Справа № 131/1672/24
Провадження № 1-кп/131/116/2024
30.01.2025 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024025250000045 від 10.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борисівка, Іллінецького району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, пенсіонера, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
учасники кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , представник потерпілого ОСОБА_7
ОСОБА_3 02.06.2024, близько 21 годин, будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи на березі річки «Сіб» по вул. Антона Барткова в м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, поблизу адміністративного приміщення КП «Іллінціводоканал», під час спільного вживання алкогольних напоїв розпочав словесну суперечку з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час суперечки у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та в подальшому, ОСОБА_3 , з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , знаходячись в безпосередній близькості від потерпілого, умисно наніс останньому кулаком лівої руки удар в район обличчя від якого останній впав на землю.
Продовжуючи свої протиправні дії спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 сівши на ОСОБА_6 зверху в районі живота почав умисно наносити чисельні удари кулаками лівої та правої рук в район голови та по верхній частині тіла потерпілого.
В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підвелись на ноги та продовжили конфлікт, утримуючи один одного за одяг, в ході боротьби, перебуваючи в безпосередній близькості від річки «Сіб» вони спільно впали та скотилися по схилу берега річки у воду де продовжили боротись впродовж кількох хвилин, після чого припинили бійку та ОСОБА_3 піднявся на берег, а ОСОБА_6 залишився у воді оскільки самостійно не міг вийти на берег.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_6 спричинено тілесне ушкодження, які відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за відсутністю небезпеки для життя та які спричинили тривалий (понад 21 день) розладу здоров'я.
Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні при зазначених вище обставинах визнав повністю, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини. При цьому надав суду показання про те, що 02.06.2024, близько 21 годин, будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи на березі річки «Сіб» по вул. Антона Барткова в м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, поблизу адміністративного приміщення КП «Іллінціводоканал», під час спільного вживання алкогольних напоїв під час словесної суперечки з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 умисно наніс останньому кулаком лівої руки удар в район обличчя від якого останній впав на землю. Згодом, сівши на ОСОБА_6 зверху в районі живота, почав умисно наносити чисельні удари кулаками лівої та правої рук в район голови та по верхній частині тіла потерпілого. Потім, в безпосередній близькості від річки «Сіб» вони спільно впали та скотилися по схилу берега річки у воду де продовжили боротись впродовж кількох хвилин, після чого припинили бійку. Свою вину ОСОБА_3 визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому.
В судовому засіданні ОСОБА_6 та його представник підтримали описані в обвинувальному акті обставини та просили визнати ОСОБА_3 винним у скоєні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.
Заслухавши показання обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочину, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин кримінального злочину, добровільності та істинності його позицій.
З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та відносно особи похилого віку.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином; наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше несудимий, має постійне місце проживання, офіційно не одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання компрометуючі дані відносно нього відсутні, характеризується позитивно, займається волонтерством, хворіє на гіпертонічну хворобу, є пенсіонером.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Водночас суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі у межах ч. 1 ст. 122 КК України, що буде необхідним та достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.
При цьому, приймаючи до уваги суспільну небезпечність правопорушення, особу обвинуваченого, її відношення до скоєного, а саме щире каяття, характеризуючі його дані, суд приходить до висновку про можливість застосувати відносно ОСОБА_3 ст. 75 КК України та звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків визначених п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України.
Майнова шкода кримінальним правопорушенням не завдана.
Цивільний позов не заявлявся.
Речових доказів у кримінальному провадженні немає.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, ч. 1 ст. 122 КК України, ст. ст. 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 :
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.
За правилами, встановленими ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: