23 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/4112/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Деяк О.М.
за участю:
представник позивача: не з'явився,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області форми "С" від 05.04.2024 року за №0002864/07-16-24-06/ НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в березні 2024 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області було проведено документальну планову виїзну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019р. по 31.12.2022р., про що складено акт №3496/07-16-24-06/ НОМЕР_1 від 18.03.2024 року. Відповідно до висновків цього акту перевірки, з поміж іншого відповідачем вказано на порушення позивачем вимог абзацу "б" частини 2 пп.14.1.6 п.14.1. ст.14 розділу І "Загальні положення" та абзацу "б" пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України (далі - ПК України): "суб'єктом господарювання не зареєстровано акцизний склад в ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 05 квітня 2024 року відповідачем на підставі акту перевірки № 3496/07-16-24-06/ НОМЕР_1 від 18 березня 2024 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" за №0002864/07-16-24-06/ НОМЕР_1 , яким на підставі пункту 128-1.2 статті 128 ПК України застосовано до позивача штраф у розмірі 1 000 000,00 гривень.
ФОП ОСОБА_1 вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Відповідно до змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми "С" від 05.04.2024 року за №0002864/07-16-24-06/ НОМЕР_1 , підставою для його прийняття слугувала відсутність з вини позивача реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового - розпорядником акцизного складу (далі - СЕАРП) в період фінансово-господарської діяльності позивача, при здійсненні якої вчинено це порушення з 18.07.2022 по 31.12.2022. Також зазначає, що в той же час з акту перевірки №3496/07-16-24-06/ НОМЕР_1 від 18.03.2024 року вбачається, що висновок про наявність у позивача обов'язку зареєструвати акцизний склад в СЕАРП ґрунтується виключно на тому, що у період з початку дії отриманої позивачем ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №07090414202000053 (тобто з 18.07.2022 року) по 31.12.2022 року останній здійснив реалізацію пального в загальній кількості 182000 літрів без реєстрації вказаного у ліцензії місця зберігання пального в якості акцизного складу. Наводячи в акті перевірки зазначену мотивацію, позивач вказує, що посадовими особами відповідача помилково не було враховано той факт, що пальне в загальній кількості 182000 літрів, яке ФОП ОСОБА_1 у період з 18.07.2022 року по 31.12.2022 рік реалізував в адрес контрагентів-покупців ТОВ "СТЕП-АГРО", ТОВ "КАРАТ ТРАНС" та ФОП ОСОБА_2 , було продано цим суб'єктам виключно з наявних у платника податків пересувних акцизних складів у відповідності до заздалегідь отриманою ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі №990614202200949 від 18.07.2022 року. Позивач вважає таке податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийнято:
- не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
- без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (щодо наявності вини платника податків);
- без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача (застосування істотного розміру штрафу) і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дисциплінування податкової поведінки платника податку).
Із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ФОП ОСОБА_1 не погоджується та вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
18 липня 2024 року до суду від Головного управління ДПС у Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19223/24), відповідно до якого останній зазначив, що під час перевірки податковим органом встановлено реалізацію пального позивачем контрагентам ТОВ "СТЕП-АГРО", код ЄДРОУ - 31411114, ТОВ "КАРАТ ТРАНС", код ЄДРОУ - 40979893, ФОП ОСОБА_2 РНОКПП - НОМЕР_2 у період 18.07.2022 року по 31.12.2022 рік. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем. Таким чином, на думку відповідача, при визначенні приміщення або території акцизним складом необхідно враховувати, зокрема, чи здійснює суб'єкт господарювання операції з реалізації пального іншим особам.
Враховуючи викладене, відповідач вважає доводи позивача безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення такого.
23 січня 2025 року представник позивача, подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника на підставі наявних у справі матеріалів.
Згідно з п.3 ч.2 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває на обліку у Головному Управлінні ДПС у Закарпатській області, 708 - Міжгірська ДПІ з 26.09.1997 року за №23140170000000338. З 01.01.2019 року по 31.12.2022 рік позивач здійснював такі види економічної діяльності: 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 46.71 - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, на загальній системі оподаткування, та був платником: податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, акцизного збору, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування.
На підставі направлень від 19.02.2024 №874/07-16-24-06 та №875/07-16-24-05 виданих Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 07.02.2024 №120-П, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2022.
Копію наказу про проведення документальної перевірки від 07.02.2024 року №120-П вручено під підпис особисто ФОП ОСОБА_1 20.02.2024 року.
За результатами проведеної перевірки 18.03.2024 року складено акт №3496/07-16-24-06/ НОМЕР_1 , у якому були зазначені наступні порушення допущені позивачем:
- п.177.2, п.177.4, ст.177 розд. VI Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 96839,46 грн., в тому числі: за 2020 рік в сумі - 19358,28 грн. та за 2022 рік в сумі -77481,18 грн;
- пп.1.2 п.161 підр.10 розд. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.177.2 ст.177 розд. VI Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, зі змінами і доповненнями, донараховано до сплати військового збору на загальну суму 8069,96 грн., в тому числі: за 2020 рік в сумі 1613,19 та за 2022 рік в сумі 6456,77 грн;
- ч.1 п.2 ст.6, ч.2 п.1 ст.7 розд. ІІІ, п.11 ст.8 Закону України від 08.07.2010р. №2464- VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано до сплати єдиний внесок за 2020 рік в сумі 17745,11 грн.;
- пп. "б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в частині не відображення доходів нарахованих та виплачених фізичним особам-підприємцям у поданих податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з ним податку (форма №1ДФ);
- пп. "г" п.198.5 ст.198, п.200.1, пп. "в" п.2004 ст.200 ПКУ зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларація) за грудень 2022 року в розмірі ПДВ 38860 грн.;
- п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у лютому 2019 року, у березні 2019 року, у листопаді 2019 року, у травні 2020 року, у листопаді 2021 року, у серпні 2022 року, у листопаді 2022 року;
- п.57.3 ст.57 гл.2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість;
- абз.б част.2 пп.14.1.6. п.14.1 ст.14 розділу I "Загальні положення" та абз.б пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, суб'єктом господарювання не зареєстровано акцизний склад в СЕАРП.
На підставі висновків акту перевірки Головним управління ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" від 05.04.2024 року за №0002864/07-16-24-06/2338503031, яким на підставі пункту 128-1.2 статті 128 ПК України накладено штрафну санкцію на суб'єкта господарювання у розмірі 1 000 000,00 гривень.
Не погоджуючись із законністю такого податкового повідомлення-рішення позивач його оскаржив у адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №17361/6/99-00-06-03-01-06 від 10.06.2024 року скаргу позивачу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форми "С" від 05.04.2024 року за №0002864/07-16-24-06/2338503031 - без змін.
Відповідно до акту перевірки, позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №07090414202000053 від 26.07.2022 та строком дії з 31.01.2020 до 31.01.2025, місце зберігання за адресою: Закарпатська область, Мукачівський р-н, см. Чинадійово, вул. Садова, буд. 92/2 (загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального: 45 000 літрів, тобто 45 кубічних метрів) та ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202200949 від 18.07.2022 та строком дії з 18.07.2022 до 18.07.2027.
Поміж іншого в контексті змісту та вимог позовної заяви на ст. 59 акту перевірки зазначено про те, що позивачем здійснювалася реалізація пального із застосуванням пересувних акцизних складів, а саме:
- автоцистерна ДНЗ: НОМЕР_3 :
- автоцистерна ДНЗ: НОМЕР_4 ;
- автоцистерна ДНЗ: НОМЕР_5 ;
- автоцистерна ДНЗ: НОМЕР_3 ;
- автоцистерна ДНЗ: НОМЕР_6 ;
- автоцистерна ДНЗ: НОМЕР_7 .
Відповідно до бази даних ДПС України "Єдиний реєстр акцизних накладних" з початку дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №07090414202000053 а саме з 18.07.2022 по 31.12.2022 позивачем здійснювалася реалізація пального в загальній кількості 182000л.
На думку контролюючого органу позивач не зареєстрував акцизний склад у СЕAРП розпорядником акцизного складу, чим порушено вимоги абз. б част.2 пп.14.1.6. п.14.1. ст.14 розділу і "Загальні положення" та абз.б пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України від 02.12.2010, із змінами та доповненнями.
Позивач не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Закарпатській області від 05.04.2024 року форми "С" за №0002864/07-16-24-06/2338503031 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу, звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення поняття акцизний склад та умови віднесення тієї чи іншої території до категорії акцизного складу визначено підпунктом 14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а саме: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного скраду провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення, (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовують ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки, лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне а обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операції з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання платник податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації і зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2024 у справі №280/441/23 виснував, що аналіз пункту "б" підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України містить критерії, що стосуються окремо характеристики приміщення чи території, на якій розташовано ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також самого суб'єкта господарювання в частині обсягів отриманого пального за календарний рік та мети використання такого пального.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом і у постанові від 11.10.2023 у справі №420/4383/23.
У постанові від 14.12.2023 у справі №160/2020/22 Верховний Суд вказав, що передбачений пунктом «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України виняток, коли приміщення або територія не є акцизним складом, застосовується при сукупності умов, а саме: (1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів; (2) суб'єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів; (3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб'єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом і у постанові від 12.03.2024 у справі №160/8390/22.
У постанові Касаційного адміністративного суду від 31.05.2022 року у справі №540/4291/20 зазначається, зберігання пального нерозривно пов'язане з наявністю в суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності), залежить саме від наявності в суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню понять "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний", незалежно від того, чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу, та/або наявності підстав для реєстрації такого місця, як акцизний склад. Відповідно, у разі, якщо наявне в суб'єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виняток із визначення понять "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний", такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в такому місці.
Як вже зазначалось, позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №07090414202000053 від 26.07.2022 та строком дії з 31.01.2020 до 31.01.2025, місце зберігання за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадійово, вул. Садова, буд.92/2 (загальна місткість ємностей: 45000 л)
Згідно акту перевірки (сторінки 60) відповідно до бази даних ДПС України "Єдиний реєстр акцизних накладних", з початку дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 07090414202000053, а саме з 18.07.2022 по 31.12.2022 ФОП ОСОБА_1 здійснював реалізацію пального на загальну кількість 182000 л.
Так, наприклад, позивач здійснив операції з реалізації пального:
1)ТОВ "СТЕП-АГРО", код ЄДРПОУ - 31411114, згідно наступних документів:
- платіжні доручення вхідні №2897 від 02.08.2022 на загальну суму 1530000 грн.;
- видаткова накладна №РН-0000001 від 04.08.2022, номенлатура дизельне паливо в кількості 30000 л. на загальну суму 1530000,00 грн., в тому числі ПДВ 100093,46 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №17 від 04.08.2022, об'єм 3000,00 л.
2) ТОВ "КАРАТ ТРАНС", код ЄДРПОУ - 40979893, згідно наступних документів:
- платіжне доручення №725 від 19.08.2022 на загальну суму 400000 грн.;
- видаткова накладна №2 від 19.08.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 400000,00 грн., в тому числі ПДВ 26168,20 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1 від 19.08.2022, об'єм 10000,00 л.;
- платіжне доручення №758 від 06.09.2022 па загальну суму 450000 грн.;
- видаткова накладна №2 від 01.09.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 450000,00 грн., в тому числі ПДВ 19439,30 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №3 від 01.09.2022, об'єм 10000,00 л.;
- платіжне доручення №781 від 19.09.2022 на загальну суму 430000 грн.;
- видаткова накладна №4 від 15.09.2022 номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 430000,00 грн., в тому числі ПДВ 28130,80 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №4 від 15.09.2022, об'єм 10000,00 л.;
- платіжне доручення №784 від 23.09.2022 на загальну суму 480000 грн.;
- видаткова накладна №6 від 23.09.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 12000 л на загальну суму 480000,00 грн., в тому числі ПДВ 31401,90 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №5 від 23.09.2022, об'єм 12000,00 л.
- платіжне доручення №794 від 29.09.2022 на загальну суму 390000 грн.;
- видаткова накладна №8 від 29.09.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 390000,00 гри., в тому числі ПДВ 25514,00 грн.;
- товарно-транспортна накладна па відпуск нафтопродуктів (нафти) №6 від 29.09.2022, об'єм 10000,00 л.;
- платіжне доручення №850 від 02.11.2022 на загальну суму 200000 грн.;
- платіжне доручення №854 від 07.11.2022 на загальну суму 300000 грн.;
- видаткова накладна №1 від 05.11.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ 32 710,28 грн.;
- товарно-транспортна накладна па відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 віл 05.11.2022, об'єм 10 000 л.;
- платіжне доручення №865 від 15.11.2022 на загальну суму 300000 грн.;
- платіжне доручення №870 від 21.11.2022 на загальну суму 180000 грн.:
- видаткова накладна №1 від 18.11.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л па загальну суму 480 000,00 грн., в тому числі ПДВ 31401,87 грн.;
- товарно-транспортна накладна па відпуск нафтопродуктів (нафти) №8 від 18.11.2022, об'єм 10000 л.;
- платіжне доручення №871 від 21.11.2022 на загальну суму 300000 грн.;
- платіжне доручення №880 від 25.11.2022 на загальну суму 160000 грн.;
- видаткова накладна №3 від 24.11.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 460000,00 грн., в тому числі ПДВ 30093,46 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №9 від 24.11.2022. об'єм 10000 л.
- платіжне доручення №887 від 30.11.2022 на загальну суму 460000 грн.;
- видаткова накладна №4 від 01.12.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 460000,00 грн., в тому числі ПДВ 30093,50 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №10 від 01.12.2022, об'єм 10000 л.;
- платіжне доручення №908 від 16.12.2022 на загальну суму 350000 грн. та №917 від 21.12.2022 на загальну суму 100000 грн.;
- видаткова накладна №2 від 09.12.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 450000,00 грн., в тому числі ПДВ 29439,30 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №11 від 09.12.2022, об'єм 10000 л.;
- видаткова накладна №3 від 16.12.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 450000,00 грн., в тому числі ПДВ 29439,30 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №12 від 16.12.2022, об'єм 10000 л.;
- видаткова накладна №4 від 23.12.2022, номенлатура поставки дизельне паливо в кількості 10000 л на загальну суму 450000,00 грн.. в тому числі ПДВ 29439,30 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №13 від 23.12.2022, об'єм 10000 л.;
3) ФОП ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , згідно наступних документів:
- платіжне доручення №68 від 01.09.2022 на загальну суму 348000 грн.
- видаткова накладна №1 від 01.09.2022, номенлатура дизельне паливо в кількості 7250 л на загальну суму 348000,00 грн., в гому числі ПДВ 22766,40 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1/1 від 01.09.2022, об'єм 7250,00 л.;
- платіжне доручення №76 від 12.09.2022 на загальну суму 340750 грн;
- видаткова накладна №3 від 08.09.2022, номенклатура дизельне паливо в кількості 7250 л. на загальну суму 340750,00 грн., в тому числі ПДВ 22229,10 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №3/1 від 01.09.2022, об'єм 7250 л.;
- платіжне доручення №87 від 23.09.2022 на загальну суму 367125 грн.
- видаткова накладна №5 від 23.09.2022, номенклатура дизельне паливо в кількості 8250 л на загальну суму 367125,00 грн., в тому числі ПДВ 24017,50 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №5/1 від 23.09.2022, об'єм 8250 л.;
- платіжне доручення №89 від 29.09.2022 на загальну суму 326250 грн.
- видаткова накладна №7 від 29.09.2022, номенклатура дизельне паливо в кількості 7250 л на загальну суму 326250,00 грн., в тому числі ПДВ 21343,50 грн.;
- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №6/1 від 29.09.2022, об'єм 7250 л.
Беручи до уваги наведене, позивач не зареєстрував акцизний склад у СЕАРП, чим порушено вимоги абз. б част.2 пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 розділу "Загальні положення" та абз.б пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями.
Таким чином, при визначенні приміщення або території акцизним складом необхідно враховувати, зокрема, чи здійснює суб'єкт господарювання операції з реалізації пального іншим особам. Слід зазначити, що норма пункту "б" підпункту 14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не містить положення про те, що приміщення або територія не є акцизним складом в разі здійснення суб'єктом господарювання операцій з реалізації пального саме за адресою цієї території чи приміщення. Зважаючи на вищевикладене, недотримання однієї з умов, передбачених пунктом "б" підпункту 14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України свідчить про належність місця зберігання пального позивача до акцизного складу.
Відповідно до підпункту "б" абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі акцизна склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено судом, аналізуючи відповідні доводи позивача.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів належним чином правомірність оскаржуваних дій, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 січня 2025 року.
СуддяЯ. М. Калинич