Справа №:755/5356/24
Провадження №: 2/755/3192/25
"30" січня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
при секретарі судових засідань - Грищенко С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача: заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 99 741,47 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 20 016,93 грн, 3% річних у розмірі 5 793,43 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що ТОВ «Євро-реконструкція» здійснює надання послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , зокрема, до квартири АДРЕСА_1 , на підставі ліцензії № 198 від 01.06.2012 року. Відповідач є власником квартири відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав. Письмовий договір з позивачем про надання послуг відповідач не укладав, однак він не звільняються від сплати за спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідач своєчасно з липня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з гарячого водопостачання та з грудня 2014 року за постачання теплової енергії, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.02.2024 у розмірі 99 741,47 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України на розмір заборгованості нараховані 3% річних у розмірі 5 793,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 20 016,93 грн.
Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
04.04.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи
05.04.2024 року (Вх.№20149) представник відповідача - адвокат Молот О.В. через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про вступ у справу як представник.
29.04.2024 року (Вх.№24455) представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Молот О.В. через систему «Електронний суд» подала відзив на позову заяву, з доказами направлення відзиву іншим учасникам справи. За змістом відзиву відповідач висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позов та долучених до нього доказів на спростовання позиції позивача щодо підстав та предмету позову. Зокрема представник відповідача вказувала на те, що ОСОБА_1 є мати трьох дітей та власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 . Від початку повномасштабного російського вторгнення виїхала за межі України з трьома дітьми і досі там перебуває. Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м.Києва від 22.01.2024 року в житловому приміщені за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )- Відповідач та троє неповнолітніх дітей Відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Тому мова про солідарний обов'язок по сплаті комунальних послуг не може бути речі. Власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 та Відповідач по справі може бути лише ОСОБА_1 . Станом на подачу відзиву на позовну заяву сума заборгованості за адресою АДРЕСА_1 , за постачання гарячої води, після проведення часткового перерахунку заборгованість станом на 25.03.2024 року складає 23 159, 18 грн, що є значно менше ніж та заборгованість яка зазначена Позивачем у позовній заяві та в розрахунках до неї і дорівняє 28 105,32 грн.
Окрім того, відповідач просив застосувати строк позовної давності, вказуючи на те, що з позовом позивач звернувся у суд лише 26.03.2024 року, тобто після сплину 3-х річного терміну звернення у суд з позовом, що є підставою для відмови у задоволені позову в частині стягнення боргу за період з 01.12.2014 по 01.04.2021 рік щодо постачання теплової енергії, та період з 01.07.2016 по 01.04.2021 року щодо постачання гарячої води.
Заперечуючи щодо стягнення з відповідача інфляційної складової та 3% річних по сумі заборгованості посилалась на те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК) (правова позиція визначена у Постанові Верховного суду України у справі №3-1522гс16 від 26.04.2017 року ). Таким чином, вимоги про стягнення грошових коштів передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Отже, строк протягом якого Позивач міг би покласти на Відповідача сплату 3% річних та інфляційних витрат відповідає строку стягнення боргу та повинен обраховуватись з 01.04.2021 по 01.04.2024 рік щодо постачання теплової енергії, та період з 01.04.2021 по 01.04.2024 рік щодо постачання гарячої води.
08.05.2024 року (Вх.№26441) до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від представника позивача, у якому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму заборгованості в межах періоду з 12.03.2017 року по 31.01.2024 року: заборгованість за послуги з постачання гарячої води та постачання теплової енергії в розмірі 83 293,03 грн.; інфляційні втрати в розмірі 12 042,57 грн.; 3% річних у розмірі 3 493,57 грн.
На обґрунтування своєї позиції зазначає таке.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який постановами КМУ був неодноразово продовжений.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних про епідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року».
Отже, починаючи з 12.03.2020 строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19).
Пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017.
Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12.03.2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки вважають продовженими на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19).
На думку позивача, заява відповідача про застосування строків позовної давності може бути застосована судом лише до заявлених позовних вимог за отриманні послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії в межах періоду з грудня 2014 року по 12 березня 2017року та з липня 2016 року по 12 березня 2017 року за гаряче водопостачання. Стягнути суму заборгованості за період з 12.03.2017 року - 31.01.2024 року у розмірі 83 293,03 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 12 042,57 грн. та 3% річних у розмірі 3 493,57 грн.
Оскільки, відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, з них на користь позивача стягуються заявлені 3% річних та інфляційні втрати.
Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, відповідно до на приписів п.п.4 п. 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (шрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов'язання (ст.ст.549-552ЦК України).
Однак, така заборона не стосується 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер. Така позиція, висловлена у постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року №912/1120/16, від 19 червня 2019 року № 703/2718/16-ц, від 08 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року №902/417/18.
Оскільки, 3% річних та інфляційні втрати, які передбачені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і мають компенсаційний характер, тому до положення даної статті закону застосовується загальний строк позовної давності.
Таким чином, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати під час подання позову до суду на заборгованість, яка виникла до 23 лютого 2022 року не є стягненням неустойки (трафів, пені) нарахування яких заборонено в розумінні вимог Закону України від 17.03.2020 року № 530-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короно вірусної хвороби».
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , зокрема, до квартири АДРЕСА_1 , здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на підставі ліцензії № 198 від 01.06.2012 року.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» № 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
На виконання вимог ч.6 ст.187 Цивільного процесуального кодексу України, суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», відповідно до наданої інформації, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав, номер інформаційної довідки: 375728669 від 24.04.2024 року.
Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не укладався.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до п.п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.
Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов'язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Так, виходячи з вищенаведеного, не дивлячись на те, що відповідач впродовж певного періоду споживав послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, останній не звільняється від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц та від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, приймаючи до уваги заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положення статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Згідно частини першої ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Представник позивача у своїх запереченнях на заяву про застосування позовної давності посилається на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений ( від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630 , від 19 серпня 2022 № 928 був неодноразово продовжений.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 квітня 2023 року.
Отже, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до березня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимоги, що виникли після березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно розрахунку заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії нараховується з грудня 2014 року та за постачання гарячої води борг нараховується з липня 2016 року.
Суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності щодо нарахованого боргу за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячого водопостачання води за період з грудня 2014 року по 12 березня 2017 року.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги відзив відповідача, оновлений розрахунок позивача, приймаючи до уваги заяву сторони відповідача про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача, відповідь на відзив представника позивача на заяву про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, з урахуванням правил загальної позовної давності, та присуджує до стягнення солідарно з відповідача нараховану позивачем станом на 01 лютого 2024 року заборгованість в межах періоду з 12 березня 2017 року до 31 січня 2024 року, за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі 60 410,44 грн. та за послугу з постачання гарячої води у розмірі 22 882,59 грн, що разом становить - 83 293,03 грн.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку ціни вимоги, з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності та заяви про зменшення позовних вимоги, за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води становить 12 042,57 грн.; розмір 3 % річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни вимоги за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води становить 3 493,57 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Суд враховує, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19 )» (№ 530-1X від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, така заборона не стосується 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер.
Окрім того, суд також враховує, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року й діє станом на день розгляду справи.
17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, суд приходить до переконання, що позивачем здійснені правомірні нарахування інфляційної складової боргу у розмірі 12 042,57 грн. та три проценти річних у розмірі 3 493,57 грн. за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2024 року, оскільки у період дії воєнного стану відповідач звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 382,00 грн.
Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263, 265, ч. 1 ст. 267, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 31.01.2024 у розмірі 83 293,03 грн. (вісімдесят три тисячі двісті дев'яносто три гривні три копійки), 3% річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 3 493,57 грн. (три тисячі чотириста дев'яносто три гривні п'ятдесят сім копійок), інфляційні втрати за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 12 042,57 грн. (дванадцять тисяч сорок дві гривні п'ятдесят сім копійок), що разом становить 98 829,17 грн (тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень шістдесят дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 2 383,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція», код ЄДРПОУ: 37739041, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 30 січня 2025 року.
Суддя :