Провадження № 33/803/419/25 Справа № 211/5016/24 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
28 січня 2025 року м.Кривий Ріг
28.01.2025р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ільчука Д.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2024р., якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_1
закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскаржуваною Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2024р. провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Ільчуком Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі:
- вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;
- зазначає, що хоча дійсно ОСОБА_1 виїжджав з території військової частини, проте суд першої інстанції залишив поза увагою, що поворот до вказаної військової частини має асфальтове покриття, а шлагбаум на в'їзді завжди відкритий, навіть на наданих стороною захисту світлинах;
- зазначає, що ОСОБА_1 керувався вимогами ПДР з точки зору водія, який вперше знаходиться на даній дорожній ділянці, на якій повністю відсутні дорожні знаки, та дорожня розмітка, які б давали можливість орієнтуватися в дорожній обстановці, та він керувався правилом «перешкода справа»;
- зазначає, що дорожній знак «Головна дорога» знаходиться у протилежному напрямку від руху ОСОБА_2 , та суд першої інстанції самостійно визначив те, що вул. Мелащенкова є головною дорогою;
- вважає, що ДТП сталась на нерегульованому перехресті, як і було вказано працівниками поліції у складеному протоколі, доказів, що ДТП сталося при виїзді з прилеглої території, матеріали справи не містять;
- вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 254, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України;
- прохає оскаржувану постанову скасувати, постановити нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги учасники провадження повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, від захисника Ільчука Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд поданої ним апеляційної скарги без їх участі, апеляційну скаргу підтримали, від захисника Бабаліча М.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла письмова заява про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності, проти задоволення апеляційної скарги заперечили.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, а саме що вона 28.07.2024р. о 09:40год. в м. Кривий Ріг, в Довгинцівського району, по вул. Милашенкова біля е/о № 5, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ Vida», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно не відреагувала на зміну дорожньої обстановки, на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг вул. Милашенкова та вул. Алеї Героїв, рухаючись по вул. Милашенкова не надала дорогу транспортному засобу Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався з правого боку по вул. Алеї Героїв та скоїла зіткнення з ним. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.п.2.3.б, 16.12 ПДР України.
Суд першої інстанції розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 дійшов висновку про відсутність в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування свого рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд першої інстанції поклав висновок, що під час події ДТП ОСОБА_2 рухалася головною дорогою, що підтверджується відеозаписом, на якому зафіксовано дорожній знак «Головна дорога» за напрямком руху ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 в свою чергу виїжджав з прилеглої території, інших доказів, які б спростовували такий висновок матеріали справи не містять, а тому в діях ОСОБА_2 відсутнє порушення вимог п. 16.12 ПДР, тобто відсутній склад адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції із рішенням суду першої інстанції погоджується, та вважає його правильним за таких підстав.
Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 1.10 ПДР терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення :
- прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_2 рухалася вулицею Мелашенкова в м. Кривий Ріг, тобто здійснювала наскрізний проїзд по відношенню до руху автомобілю під керуванням ОСОБА_1 .
В свою чергу ОСОБА_1 здійснював рух з боку військової частини, про що особисто зазначив у власних письмових поясненнях, та що зафіксовано, як на схемі місця ДТП, так і на фатосвітлинах з місця ДТП, що також не заперечується учасниками провадження.
Як вбачається з матеріалів справи дорога, якою рухався ОСОБА_1 має/мала обмежений доступ, що підтверджується наявністю шлагбаума перед її початком, та обмежувальним написом на огорожі з правого боку, тобто вказана дорога не є дорогою загального користування, та не передбачає наскрізного проїзду, оскільки веде до режимного об'єкту, та за всіма ознаками є дорогою до іншої прилеглої території.
Відповідно до вимог п. 10.2 ПДР водій виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Слід пам'ятати, що при виїзді з прилеглих територій попереджувальні знаки та знаки пріоритету можуть не встановлюватись, а тому треба бути вкрай обережними та керуватися вимогами пп. 10.1 та 10.2 ПДР України виїзд із прилеглої території слід розглядати як початок руху щодо загального процесу.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вважає, що у даному випадку саме ОСОБА_1 мав керуватись вимогами пп. 10.1 та 10.2 ПДР, оскільки саме він здійснював маневр зміни напрямку руху при виїзді з прилеглої території в той час, коли ОСОБА_2 рухалася головною дорогою із дотриманням ПДР України.
Доводи апеляційної скарги захисника Ільчука Д.Ю., що хоча дійсно ОСОБА_1 виїжджав з території військової частини, проте суд першої інстанції залишив поза увагою, що поворот до вказаної військової частини має асфальтове покриття, а шлагбаум на в'їзді завжди відкритий, навіть на наданих стороною захисту світлинах, є неспроможними, оскільки положення шлагбаума та стан дорожнього покриття не спростовують факту призначення дороги, якою рухався ОСОБА_1 , а також необхідності здійснення ним маневру зміни напрямку руху.
Доводи апеляційної скарги захисника Ільчука Д.Ю., що ОСОБА_1 керувався вимогами ПДР з точки зору водія, який вперше знаходиться на даній дорожній ділянці, на якій повністю відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка, які б давали можливість орієнтуватися в дорожній обстановці та він керувався правилом «перешкода справа» також не є слушними, оскільки у такому випадку у незнайомій місцевості водій ОСОБА_1 мав би максимально обережно рухатися проїзною частиною, та при зміні напрямку руху першочергово керуватись пп. 10.1 та 10.2 ПДР, а не правилом «перешкоди справа».
Доводи апеляційної скарги, що дорожній знак «Головна дорога» знаходиться у протилежному напрямку від руху ОСОБА_2 , та що суд першої інстанції самостійно визначив те, що вул. Мелащенкова є головною дорогою, також не мають під собою підґрунтя, оскільки дія дорожнього знаку «Головна дорога» не розповсюджується лише в одному напрямку дорожнього руху, а розповсюджується на певний проміжок проїзної частини в обох напрямках. Зазначений дорожній знак розміщуються в обох напрямках руху, та відсутність такого знаку з боку руху ОСОБА_2 не скасовує його дію на проїзній частині в обох напрямках.
Доводи апеляційної скарги, що ДТП сталась на нерегульованому перехресті, як і було вказано працівниками поліції у складеному протоколі, доказів що ДТП сталося при виїзді з прилеглої території матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки обставини події ДТП було належним чином встановлені у судовому засіданні на підставі сукупності досліджених та оцінених доказів.
З урахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим та справедливим судовим рішенням, підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Ільчука Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2024р., якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без задоволення.
Постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2024р., якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя