30 січня 2025 рокусправа № 380/19833/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області Збройних сил України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 12.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і прийняття комісією з цього приводу рішення;
- зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідками розгляду заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації або вмотивовану відмову в її наданні.
Ухвалою від 27.09.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 03.10.2024 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на підставі абз.11 ч.1 ст.23 чинного на той час Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», звернувся 28.10.23 до відповідача із письмовою заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до заяви додав нотаріально засвідчені копії необхідних документів, що підтверджують право на надання такої відстрочки. Проте відповідач не розглянув і не вирішив заяву по суті.
Зі зміною законодавства про мобілізацію позивач, керуючись п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вдруге (12.07.24) звернувся з цього приводу до відповідача у порядку, встановленому постановою КМУ від 16.05.24 № 560. Проте Відповідач до цього часу не повідомив про прийняте комісією рішення щодо надання/ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Стверджує, що така бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень призводить до порушення його права в отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що на адресу Центру надійшла заява ОСОБА_1 № б/н від 12.07.2024, яка зареєстрована за № 22578 16.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , на адресу заявника скеровано повідомлення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У даному повідомленні зазначено причини відмови: відповідно до відомостей, що містяться ДРАЦС у ОСОБА_3 наявна особа першого ступеня споріднення, а саме донька, однак до заяви не долучено відомості що підтверджують не можливість такої особи здійснювати догляд за батьком ОСОБА_3 . Дане повідомлення за вихідним номером № 1799/в від 01.10.2024 скеровано простою поштовою кореспондецією за адресою АДРЕСА_1 . Отже, у ОСОБА_1 , наявна сестра ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не є військовозобов'язаною, позивачем не подано жодних документів, які б підтверджували б факт не можливості утримувати свого батька ОСОБА_3 сестрою ОСОБА_4 , або те що вона є військовозобов'язаною. У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю, яка подає заяву керівникові Центру встановленого зразка (додаток 15 Постанови № 560).
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
04.11.2024 позивач надіслав суду заяву про поновлення процесуального строку та заяву про зміну предмета позову, у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії відповідача про відмову мені (позивачу) в наданні на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати відповідача надати на підставі п.13 ч.І ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою від 08.11.2024 суд поновив позивачу строк для подання заяви про зміну предмету позову.
Заява мотивована тим, що з доданої до відзиву на позовну заяву копії повідомлення відповідача від 01.10.24 вих.№ 1799-в слідує, що підставою відмови є те, що у батька позивача - ОСОБА_3 «за даними ДРАЦС є особа першого ступеня споріднення, а саме донька, однак до заяви не долучено відомості, що підтверджують неможливість такої особи здійснювати догляд».
Відповідно до п.13 ч.І ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.24) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язанні їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Стверджує: «…Неподання відповідачу, як зазначено в його повідомленні від 01.10.24 за вих. № 1799-в, «відомості, що підтверджують неможливість такої особи здійснювати догляд» не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому не може бути підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. … Постановою КМУ №930 від 16.08.24 доповнено Порядок пунктом 58-1, яким передбачено, що відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вказується у заяві військовозобов'язаного про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (додаток №4), що було зроблено батьком в його заяві на ім'я відповідача, яку я подав 12.07.24 разом з іншими підтвердними документами (до прийняття КМУ постанови № 930 від 16.08.24)…».
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив на заяву про зміну предмету спору, у якому заперечив про задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю подають такі документи: для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження); для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Враховуючи вище наведене заява ОСОБА_1 № б/н від 12.07.2024, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розглянута згідно протоколу №18 від 02.08.2024, розгляд даної заяви призупинено, у зв'язку із перевіркою достовірності інформації зазначеної у заяві та доданих копій.
У подальшому згідно протоколу №33 від 20.09.2024 Комісією прийняте рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації . Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , на адресу заявника скероване повідомлення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У даному повідомленні зазначено причини відмови: відповідно до відомостей, що містяться ДРАЦС у ОСОБА_3 наявна особа першого ступеня споріднення, а саме донька, однак до заяви не долучено відомості що підтверджують не можливість такої особи здійснювати догляд за батьком ОСОБА_3 . Отже, у ОСОБА_1 , наявна сестра ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не є військовозобов'язаною, позивачем не подано жодних документів, які б підтверджували б факт не можливості утримувати свого батька ОСОБА_3 сестрою ОСОБА_4 , або те що вона є військовозобов'язаною. У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю, яка подає заяву керівникові Центру встановленого зразка (додаток 15 Постанови № 560). Дане повідомлення за вихідним номером № 1799/в від 01.10.2024 скеровано простою поштовою кореспондецією за адресою АДРЕСА_1 .
Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач надіслав відповідь на відзив, де зазначив: «…У відзиві представник відповідача зазначив, що комісією згідно з ухваленим нею рішенням, оформленого протоколом від 20.09.24 № 33, мені відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно з п. 13 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Підставою такою відмови комісія вважає наявність у мого батька доньки і неподання мною відомостей, «що підтверджують неможливість такої особи здійснювати догляд за батьком … У наступному четвертому абзаці аркуша 4 відзиву представник відповідача зазначає, що позивачем не подано жодних документів, які б підтверджували б факт неможливості утримувати свого батька ОСОБА_3 сестрою ОСОБА_4 ». Для представника відповідача «утримання» і «догляд» - поняття тотожні і тому їх не розмежовує. Хоча законодавець навпаки, розмежовує ці поняття. Як зазначено у заяві про зміну предмета позову обов'язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьком» не є тотожнім у спірних правовідносинах. … З наведеного вище і доданих до заяви від 12.07.24 про відстрочку документів вбачається, що мій батько є таким, що не потребує матеріальної допомоги, а значить відсутня підстава виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина його утримувати. … Усі передбачені Переліком документів на підтвердження права на відстрочку від призову відповідно до п.13ч.1ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» я подав відповідачу разом із заявою від 12.07.24 про надання відстрочки від призову. … Подання відповідачу «відомості, що підтверджують неможливість доньки здійснювати догляд за батьком не передбачено Переліком документів. … Що стосується моєї сестри, то згідно свідоцтва про одруження, копія якого додається, її прізвище після одруження (25.12.99) Кунців. З лютого місяця 2022 року вона з сім'єю постійно проживають у Республіці Австрія (м.Відень), що підтверджується документами про їх реєстрацію Окружною службою магістрату 2/20 Відня (додаються). Отже, з об'єктивних причин як на момент звернення до відповідача із заявою від 12.07.23 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, так і на даний час я є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов'язана та має фактичну можливість піклуватися про свого батька-особи з інвалідністю II групи.…».
Просив суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив у відповіді на відзив ОСОБА_1 визнає про наявність сестри не військовозобов'язаної, про що у своїй заяві про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не вказував. Також у відповіді на відзив на заяву про зміну предмета позову, зазначає про постійне місце проживання сестри в Республіці Австрія, однак у відповіді на відзив на заяву про зміну предмета позову відповідачу не додано документів, які підтверджують викладені факти у даній відповіді, що суперечить вимогам ст. 161 КАС України. Відповідно до норм Сімейного Кодексу України проживання в іншій країні повнолітньої дочки, сина не позбавляє обов'язку утримувати свої батьків. Отже факт не можливості утримувати дочкою ОСОБА_4 свого батька позивачем не доведено. Також зазначаємо, що згідно довідки ЛВА-Я МСЕК №471705 ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, загального захворювання, у висновку про умови та характер праці зазначено: юрист без значних психоемоц. навантажень, отже у МСЕК не зазначено про потребу у постійному догляді ОСОБА_3 .
Просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батько ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки серії ЛВА-1 № 47105 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 02.04.2010 встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням безтерміново.
12.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області із заявою наступного змісту: «… Я, громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , цією заявою повідомляю, що я є особою, яка на підставі п.13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підставі вищевикладеного, прошу розглянути мою заяву та оформити мені в порядку визначеному постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації…».
До заяви додані наступні документи:
1. Нотаріальна фотокопія-витяг паспорта громадянина України ОСОБА_3 (аркуші 1 (один), 2 (два), 3 (три), 10 (десять), 11 (одинадцять));
2. Нотаріальна копія Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 ;
3. Нотаріальна копія Довідки серії ЛВА-1 N?471705, видана 22 квітня 2010 року, міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК №l ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
4. Нотаріальна копія Пенсійного посвідчення, виданого 08.07.2010 року Пенсійним фондом України, серія НОМЕР_2 ;
5. Нотаріальна копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданого Львівським палацом урочистих подій 12 січня 1985 року, серія НОМЕР_1 ;
6. Нотаріальна копія Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 09 липня 1992 року Залізничним районним відділом РАГСу м. Львова;
7. Нотаріально засвідчена заява ОСОБА_3 про те, що він обирає свого сина ОСОБА_1 для «свого піклування (догляду)».
Заява ОСОБА_1 № б/н від 12.07.2024, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розглянута Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 та згідно протоколу №18 від 02.08.2024, розгляд даної заяви призупинено, у зв'язку із перевіркою достовірності інформації зазначеної у заяві та доданих копій.
Згідно протоколу №33 від 20.09.2024 Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 прийняте рішення про відмову у наданні відстрочки.
Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , на адресу заявника скеровано повідомлення від 01.10.2024 № 1799/в про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У даному повідомленні зазначено причини відмови: відповідно до відомостей, що містяться ДРАЦС у ОСОБА_3 наявна особа першого ступеня споріднення, а саме донька, однак до заяви не долучено відомості що підтверджують не можливість такої особи здійснювати догляд за батьком ОСОБА_3 .
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 - 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався Указами Президента України та, відповідно, Указом Президента України від 06.05.024 року № 271/2024 продовжений до часу розгляду справи.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543) громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані … 13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції чинній на час подання позивачем заяви про відстрочку 12.04.2024), документами, що підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є:
- для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
- для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Надаючи оцінку доводам позивача, що надані разом із заявою про надання відстрочки від призову документи свідчать про те, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки його батько є особою з інвалідністю ІІ групи, при цьому інші особи, які не є військовозобов'язаними не зобов'язані за законом утримувати його, суд зазначає наступне.
Ключовим питанням, яке потребує дослідження у межах розгляду даної справи є те чи наявні у батька позивача ОСОБА_3 інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані та мають можливість його утримувати.
Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батько ОСОБА_3 , а мати ОСОБА_5 .
Із повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження слідує, що міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 28.04.1977 складений актовий запис № 2954 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львів народилась ОСОБА_4 . Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Відтак ОСОБА_3 як особа з інвалідністю ІІ групи має повнолітніх доньку і сина.
Зазначена обставина стала підставою для відмови позивачу у надані відстрочки.
Позивач стверджує, що та обставина, що його батько є таким, що не потребує матеріальної допомоги (розмір пенсії батька становить 10535 грн.90 коп.) та факт перебування його рідної сестри ОСОБА_6 на постійному місці проживання у Відні (Австарія) із 23.03.2022 є підставою для оформлення йому відстрочки від призову на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", посилаючись при цьому на висновки П'ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2024 № 400/6646/24.
Суд не погоджується із такою позицією позивача з огляду на наступне.
По перше, позивач не повідомив у заяві про надання відстрочки про наявність у його батька повнолітньої доньки, яка не є військовозобов'язаною;
По друге, позивач не надав відповідачу документів про перебування його сестри за межами України і такі документи не були предметом розгляду відповідачем та не враховувались при прийнятті рішення.
По третє, із наданих позивачем суду документів на підтвердження реєстрації сестри позивача ОСОБА_6 на постійному місці проживання у Відні (Австарія) слідує, що право на проживання було надане із 23.03.2022 до 18.01.2023. А із заявою про надання відстрочки позивач звернувся 12.07.2024.
По четверте постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 № 400/6646/24 прийнята за іншими обставинами справи (сестра надала докази перебування за кордоном та підтвердила небажання повертатись і здійснювати догляд за матір'ю). Крім того відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції.
Також суд зауважує, що зміст п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 стосується надання відстрочки військовозобов'язаним, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
На думку суду, дана норма стосується кола осіб, які не фактично утримують своїх батьків, а зобов'язані це здійснювати в силу закону, оскільки ч. 2 ст. 202 Сімейного кодексу України містить норму, яка позбавляє обов'язку рідних сина і дочку утримувати своїх батьків: якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Також суд зазначає, що перебування особи за кордоном, яка за законом зобов'язана утримувати своїх батьків, законодавством не визначено, як підставу неможливості виконання відповідного обов'язку.
Більше того, такі обставини не були вказані позивачем при зверненні до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації і не були предметом розгляду суб'єктом владних повноважень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
На переконання суду, позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано належних доказів того, що він є єдиною особою, хто може утримувати та здійснювати догляд за батьком, зокрема, про неможливість здійснення такого його повнолітньою донькою, яка не є військовозобов'язаною та зобов'язана за законом утримувати свого батька.
Крім того, до заяви про надання відстрочки та до матеріалів справи позивачем не надано доказів, що його сестра ОСОБА_7 уже здійснює постійний догляд за одним із своїх батьків, як за особою, що за станом здоров'я потребує постійного догляду.
Також, матеріали справи не містять, а до заяви про надання відстрочки не додано відомостей, що ОСОБА_7 є військовозобов'язаною, хоча наведені обставини мають суттєве значення при прийнятті комісією з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації рішення про надання відстрочки від призову на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що на час винесення рішення у даній справі позивачем не підтверджено відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати його батька, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторно порушити процедуру розгляду питання щодо оформлення відстрочки, звернувшись до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 та із наданням визначеного переліку документів.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна