Провадження № 33/803/287/25 Справа № 243/8324/24 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
30 січня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.В.,
захисника особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності Мельниченка Ю.В.,
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2024 року встановлено, що 03 жовтня 2024 року о 23 годині 00 хвилин в м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, біля буд. 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sorento, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager 6820 чи в медичному закладі м. Слов'янськ відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить постанову суду 1-ї інстанції відносно нього скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням матеріального і процесуального права.
Зазначає, що у даному випадку відсутній факт встановлення судом обставин, визначених законом, які б давали поліцейським право вимагати від нього пройти огляд на стан сп'яніння. Так, матеріали справи не містять передбачені законом підстави для проведення огляду на встановлення стану сп'яніння. На відеозаписі не зафіксовано яким саме чином та коли працівником поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Звертає увагу, що відеозапис починається з розмови апелянта та працівника поліції, який перебуває далеко від апелянта, тому є незрозумілим, як було виявлено вказані ознаки алкогольного сп'яніння.
Крім того, матеріали справи не містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, яке відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2023 року є обов'язковим (п. 8 розділу ІІ).
Вважає, що працівниками поліції було порушено порядок огляду, що відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП має наслідком його недійсність.
Звертає увагу, що долучений до матеріалів справи відеозапис не містить підтвердження щодо неадекватної поведінки апелянта, який чітко відповідав на їх запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Зазначає. що на відеозаписі не зафіксовано роз'яснення апелянту його прав та суті вчиненого ним правопорушення, а також, не зафіксовано ні факт пересування транспортного засобу, ні факт зупинки.
Зауважує, що матеріали справи не містять факту виявленого працівниками поліції такого порушення ПДР апелянтом, що зумовило здійснення законної зупинки транспортного засобу.
Наголошує, що матеріалами справи не підтверджено, що апелянт керував транспортним засобом, а визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Звертає увагу, що судом 1-ї інстанції проігноровано той факт, що відеофіксування правопорушення повинно відбуватися з моменту його виявлення і до його завершення. При цьому, переривати відеофіксування процесу розгляду справи неможна, оскільки це є підставою вважати відео- та фотодокази неналежними. Зазначає, що більше 30 хвилин з 34 можливих запису відсутні, що вважає навмисним приховуванням доказів працівниками поліції.
Просить врахувати, що апелянт протягом довгого часу перебуває на військовій службі в умовах воєнного стану та майже щодня перебуває під постійними обстрілами ворога, а тому психологічний стан завжди пригнічений і не завжди усвідомлює значення своїх дій, а в даному випадку їх наслідки працівниками поліції не роз'яснено.
Позиції сторін в суді :
Захисник Мельниченко Ю.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні просив апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 про місце, день та час судового розгляду.
Висновки суду:
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та долучений до справи відеозапис, вважаю, що апеляційна скарга захисника Прокопцева С.В. не підлягає задоволенню за таких підстав:
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 982002 від 03.10.2024 року, складеного уповноваженою посадовою особою у встановленому порядку, зі змісту якого вбачається, що 03 жовтня 2024 року о 23 годині 00 хвилин в м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, біля буд. 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sorento, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager 6820 чи в медичному закладі м. Слов'янськ відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- рапортом інспектора взводу № 1 роти № 2 БПП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП лейтенанта поліції Івана Попченка від 03.10.2024 року, згідно якого, 03.10.2024 року під час патрулювання екіпажам Циклон 109 в м. Слов'янськ по вул. Г. Батюка, біля буд. 14 під час дії комендантської години було зупинено транспортний засіб Kia Sorento, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ., ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився;
- відеозаписом, доданим до протоколу, з якого вбачається, що 03.10.2024 року водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Kia Sorento, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції в м. Слов'янськ за порушення комендантської години. При спілкуванні з водієм працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, про що було повідомлено водію, та останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку за допомогою технічного приладу Alсotest Drager 6820 чи в медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 відмовився, після чого працівником поліції були роз'ясненні наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, а саме на питання працівника поліції пояснив яким транспортним засобом керував. Також з відеозапису вбачається, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз'ясненні його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, заперечень чи клопотання від ОСОБА_1 не надходило.
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту поліцейського, відеозапису подій, що мали місце 03 жовтня 2024 року за участю ОСОБА_1 , рапорту поліцейського, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду 1-ї інстанції щодо відхилення доводів сторони захисту про те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки відсутні відео записи підтверджуючи факт керування транспортним засобом. Так, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факт керування транспортним засобом Kia Sorento, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та його зупинки за вказаною в протоколі адресою (відеозапис, починаючи з 0:00:37). Крім того, на питання працівника поліції ОСОБА_1 добровільно, без вагань пояснив, що він керував транспортним засобом «Kia Sorento», « НОМЕР_1 ».
Окрім того, як вбачається з відеозапису, після всіх процедур передбачених ст. 266 КУпАП інспектором поліції було складено протокол та зачитано в голос ОСОБА_1 , про те, що він керував транспортним засобом Kia Sorento, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager 6820 чи в медичному закладі м. Слов'янськ відмовився, на що від нього жодних заперечень чи зауважень не надійшло.
Доводи апелянта про те, що відеозапис з місця події не є безперервним та послідовним, було предметом розгляду в суді 1-ї інстанції та таким доводам надано належно і повну оцінку. Апеляційний суд також не вважає слушними вказані доводи апелянта, оскільки з відеозапису, долученого до матеріалів даної справи, вбачається, що він надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Те, що відеозапис вівся не з початку зупинення автомобіля, на що також звертає увагу апелянт як підставу для закриття провадження, пояснюється тим, що закон вимагає видеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
В той же час з наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 добровільно та без будь-якого примусу підтвердив факт керування ним транспортним засобом. Крім того, з відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 та його зовнішні ознаки давали поліцейським підстави для підозри, що він перебуває в стані сп'яніння та для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, від чого ОСОБА_1 відмовився, що чітко зафіксовано відеозаписом. Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов'язків і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Переривання відеозапису на складання протоколу також не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях водія, який відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тим більше, що факту керування транспортним засобом, як свідчить відеозапис, сам водій ОСОБА_1 не заперечував і не висловлював жодного заперечення щодо складання відносно нього протоколу за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння або бажання пройти такий огляд у медичному закладі.
Доводи апелянта щодо незаконності зупинки транспортного засобу, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що водія ОСОБА_1 було зупинено під час дії комендантської години, про що свідчить обстановка, яка зафіксована відеозаписом, та під час спілкування з водієм виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, про що повідомлено водію,
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також відповідно до Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 08.07.2020 року (зі змінами) на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Під час дії комендантської години Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документи, що підтверджують законність перебування на території України, перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи, за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Крім того, за змістом п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, поліцейський має право здійснювати перевірку транспортних засобів, а також вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Отже, працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Тому, порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено, а доводи захисника щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними.
Законність вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, не оспорюючи наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, наявність або відсутність відповідного направлення на огляд до медичного закладу не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.
Так, з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду. Тому такі доводи апелянта є необґрунтованими.
Доводи апелянта, що працівниками поліції не роз'яснено особі про її права та про те, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад правопорушення і відповідальність така ж, як при керуванні в стані сп'яніння, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. ОСОБА_1 , як особа яка в установленому порядку отримала посвідчення водія беззаперечно обізнаний про свої обов'язки, які не потребують окремого роз'яснення відповідно до вимог п.1.3 ПДР, які передбачають, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Так, з відеозапису вбачається, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз'ясненні його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, як і наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, заперечень чи клопотання від ОСОБА_1 не надходило (відеозапис, починаючи з 0:01:00).
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2,5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи. яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин