23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6508/24
Головуючий суддя І інстанції - Мінаєва К.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року в адміністративній справі №280/6508/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.03.2024 №083950018637 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 21.07.1992 по 12.09.1996 та до його стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 періоди роботи з 03.01.1992 по 30.04.1992, з 24.09.1996 по 31.12.1998, у зв'язку із чим призначити позивачу пенсію за віком згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.08.2023.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.03.2024 №083950018637 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 21.07.1992 по 12.09.1996 та до його пільгового на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 періоди роботи з 03.01.1992 по 30.04.1992, з 24.09.1996 по 31.12.1998, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на відсутність у позивача необхідного страхового стажу, відповідачем було правомірно відмовлено в призначенні пенсії.
ОСОБА_1 , також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати в частині відмови у задоволені позову та ухвалити в цій частині нове рішення, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 21.07.1992 по 12.09.1996 та до його стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 періоди роботи з 03.01.1992 по 30.04.1992, з 24.09.1996 по 31.12.1998, у зв'язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.08.2023.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що у даному спорі єдиним правомірним видом поведінки пенсійного органу є призначення позивачу пенсії, а також зарахувати спірний період роботи до страхового та пільгового стажу, тому єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивача, що забезпечить їх поновлення без повторного звернення до суду є зобов'язання відповідача призначити йому пенсію та відповідно зарахувати стаж.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 10.08.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заяву ОСОБА_1 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 28.08.2023 № 083950018637. У рішенні зазначено, що вік заявника 50 років 0 місяців 4 дні. Страховий стаж особи становить 35 років 0 місяців 4 дні (в т.ч. додаткові роки за Список 1 - 7 років). Пільговий стаж становить 7 років 8 місяців 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди згідно вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відповідно до п 3.12 розділу 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110, вкладиш без трудової книжки не дійсний. Отже, періоди з 15.05.1991 по 01.07.1991 , 03.01.1992 по 30.04.1992, з 24.09.1996 по 31.12.1998, згідно записів вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 не зараховано також і до пільгового стажу. У разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватись за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637). Страховий та пільговий стаж зараховано з 01.01.1999 по 26.03.2015 за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, період з 22.04.2015 по 14.07.2015 згідно довідки №13/60 від 20.04.2023. Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону 1058 особа матиме з 07.08.2026.
Вказане рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі № 280/9640/23, яке набрало законної сили 13.03.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення суду відповідачем прийнято рішення № 083950018637 від 19.03.2024 про відмову у призначенні пенсії. Звернення 10.08.2023 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянуто повторно. На виконання рішення суду до розрахунку страхового стажу взято роботи згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 . Вік заявника (на дату звернення) 50 років 4 дні. Страховий стаж особи становить 37 років 3 місяці 12 днів (в тому числі додаткові роки за списком №1 - 7 років). Пільговий стаж особи становить: за списком № 1 - 7 років 8 місяців 29 днів; за списком № 2 - 15 років 4 місяці 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи на території Російської Федерації з 21.07.1992 по 12.09.1996, згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 03.01.1992 по 30.04.1992, з 24.09.1996 по 31.12.1998, згідно записів вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. Форма довідки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920. У довідці зокрема повинні зазначатися: періоди роботи, що зараховується до пільгового стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до яких належить цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку. Пільгові довідки видаються підприємствами, установами, організаціями або їхніми правонаступниками на підставі документів. Для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення заявник не надав уточнюючих довідок про підтвердження пільгового характеру роботи для призначення пенсії, а у записах вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 відсутні відомості, які відповідають даним в Списках виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах. Отже, згідно поданих документів ОСОБА_1 немає права на пенсійну виплату відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують наявність у нього стажу за спірний період з 21.07.1992 по 12.09.1996 для врахування його при призначенні пенсії за віком. Доказів недостовірності записів щодо такого періоду роботи матеріали справи не містять, тому такий має бути зарахованим до страхового стажу позивача. Зауважено, що задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача спірні періоди, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637).
Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Як видно з матеріалів справи, підставою для незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 03.01.1992 по 30.04.1992 та з 24.09.1996 по 31.12.1998 були висновки відповідача про те, що позивачем не надана уточнююча довідка.
Як видно з вкладиша до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 04.07.1991, в ньому наявні записи, які підтверджують роботу позивача з 03.01.1992 по 30.04.1992 за професією електрослюсаря підземного (записи №№ 3-4) та з 24.09.1996 по 31.12.1998 за професією електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування у плавильному цеху ВАТ «Стаханівський завод феросплавів №1» та містять інформацію про атестацію робочого місця за Списком №1.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.05.2020 у справі №550/927/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України
Відтак, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що копія вкладиша до трудової книжки, який є первинним джерелом інформації про стаж позивача підтверджують його роботу у спірні періоди і не потребують підтвердження додатковими документами, а тому до пільгового стажу позивача за Списком №1 мають бути зараховані спірні періоди роботи, що буде відновленням його порушеного права.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи на території Російської Федерації з 21.07.1992 по 12.09.1996 відповідно до записів вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 , то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи, відповідач обґрунтовує відмову у зарахуванні наведеного стразового стажу тим, що відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
Так, 01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону № 2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Отже, на час коли позивач працював у Російській Федерації, усі вищевказані міжнародні договори були чинні.
Суд зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача (щодо спірного періоду його роботи) діяла Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), яка містять положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Записи про спірний період у трудовій книжці позивача заповнені відповідно до вимог Інструкції №58 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
У даному випадку позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують наявність у нього стажу за спірний період з 21.07.1992 по 12.09.1996 для врахування його при призначенні пенсії за віком.
Поряд з вказаним, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку відносно належності визначення способу захисту прав позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, оскільки питання щодо призначення пенсії є дискрецінйим повноваженням відповідача.
Дискреція - це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.12.2021 року по справі № 840/2970/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що пенсійний орган у питаннях призначення пенсії не наділений дискреційними повноваженнями, оскільки відповідно до поданих документів має прийняти рішення про призначення пенсії або відмову в її призначенні з належним мотивуванням такої відмови.
Відтак, оскільки позивач відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме його вік на момент звернення з заявою про призначення пенсії становив 50 років, страховий стаж перевищував 25 років та пільговий стаж за Списком № 1 перевищував 10 років, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відносно належності заявлених останнім позовних вимог щодо необхідності, саме зобов'язати пенсійний орган призначити дострокову пенсію за віком згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.08.2023.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необхідності залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та необхідності задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та в цій частині прийняти нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.08.2023. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року в адміністративній справі №280/6508/24 - скасувати в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та в цій частині прийняти нову постанову.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.08.2023 року.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року в адміністративній справі №280/6508/24 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453.44 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.Є. Чередниченко