29 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1500/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Тетері С.І.,
відповідача - Гаврильченка Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 (головуючий суддя - Радіонова О.О., судді: Стойка О.В., Попков Д.О.), рішення від 30.07.2024 та додаткове рішення від 13.08.2024 Господарського суду Харківської області (суддя Погорєлова О.В.)
у справі №922/1500/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар"
про визнання недійсним одностороннього правочину,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (далі також - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (далі - ТОВ "Агрістар"), в якому просило визнати недійсним правочин щодо розірвання договору поставки від 07.07.2021 №13129 в односторонньому порядку, вчинений ТОВ "Агрістар" шляхом надсилання ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" повідомлення від 01.04.2022 вих.№01-04/2022.
2. Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням ТОВ "Агрістар" визначених договором поставки умов для його розірвання в односторонньому порядку на підставі пункту 8.3 договору.
3. Заперечення проти позову мотивовані, зокрема, тим що заявлена позивачем позовна вимога суперечить фактичним обставинам та дійсним правовідносинам сторін за договором поставки від 09.07.2021 №13129, встановлених у постановах судів апеляційної від 13.09.2023 та касаційної від 13.12.2023 інстанцій за результатами розгляду аналогічної справи №922/193/23 за позовом ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" до ТОВ "Агрістар" про стягнення штрафної неустойки у розмірі 260 221 331,79 грн та зобов'язання поставити на користь позивача товар за договором поставки від 07.07.2022 №13129.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
4. ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" (покупець) та ТОВ "Агрістар" (постачальник) 07.07.2021 уклали договір поставки №13129, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю сільськогосподарську техніку (трактори, комбайни та додаткове обладнання до них) John Deere в асортименті, в кількості та за ціною, вказаною в специфікаціях чи інших додатках до договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах договору.
5. Пунктом 3.1 договору визначено, що товар за договором поставляється на умовах DDP, місце поставки - склад покупця за адресою, зазначеною у специфікації, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2020 року), з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.
6. Згідно з пунктом 3.2 договору постачальник зобов'язується поставити товар в строки, визначені у специфікаціях, при умові здійснення покупцем передоплати в розмірі та строки згідно специфікації.
7. Відповідно до пункту 3.3 договору дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному пунктом 3.1 договору, підтверджується підписанням видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару уповноваженими представниками покупця та постачальника.
8. У специфікаціях до договору, підписаних 07.07.2021, сторони узгодили поставку товару.
9. Відповідач направив позивачу листи від 23.12.2021за вих. №50 та від 13.01.2022 вих. №7, якими повідомив, що у зв'язку з істотною зміною обставин не в змозі вчасно поставить замовлений товар та пропонував укласти додаткові угоди до договору поставки про зміну строків поставки та розірвання договору, відповідно.
10. ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" не погодилося з існуванням істотної зміни обставин та листами від 06.01.2022 вих. №02 та від 18.01.2022 вих. №03 повідомило у відповідь про обов'язок ТОВ "Агрістар" згідно з пунктом 5.3 договору надати у безкоштовне тимчасове використання покупцеві рівноцінну за технічними характеристиками сільськогосподарську техніку у справному технічному стані у разі невиконання зобов'язання з поставки та/або введення в експлуатацію (монтажу) Товару на весь строк прострочення.
11. 15.02.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою погодили нові строки поставки товару, вказаного у специфікаціях №№1-3 до договору та встановили строки надання постачальником підмінної техніки до моменту поставки відповідних одиниць товару згідно з пунктом 5.3 договору.
12. 07.03.2022 ТОВ "Агрістар" направило ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на адресу електронної пошти лист від 01.03.2022 за вих. №01, в якому містилося повідомлення про настання форс-мажорних обставин разом з копією листа Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 без вказівки реквізитів договору про настання відповідних обставин, за яким повідомив відповідач.
13. 30.03.2022 постачальник електронним листом повідомив покупця про можливість поставки частини товару, але не на умовах договору поставки, а як взаємозалік за передоплатами по усім наявним договорам поставки між сторонами, а 07.04.2022 ТОВ "Агрістар" повідомило у відповідному електронному листі про готовність поставити частину товару також не на умовах договору поставки, а як взаємозалік за отриманими ним передоплатами вже саме за договором поставки.
14. Однак, листом від 01.04.2022 за вих. №01-04/2022 (далі також - повідомлення про розірвання договору) відповідач повідомив позивача про розірвання договору поставки з 15.04.2022 на підставі пункту 8.3 договору у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (військовою агресією російської федерації) та їх дією понад 30 календарних днів і додав до нього вже згаданий вище лист ТПП України.
15. У відповідь на цей лист ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" направило на адресу ТОВ "Агрістар" лист від 11.04.2022 за вих. №б/н, в якому заперечувало проти розірвання договору поставки та вказувало на відсутність обґрунтованих підстав для цього. Також у цьому листі покупець наголошував на можливості прийняття товару та/або підмінної техніки та готовності до погодження альтернативних способів поставки товару та/або підмінної техніки.
16. У серпні 2022 року між сторонами відбувалося електронне листування через адреси електронної пошти, вказані у пункті 13.11 договору, яким ТОВ "Агрістар" спонукало ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на укладення нового договору поставки замість наявного договору для поставки певних одиниць товару, та велися перемовини щодо укладення додаткової угоди №2 до договору щодо зміни строків поставки товару.
17. Зважаючи на невиконання постачальником договору поставки, відсутність підстав для його розірвання та недосягнення між сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди №2 до договору, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" 26.08.2022 направило ТОВ "Агрістар" претензію від 26.08.2022 за вих. №б/н про сплату штрафних санкцій за прострочення строків поставки товару за договором.
18. Відповідач листом від 06.09.2022 за вих. №06/09-2022 відхилив претензію позивача, пославшись на неможливість виконання зобов'язань з поставки товару через форс-мажорні обставини та розірвання договору поставки в односторонньому порядку на підставі пункту 8.3 договору.
19. З 29.04.2022 постачальник почав здійснювати повернення покупцю сплачених останнім авансових платежів за договором.
20. Листом від 03.10.2022 за вих. №03/10-1 ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" звернулося до ТОВ "Агрістар" з вимогою про припинення повернення авансових платежів за договором поставки, оскільки таке повернення авансових платежів здійснюється під час його дії та всупереч умовам договору, який є чинним та дійсним та умовам чинного законодавства України.
21. Припинення повернення авансових платежів зі сторони постачальника не відбулося, також ним не було надано на вимогу покупця уточнюючі банківські реквізити для повернення відповідної передоплати за договором.
22. Листом від 16.12.2022 за вих. №16/12-2022 ТОВ "Агрістар" запропонувало ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" підписати угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог, у т.ч. за договором поставки, а листом від 23.12.2022 за вих. №23/12-2022 направило заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме частини авансового платежу, сплаченого покупцем за договором поставки, в рахунок оплати частини товару за договором поставки від 21.07.2021 №13228.
23. Листами від 20.12.2022 за вих. №20/12-7 та від 30.01.2023 №01/23-01 позивач заперечив проти зустрічних однорідних вимог та вкотре наголосив, що договір поставки є чинним і дійсним, а зобов'язання відповідача за договором повинні виконуватися належним чином.
24. Враховуючи те, що безпідставне розірвання ТОВ "Агрістар" Договору поставки в односторонньому порядку перешкоджає отриманню ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" замовленого ним за договором товару та стягненню з постачальника штрафних санкцій за порушення договору, позивач звернувся до господарського суду з цією позовною заявою щодо визнання недійсним вчиненого відповідачем правочину щодо такого розірвання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
25. Господарський суд Харківської області рішенням від 30.07.2024 у справі №922/1500/24 у задоволенні позову відмовив.
26. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23, які набрали законної сили, вже раніше були встановлені та підтверджені обставини наявності форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов'язань ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару за договором поставки від 07.07.2021 №13129, а значить вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
27. Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 13.08.2024 клопотання ТОВ "Агрістар" задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на користь ТОВ "Агрістар" 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
28. Додаткове рішення обґрунтовано тим, що подані до господарського суду ТОВ "Агрістар" документи досліджені судом та визнані належними доказами понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000 грн, але при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд врахував категорію справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, складність справи, здійснені адвокатом відповідача дії та складені документи у даній справі, а тому враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов висновку, що 40 000 грн відповідних витрат становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.
29. Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.10.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/1500/24 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 залишив без змін. ТОВ "Агрістар" у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції в межах апеляційного перегляду в загальній сумі 60 000 грн, відмовив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
30. ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, рішення від 30.07.2024 та додаткове рішення від 13.08.2024 Господарського суду Харківської області у справі №922/1500/24 і направити цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
31. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи:
- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах:
(1) від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, від 18.04.2024 у справі №910/5645/23, від 31.05.2023 у справі №909/433/21, від 07.06.2022 у справі №910/5814/17, від 20.03.2020 у справі №910/2360/19, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, щодо застосування статті 75 ГПК;
(2) від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 10.03.2021 у справі №922/1093/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 12.10.2023 у справі №908/1620/22, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 27.02.2024 року у справі №922/2258/23, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 17.08.2022 у справі №922/854/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 13.09.2023 року у справі №910/7679/22, щодо застосування статей 526, 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України";
(3) від 01.12.2021 у справі №910/14598/20 та додатковій постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, стосовно того, що відсутність у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку і обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, є підставою для відмови у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат;
- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частин четвертої та сьомої статті 75 ГПК у контексті можливості врахування судом у межах справи на підставі частини четвертої статті 75 ГПК як преюдиційних обставин визнання іншим судом у межах іншої справи певних обставин форс-мажорними для виконання зобов'язання і визнання договору припиненим внаслідок вчинення одною зі сторін договору дій, спрямованих на його розірвання в односторонньому порядку;
- суди не дослідили зібрані у справі докази і не надали самостійної оцінки обставинам справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).
32. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) суди попередніх інстанцій в порушення норм частин четвертої, сьомої статті 75 ГПК поклали в основу своїх судових рішень правову оцінку, надану спірним правовідносинам сторін при розгляді іншої справи №922/193/23, яка не є фактичними обставинами, які підлягають врахуванню в силу цієї норми;
(2) суди попередніх інстанцій самостійно не дослідили наявність/відсутність у відповідача форс-мажорних обставин та дотримання ним умов для розірвання договору поставки;
(3) системне тлумачення положень договору поставки свідчить про те, що застосування пункту 8.3 договору з метою його розірвання ставиться в залежність від таких обставин: - наявність форс-мажорних обставин та належне підтвердження їх настання; - тривалість форс-мажорних обставин понад 30 календарних днів, яка відраховується від початку дії таких обставин; - надсилання іншій стороні письмового повідомлення щодо дострокового розірвання договору;
(4) у відповідача були відсутні форс-мажорні обставини для виконання договору, наявність яких є необхідною для його розірвання в односторонньому порядку відповідно до пункту 8.3 договору;
(5) відповідач не дотримався визначених у розділі 8 договору поставки умов щодо належного підтвердження перед позивачем настання форс-мажорних обставин з метою його розірвання шляхом надання відповідного сертифікату, виданого ТПП України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою як уповноваженими органами, який згідно з чинним законодавством є єдиним документом, який може засвідчувати існування форс-мажорних обставин, про що також (саме про такий порядок засвідчення обставин непереборної сили) сторони домовились у договорі;
(6) недотримання постачальником визначених у пункті 8.3 договору умов з метою його розірвання в односторонньому порядку на момент надсилання повідомлення про розірвання договору призвело до порушення норм частини другої статті 598, частини першої статті 651 ЦК, частини першої статі 188 ГК, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК є підставою для визнання недійсним вчиненого відповідачем правочину розірвання договору в односторонньому порядку через недодержання встановленої в частині першій статті 203 ЦК вимоги щодо відповідності змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства;
(7) суди попередніх інстанцій не врахували суперечливу та недобросовісну поведінку постачальника;
(8) з огляду на вимоги скаржника про скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачу справи на новий розгляд, оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню як похідне, а також у зв'язку із наявністю самостійних підстав для його скасування - відсутність у суду об'єктивної можливості перевірити розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару, про який домовились відповідач і його представник, та їх правильність.
33. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу становить 66 653,26 грн. Докази понесення вказаних витрат додаються до цієї скарги для їх розподілу судом за результатами її розгляду в порядку, визначеному в статті 129 ГПК.
34. ТОВ "Агрістар" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
35. За твердженнями відповідача:
(1) постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №922/193/23 були встановлені юридичні факти наявності форс-мажорних обставин за договором поставки, їх тривалості більше 30 днів, направлення іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений у договорі строк та розірвання з 15.04.2022 договору поставки внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору, а постановою Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23 було встановлено юридичний факт доведеності встановлених судом апеляційної інстанції вказаних життєвих обставин;
(2 ) вказане й було покладено в основу оскаржуваних у цій справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а не лише правова оцінка таких обставин, як на тому помилково та неналежно наголошує позивач;
(3) виключно такими, що не потребували повторного окремого самостійного дослідження та встановлення у межах цієї справи №922/1500/24, є життєві обставини - юридичний факт наявності у відповідача форс-мажорних обставини за договором поставки та дотримання ним умов для одностороннього розірвання договору;
(4) ненадання сертифікату в певний строк не позбавляє відповідача, як сторону договору поставки права посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності, оскільки письмовими умовами договору не передбачено умов з позбавлення такого права;
(5) зміст правочину відповідача щодо розірвання договору поставки в односторонньому порядку шляхом надсилання позивачу за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати розірвання повідомлення напряму цілковито відповідає частині другій статті 598, частині першій статті 651 ЦК, оскільки право на відмову постачальника від договору поставки безпосередньо передбачене пунктом 8.3 цього договору;
(6) істотні умови договору про надання правничої (правової) допомоги з урахуванням письмових умов додатковї угоди до договору безпосередньо містять в собі істотні умови щодо розміру та порядку визначення фіксованої форми адвокатського гонорару, оскільки останній обрахований та узгоджений сторонами без врахування фактично витраченого адвокатом часу на надання послуг правничої допомоги в суді першої інстанції.
36. ТОВ "Агрістар" подало клопотання про стягнення з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" судових витрат на правничу (правову) допомогу в Верховному суді в загальній сумі 60 000 грн.
37. На підтвердження цих витрат до вказаного клопотання долучив, зокрема: ордер на надання правничої допомоги від 16.12.2024 АХ №1226558; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю від 01.08.2018 ХВ 002252; попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат від 16.12.2024; детальний опис наданої правничої допомоги від 16.12.2024; договір про надання правничої допомоги від 04.12.2024; додаткову угоду від 16.12.2024 до договору про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі послуг правничої допомоги від 16.12.2024; рахунок-фактуру на оплату адвокатського гонорару від 16.12.2024.
38. ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" подало клопотання, в якому просило відмовити ТОВ "Агрістар" у стягненні понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції або зменшити їх розмір до 20 000 грн.
39. Вказане клопотання мотивоване тим, що:
(1) заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, визначеним частиною четвертою статті 126 ГПК, а також критерію розумності;
(2) час, нібито витрачений представником на підготовку відзиву на касаційну скаргу в кількості 4 годин, є явно завищеним і не відповідає критеріям розумності з огляду на те, що зміст цього документу значною мірою дублює попередні доводи, зазначені відповідачем під час розгляду цієї справи у суді першої та апеляційної інстанцій;
(3) правова позиція адвоката повністю ґрунтувалася на вже сформованій позиції у межах справи №922/193/23, а процесуальні документи складалися переважно з цитування судових рішень у цій справі;
(4) відповідно до позиції Верховного Суду витрати відповідача на підготовку заяви про стягнення (розподіл) витрат в розмірі 10 000 грн підлягають відшкодуванню, як і витрати на підготовку клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в розмірі 10 000 грн є явно завищеною та не відповідає критеріям співмірності та розумності;
(5) звертаючись до суду з відзивом на касаційну скаргу, відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, а отже відповідно до положень частини другої статті 124 ГПК суд може відмовити у відшкодуванні таких витрат;
(6) відповідач не долучив докази оплати гонорару його представника, адже з наданих доказів неможливо встановити, що такі послуги дійсно були надані та, відповідно, оплачені.
40. ТОВ "Агрістар" подало заперечення на клопотання позивача про зменшення розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу, мотивовані тим, що (1) належним доказом дотримання відповідачем критеріїв співмірності при заявленні до відшкодування з позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 60 000 грн безпосередньо виступає їх співмірність з розміром витрат позивача в загальній сумі 66 653,26 грн; (2) позивач взагалі не наводить будь-яких належних обґрунтувань на підтвердження відображеної ним позиції начебто щодо завищеності витраченого представником відповідача часу в кількості 4 годин на підготовку відзиву; (3) відповідач одночасно з поданим відзивом на касаційну скаргу (першою заявою по суті спору) належним чином в одну й ту ж дату в додатку до процесуального клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на правничу (правову) допомогу надав для приєднання до матеріалів справи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; (4) обставини нездійснення стороною у справі оплати вартості послуг професійної правничої допомоги, в разі підтвердження сторонами поданими доказами обсягу наданих послуг правничої допомоги та їх вартості, жодним чином не перешкоджає розподілу судом таких судових витрат за результатами розгляду справи.
Позиція Верховного Суду
Щодо доводів скаржника в частині оскарження рішень судів попередніх інстанцій по суті спору у контексті визначених ним підстав касаційного оскарження
41. Як зазначалось, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, скаржник у межах наведеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) стверджує, що (1) суди попередніх інстанцій в порушення норм частин четвертої, сьомої статті 75 ГПК поклали в основу своїх судових рішень правову оцінку, надану спірним правовідносинам сторін при розгляді іншої справи №922/193/23, яка не є фактичними обставинами, які підлягають врахуванню в силу цієї норми; (2) суди попередніх інстанцій самостійно не дослідили наявність/відсутність у відповідача форс-мажорних обставин та дотримання ним умов для розірвання договору поставки.
42. У межах іншої підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК) скаржник вказує на відсутність висновку щодо питання застосування норм частин четвертої та сьомої статті 75 ГПК у контексті можливості врахування судом у межах цієї справи на підставі частини четвертої статті 75 ГПК як преюдиційних обставин визнання іншим судом у межах іншої справи певних обставин форс-мажорними для виконання зобов'язання і визнання договору припиненим внаслідок вчинення одною зі сторін договору дій, спрямованих на його розірвання в односторонньому порядку. Так скаржник вважає, що такі висновки суду є правовою оцінкою фактичних обставин справи, встановлених судом, які в силу частини сьомої статті 75 ГПК не є обов'язковими для іншого суду.
43. У контексті наведених скаржником доводів Суд зазначає таке.
44. Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
45. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, дійсно зазначила, що "преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".
46. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, на неврахування якого в межах наведеної підстави касаційного також вказує скаржник, "преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".
47. У постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19, на неврахування висновку в якій вказує скаржник, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що "обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо".
48. Схожі за змістом висновки щодо необхідності чіткого розмежування обставини преюдиціального характеру (юридично значимого факту) та правової оцінки (оціночних висновків), наданої судом певній обставині при розгляді іншої справи, Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постанова.
49. Водночас, у постанові від 10.10.2023 у справі №907/969/22 Верховний Суд зазначив, що "важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.
Питання факта це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".
50. Як зазначалось, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23, які набрали законної сили, вже раніше були встановлені та підтверджені обставини наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов'язань ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару за договором поставки від 07.07.2021 №13129, а значить вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 75 ГПК.
51. Зокрема, апеляційний суд виснував, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №922/193/23 були встановлені юридичні факти, зокрема: наявності форс-мажорних обставин за договором поставки від 07.07.202 1№13129, їх тривалості більше 30 днів; направлення іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений у договорі строк та розірвання з 15.04.2022 договору поставки від 07.07.2021 №13129, укладеного між ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" та ТОВ "Агрістар", внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору, а постановою Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23 було досліджено і підтверджено юридичний факт належності встановлених судом апеляційної інстанції зазначених фактичних обставин.
52. Як встановили суди попередніх інстанцій, в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа за позовом ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" до ТОВ "Агрістар" про зобов'язання поставити товар та стягнення 260 221 331,79 грн та за зустрічним позовом ТОВ "Агрістар" до ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" про розірвання договору та визнання відсутнім права вимоги.
53. Верховний Суд постановою від 13.12.2023 залишив без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 в частині відмови у задоволенні первісного позову та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про скасування додаткових рішень Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі №922/193/23.
54. Як встановили суди попередній інстанцій у цій справі, за змістом мотивувальної частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 922/193/23, що набула законної сили, суд апеляційної інстанції встановив, зокрема:
(1) факт наявності (настання) форс-мажорних обставин, які у період з 24.02.2022 по 15.04.2022 обумовили неможливість виконання зобов'язань за договором поставки від 07.07.2021 №13129, як з боку постачальника - ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, так і з боку покупця - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" щодо виконання свого зустрічного обов'язку з прийняття такого товару, за відсутності якого взагалі неможливе здійснення постачальником поставки на умовах;
(2) факт розірвання з 15.04.2022 договору поставки від 07.07.2021 №13129, укладеного між ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" та ТОВ "Агрістар" внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору, та припинення у зв'язку з цим прав та обов'язків сторін за вказаним договором, в тому числі обов'язку ТОВ "Агрістар" поставити обумовлений у договорі товар та права ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" вимагати виконання зобов'язань.
55. Тобто, вирішуючи спір за первісним позовом, зокрема, щодо стягнення штрафних санкцій за порушення постачальником строків поставки товару за період з 01.03.2022 по 15.04.2022, суди у справі №922/193/23 на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які були надані обома сторонами, встановили як факт наявності форс-мажорних обставин, так й факт розірвання з 15.04.2022 договору поставки від 07.07.2021 №13129, укладеного між ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" та ТОВ "Агрістар" внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору.
56. При цьому Суд враховує, що в предмет доказування у справі №922/193/23, зокрема, в частині вирішення первісного позову, входило встановлення як наявності форс-мажорних обставин, які обумовили неможливість виконання постачальником своїх зобов'язань за договором поставки від 07.07.2021 №13129, так й обставин розірвання цього договору внаслідок його одностороннього розірвання постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору, в тому числі обставин дотримання постачальником такого порядку: (1) наявності форс-мажорних обставин, 2) їх тривалості більше 30 днів та (3) направлення іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений у договорі строк, що надавало йому (постачальнику) можливість реалізувати своє право на одностороннє розірвання договору поставки.
57. Водночас, заявляючи у цій справі вимоги про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору поставки від 07.07.2021 №13129 в односторонньому порядку, вчиненого ТОВ "Агрістар" шляхом надсилання ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" повідомлення від 01.04.2022 вих.№01-04/2022, позивач фактично повторно (так як на відповідне посилався й під час розгляду справи №922/193/23) намагається довести як відсутність форс-мажорних обставин, які обумовили неможливість виконання постачальником своїх зобов'язань за договором поставки від 07.07.2021 №13129, так і відсутність підстав для його одностороннього розірвання постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору, вказуючи на недотримання такого порядкую, хоча такі обставини, як зазначалось, вже були встановлені судами у межах справи №922/193/23, зокрема у межах встановлення факту наявності (настання) форс-мажорних обставин, які у період з 24.02.2022 по 15.04.2022 обумовили неможливість виконання постачальником зобов'язань за договором поставки від 07.07.2021 №13129, та факту розірвання відповідного договору внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору.
58. Наведене свідчить, що підстави заявлених у цій справі №922/1500/24 вимог та обставини, які намагається довести (чи спростувати) у межах цієї справи позивач, входили в предмет доказування у справі №922/193/23, яка була розглянута судами, в тому числі, у межах доводів позивача та на підставі дослідження та оцінки наданих ним доказів на підтвердження (спростування) відповідних обставин.
59. У контексті зазначеного Суд наголошує на необхідності забезпечення принципу res judicata, який є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
60. В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися (пар.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brumarescu v. Romania" (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ у справах "Ryabykh v. russia" (заява №52854/99), "Науменко проти України" (заява №41984/98), "Pravednaya v. russia" (заява №69529/01), "Христов проти України" (заява №24465/04), "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
61. Принцип res judicata передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/5121/19).
62. Крім того цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22).
63. У цій справі, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору поставки від 07.07.2021 №13129 в односторонньому порядку, вчиненого ТОВ "Агрістар" шляхом надсилання ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" повідомлення за від 01.04.2022 вих.№01-04/2022, з обставин, які вже були предметом доказування у справі №922/193/23, позивач фактично намагається добитися перегляду справи №922/193/23, рішення в якій набрало законної сили, що є неприпустимим з огляду на вищенаведене.
64. При цьому Суд враховує, що відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
65. Доводи скаржника у межах наведеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) з посиланням на відповідні правові висновки стосовно того, що суди попередніх інстанцій мали самостійно дослідити наявність/відсутність у відповідача форс-мажорних обставин та дотримання ним умов для розірвання договору поставки, Суд відхиляє з огляду на таке.
66. Так у постанові від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, на неврахування висновків у якій вказує скаржник, Верховний Суд дійсно зазначив, що "звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм".
67. Суд зауважує, що за змістом наведених висновків Верховного Суду обов'язок суду, навіть за наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, самостійно оцінити докази та обставини справи(факти), які є предметом судового розгляду, кореспондується насамперед з обов'язком учасника господарського процесу, який ці обставини заперечує, падати суду належні та допустимі докази на спростування таких обставин, оцінивши які суд може дійти висновку, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, що має наслідком необхідність вирішення справи відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
68. Проте посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій вказаних висновків у контексті обов'язку суду самостійно оцінювати обставини справи, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні іншого суду, скаржник ні у межах підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, ні у межах підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК), не вказує, які саме докази він як учасник, який заперечує встановлені у справі №922/193/23 преюдиціальні обставини, надав на спростування цих обставин, та які саме докази не були дослідженні та оцінені судами попередніх інстанцій, зокрема, такі докази, які не були предметом дослідження у справі №922/193/23.
69. За текстом касаційної скарги скаржник лише вказує на те, що у межах справи №922/193/23 суди не надавали оцінку ані обставинам наявності у ТОВ "Агрістар" інших підрозділів у Полтавській області та м. Києві, які не перебували ані у зоні активних бойових дій, ані під тимчасовою окупацією у визначені договором строки поставки товару і через які він міг би здійснити поставку товару за спірним договором, ані обставинам здійснення постачальником зі свого складу в Харківській області поставок іншого товару покупцю у межах, визначених договором строків поставки товару.
70. Втім саме лише посилання скаржника на ненадання оцінки цим обставинам та доказам, наданим позивачем на їх підтвердження (без зазначення, які саме докази не дослідили та не оцінили суди в цьому аспекті його аргументів), не може свідчити про порушення судами норм процесуального права в частині дослідження та оцінки доказів, зокрема з огляду на те, що за текстом касаційної скарги позивач посилається лише на докази та обставини, що були предметом розгляду у справі №922/193/23.
71. З огляду на наведене та враховуючи, що суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано врахували, що обставини, які встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №922/193/23, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13.12.2023 в частині відмови в задоволенні первісного позову, щодо наявності форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов'язань ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують, посилання скаржника на неврахування судами, викладених у постановах від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 10.03.2021 у справі №922/1093/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 12.10.2023 у справі №908/1620/22, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 27.02.2024 року у справі №922/2258/23, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 17.08.2022 у справі №922/854/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 13.09.2023 року у справі №910/7679/22, щодо застосування статей 526, 617 ЦК, статті 218 ГК, статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Суд відхиляє, так як у межах цієї справи суди самостійно не встановлювали наявність/відсутність у відповідача форс-мажорних обставин та дотримання ним умов для розірвання договору поставки, у контексті необхідності встановлення яких скаржник посилався на відповідні висновки Верховного Суду у наведених справах; суди лише констатували та врахували встановлення таких обставин у межах справи №922/193/23.
72. Відповідаючи на питання скаржника у межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК) щодо застосування норм частин четвертої та сьомої статті 75 ГПК у контексті можливості врахування судом у межах справи на підставі частини четвертої статті 75 ГПК як преюдиційних обставин визнання іншим судом у межах іншої справи певних обставин форс-мажорними для виконання зобов'язання і визнання договору припиненим внаслідок вчинення одною зі сторін договору дій, спрямованих на його розірвання в односторонньому порядку, Суд зазначає, що встановлення під час розгляду справи №922/193/23 факту наявності (настання) форс-мажорних обставин, які у період з 24.02.2022 по 15.04.2022 обумовили неможливість виконання постачальникам зобов'язань за договором поставки від 07.07.2021 №13129, та факту розірвання відповідного договору внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору, в силу частини четвертої статті 75 ГПК підлягають врахуванню при розгляді ініційованого позивачем у цій справі №922/1500/24 спору про визнання недійсним цього одностороннього правочину щодо розірвання договору поставки від 07.07.2021 №13129 з підстав відсутності таких форс-мажорних обставин та недотримання відповідачем визначеного договором порядку одностороннього розірвання цього договору поставки.
73. При цьому Суд зауважує, що визнання у цьому випадку факту наявності форс-мажорних обставин, не є правовою оцінкою , як помилково стверджує скаржник, а тому суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову у цій справі №922/1500/24, цілком правомірно виходили з того, що встановлення у справі №922/193/23 факту наявності форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов'язань ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, має преюдиційне значення та повторного доведення не потребує.
Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції , залишеного без змін постановою апеляційного суду
74. Як зазначалось, не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 40 000 грн витрат на правничу допомогу, скаржник у касаційній скарзі, окрім зазначення про те, що з огляду на вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачу справи на новий розгляд, оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню як похідне, вказує на наявність самостійної підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
75. З посиланням на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2021 у справі №910/14598/20 та додатковій постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, скаржник стверджує, що відсутність у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку і обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, є підставою для відмови у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.
76. Водночас, як вбачається з тексту апеляційної скарги, оскаржуючи додаткове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, скаржник відповідних доводів щодо наявності самостійної підстави для скасування додаткового рішення не наводив, а лише просив у разі скасування оскаржуваного рішення по суті спору скасувати також додаткове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.
77. З огляду на вказане та враховуючи, що наведені скаржником в тексті касаційної скарги самостійні підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, останній цілком обґрунтовано виходив лише з того, що оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, прийнятого по суті спору, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави і для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
78. Оскільки Верховний Суд не вбачає підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, якою апеляційний суд залишив в силі рішення від 30.07.2024 у справі №922/1500/24, відсутні й підстави для скасування вищезазначеної постанови апеляційного суду, якою останній залишив в силі додаткове рішення від 13.08.2024 Господарського суду Харківської області у справі №922/1500/24 щодо розподілу витрат на правничу допомогу за наслідком розгляду справи у суді першої інстанції, зокрема з огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не наводив жодних обґрунтувань наявності самостійних підстав для скасування такого додаткового рішення суду першої інстанції.
79. Крім цього Суд зауважує, що сама лише відсутність у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку і обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, не може бути підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача 40 000 грн витрат на правничу допомогу, так як за умовами додаткової угоди від 31.07.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.04.2024 №22/04-24 сторони погодили сплату гонорару в розмірі 120 000 грн, що може свідчити про те, що формою гонорару за укладеним сторонами договором є фіксований розмір оплати, а отже позивач міг доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення порядку та форми обчислення витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Щодо розподілу витрат відповідача на правничу допомогу в суді касаційної інстанції
80. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
81. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
82. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
83. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).
84. Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
85. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
86. Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 ГПК особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.
87. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які поніс відповідач у суді касаційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 ГПК, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.
88. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агрістар" в один день - 16.12.2024 разом з відзивом на касаційну скаргу, який є першою заявою, поданою під час касаційного провадження, подало клопотання про стягнення з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" судових витрат на правничу (правову) допомогу в Верховному суді в загальній сумі 60 000 грн, до якого долучило попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат від 16.12.2024, що, в свою чергу, свідчить про дотримання відповідачем вимог, передбачених частиною першою статті 124 ГПК, та спростовує заперечення позивача (скаржника) в цій частині.
89. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
90. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).
91. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
92. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
93. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
94. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
95. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
96. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу в судів касаційної інстанції в розмірі 60 000 грн відповідач надав: ордер на надання правничої допомоги від 16.12.2024 АХ №1226558; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю від 01.08.2018 ХВ 002252; попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат від 16.12.2024; детальний опис наданої правничої допомоги від 16.12.2024; договір про надання правничої допомоги від 04.12.2024; додаткову угоду від 16.12.2024 до договору про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі послуг правничої допомоги від 16.12.2024; рахунок-фактуру на оплату адвокатського гонорару від 16.12.2024.
97. Так, за змістом пункту 1.1 договору від 04.12.2024 №04/12-24 про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між адвокатом Гаврильченком Ю.О. та ТОВ "Агрістар", адвокат зобов'язується надавати за дорученням клієнта правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити адвокату гонорар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
98. Відповідно до пункту 3.1 цього договору розмір гонорару адвокат за надання правової (правничої) допомоги та порядок його сплати визначається додатковою угодою до цього договору, яка підписується сторонами.
99. Згідно з додатковою угодою від 16.12.2024 до договору від 04.12.2024 №04/12-24 про надання правничої (правової) допомоги:- сторони погодили надання адвокатом клієнту на умовах та за гонорар, зазначеної нижче правничої (правової) допомоги щодо представництва клієнта у Верховному Суді (Касаційному господарському суді) в межах касаційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024, додаткового рішення від 13.08.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №922/1500/24 за касаційною скаргою ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" (підпункт 1.1 пункту 1);- сторони погодили погодинну ставку адвоката, яка становить суму в розмірі 10 000 грн, ПДВ не передбачено (пункт 2);- гонорар адвоката за надану клієнту правничу (правову) допомогу розраховується шляхом множення узгодженої сторонами погодинної ставки на кількість годин фактично витрачених адвокатом на надання правничої (правової) допомоги у справі №922/1500/24 (пункт 3);- за правничу (правову) допомогу, передбачену підпунктом 1.1 цієї додаткової угоди, клієнт оплачує адвокату гонорар в сумі 60 000 грн, ПДВ не передбачено, не пізніше 30-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі послуг правничої (правової) допомоги, згідно з виставленим адвокатом рахунком-фактурою (пункт 4).
100. Відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі від 16.12.2024 адвокат надав клієнтові наступні послуги: (1) складання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07 2024, додаткове рішення від 13.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №922/1500/24 вартістю 40 000 грн; (2) складання заяви про взяття участі в судовому засіданні Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі №922/1500/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду вартістю 10 000 грн; (3) складання клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на правничу (правову) допомогу в Верховному Суді (Касаційному господарському суді) у справі №922/1500/24 вартістю 10 000 грн. Всього на 60 000 грн.
101. На оплату вказаних послуг адвокат виставив клієнту рахунок-фактуру від 16.12.2024 №16/12 на суму 60 000 грн.
102. При цьому Верховний Суд зважає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
103. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, на неврахування висновки в якій вказує скаржник).
104. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, на неврахування висновків в якій стверджує скаржник).
105. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четверта статті 126 ГПК).
106. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК).
107. Водночас за нормами частини шостої статті 126 ГПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
108. У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
109. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" подало клопотання, в якому просило відмовити ТОВ "Агрістар" у стягненні понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції або зменшити їх розмір до 20 000 грн з мотивів, наведених у пункті 39 цієї постанови.
110. Дослідивши надані ТОВ "Агрістар" докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, Суд встановив, що визначаючи розмір суми, що підлягає компенсації іншою стороною, відповідач до складу таких витрат включив витрати на складання клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на правничу (правову) допомогу в Верховному Суді у справі №922/1500/24 вартістю 10 000 грн, яке фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, понесених стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, витрати на підготовку якої не підлягають відшкодуванню. Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
111. Наведене свідчить про слушність доводів (заперечень) позивача в цій частині та є підставою для відмови у відшкодуванні відповідачу за рахунок позивача витрат на складання такої заяви (клопотання) в розмірі 10 000 грн.
112. При цьому Суд відхиляє заперечення позивача в частині ненадання відповідачем доказів на підтвердження оплати гонорару його представника, так як витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
113. Водночас, враховуючи критерії обґрунтованості, розумності витрат на правову допомогу, їх співмірності зі складністю справи, часом, об'єктивно необхідним адвокату на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також, враховуючи сталу позицію відповідача стосовно заявлених до нього позовних вимог, пропорційність загальної кількості доводів, наведених на обґрунтування відзиву на касаційну скаргу, з тими доводами, які визнані обґрунтованими, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на користь ТОВ "Агрістар" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
114. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
115. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
116. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд не вбачає.
Розподіл судових витрат (судового збору)
117. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, рішення від 30.07.2024 та додаткове рішення від 13.08.2024 Господарського суду Харківської області у справі №922/1500/24 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок, 10г, код ЄДРПОУ 34469015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (61124, місто Харків, вулиця Орлова Олександра, будинок, 1а, код ЄДРПОУ 37189547) 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.М. Баранець
О.Р. Кібенко