20 січня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6525/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року (суддя Черниш О.А.)
у справі №340/6525/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати його грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.07.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 10.07.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 16.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 16.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації його грошового забезпечення за період з 10.07.2022 по 16.05.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію його грошового забезпечення за період з 10.07.2022 по 16.05.2023;
4) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»;
5) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
6) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
7) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення за період затримки їх виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати;
8) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 12.12.2023;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 12.12.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію за неотримане речове майно за період з 10.07.2022 по 16.05.2023;
9) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити надбавку за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
10) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 425% посадового окладу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 425% посадового окладу;
11) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого йому нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
12) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
13) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
14) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 10.07.2022 по 16.05.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 10.07.2022 по 16.05.2023 в розмірі 30000 грн. на місяць, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 9 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки позивачем не зазначено поважних підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву, оскільки позивач безперервно проходив військову службу, що в свою чергу унеможливило останньому звернутися раніше з позовом для захисту порушених прав.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір, що відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду у справі №990/156/23 також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, з урахуванням правової позиції, викладеній у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду №990/156/23 від 11.07.2024, спірні правовідносини регулюються загальною нормою статті 233 КЗпП України. При вирішенні питання про строки звернення до суду при вирішенні публічно-правового спору у питанні оплати праці застосуванню підлягають норми ст. 233 КЗпП України, а не норма ч.5 ст.122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, а також від 10.10.2024 у справі №200/5937/23.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, залишив поза увагою той факт, що заявлені позивачем вимоги стосуються як періоду до внесення змін до ст. 233 КЗпП України (до 19.07.2022), так і періоду після внесення таких змін.
Окрім того, підлягає врахуванню той факт, що згідно з п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, який встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у ст.233 цього Кодексу, були продовжені на строк дії такого карантину.
Тобто, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що карантин в Україні, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651).
Тож, встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду продовжений п.1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі №380/14039/22.
Таким чином, з 01.07.2023 строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, які впливають на обчислення строку звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року в адміністративній справі №340/6525/24 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко