20 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13016/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (суддя Рищенко А.Ю.)
у справі №160/13016/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.04.2022 із урахуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, та зобов'язати виплатити зазначену допомогу у визначеному законом розмірі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №160/13016/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незастосування при перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.04.2022 із урахуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
13.04.2023 постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №160/133016/22 в частині відмовлених позовних вимог та в цій частині позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню.
Зобов'язано Головне управлення Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, у визначеному законом розмірі.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
11.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила виконати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023, однак жодної відповіді від пенсійного органу не отримала.
13.10.2023 позивачка звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
Суд врахував, що матеріли справи не містять доказів щодо відкриття виконавчого провадження, та не встановив, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
24.10.2023 позивачці виданий виконавчий лист у справі №160/13016/22.
04.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/13016/22, в якій просила встановити судовий контроль за виконанням судового рішення від 25.10.2022 у справі №160/13016/22. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у визначений судом строк звіт про виконання судового рішення. За результатами судового контролю вжити заходів, передбачених ч. 2 ст. 382 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Суд виходив з того, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення перевіряються відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки відповідним органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.
12.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/13016/22, в якій просила:
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення від 25.10.2022 у справі №160/13016/22 в частині виплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та понесених судових витрат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у визначений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині виплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та понесених судових витрат;
- за результатами судового контролю вжити заходів, передбачених ч. 2 ст. 382 КАС України.
Заява мотивована тим, що боржником рішення суду не виконано. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в рамках виконавчого провадження, не може забезпечити виконання рішення суду у справі №160/13016/22. З огляду на такі обставини позивачка вважає наявними підстави для забезпечення ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 шляхом встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви про встановлення судового контроля за виконанням рішення відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що 18.12.2023 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №73615869 про примусове виконання виконавчого листа №160/13016/22, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 24.10.2023.
В рамках означеного виконавчого провадженя були накладені штрафи за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця.
Судом встановлено, що виконавче провадження ВП №73615869 за заявою ОСОБА_1 не закінчено та триває, державним виконавцем здійснюються дії в рамках повноважень, наданих статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин суд дійшов висновку, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення перевіряються відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки відповідним органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними. Відтак, судом першої інстанції не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату. Станом на 16.09.2024 суду не надано достатніх доказів неможливості виконання судового рішення згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 16 вересня 2024 року, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішенням у справі №160/13016/22, зокрема: встановити судовий контроль за виконанням судового рішення від 25.10.2022 у справі №160/13016/22 в частині виплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та понесених судових витрат; зобов'язати ГУ ПФУ подати у визначений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині виплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та суми понесених судових витрат; за результатами розгляду звіту боржника вжити заходів, передбачених ч. 2 ст. 382 КАС України.
Позивачка зазначає, що за інформацією державного виконавця ним вжито вичерпних заходів в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», однак, вказані вжиті заходи не дали результату. Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги залишається невиконаним. У наданих суду поясненнях ГУ ПФУ підтверджує факт невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а, відтак, і повне невиконання вимог, за якими здійснюється виконавче провадження №73615869. Однак, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не дослідив, не надав жодної оцінки та не взяв до уваги додані заявником докази та надані ГУ ПФУ пояснення. Також позивачка вважає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали від 16.09.2024 помилково ставить в залежність один незалежний самостійний інститут права (судового контролю) від використання особою іншого самостійного інституту - виконавчого провадження (примусового виконання рішення суду).
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.3 ст.14 КАС України).
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов'язок його виконання.
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством.
Положенням статей 382, 383 КАС України встановлено такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України ).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, згідно з вказаною статтею судовий контроль за виконанням судового рішення передбачає: зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення; можливість накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду звіту.
З огляду на положення наведеної норми процесуального права, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що встановлення контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду (яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами).
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням того, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що прямо передбачено ст. 129-1 Конституції України, і такі повноваження суду запровадженні з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Для застосування судового контролю в порядку ст.382 КАС України повинні існувати об'єктивні обставини, які свідчать про можливість нехтування відповідачем своїми обов'язками в частині виконання судового рішення і викликають сумнів у виконанні ним як суб'єктом владних повноважень рішення суду, яке в силу приписів ст.129-1 Конституції України є обов'язковим до виконання.
У спірному випадку, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, суд першої інстанції фактично питання наявності/відсутності таких обставин не дослідив, обмежився лише відсутністю у справі доказів, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату після відповідного звернення позивача із заявою та виконавчим листом до органу ДВС.
З приводу таких висновків суду першої інстанції слід зазначити, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення не залежить від наявності відкритого виконавчого провадження та його результатів. А отже суд не позбавлений процесуальної можливості встановити судовий контроль у разі наявності відкритого виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Цей обов'язок не залежить від того, подала особа, на користь якої прийнято рішення, заяву чи виконавчий лист. Зазначені вище правові норми ст.382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Виходячи з наявних у справі доказів, беззаперечним є той факт, що боржником - пенсійним органом рішення суду в частині виплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та понесених судових витрат не виконано, порушені права позивачки не відновлені.
На теперішній час постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №160/133016/22, яка набрала законної сили, залишається невиконаною, що свідчить про свідоме ігнорування відповідачем вимог відповідного судового рішення, необґрунтоване невжиття заходів щодо виконання цього рішення.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі зроблений без дослідження обставин та причин, які можуть бути підставою для зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, та без дослідження тих дій та заходів, які вживав (мав вжити) відповідач щодо безумовного виконання рішення суду в його зобов'язуючій частині.
Згідно зі ст. 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що в силу ч. 1 ст. 382 КАС України зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст.ст. 311, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №160/13016/22 скасувати.
Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко