15 січня 2025 року
справа № 754/137/23
провадження № 22-ц/824/749/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Шереметьєва М.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року постановлених під головуванням судді Таран Н.Г., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
У січні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.
Позов вмотивовано тим, що 10.12.2011 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір б/н, шляхом підписання заяви, ОСОБА_6 отримала у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказує, що позичальник померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.01.2021 року, відповідачі є спадкоємцями померлої. Тому, просив стягнути з відповідачів заборгованість, яка становить 12 738,68 гривень, на підставі статті 1282 ЦК України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
В поданій апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд не повно з'ясував обставини справи. Банк своєчасно пред'явив вимоги до спадкоємця через нотаріуса, а саме 11.11.2021 року, тобто до того часу як банк дізнався про прийняття спадщини або отримання спадкоємцями свідоцтва, а тому підстави для відмови у задоволені позову відсутні.
Апелянт зазначає, що при винесенні додаткового рішення суд не врахував співмірності ціни позову та об'єктивно не визначив обсяг роботи виконаної адвокатом. Вважає, що відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу не відповідає розумності, співмірності та справедливості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 зазначила, що обставини того, коли апелянту стало відомо щодо смерті ОСОБА_6 стороною позивача не доведені. Вказує, що позивачу було відомо про смерть ОСОБА_6 вже 11.02.2021 року. Позивач також не надав належних доказів про те, що ним не пропущено строку звернення до спадкоємців боржника з вимогою.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходив із з критерію розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав допустимих та належних доказів того, що ним не пропущено строку звернення до спадкоємців боржника з вимогою.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 10.12.2011 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір б/н, шляхом підписання заяви. ОСОБА_6 отримала у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Судом також встановлено, що позичальник померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.01.2021 року, відповідачі є спадкоємцями померлої.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах 3 і 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частиною 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Вказану правову позицію викладено в постанові КЦС ВС у справі № 496/4489/16-ц від 23 жовтня 2019 року.
Пунктом 32 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 встановлено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення ст.1282 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника. Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.
Судом встановлено, що заборгованість в сумі 12 738, 68 гривень складається з тіла кредиту. Відсотки, пеня, комісії не входять до складу позовних вимог.
Обставини отримання кредитних коштів підтверджуються випискою за договором б/н за період 05.03.2011 - 21.09.2022 року ( а.с.22-34).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідачі є спадкоємцями померлого, прийняли після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцями у спадщину, та в звернулися у встановленні законодавством строки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц зробила наступний правовий висновок.
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Зазначена норма не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог і має на меті передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.
Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк встановлений ст. 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця.
При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців, кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадкоємцями спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців, і чи встановлені спадкоємці взагалі.
Отже, пред'явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо спадкоємцям, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 ЦК України.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц
На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивач 11.11.2021 року заявив претензію кредитора до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, 15.11.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до Десятої київської державної нотаріальної контори, за місцем спадкової справи, та 23.02.2022 року отримана відповідь, що спадкоємцями померлого позичальника є відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України, кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, підставою для відмови в позові кредиторові може бути встановлений судом факт на підставі достовірних, належних та допустимих доказів заявлення кредитором вимог до спадкоємців з пропуском строку, встановленого ст.1281 ЦК України.
Разом з тим, позивачем встановлений ч. 2,3 ст.1281 ЦК України строк не було пропущено.
Так, позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вимога до спадкоємців була заявлена через нотаріуса 11.11.21 року.
Нотаріусом 07.09.2021 року видано свідоцтво про право на спадщину відповідачам. Отже, Банк виконав вимоги ст. 1281 ЦК України, своєчасно пред'явивши вимоги спадкоємця через нотаріуса.
Враховуючи викладене , у суду були відсутні підстави для відмови в позові, відтак колегія суддів дійшла висновку скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 367, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року скасувати, постановити нове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» по 2 547,74 грн з кожного.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року скасувати.
В задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач :
Судді: