Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 січня 2025 року Справа № 520/24838/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними бездіяльність головного управління Національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки (44 дні), а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017; - зобов'язати головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки (44 дні), а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачем не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 до 31.10.2017. Не проведено компенсацію щорічної відпустки за період 2015-2018 роки при звільненні у 2019 році. Вважає таку бездіяльність протиправною, у зв'язку із чим просить відповідача зобов'язати до вчинення відповідних дій.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що постанова КМУ №782 не містила прямої вказівники на проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. Така індексація проводиться з листопада 2017 року, після внесення відповідних змін до Порядку № 1078. Щодо компенсації за щорічну відпустку за період з 2015-2018 роки у кількості 44 дні, то така кількість не відповідає дійсності, адже насправді не використано 23 дні (3 доби за 2015 рік, 5 діб за 2016 рік, 15 діб за 2015 рік), що підтверджено відповідними доказами. Окрім цього, станом на дату звільнення 2019 рік ЗУ «Про Національну поліцію» передбачав виплату компенсації тільки за невикористану відпустку у році звільнення. Позивачем не подано доказів отримання чи неотримання таких компенсаційних виплат. Просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, ОСОБА_1 з 07.11.2015 до 03.03.2017 обіймав посаду помічника начальника головного управління національної поліції у харківській області. З 04.03.2017 до 11.07.2018 обіймав посаду начальника управління протидії наркозлочинності кримінальної поліції ГУ НП у Харківській області. 10.07.2018 позивача переведено для подальшого проходження служби до ГУНП у Чернівецькій області. Дані обставини установлено з доказів ,які містяться у матеріалах справи.
Щодо права позивача на компенсацію за невикористані дні відпустки на день звільнення за попередні періоди роботи, суд прийшов наступного.
За період проходження служби в ГУНП Харківській області з 07.11.2015 по 31.07.2018 ОСОБА_1 не використав щорічну відпустку за 2015 рік у кількості 3 доби, за 2016 не використав 05 діб додаткової відпустки, за 2018 рік використав щорічну основну відпустку у кількості 30 діб, додаткову не використав. Відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС № 260-2016, які і є спеціальним законодавством, грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки на час звільнення ОСОБА_1 була не передбачена. Дані обставини установлено із листа відповідача від 09.07.2024 № 131/аз/119/05/29-2024 та довідки відповідача, наказів відповідача по особову складу від 21.06.2016 « 199 о/с, від 20.09.2016 № 358 о/с, від 18.07.2017 № 448 о/с, 26.07.2017 № 471 о/с, від 11.06.2018 № 147 о/с. Дані обставини також не заперечуються сторонами.
Позивач у адміністративному позові наводить аргументи про те, що йому не проведено компенсацію за невикористану щорічну відпусту у кількості 44 дні, а саме: 3 доби за 2015 рік, 05 діб за 2016 рік, 02 доби за 2015 рік додаткової відпустки як учаснику бойових дій, 14 діб за 2016 рік додаткової відпустки як учаснику бойових дій, 14 діб за 2017 рік додаткової відпустки як учаснику бойових дій, 6 діб за шість місяців 2018 року.
Натомість відповідач наводить аргументи про те, що позивач за період з 07.11.2015 до 31.07.2018 не використав: 03 доби щорічної відпустки за 2015 рік, 05 доби щорічну додаткову відпустку за 2016 рік, 15 діб щорічної додаткової відпустки за 2018 рік. Додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій за 2016-2018 роки не використано (по 14 діб на кожен рік). Дані обставини підтверджено довідкою відповідача (без номера та дати).
У зв'язку із цим відповідач наводить аргументи про те, що позивач не використав щорічну відпустку (основну та додаткову ) у кількості 23 дні.
Отже з огляду на установлені дані, доводи сторін, суд прийшов переконання про те, що позивачем не використано наступні дні щорічної основної і додаткової та додаткової відпустки як учасник бойових дій за період з 07.11.2015 до 31.07.2018, а саме: за 2015 рік 3 доби основної відпустки та 2 доби додаткової відпустки як учасника бойових дій; за 2016 рік 5 діб щорічної додаткової відпустки та 14 діб додаткової відпустки як учасника бойових дій; за 2017 рік 14 діб додаткової відпустки як учасника бойових дій; за 2018 рік 15 діб додаткової щорічної відпустки та 6 діб додаткової відпустки як учасника бойових дій. Відтак загальна кількість невикористаних днів щорічної відпустки (основної і додаткової) та додаткової відпустки як учасника бойових дій становить 59 діб та саме таку кількості днів суд бере до уваги, адже установлено судом на підставі оцінки та аналізу поданих доказів сторонами, у зв'язку із чим критично оцінює кількісні показники з цього питання як сторони позивача так і сторони відповідача.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлено Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР).
Згідно із ст.4 Закону № 504/96-ВР встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.
Приписами ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено в Законі України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Так, відповідно до положень ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст.92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Приписами ч.ч. 1, 2, 3 та 4 ст.93 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч.ч. 8, 9, 10 та 11 ст.93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Положеннями ст.94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначено Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 за № 260 (далі - Порядок № 260).
Так, п. 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з положеннями п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 360/1874/20, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Проаналізувавши наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Враховуючи відсутність правового врегулювання даного питання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки".
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Таким чином, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 19 січня 2021 року по справі №160/10875/19.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом №3551-ХІІ особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
У випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та ст. 12 Закону № 3551-ХІІ. Положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.07.2023 року у справі № 200/18480/21.
Усуваючи розбіжності між сталою судовою практикою та положеннями частини 10 ст. 93 Закону № 580-VIII, Законом України від 06.09.2023 року № 3379-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» (набрав чинності 05.10.2023) частина 10 ст. 93 Закону № 580-VIII викладена в наступній редакції, - «поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи».
Відповідні зміни також внесені у Порядок № 260 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2023 року № 903, зокрема, у пункті 8: абзаци сьомий замінено трьома новими абзацами такого змісту: «Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи»; абзац 10 викладено в такій редакції: «Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадку призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день призупинення, крім премії».
Зважаючи на викладене вище, суд прийшов переконання про те, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної та додаткової відпустки та додаткової відпусти як учасник бойових дій, за період 2015-2018 роки в загальній кількості 59 календарних дні, а відтак суд визнає бездіяльність відповідача протиправною та з метою захисту порушеного права позивача суд зобов'язує останнього нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної та додаткової відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій в загальній кількості 59 календарних дні, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Згідно з ч.5 ст.94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Приписами ст.1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до приписів ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМ України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Аргументи сторони відповідача про те, що індексація грошового забезпечення поліцейських повинна здійснюватися лише після 24 жовтня 2017 року, тобто з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України №782, є необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Крім того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Суд установив, відповідно до довідок про доходи позивача за оспорюваний період № 589 від 10.07.2024 (з 07.11.2015до 31.12.2015), № 537 від 25.06.2024 (01.01.2016 до 31.12.2016), № 538 від 25.06.2024 (01.01.2017 до 31.12.2017) установлено відсутність нарахування позивачу індексації грошового забезпечення. В той же час з 01.01.2018 позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджено довідкою про доходи від 25.06.2024 № 539.
З огляду на викладене вище суд прийшов висновку, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017, а отже відповідач допустив бездіяльність, яку суд визнає протиправною.
З метою ефективного способу захисту порушеного права позивача у цій частині позовних вимог суд прийшов висновку про те, що відповідача необхідно зобов'язати здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд прийшов до переконання про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 АС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної та додаткової відпустки в загальній кількості 59 календарних дні.
Зобов'язати головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної та додаткової відпустки та щорічної додаткової відпустки як учасника бойових дій в загальній кількості 59 календарних дні за період 2015-2018 роки.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
Зобов'язати головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
відповідач головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок №13, код ЄДРПОУ 40108599.
Повне судове рішення складено суддею 30.01.2025.
Суддя М. І. Садова