15 січня 2025 року
справа № 760/16403/22
провадження № 22-ц/824/478/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Шереметьєвій М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року, постановлене під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, 3% річних та пені, -
04 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просила суд стягнути з відповідача кошти за невиконання зобов'язань по договору, 3% річних, пеню та судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається, що 22 жовтня 2021 року між позивачкою - ОСОБА_1 та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 20211022, позивачка відповідно до цього договору внесла всю суму коштів в якості передоплати в розмірі 41 291 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто один) доларів США, а відповідач свої зобов'язання по виготовленню і встановленню меблевих виробів не виконав.
У зв'язку з порушення відповідачем договірних зобов'язань по виконанню робіт, просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову суму у розмірі 46 310,51 доларів США, що згідно офіційного курсу валют НБУ встановленого станом на 04.11.2022 року в розмірі 36,57 грн. за 1 долар США та становить еквівалент 1 693 575 (один мільйон шістсот дев'яносто три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 35 коп., з яких: 41 291 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто один) доларів США основного боргу, що еквівалентно згідно офіційного курсу 1 510 011,87 грн.; 890,41 доларів США- 3% річних, що еквівалентно згідно офіційного курсу 32 562 грн. 29 коп.; 4 129,10 доларів США -пені по договору, що еквівалентно згідно офіційного курсу 151 001,19 грн.
Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати у вигляді судового збору та оплати витрат правничої допомоги. Відповідні розрахунки виклала у позовній заяві.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, 3% річних, пені за договором на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 20211022 від 22 жовтня 2021 року, задоволено
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів за договором на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 20211022 від 22 жовтня 2021 року у розмірі 41 291, 00 доларів США, пеню у розмірі 4 129, 10 доларів США , три відсотки річних у розмірі 890, 41 доларів США.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12 405,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 87 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом проведено судові засідання без участі відповідача, судових повісток про судові засідання він не отримував, що є підставою для скасування судового рішення на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Вказує, що коштів від позивачки не отримував, та договір є неукладеним. Договір не містить твердження щодо реального отримання грошових коштів відповідачем, саме по собі встановлення передплати не свідчить про проведену сплату. Зазначає, що підпис виконавця про отримання коштів виконаний не ОСОБА_2 , у зв'язку із чим апелянтом заявлено клопотання про призначення експертизи. Позивачкою не надано прибуткового касового ордеру чи будь-якого іншого розрахункового документу, що підтверджує отримання коштів. Також вказує на те, що позивачка не звертався до відповідача із листом про розірвання чи відмову від договору із вимогою про повернення коштів.
Крім того, апелянт вважає ухвалу суду про відмову у перегляді заочного рішення незаконною та необґрунтованою.
Представником позивачки 11.09.2024 року були подані пояснення, в яких зазначає, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Посилання відповідача на припинення ним підприємницької діяльності, вважає таким, що не має значення до предмету позову, адже на момент укладення договору ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність. Зазначає, що суд першої інстанції надсилав поштову кореспонденцію на адресу місця реєстрації відповідача, яка на момент розгляду справи є актуальною, а неотримання в точці видачі листів є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача, тобто його власною волею.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
В судовому засіданні представник позивачки проти апеляційної скарги заперечувала, просила її залишити без задоволення
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором від 22.10.2021 не виконав, а тому вимоги позивачки про стягнення з відповідача сплачених коштів у розмірі 41 291 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто один) доларів США, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доказів виконання зобов'язання відповідачем перед позивачкою, матеріали справи не містять. З огляду на те, що відповідач порушив зобов'язання, у позивачки виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.Суд перевіривши розрахунок позивачки, який міститься в позовній заяві, зазначив що він є вірним. Судом встановлено, що сума 3 % річних від простроченої суми, яка підлягає задоволенню становить 890,41 доларів США.Відповідач жодного обґрунтованого розрахунку чи доказу на спростування розрахунку позивачки суду не надав. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 890,41 доларів США без посилання на грошовий еквівалент стягнутої суми боргу у гривні.У відповідності до п. 8.4 договору, за перевищення термінів виготовлення та встановлення продукції, відповідач сплачує позивачці пеню, в розмірі 0,1 % від ціни виробу, терміни якого з виготовлення та встановлення були перевищені, за кожний день перевищення терміну встановленого в Додатку 2/2 до Договору. Відповідач не виконав свої зобов'язання по договору по виготовленню і встановленню меблевих виробів, тому до нього застосовується пеня в розмірі, що зазначена в пункті 8.4 договору.Таким чином, суд встановив, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня, відповідно до п. 8.4 договору, що дорівнює 4 129, 10 доларів США.Заявлена до стягнення позивачкою сума послуг правничої допомоги також відповідає і критерію співмірності, оскільки ціна позову складає 1 693 575 (один мільйон шістсот дев'яносто три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 35 коп., а гонорар успіху адвоката, який зазначено у договорі і у позові складає 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., що цілком корелює з сумою, яку сплатила позивачка по договору і яку хоче стягнути з відповідача. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12 405,00 грн. та витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 87 000,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 20211022.
З 01 по 22 жовтня 2021 року позивачкою було передано відповідачеві всю суму коштів в розмірі 41 291 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто один) доларів США, що підтверджується підписаним позивачкою і відповідачем Додатком № 3 до Договору.
Відповідно до цього Додатку відповідач підтвердив, що отримав від позивачки в період з 01 по 22 жовтня 2022 року кошти в розмірі 41 291 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто один) доларів США.
Відповідно до п. 4.2 Договору, виконання відповідачем взятих зобов'язань мали початися із замірів, які повинен був зробити відповідач протягом 2(двох) робочих днів з дати отримання всіх коштів по Договору, тобто - з 22 жовтня 2021 року.
Відповідно до Розділу 4 і додатків, сторона мала здійснити погодження макетів виробів, виготовлення зразків і безпосереднє виконання самого замовлення.
Відповідач по Договору відповідач зобов'язаний був доставити позивачці кухню і дві тумби загальною вартістю 10 487 (десять тисяч чотириста вісімдесят сім) доларів США 25 грудня 2021 р., а встановити через 5 робочих днів - на 01 січня 2022 року.
Інші вироби в кількості 17 одиниць і вартістю 30 704 доларів США повинні бути виготовлені 04.02.2021 р., доставлені позивачці - 11.02.2021 року і встановлені 25.02.2022 р.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після отримання від позивачкою вказаних вище коштів, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Відповідач в обґрунтування порушення взятих на себе зобов'язань посилався на значну зайнятість, введення військового стану, а з початку липня 2022 року взагалі перестав виходити на контакт з позивачкою.
У доводах апеляційної скарги Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зазначає, що належним чином про розгляд даної справи повідомленим не був.
Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У ч. 4 ст. 223 ЦПК зазначається, що разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, конверти, які направлялися на адресу відповідача поверталися до суду без вручення адресату із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 року по справі № 947/15524/20 дійшов висновку, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи.
Отже, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина друга статті 837 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно із статтею 613 ЦК України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Положеннями статті 615 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Статтею 849 ЦК України передбачено: якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (частина третя статті 858 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 не заявлено вимоги про розірвання договору від 22.10.2022 року № 20211022 та припинення зобов'язань між сторонами. Сама по собі вимога про повернення коштів не може розцінюватися як вимога про розірвання або відмову від договору.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13.
В ході розгляду справи, апеляційним судом було встановлено, що відповідно до договору від 22.10.2021 року № 20211022 частина меблів позивачу ОСОБА_1 була доставлена. Дана інформація підтверджується поданим клопотанням про долучення доказів подане представником апелянта ( а.с. 10-56) та показами свідка ОСОБА_3 , допитаного в судовому засіданні. Крім того, позивачем встановлений факт не оспорюється.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача усю сплачену позивачкою суму в розмірі 41 291, 00 доларів США, без врахування частини доставлених меблів. Клопотання про проведення експертизи для встановлення суми, на яку були виготовлені та доставлені меблі, позивачкою не подавалося.
Таким чином, до суду не надано доказів для встановлення того, яка частина робіт щодо виготовлення меблів за договором від 22.10.2022 року № 20211022 була виконана та вартості меблів, що впливає на суму заборгованості, яка підлягає стягненню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем належними доказами факту про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів за договором на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 20211022 від 22 жовтня 2021 року у розмірі 41 291, 00 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 367, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, 3% річних, пені за договором на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 20211022 від 22 жовтня 2021 року відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: