28 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/15863/24 пров. № А/857/1135/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2024 року, що ухвалив суддя Присяжнюк Л.М. у м. Луцьку, у справі № 161/15863/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд скасувати постанову № 660 від 02.08.2024 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
12 грудня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовився проходити медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Таку позицію обґрунтовує тим, що він відмовився від проходження негайно медичного огляду військово-лікарською комісією, у зв'язку з тим, що вдома залишилось двоє неповнолітніх дітей разом із матір'ю похилого віку, а також зв'язку з відсутністю при собі медичної документації про стан здоров'я. Разом з тим, позивач зазначає, що того ж дня написав і подав відповідачу заяву про те, що він не відмовляється проходити медичний огляд військово-лікарською комісією у встановлений законодавством порядок, шляхом виклику на конкретну дату
Ці обставини, на думку позивача, свідчать про незаконність дій відповідача та постанови про адміністративне правопорушення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 26.07.2024 відповідач видав позивачу направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в підрозділах Збройних Сил України у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
26.07.2024 відповідач склав акт відмови від проходження військово-лікарської комісії, згідно з яким позивач відмовився від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії та від проходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності до проходження військової служби.
26.07.2024 відповідач склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 660.
Відповідно до цього протоколу, 26.07.2024 позивач в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовився отримати направлення та проходити медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби. Дії позивача кваліфіковані за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В протоколі зазначені відомості про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. В протоколі міститься підпис та пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності: «Я відмовляюся від проходження ВЛК, у зв'язку з отриманим стресом та хвилюванням та тим, що вдома залишилось двоє неповнолітніх дітей разом із матір'ю похилого віку, а також зв'язку з відсутністю своєї медичної документації».
02.08.2024 відповідач прийняв постанову в справі про адміністративне правопорушення № 660, на підставі якої наклав на позивача штраф в сумі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідач надав протокол про адміністративне правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач 26 липня 2024 року, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився отримати направлення та пройти медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що позивач у протоколі надав пояснення про те, що він відмовляється від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, у зв'язку з отриманим стресом та хвилюванням, а також тим, що вдома залишилось двоє неповнолітніх дітей разом із матір'ю похилого віку та у зв'язку з відсутністю при собі медичної документації про стан здоров'я.
При цьому, у день складення протоколу про адміністративне правопорушення позивач подав відповідачу заяву у якій додатково вказав, що не відмовляється від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією у встановлений законодавством спосіб.
Апеляційний суд зазначає, що, відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінет Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560), до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів під час мобілізації громадяни викликаються з метою, зокрема, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У пункті 28 Порядку № 560 Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Згідно із пунктом 30-2 Порядку № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Із матеріалів справи апеляційний суд встановив, що позивач не був, відповідно до цих вимог, повідомлений про необхідність проходження медичного огляду, оскільки, відповідні докази у матеріалах справи відсутні.
Відтак, відсутність належного повідомлення виключає можливість виконання обов'язку позивачем та свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відповідач вказав, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, а у постанові адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Однак, апеляційний суд зауважує, що цими статтями передбачені два різні правопорушення, зокрема, частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, а частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що правова норма частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про: 1) оборону 2) мобілізаційну підготовку 3) мобілізацію в особливий період.
Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших норм законодавства, якими встановлено певні обов'язки для військовозобов'язаних.
Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення відповідач не зазначив норму законодавства, яку порушив позивач.
Вказане суперечить частині 1 статті 256 КУпАП, згідно з якою, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть порушення і нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Отже, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом у справі, оскільки, не містить інформації щодо предмета доказування.
Зважаючи на те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення прийнята на основі протоколу про адміністративне правопорушення, який не є належним доказом у справі, апеляційний суд вважає, що відповідач прийняв постанову в справі про адміністративне правопорушення без доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частини 3 статті 210-1 КУпАП.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення № 660 від 02.08.2024 є протиправною, а тому її необхідно скасувати.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Зважаючи на те, що відповідач не довів факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанову в справі про адміністративне правопорушення № 660 від 02.08.2024 необхідно скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції, внаслідок чого суд зробив неправильний висновок про відмову в задоволенні позову, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив за подання позову 605,60 грн., а за подання апеляційної скарги 908,40 грн.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1514,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2024 року у справі № 161/15863/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 660 від 02.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 28.01.2025 року