21 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/14188/24
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
при секретарі Лавровської В.І.,
представника позивача Нефедової К.Ю.,
представника відповідача Ананка Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу та рішення,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також - ГУДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2024 №8221/Ж10/25-01-24-05, №8222/Ж10/25-01-24-05, №8223/Ж10/25-01-24-05, №8224/Ж10/25-01-24-05, №8226/Ж10/25-01-24-05, №8227/Ж10/25-01-24-05; вимоги від 16.05.2024 №Ф-8228/Ж10/25-01-24-05; рішень від 16.05.2024 №8229/Ж10/25-01-24-05, №8231/Ж10/25-01-24-05.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що визначені позивачу грошові зобов'язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями про застосування штрафних санкцій та вимогою здійснено на основі висновку податкового органу, що позивач у період, що перевірявся, втратила право на застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку із наданням нею поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ «Маркасон» відповідно до договору від 12.08.2016 № 232/08-16/ФД. На думку позивача, відповідачем зроблено хибний висновок, що фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої-третьої груп не можуть надавати/отримувати безповоротну фінансову допомогу, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування. За твердженням позивача, надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги жодним чином не підпадає під визначення такого виду фінансових послуг як діяльність з фінансового посередництва, оскільки не відповідає основним ознакам, як безпосередньо такої діяльності, так і ознакам фінансових послуг в цілому.
04.11.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував та вказав, що позивач порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПК України, а саме, надавала поворотну фінансову допомогу ТОВ «Маркасон» відповідно до договору поворотної фінансової допомоги від 12.08.2016 № 232/08-16/ФД. За твердженням податкового органу, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. На цій підставі відповідач вважав, що позивач втратила право перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому отримані позивачем доходи слід оподатковувати на загальних умовах.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій заперечувала проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Ухвалою суду від 17.12.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з доводів, наведених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач у період з 18.05.2016 по 14.11.2019 здійснювала підприємницьку діяльність за КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, що підтверджується витягом з ЄДР.
ГУ ДПС у Чернігівській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.05.2016 по 13.11.2019, за результатами якої складено акт від 19.04.2024 № 5854/Ж5/25-01-24-05/3341315744 (далі також - акт).
Згідно висновків акту відповідачем встановлено порушення:
- ст.44, п.85.2 ст.85, п.296.1 ст.296 Податкового кодексу, абз.6 п.6 ст. 128 Господарського кодексу та Порядку №579, ПП-ФО ОСОБА_1 не надано на перевірку книгу обліку доходів та будь-яких інших документів потрібних для проведення перевірки;
- п.177.11 ст.177 Податкового кодексу, а саме; ПП-ФО ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Чернігівській області не подавала податкові декларації про майновий стан та доходи за 2017- 2019 рік (ліквідаційна);
- п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме ПП-ФО ОСОБА_1 занижено суму доходу від здійснення підприємницької діяльності протягом 2017 - 2019 років на 4891570,04 грн, в тому числі за 2017 рік на 3 341 716,25 грн, за 2018 рік на 1 549 770,01 грн, за 2019 рік на 83,78 грн;
- п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України занижено оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької діяльності протягом 2017 - 2019 років на 4 891 570,04 грн, в тому числі за 2017 рік на 3341716,25 грн., за 2018 рік па 1549770,01 грн., за 2019 рік на 83,78 грн. Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки -880482,61 гри., в тому числі за 2017 рік - 601508,93 грн., за 2018 рік - 278958,60 грн., за 2019 рік -15,08 грн.
- абз.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу, а саме: отримано дохід від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування в розмірі 461000,00 грн. Донараховано єдиного податку за актом за 2017 рік - 69150,00 грн.
- пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: за 2017рік було подано звітність невідповідної форми;
- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-Vl “Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок за 2017 рік на 349950,00-грн., за 2018 рік на 625464,00грн. Донараховано єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, за результатами перевірки всього на суму 214591,08 грн., в тому числі за 2017рік - 76989,00 грн. та за 2018 рік на 137602,08 грн.
- п. 187.1 ст. 187 п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, а саме: ПП-ФО ОСОБА_3 занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету в сумі 309970,76 грн., в тому числі: за 2018 рік в сумі 309954,00 грн., за 2019 рік - 16,76 грн. Донараховано податку па додану вартість за результатами перевірки 309970,76 грн в тому числі: за 2018 рік в сумі 309954,00 грн., за 2019 рік -16,76 грн;
- п.п. 1.1, п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010. №2755-Vl, а саме: занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки па 73373,55 грн., в тому числі за результатами 2017 року па 50125,74 грн., за результатами 2018 року па 23246,55 грн., за результатами 2019 року па 1,26 грн. Усього донараховано військового збору за актом перевірки - 73373,55 грн., в тому числі за 2017 рік 50125,74 грн., за 2018 рік 23246,55 гри., за 2019 рік 1,26 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 16.05.2024 №8221/Ж10/25-01-24-05, №8222/Ж10/25-01-24-05, №8223/Ж10/25-01-24-05, №8224/Ж10/25-01-24-05, №8226/Ж10/25-01-24-05, №8227/Ж10/25-01-24-05.
Також, на підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення застосування штрафних санкцій від 16.05.2024 №8229/Ж10/25-01-24-05, №8231/Ж10/25-01-24-05.
Крім того, податковим органом 16.05.2024 винесено вимогу №Ф-8228/Ж10/25-01-24-05 про сплату податкового боргу (недоїмки) в сумі 214591,08 грн.
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та податкову вимогу, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки відбувається згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної/невиїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.
При цьому виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.
Аналогічна правові позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №140/3135/19, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15, від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а, від 22.04.2021 у справі № 820/2993/16.
Суд зазначає, що встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку у приміщенні податкового органу.
Щодо посилання відповідача на порушення статті 44 Податкового кодексу України, а саме ненадання позивачем документів під час проведення перевірки, слід зазначити, що обов'язок платника податків надавати усі первинні документи, пов'язані з предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Оскільки документальну перевірку проведено у приміщенні податкового органу, то це не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, в той час як, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Варто відзначити, що посилання відповідача на положення підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку.
Крім того, у Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної позапланової виїзної перевірки проводити документальну позапланову невиїзну перевірку, у тому числі у разі початку процедури припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.
Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Однак докази на підтвердження факту пред'явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.03.2024 № 194-п з 08.04.2024 тривалістю 5 робочих днів, наказом від 11.04.2024 № 428-п про внесення змін до наказу від 06.03.2024 № 194-п про проведення перевірки з 08.04.2024 тривалістю 5 робочих днів, яка фактично проведена у даній справі, відсутні.
Щодо наданого відповідачем повідомлення про повернення поштового відправлення від 09.03.2024, то з останнього неможливо встановити, що саме вказані вище документи податкового органу були направлені позивачу у строк, встановлений Податковим кодексом України.
Крім того, суд звертає увагу, що наказом від 11.04.2024 № 428-п про внесення змін до наказу від 06.03.2024 № 194-п був встановлений строк проведення перевірки з 08.04.2024, тобто раніше ніж виданий вказаний наказ.
Отже, відповідачем не доведено належними та достовірними доказами дотримання порядку проведення перевірки.
Щодо інших обставин справи.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у статті 177 ПК України.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.6 статті 177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
За змістом пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно приписів пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.
При цьому відповідно до підпункту 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку та в строк, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Приписами пункту 292.11 статті 292 ПК України визначено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
З матеріалів справи видно, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а також законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач обґрунтував доводами, що позивач у спірний період порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Відповідач у ході податкової перевірки встановив, що ОСОБА_1 порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПК України, а саме, надавала поворотну безвідсоткову фінансову допомогу ТОВ «Маркасон» відповідно до договору від 12.08.2016 № 232/08-16/ФД.
Додатковими угодами від 30.08.2016, 30.12.2016, 13.09.2016 до вказаного договору передбачено, що: «Сторони узгодили збільшити розмір фінансової допомоги та внести зміни до п.3.1. Договору у розділі «Розмір Фінансової допомоги» виклавши його у наступній редакції: «Загальний розмір Фінансової допомоги, що надається Позичальникові згідно цього Договору, становить 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп.»; «Сторони вирішили продовжити термін дії Договору та внести зміни до п. 5.1. Договору у розділі «Термін Фінансової допомоги» виклавши його у наступній редакції: «Фінансова допомога надається Позичальникові на термін до «12» серпня 2017 року».; «Сторони узгодили збільшити розмір фінансової допомоги та внести зміни до п.3.1. Договору у розділі «Розмір Фінансової допомоги» виклавши його у наступній редакції: «Загальний розмір Фінансової допомоги, що надається Позичальникові згідно цього Договору, становить 23205000 (двадцять три мільйони двісті п'ять тисяч) грн. 00 коп.».
За твердженням податкового органу, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
На цій підставі відповідач вважав, що позивач втратила право перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому отримані позивачем у перевіряємий період доходи слід оподатковувати на загальних умовах.
Разом із тим, відповідно до розділу 3 Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (надалі - КВЕД-2010) КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД - розділ, група, клас - позначають цифровими кодами.
Розділом 5 КВЕД-2010 «Структура класифікації видів економічної діяльності» передбачено: фінансова та страхова діяльність (секція - К), надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ - 64), грошове посередництво (група - 64.1), інші види грошового посередництва (клас - 64.19).
Отже, лише визначене коло суб'єктів господарювання із зареєстрованим відповідним видом діяльності, можуть надавати фінансові послуги.
Як вбачається з акту перевірки, серед обраних позивачем видів діяльності, не значились такі її види, як надання фінансових послуг чи здійснення інших видів грошового посередництва.
Зі змісту копії договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, який був предметом податкової перевірки, встановлено, що за його умовами ФОП ОСОБА_1 , як позикодавець, надавала позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов'язувався повернути надані грошові кошти в строки, передбачені договором.
Крім того, вищезазначений договір передбачав, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не стягується; поворотна фінансова допомога надається позичальникові на термін до 31.12.2016. Додатковими угодами від 30.08.2016, 30.12.2016, 13.09.2016 такий строк продовжено до 12.08.2017 та до 11.12.2017.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що укладення такого договору не мало на меті отримання позивачем доходу та, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства, не може розцінюватись як надання позивачем фінансових послуг чи послуг з фінансового посередництва.
Податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальнику, так само, як і не виявлено випадків порушення позичальником строків та факту повернення коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога.
Тому суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування нею загальних умов оподаткування.
За таких обставин, суд зазначає, що оскільки вищевказані обставини слугували підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань із сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору, зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), та сплату боргу за податковою вимогою, то, на переконання суду, спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 15140,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.05.2024 №8221/Ж10/25-01-24-05, №8222/Ж10/25-01-24-05, №8223/Ж10/25-01-24-05, №8224/Ж10/25-01-24-05, №8226/Ж10/25-01-24-05, №8227/Ж10/25-01-24-05.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про стягнення боргу від 16.05.2024 №Ф-8228/Ж10/25-01-24-05.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій від 16.05.2024 №8229/Ж10/25-01-24-05, №8231/Ж10/25-01-24-05.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області, відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 15140,00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень), сплачений відповідно до квитанції від 23.10.2024.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул. Реміснича, 11,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.
Повний текст рішення виготовлено 30 січня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко