29 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7125/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 23.08.2024 року №262540016563 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахуванні до пенсійного стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, з 27.07.2024 року, зарахувавши до пенсійного стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 та Свідоцтво про народження сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.08.2024 року ОСОБА_1 вперше звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В подальшому, позивачем було отримано рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії №262540016563 від 23.08.2024 року, яким повідомлено позивачу про відмову у призначенні пенсії за віком.
Щодо підстави для відмови відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 та свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 1984 р.н., оскільки прізвище ОСОБА_4 підтверджено справкою про розлучення виданою 02.11.1993 року - росія, яку не можливо взяти до уваги, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, а на цьому документі не поставлено апостиль компетентним органом. До страхового стажу зараховується періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 року. Таким чином, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Натомість, позивач зазначає, що припинення участі російської федерації з 01.01.2023 року в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року жодним чином не може вплинути на призначення пенсії позивачу.
Відтак, позивач вважає спірне рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим всупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого ним подається цей позов до суду.
Ухвалою судді від 15.11.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.12.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач заперечує проти вимог позовної заяви.
Зазначає, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 16.08.2024 року та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) № 262540016563 від 23.08.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по віку, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, страховий стаж позивача становить 16 років 07 місяців 19 днів (з необхідних 31), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 та свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 1984 р.н., оскільки прізвище ОСОБА_4 підтверджено справкою про розлучення виданою 02.11.1993. - росія, яку не можливо взяти до уваги, оскільки з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а на цьому документі не проставлено апостиль компетентним органом. До страхового стажу зараховується період роботи на території російської федерації по 31.12.1991 року. Страховий стаж із 01.01.1999 зараховано згідно даних СПОВ (ОК-5).
Ухвалою суду від 29.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації із заявою про призначення пенсії згідно п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, рішенням якого від 23.08.2024 року № 262540016563 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по віку, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Зі змісту спірного рішення, за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 та свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 1984 р.н., оскільки прізвище ОСОБА_4 підтверджено справкою про розлучення виданою 02.11.1993. - росія, яку не можливо взяти до уваги, оскільки з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а на цьому документі не проставлено апостиль компетентним органом. До страхового стажу зараховується період роботи на території російської федерації по 31.12.1991 року. Страховий стаж із 01.01.1999 зараховано згідно даних СПОВ (ОК-5).
Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Призначення та перерахунок пенсій в органах Пенсійного фонду України проводиться у відповідності до вимог Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 16.08.2024 року позивачка подала заяву про призначення пенсії за віком.
Втім, до страхового стажу позивача не було зараховано період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 та свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 1984 р.н., оскільки прізвище ОСОБА_4 підтверджено довідкою про розлучення від 02.11.1993 виданою « ОСОБА_5 записи актом гражданского состояния Исполнительного комитета Бикинского городского совета народных депутатов», яку не можливо взяти до уваги, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, а на цьому документі не поставлено апостиль компетентним органом.
Щодо вимоги відповідача про проставлення апостилю на документах, поданих до органів ПФУ разом із заявою про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що від народження позивачка мала прізвище " ОСОБА_6 ".
Так, позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , внаслідок чого змінила прізвище на " ОСОБА_8 ". Це підтверджується записом на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки серії НОМЕР_2 , засвідченим підписом керівника (голови) установи, в якій на той час працювала позивач та печаткою підприємства.
Згодом зазначений шлюб був розірваний, що підтверджується довідкою про розірвання шлюбу від 02.11.1993 виданою « ОСОБА_5 записи актом гражданского состояния Исполнительного комитета Бикинского городского совета народных депутатов», копія якого міститься в матеріалах справи. Після розірвання шлюбу позивач залишила собі шлюбне прізвище " ОСОБА_6 ". Це також підтверджується записом на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки серії НОМЕР_2 , засвідченим підписом керівника (голови) установи, в якій на той час працювала позивач та печаткою установи.
Відтак, у зв'язку з укладанням/розірванням шлюбу, в позивачки змінювалось прізвище.
Записи про зміну прізвища скріплені підписами відповідальних осіб та печатками.
Записи є повними та виправлень не містять.
Разом з тим, за відсутності апостилю компетентного органу на вказаній довідці, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача значний період її трудової діяльності.
З даного приводу суд зазначає, що до 24.02.2022 року документи, видані державними органами російської федерації, приймалися в Україні без проставлення апостилю, оскільки вимогу про апостилювання знімала Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що була вчинена від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифікована Законом України від 10.07.1994 року №240/94-ВР з подальшими протоколами до неї.
Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року» від 01.12.2022 року №2783-IX дію вказаної конвенції зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, та Україна вийшла з конвенції. Відповідно до розділу II Закон №2783-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23.12.2022 року. Про зворотну дію в часі в тексті Закону №2783-IX не зазначено.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04.02.2023 року №107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Відтак, оскільки станом на 24.02.2022 року довідки органів запису актів цивільного стану російської федерації приймалися на території України без спеціального посвідчення, в силу постанови КМУ від 04.02.2023 року №107 такі документи, видані після 23.12.2022 року (дата зупинення дії конвенції та виходу з неї України), належить і далі приймати на території України під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо).
Таким чином, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 та свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 1984 р.н., з посиланням на те, що на довідці про розірвання шлюбу від 02.11.1993 року не проставлено апостиль компетентним органом держави, в якій документ було складено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином підтверджено зміну прізвища із « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_6 ».
Інших зауважень щодо наявності підстав для не зарахування до страхового стражу періоду трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 та свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 1984 р.н., оскаржене рішення не містить.
З огляду на вказане, суд зазначає, що період трудової діяльності позивача згідно трудової книжки НОМЕР_4 та свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 1984 р.н., є повністю підтвердженим, та підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
Таким чином, оскаржене рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 23.08.2024 року № 262540016563 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке
Вирішення питань щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про призначення позивачу пенсії за віком, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018).
Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 23.08.2024 року № 262540016563 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу позивача період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 та Свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_3 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 16.08.2024 року.
Відповідно до приписів частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 23.08.2024 року № 262540016563.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 та Свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_3 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 16.08.2024 року.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті