26.12.07
Справа №АС13/651-07.
за позовом : Управління Пенсійного фонду України в Роменськомурайоні
до відповідача: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в Роменському районі Сумської області
про зобов'язання вчинити певні дії
СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: Скиба Г.С., довіреність № 3926/08-29 від 21.12.2007 року
від відповідача: Сергієнко В.П., довіреність № 06-1074 від 12.12.2007 року
В судовому засіданні 24.12.2007 року було оголошено перерву до 26.12.2007 року.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії по включення до Актів звірки сум витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено допомогу на поховання по 2 актах звірки, а саме: за серпень 2006 року та січень 2007 року.
20.12.2007 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву № 06-1058 від 18.12.2007 року, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що допомога на поховання відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань тільки в тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази для вирішення справи по суті, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з пп. “г» та “д»п.1 ст. 21 Закону Фонд зобов'язаний в установленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 року № 2272-ІІІ Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
В позовній заяві позивач зазначив, що пенсіонер Ступник Володимир Галактіонович помер 06.08.2006 року, отримував пенсію по інвалідності в розмірі 284 грн. 69 коп., отримав каліцтво 21.01.1961 року, про що свідчить довідка МСЕК, інвалідність встановлена з 29.05.1961 року; пенсіонер Картавий Іван Маркович отримав каліцтво 20.09.1978 року, про що свідчить довідка МСЕК від 31.01.1979 року, по день смерті отримував пенсію по інвалідності в розмірі 284 грн. 69 коп.
В обґрунтування вимог, викладених в позовній заяві, позивач посилається на те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодовував страхові виплати, але, оскільки вказані пенсіонери померли, за рахунок коштів цього Фонду мають виплатити суми допомоги на поховання.
Ст. 25 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає, що всі види страхових виплат в соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також всі види профілактичних заходів, проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього фонду.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяні працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 та зареєстрованого 16.05.2003 року в Міністерстві юстиції України, визначено механізм відшкодування Фондом на централізованому рівні витрат Пенсійного фонду, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділенням виконавчої дирекції Фонду складають Акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі-Акт), в якому визначають загальну суму витрат. На підставі Акту узгоджується довідка про відшкодування, згідно з якою на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Суд вважає, що сторони, відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту прав (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України, щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки вищевказаний порядок, на який покладається позивач, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
В разі відсутності згоди на підписання таких актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про відшкодування таких сум мають вирішуватись в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про включення до Актів звірки сум витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено допомогу на поховання по 2 актах звірки, а саме: за серпень 2006 року та січень 2007 року.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити дії по включенню до Актів звірки сум витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено допомогу на поховання по 2 актах звірки, а саме: за серпень 2006 року та січень 2007 року задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В позові - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Б.І.ЛИХОВИД
Повний текст постанови підписано: 28.12.2007 року.