30 січня 2025 року
м. Київ
справа №460/11262/24
адміністративне провадження № К/990/1778/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів - Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області), в якому просила:
визнати протиправними дії та зобов'язати ГУПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2024, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024, позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 460/11262/24 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання ГУПФУ в Рівненській області нарахувати та виплатити основну пенсію по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2021 по 19.03.2024 - повернуто позивачу.
14.01.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 та ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №460/11262/24 про повернення позовної заяви за період з 01.07.2021 по 19.03.2024, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на частину четверту та підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).
Скаржник вважає, що повертаючи позовну заяву, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: частини другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, Суд дійшов такого висновку.
На виконання частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За приписами пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Суд першої інстанції, повертаючи позов щодо частини позовних вимог, виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФУ в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій залишено без руху, з підстав пропуску строку звернення до суду.
В подальшому обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зазначав, що вважає що пенсія повинна нараховуватися та виплачуватися з дати прийняття Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, тобто з 01.07.2021.
Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.07.2021 по 19.03.2024, суд першої інстанції застосував правову позицію Верховного Суду у справі № 240/12017/19, виходячи з того, що позивач у позовній заяві просить визнати протиправною відмову та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити з 01.07.2021 пенсію по інвалідності, яка пов'язана з аварією на ЧАЕС, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)2021. Разом з тим, позивачка звернулась до суду з позовом 20.09.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції постановою від 11.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 про повернення позовної заяви в частині у справі № 460/11262/24, без змін.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції правильно зазначив, що з дати офіційного оприлюднення рішення Конституційного суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 у позивачки виникли підстави для звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому з наступної дати від цієї події розпочинає перебіг шестимісячний строк звернення до суду. Відповідно позовна заява подана з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України, і поважних причин пропуску строку позивач не навела.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях викладав правову позицію щодо необхідності застосування строків у правовідносинах щодо перерахунку пенсій. Такі висновки, зокрема, сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а та Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, і суди попередніх інстанцій сформулювали позицію в судових рішеннях, яка узгоджується із зазначеним висновками і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від такого.
Щодо покликання скаржниці на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 та постановах Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 620/3968/21, від 17.04.2024 у справі №460/20412/23.
Суд відхиляє посилання скаржниці на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18, оскільки в постанові, зокрема, вирішувалося питання щодо застосування положень статей 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) до спорів, що виникли у зв'язку із поновленням виплати раніше призначеної (нарахованої) пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадянці України, яка проживає за її межами, на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Натомість у цій справі скаржниця оспорює бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(I)/2021.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у справі № 460/11262/24 строк звернення до суду обмежується процесуальним строком, встановленим абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, з огляду на те, що спір у ній стосується бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(I)/2021.
Ці правовідносини абсолютно відмінні від правовідносин у справі № 815/1226/18, спір в якій стосувався поновлення виплати на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 раніше призначеної (нарахованої) пенсії за віком призначеної, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка виплачувалася особі до моменту виїзду її за кордон.
Суд не бере до уваги посилання скаржниці на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3968/21, оскільки у зазначеній справі позивач посилався на протиправність дій пенсійного органу пов'язаний з тим, що позивачка отримувала підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак 01.01.2015 виплату такого підвищення було припинено, а з 17.07.2018 таку виплату поновлено не було.
Також Суд зауважує, що вказана скаржником постанова у справі № 460/20412/23 та оскаржувані судові рішення прийняті хоч і у подібних правовідносинах, проте за різних фактичних обставин справи, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 460/11262/24.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: А.А. Єзеров
О.П. Стародуб