Справа № 560/17732/24
іменем України
29 січня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області №101650002862 від 29.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.05.2024.
2. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням періодів стажу з 25.04.1987 по 18.01.1990, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1979, починаючи з 22.05.2024;
3. Встановити судовий контроль у формі надання звіту щодо виконання рішення суду.
4. Звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, відмовлено у призначенні такої пенсії зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу не менше 20 років та зазначено, що страховий стаж позивача становить 19 років 03 місяці 22 дні. Так, відповідачем не зараховано до загального страхового стажу відомості про періоди роботи в колгоспі з 25.04.1987 до 30.06.1988, зазначені у трудовій книжці, оскільки відсутні підтверджувальні документи. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що оскільки у позивача наявний трудовий стаж 19 років 03 місяці 22 дні, з 20 років необхідних, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, спірне рішення є правомірним. Період роботи в колгоспі з 01.07.1988 до 31.12.1989 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 23.07.1979 обраховано згідно Архівної довідки №222 від 23.04.2024 з врахуванням відпрацьованих вихододнів. Просить відмовити у задоволенні позову.
Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області не скористалося правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 02.12.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що 22.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно до Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2024 №101650002862 та розрахунку стажу позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу 20 років. По наявним документам стаж позивача становить 19 років 03 місяці 22 дні.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 25.04.1987 до 30.06.1988 в колгоспі згідно трудової книжки, оскільки відсутні підтверджуючі документи, а період роботи з 01.07.1988 до 31.12.1989 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 23.07.1979 обраховано згідно Архівної довідки №222 від 23.04.2024 з врахуванням відпрацьованих вихододнів.
Вважаючи вищенаведене рішення відповідача щодо незарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Так, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-1V від 09.07.2003, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - від 21 до 31 року.
Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Як встановив суд, ОСОБА_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 22.05.2024, згідно паспортних даних досяг віку 63 років, що не заперечується сторонами.
Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача становить 19 років 03 місяці 22 дні.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 25.04.1987 до 30.06.1988 в колгоспі згідно трудової книжки, оскільки відсутні підтверджуючі документи, а період роботи з 01.07.1988 до 31.12.1989 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 23.07.1979 обраховано згідно Архівної довідки №222 від 23.04.2024 з врахуванням відпрацьованих вихододнів.
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи1 на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637 ).
Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.
Суд встановив, що згідно записів копії трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1979 позивач працював :
- з 23.07.1979 до 27.10.1979 - в тресті "Обухівпромбуд";
- з 27.10.1979 до 14.04.1980 - в СМУ-4 трест "Обухівпромбуд";
- з 13.07.1982 до 20.04.1987 - в ССМУ-5 треста "Обухівпромбуд";
- з 25.04.1987 до 18.01.1990 - в колгоспі імені Мічуріна;
- з 19.01.1990 до 18.02.1991 - в ПВК "Променергетик" м. Києва;
- з 20.02.1991 до 04.02.1992 - в Виконавчому об'єднанні "Черемуха";
- з 18.02.1992 до 31.05.1998 - в Обухівській районній лікарні.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (яка діяла до 2004) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Суд вважає, що наявні у копії трудової книжки серії записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача.
Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25.04.1987 до 30.06.1988 із періоду роботи в колгоспі імені Мічуріна з 25.04.1987 до 18.01.1990 неправомірно не зарахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №101650002862 від 29.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Як встановив суд, позивач відповідає вимогам законодавства, дотримання яких надає йому право на призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV, станом на час первинного звернення до пенсійного органу.
При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктами владних повноважень рішень про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.
Разом з тим суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем в ході розгляду заяв позивача про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.
В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, а суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.
Щодо вимоги позивача, про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком.
Враховуючи обставини даної справи, вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення не підлягає задоволенню.
Стосовно клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає, що згідно з пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки предметом спору в даній справі не було присудження виплати пенсії, клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області №101650002862 від 29.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 повністю період роботи в колгоспі імені Мічуріна з 25.04.1987 по 18.01.1990, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1979.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2024 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 січня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500 , код ЄДРПОУ - 22933548)
Головуючий суддя В.В. Матущак