Провадження № 33/803/378/25 Справа № 202/3369/24 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
27 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки та стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.,
за участю:
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
захисника Капітанова Д.Г.,
Згідно постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року водій транспортного засобу “Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 13 грудня 2023 року о 14.10 годині в м.Дніпрі на перехресті вулиць Березинської та Донецьке шосе став учасником ДТП та поїхав з місця події, до поліції не повідомив, чим порушив п. 2.10. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та копію оскаржуваної постанови отримав лише 23 грудня 2024 року, по суті просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що судом першої інстанції було застосоване найсуворіший вид покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами без повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. Вказує на те, що за обставин, зазначених в постанові суду, дійсно могла трапитись дорожньо-транспортна пригода і імовірно автомобіль “ВАЗ», із яким відбулося зіткнення, контактував із автомобілем “Mitsubishi» в районі засобу для кріплення автопричепу, внаслідок чого на автомобілі “ВАЗ» утворились пошкодження передньої частини. Разом з тим, вказує на те, що не знав, що став учасником ДТП і відповідно будь-яких навмисних дій, направлених на залишення місця ДТП, не вчиняв.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 01 квітня 2024 року. З матеріалів слідує, що копію оскаржуваної постанови сторона захисту отримала 23 грудня 2024 року, а апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 30 грудня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови сторона захисту отримала лише 23 грудня 2024 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції у відповідності до вищезазначених вимог закону належним чином з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах ДТП, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП, рапортом поліцейського, а також іншими наявними доказами у справі.
Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року у справі №202/3367/24 останнього було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме за фактом ДТП, залишення місця скоєння якого йому інкримінується. При цьому постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року вказану постанову було змінено в частині накладення адміністративного стягнення, в іншій частині було залишено без змін. Слід зазначити, що під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 свою провину визнав у повному обсязі.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги про зміну виду стягнення апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.
У рішенні по справі «Озтюрк проти Туреччини»(Ozturk v Turkey) від 28 вересня 1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM був оцінений як покарання з огляду на цілі його застосування.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На переконання судді апеляційної інстанції при визначенні виду і розміру стягнення суд не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та призначене судом ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк на два роки є занадто суворе.
Так, при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд не врахував те, що адміністративне правопорушення не спричинило вагомих негативних наслідків, ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався.
Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції вважає можливим змінити накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП- скасувати.
Постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот