29 січня 2025 року Справа № 280/11056/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), третя особа на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.08.2024 №084650011645 щодо відмови у призначенні позивачу грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення як педагогічному працівнику, яка працювала на посадах, що дають право на вислугу років та виходить на пенсію за віком відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 15.08.1986 по 19.12.1994 на посаді вчителя математики-фізики в СШ №25, з 16.12.1998 по 06.10.2003 на посаді керівника гуртків в Мелітопольському міському центрі дитячого та юнацького туризму, з 06.10.2003 по 23.08.2005 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в Мелітопольській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №25 Мелітопольської міської ради Запорізької області, з 23.08.2005 по теперішній час на посаді директора Мелітопольської гімназії №4 Мелітопольської міської ради Запорізької області, а також нарахувати та виплатити позивачу визначену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 17.02.2024 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, у зв'язку з чим 19.08.2024 звернулась до із заявою щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак отримала рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.08.2024 №084650011645, яким відмовлено у призначенні грошової допомоги. Вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач працювала на роботі, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, її страховий стаж на день подання заяви про призначення пенсії за віком становив 41 рік 11 місяців 14 днів, з них стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років становив 33 роки 5 місяців 23 дні, що підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 . На цей час позивач продовжує працювати на посаді директора Мелітопольської гімназії №4 Мелітопольської міської ради Запорізької області. Крім того, наголошує, що позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась. Таким чином, на думку позивача, нею дотримано усіх умов, визначених п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Ухвалою судді від 10.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача не надходив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
27.12.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. №60005), у яких вказує, що п. 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, надає право на отримання грошової допомоги при наявності всіх наступних умов: 1) досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) обіймання посад, передбачених пунктами "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 3) наявність страхового стажу на таких посадах для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років; 4) неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права на виплату грошової допомоги. На думку третьої особи, відсутні підстави для зарахування періоду роботи згідно з довідкою №03-06/242 від 13.05.2024 до спеціального стажу через відсутність інформації про перебування/неперебування у відпустці без збереження заробітної плати до 2012 року та підстава видачі довідки це сканкопії трудової книжки ОСОБА_1 , особових рахунків з програмного комплексу з бухгалтерського обліку «Crystal Finance Millennium» за період з 01.09.2012 по теперішній час. З урахуванням зазначеного, вказує, що відповідачем прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, оскільки документи потребують дооформлення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в територіальному управлінні Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням з 30.01.2024 пенсії за віком.
З трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 21.04.1987 вбачається, що позивач працювала:
з 15.08.1986 по 19.12.1994 - на посаді вчителя математики - фізики в СШ №25 м. Мелітополя;
з 16.12.1998 по 06.10.2003 - на посаді керівника гуртків в Мелітопольському міському центрі дитячого та юнацького туризму;
з 06.10.2003 по 23.08.2005 - на посаді заступника директора з НВР в Мелітопольській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №25 Мелітопольської міської ради Запорізької області;
з 23.08.2005 по теперішній час працює на посаді директора Мелітопольської гімназії №4 Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Додатково вказані періоди роботи позивача підтверджуються довідкою Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області №03-06/242 від 13.05.2024. У довідці від 13.05.2024 №03-06/242 зазначено також про таке. Інформація про перебування у відпустці без збереження заробітної плати у період з 15.08.1986 по 19.12.1994, з 16.12.1998 по 23.08.2005, з 23.08.2005 по 31.08.2012 відсутня. За період з 01.09.2012 по теперішній час у відпустці без збереження заробітної плати перебувала в такі дні: з 05.05.2014 по 08.05.2014, 01.03.2017, 03.05.2017. Інформація про перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 15.08.1986 по 19.12.1994. з 16.12.1998 по 31.08.2012 відсутня. За період роботи з 01.09.2012 по теперішній час у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не перебувала. У зв'язку з окупацією міста Мелітополя, захопленням адміністративного будинку управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області та імовірною втратою архівних документів, доступ до наказів та особових справ працівника за період з 15.08.1986 по 19.12.1994, з 16.12.1998 по 23.08.2005, з 23.08.2005 по 01.09.2022 відсутній. Довідка надана на підставі: сканкопії трудової книжки ОСОБА_1 , особових рахунків з програмного комплексу з бухгалтерського обліку «Crystal Finance Millennium» за період з 01.09.2012 по теперішній час.
Крім того, відповідно до довідки від 29.04.2024 №54, виданої ліцеєм №9 Мелітопольської міської ради Запорізької області, позивач дійсно працювала в школі-комплексі №9 м. Мелітополя учителем фізики за сумісництвом із 22.09.1997 (наказ міськВО від 26.09.1997 №165 §4); звільнено з займаної посади у зв'язку з закінченням строкового трудового договору з 17.06.1998 (наказ міськВО від 28.05.1998 №101 §8); знову прийнято на посаду вчителя фізики за сумісництвом із 01.09.1998 (наказ міськВО від 02.09.1998 №161 §1); звільнено з займаної посади у зв'язку з закінченням строкового трудового договору з 16.06.1999 (наказ міськВО від 28.05.1999 №95/12).
З матеріалів справи встановлено, що загальний страховий стаж позивача станом на 03.06.2024 складає 41 рік 11 місяців 14 днів, страховий стаж до 01.01.2004 становить 21 рік 10 місяців 14 днів, страховий стаж після 01.01.2004 становить 20 років 01 місяць 00 днів.
19.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з питання виплати їй грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, органом, що приймав рішення за заявою про призначення грошової допомоги, визначено ГУ ПФУ в Харківській області.
Так, рішенням відповідача від 27.08.2024 № 084650011645 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії із посиланням на те, що згідно з даними електронної пенсійної справи та доданих до заяви документів, а саме довідки №03-06/242 від 13.05.2024, свідчить про неможливість зарахування до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, що передбачено зокрема Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМУ №909 від 04.11.1993, так як в довідці №03-06/242 від 13.05.2024, оскільки відсутня інформація про відпустки без збереження заробітної плати до 2012 року та підстава видачі довідки це сканкопії трудової книжки ОСОБА_2 , особових рахунків з програмного комплексу з бухгалтерського обліку "Crystal Finance Millennium" за період з 01.09.2012 по теперішній час, що не є підставою для підтвердження стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо нарахування та виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у відповідності до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день призначення пенсії за віком, позивач звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону№ 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону№ 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За приписами абзацу 8 статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
У силу пункту «е» статті 55 Закону №1788 окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно з пунктом 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі - Перелік).
Згідно з розділом 1 «Освіта» цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: учителі, директори, їх заступники з навчально-виховної частини у загальноосвітніх навчальних закладах, керівники гуртків у позашкільних навчальних закладах.
У постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
У постановах від 22.02.2024 у справі №260/323/20, від 21.03.2024 у справі №580/2737/23 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, відповідачем зазначено відсутність інформація про відпустки без збереження заробітної плати до 2012 року та підстава видачі довідки це сканкопії трудової книжки ОСОБА_2 , особових рахунків з програмного комплексу з бухгалтерського обліку "Crystal Finance Millennium" за період з 01.09.2012 по теперішній час, що не є підставою для підтвердження стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки згідно з положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема за місцем роботи.
Судом було досліджено записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 21.04.1987 (оригінал знаходиться у позивача) та встановлено наявність у спірний (не врахований відповідачем для нарахування грошової допомоги) період роботи у неї наступних записів:
з 15.08.1986 по 19.12.1994 - на посаді вчителя математики - фізики в СШ №25 м. Мелітополя (записи №№1, 2);
з 16.12.1998 по 06.10.2003 - на посаді керівника гуртків в Мелітопольському міському центрі дитячого та юнацького туризму (записи №№6, 7);
з 06.10.2003 по 23.08.2005 - на посаді заступника директора з НВР в Мелітопольській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №25 Мелітопольської міської ради Запорізької області (№№8, 9);
з 23.08.2005 по теперішній час працює на посаді директора Мелітопольської гімназії №4 Мелітопольської міської ради Запорізької області (записи №№10-15).
Вказані періоди додатково підтверджуються довідкою Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області №03-06/242 від 13.05.2024.
Поряд з цим, ГУ ПФУ в Харківській області жодних зауважень щодо записів трудової книжки тощо не зазначає. Відповідачем не заперечується зайнятість позивача у спірний період на посадах, передбачених відповідним Переліком та віднесених до категорії працівники освіти.
Так, загальний страховий стаж позивача станом на 01.06.2024 складає 41 рік 11 місяців 14 днів. При цьому, з рішення №084650011645 від 03.06.2024 вбачається, що спірні періоди роботи позивача з 15.08.1986 по 19.12.1994 на посаді вчителя математики-фізики в СШ №25, з 16.12.1998 по 06.10.2003 на посаді керівника гуртків в Мелітопольському міському центрі дитячого та юнацького туризму, з 06.10.2003 по 23.08.2005 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в Мелітопольській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №25 Мелітопольської міської ради Запорізької області, з 23.08.2005 по 31.01.2024 на посаді директора Мелітопольської гімназії №4 Мелітопольської міської ради Запорізької області були враховані до страхового стажу позивача.
Доводи відповідача у спірному рішенні про те, що при обчисленні спеціального стажу для призначення пенсій за вислугу років враховується не більше 1 місяця в рік тривалості відпустки без збереження заробітної плати суд не приймає до уваги, оскільки таке твердження суперечить положенням Закону № 1058-IV та Порядку №1191.
Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, а також не передбачено необхідності надання документів про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Під час перебування позивача у короткотермінових відпустках без збереження заробітної плати ОСОБА_1 продовжувала перебувати у трудових відносинах із роботодавцем, а тому зазначені періоди, за їх наявності, мають бути включені до спеціального страхового стажу. Правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що періоди роботи позивача з 15.08.1986 по 19.12.1994, з 16.12.1998 по 06.10.2003, з 06.10.2003 по 23.08.2005, з 23.08.2005 по 31.01.2024 (стаж станом на дату призначення пенсії за віком) входять до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років, а відтак відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу зазначенні періоди.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.08.2024 №084650011645, яким відмовлено позивачу у виплаті вказаної грошової допомоги є протиправним.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 15.08.1986 по 19.12.1994 на посаді вчителя математики-фізики в СШ №25, з 16.12.1998 по 06.10.2003 на посаді керівника гуртків в Мелітопольському міському центрі дитячого та юнацького туризму, з 06.10.2003 по 23.08.2005 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в Мелітопольській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №25 Мелітопольської міської ради Запорізької області, з 23.08.2005 по 31.01.2024 на посаді директора Мелітопольської гімназії №4 Мелітопольської міської ради Запорізької області, наслідком встановлення такої бездіяльності є зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до спеціального стажу позивача зазначені періоди роботи.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2024, з врахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи,5 Держпром, код ЄДРПОУ 14099344), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.08.2024 №084650011645 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «При кінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди її роботи з 15.08.1986 по 19.12.1994 на посаді вчителя математики-фізики в СШ №25, з 16.12.1998 по 06.10.2003 на посаді керівника гуртків в Мелітопольському міському центрі дитячого та юнацького туризму, з 06.10.2003 по 23.08.2005 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в Мелітопольській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №25 Мелітопольської міської ради Запорізької області, з 23.08.2005 по 31.01.2024 на посаді директора Мелітопольської гімназії №4 Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2024 про виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак