Згідно з частиною 1 статті 86 Закону № 1697 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Страховий стаж особи становить 27 років 8 місяців 3 дні, стаж роботи за вислугу років становить 20 років 09 місяців 17 днів (з врахуванням половини строку навчання 2 роки 5 місяців) в тому числі на посадах становить 18 років 04 місяці 17 днів. Враховуючи вищенаведене, вважає що його рішення від 26.07.2024 №045750026813 є законним та правомірним.
При цьому відповідач-1 та відповідач-2 у встановлений судом строк відзив на уточнену позовну заяву не надали.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами пенсійної справи підтверджується та не заперечується учасниками справи, що 19.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру», яка, відповідно до принципу екстериторіальності, передана на розгляд до ГУ ПФУ в Донецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.07.2024 № 045750026813 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність на день звернення вислуги років, передбаченої частиною 6 статті 86 Закону України №1697 «Про прокуратуру».
В рішенні також зазначено, що страховий стаж особи становить 27 років 8 місяців 3 дні, стаж роботи за вислугу років становить 20 років 09 місяців 17 днів (з врахуванням половини строку навчання 2 роки 5 місяців) в тому числі на посадах становить 18 років 04 місяці 17 днів.
Крім того, у рішенні вказано, що за доданими до заяви документами до страхового стажу та спеціального стажу зараховано всі періоди.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.07.2024 № 045750026813, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Щодо зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років період перебування позивача на посаді заступника голови обласної ради по виконавчому апарату - начальника управління економіки, бюджету та фінансів та половини строку навчання на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету, суд зазначає наступне.
Згідно частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Відтак, до стажу роботи, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, належить зараховувати половину строку навчання в тих вищих юридичних навчальних закладах, які за змістом, обсягом та рівнем знань забезпечують надання вищої освіти. Враховуючи викладене, половина строку навчання в Дніпропетровському державному університеті підлягає зарахуванню до стажу роботи за вислугу років Позивача.
З наданих до суду документів вбачається, що позивач навчався у вищому навчальному закладі Дніпропетровському державному університеті на юридичному факультеті, за спеціальністю правознавство, з присвоєнням кваліфікації юрист, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 .
Загальний строк навчання склав 4 роки 10 місяців. Половина строку навчання позивача на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету складає 2 роки 5 місяців, який повинен бути зарахованим до стажу роботи за вислугу років позивача.
Крім того, згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 : запис № 13 від 22.10.2019 призначений на посаду заступника голови обласної ради по виконавчому апарату - начальника управління економіки, бюджету та фінансів на умовах строкового трудового договору (розпорядження голови облради від 21.10.2019 № 151-ос); запис № 14 від 10.12.2019 переведений на посаду заступника голови обласної ради по виконавчому апарату - начальника управління економіки, бюджету та фінансів з поширенням дії Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», як такий, що успішно пройшов за конкурсом на умовах строкового трудового договору (розпорядження голови облради від 10.12.2019 № 232 - ос); запис № 15 від 10.12.2019 відповідно до ст.11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» склав Присягу посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження голови облради від 10.12.2019 № 232-ос); запис № 16 від 10.12.2019 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 категорії посад в органах місцевого самоврядування (розпорядження голови облради від 10.12.2019 № 232-ос); запис № 17 від 27.01.2021 звільнений з займаної посади за угодою сторін (розпорядження голови облради від 27.01.2021 № 56-ос).
Питання обчислення стажу державної служби регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок №283) та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), який набрав чинності 01.05.2016.
Так, згідно п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) дію Закону України «Про державну службу» поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Пунктом 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Так, відповідно до ч.5 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Отже, час перебування позивача на посаді заступника голови обласної ради по виконавчому апарату - начальника управління економіки, бюджету та фінансів з 22.10.2019 по 27.01.2021 підлягає зарахуванню до стажу державної служби та відповідно повинен враховуватись до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що з 29.01.1999 по 14.06.2017 року позивач працював в органах прокуратури Дніпропетровської області на різних посадах.
Отже на початку вступу позивача на роботу до органів прокуратури діяв Закон України № 1789-ХІІ, статтею 50-1 якого було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
При цьому, з 15.07.2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VIII, статтею 86 якого в редакції на день звернення позивача за призначенням пенсії, регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.
Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
На час прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 та станом на 01.06.2015 (до 15.07.2015) діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, статтею 50-1 якого регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права, де Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. (рішення № 5-рп/2002).
22 травня 2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
На момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України (29 січня 1999 року) діяв закон № 1789-ХІІ.
Статтею 50-1 закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Таким чином, позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.
На теперішній час діє закон № 1697-VII, частиною першою статті 86 якого встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Таким чином, статтею 86 закону № 1697-VII фактично збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), з 20 до 25 років, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.07.2024 № 045750026813 є протиправним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Основного Закону України).
Частинами 1-3 КАС статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.
У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").
У пункті 145 рішення у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".
Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України").
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За таких обставин, суд вважає, що існуючий спір має бути вирішений на підставі норм Конституції України і статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ (в редакції Закону України № 2663-ІІІ від 12.07.2001).
Згідно із ч. 1 с. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Аналіз вищевказаних норм дозволяє стверджувати, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно із п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Згідно пункту 7 Положення №280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення №28-2, серед іншого, визначено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є територіальними органами Пенсійного фонду України, що призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення №280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Пунктом 1.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Постанова №22-1) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію»).
Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Копією заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 19.07.2024 року підтверджується, що позивач звернувся саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області.
Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Водночас, рішення про відмову в призначенні пенсії було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів відповідач 2 зобов'язаний засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначити структурний підрозділ саме «органу, що призначає (перераховує) пенсію», яким і є відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області має свої структурні підрозділи, які розташовані у населених пунктах Дніпропетровській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не є структурним підрозділам Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
На підставі викладеного вище суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) з 19.07.2024.
При цьому вимога ОСОБА_1 виплачувати пенсію є такою, що заявлена передчасно, оскільки, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 14.09.2020 у справі №560/2120/20 судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем 1 по справі, як суб'єктом владних повноважень не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.07.2024 № 045750026813.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років період перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на посаді заступника голови обласної ради по виконавчому апарату - начальника управління економіки, бюджету та фінансів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 І5) половину строку навчання на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) з 19.07.2024.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 23.01.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса