Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 січня 2025 р. №520/2112/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, грошової премії від посадового окладу, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, грошової премії від посадового окладу, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період проходження служби з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, грошової премії від посадового окладу, без врахування їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти. Натомість відповідачем за спірний період під час нарахування позивачу грошового забезпечення використано прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018. Вказане слугувало підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.
Однак, представник відповідача правом подання до суду відзиву на позов не скористався, заяви про визнання позову або будь-якої іншої до суду не подав.
Ухвалою суду від 10.10.2024 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) надати до суду докази нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, грошової премії за період проходження служби з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року.
Представник відповідача через функціонал "Електронний суд" 17.10.2024 на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2024 надав клопотання, в якому вказав, що ОСОБА_1 нараховано наступні види грошового забезпечення: 1) грошова допомога для оздоровлення була нарахована і виплачена в грудні 2022 року в сумі 16577,00 гривень та в квітні 2023 року в сумі 24819,00; 2) грошова компенсація за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткова відпустка у вересні 2023 року в сумі 66184,00 гривень.; 3) грошова премія постійно виплачувалася ОСОБА_1 в період з грудня 2022 року по вересень 2023 року включно. Відомість зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) за період 2022-12-09 по 2023-10-10 за ІПН НОМЕР_1 (додаток № 2 до цієї заяви) є доказом фактичних виплат ОСОБА_1 грошових коштів згідно з довідкою про доходи від 14.10.2024 року № 765.
Ухвалою суду від 28.10.2024 повторно зобов'язно Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) надати до суду докази нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, грошової премії за період проходження служби з 29 січня 2020 року по 2021 рік включно або надати до суду обґрунтовані пояснення щодо наявності об'єктивних перешкод невиконання вимог суду у вказаній частині.
На виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідач 04.11.2024 через функціонал "Електронний суд" надав пояснення, що штаб-сержант ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України 11.11.2022. До цього штаб-сержант ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії Національної гвардії України.
Таким чином, у Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України відсутня можливість виконати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 про повторне витребування доказів, а саме доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки, грошової премії за період проходження служби з 29 січня 2020 по 2021 рік включно, оскільки ОСОБА_1 у вказаний період не проходив військову службу у Військовій часини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 11.11.2022, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 310 від 11.11.2022.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 31.08.2023 № 251, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини з 31.08.2023, у зв'язку з припиненням контракту. За 2022 рік має право на 40 днів щорічної основної відпустки, але щорічну відпустку не використовував. За 2023 рік має право на 40 днів щорічної основної відпустки, але щорічну відпустку не використовував. Надати компенсацію за невикористані днів 40 щорічної основної відпустки за 2022,2023 роки. Грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік не надавалась.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021,2022,2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 рік, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 рік, 01 січня 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом, яким просила надати інформацію, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення позивачу, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів.
Листом від 29.09.2023 року № 40/05/12-6731/Є-907-АД Військовою частиною НОМЕР_2 надано інформацію щодо прожиткового мінімум, який було використано при нарахуванні грошового забезпечення позивачу, а саме використано прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня 2018 р.
Також листом від 29.09.2023 року № 40/05/12-6721/Є-907-АД Військовою частиною НОМЕР_2 представника позивача повідомлено, що військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.08.2023 нараховано та сплачено грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно, починаючи з 29 січня 2020 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначений Порядком № 45, згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, суд зазначає, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Так, Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від “Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» , Закон України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» не містили застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно вказаними законами у 2020-2023 роках установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 - 2102,00 грн., з 01 січня 2021 - 2 270,00 грн., з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом у справі №440/6017/21.
Так, у постанові від 02.08.2022 у згаданій справі Верховний Суд на підстав аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Також аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.09.2022 у справі №500/1886/21.
З 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в редакції Постанови Кабінету міністрів України від 21.02.2018 №103, в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовим актам які мають вищу юридичну силу - Закону України "Про Державний бюджет України" на 2020 рік із використанням для визнаення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінумуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), що у свою чергу впливає на розмір додаткових видів грошового забезпечення.
Отже ключовим при розгляді даного спору є саме невідповідність з 01.01.2020 положень п. 4 Постанови №704 в редакції ПКМУ від 21.02.2018 №103, в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року бюджетним Законам.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 29 березня 2023 року у справі №640/8668/21, від 10 січня 2024 року у справі №400/3128/23, які враховується судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
За таких обставин Військовою частиною НОМЕР_5 Національної Гвардії вчинено протиправні дії щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 з 11.11.2022 (дати зарахування в списки особового складу Військової частини НОМЕР_2 ) по 20.05.2023 грошового забезпечення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню
При цьому, відповідачем не заперечується, що грошове забезпечення позивача у спірний період визначалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто всупереч вищенаведеним нормам права.
Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки,з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не на 01.01.2018, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено “Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі по тексту - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 30.1 Порядку № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з приписами пункту 30.2 Порядку № 260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Пунктом 30.3 Порядку № 260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 33.1 розділу XXXIII Порядку № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до розділу XXXII Порядку №260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, виплата грошової допомоги для оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.
Так, з довідки № 765 від 14.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 у грудні 2022 року та квітні 2023 року виплачено допомогу на оздоровлення.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, щодо протиправного неврахування при визначенні розмірів посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача 2022 та 2023 роках розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2022 та 2023 років, як розрахункової величини, суд приходить до висновку про протиправність виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення без урахування відповідної величини.
Відтак, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання Військової частини НОМЕР_6 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на кожен календарний рік, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 розділу ХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом МО України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу ХХIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За приписами пункту 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Із наведених вище положень законодавства вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою (рапортом) військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом від 21 серпня 2019 року по справі № 814/238/17, від 18 березня 2020 року по справі № 810/3476/16.
Тобто для виплати вказаної допомоги не є обов'язковою і її виплата здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира про надання цієї допомоги.
Водночас, доказів того, що позивачу за період 2020 - 2023 років позивачу виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань матеріали справи не містять, у довідці № 765 від 14.10.2024 не зафіксовано факту нарахування позивачу допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022-2023 роки, а з витягу з наказу Командира Військової частини НОМЕР_2 від 31.08.2023 № 251 вбачається, що грошова допомога для вирішення соціально - побутових питань позивачу у 2023 році не надавалась, що, відповідно, унеможливлює надання судом оцінки обставинам порушення прав позивача у частині перерахунку такої допомоги за 2020-2023 роки з урахуванням прожиткового мінімуму за відповідний період, оскільки така допомога позивачу не була взагалі нарахована.
Матеріали справи також не містять копії рапортів, з якими позивач звертався до відповідача з метою отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у спірний період, відповідачем у відзиві на позов також не підтверджено вказаних обставин.
Відтак, підстави для задоволення вказаної частини позовних вимог відсутні.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки без врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на кожен календарний рік, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1, 2, 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби, зокрема за станом здоров'я, щорічні основні відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктом 1 цієї статті.
Крім того, пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. В свою чергу, згідно з п. 3; 6 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби, зокрема за станом здоров'я, які не використали щорічну основну відпустку, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Відтак, розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 31.08.2023 № 251, ОСОБА_1 надано право на отримання компенсації за невикористані дні 40 щорічної основної відпустки за 2022,2023 роки, у поясненнях від 16.10.2024 представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки у вересні 2023 року в сумі 66184,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок компенсації за невикористані дні 40 щорічної основної відпустки за 2022,2023 роки з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 2022,2023 роки.
Водночас, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2020-2021 роки та додаткової відпустки за 2020-2023 роки, що, відповідно, унеможливлює підтвердження чи спростування порушення прав позивача щодо неправомірного нарахування відповідачем вказаних компенсацій, тому у задоволенні вказаної частини позовних вимог суд відмовляє.
Отже, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог у відповідності до приписів ст. 9 КАС України та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премії, одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки) за період з 11.11.2022 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд також зауважує, що оскільки ОСОБА_1 до 11.11.2022 не проходив військову службу саме у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії, то у відповідача за період з 29.01.2020 до 11.11.2022 був відсутній обов'язок щодо нарахування позивачу у вищевказаний період грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020, 1 січня 2021, 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704.
Отже, в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Аналогічної правової позиції щодо визначення належного відповідача - військової частини, яка має відповідати за зобов'язаннями з нарахування та виплати грошового забезпечення за період, коли військовослужбовець не проходив військову службу в цій частині, висловлена у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 420/5664/21.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премії) за період проходження служби з 11.11.2022 по 20.05.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премії) за період проходження служби з 11.11.2022 по 20.05.2023, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко