30 січня 2025 р. Справа № 120/8218/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні звіт відповідача-суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/8218/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 20.10.2023 вказаний позов задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оформлення довідки від 02.05.2023 за № ХЛ55431 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 для здійснення перерахунку основного розміру його пенсії, із зазначенням у такій довідці зменшеного відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії у порівнянні із розмірами, визначеними довідкою від 20.12.2021 № ХЛ55431. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), в тому числі надбавка за особливості проходження служби у розмірі 78% та премія у розмірі 53%, з урахуванням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 120/10792/22, для обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 - без змін.
Відтак, враховуючи положення ст. 325 КАС України, рішення суду у справі № 120/8218/23 набрало законної сили.
04.12.2024 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду, подана в порядку, визначеному статтею 382 КАС України, шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати звіт про виконання судового рішення.
Заява обґрунтовується тим, що рішення суду у справі № 120/8218/23 відповідачем не виконується належним чином.
Позивач зазначає, що на виконання рішення суду від 20.10.2023 у справі № 120/8218/23 ІНФОРМАЦІЯ_3 видав оновлену довідки від 17.06.2024 № ХЛ55431 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 для перерахунку пенсії. Однак при цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення було обчислено виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість прожиткового мінімуму на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн, тобто без врахування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 120/10792/22.
Позивач вважає, що такі дії ІНФОРМАЦІЯ_4 не відповідають ухваленому судовому рішенню, значно зменшують розмір його пенсійного забезпечення та порушують його законні права, за захистом яких він звертався до суду.
Ухвалою суду від 10.12.2024 вказану заяву прийнято до розгляду та вирішено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження.
13.12.2024 через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення представника відповідача на заяву позивача, в яких зазначається, що на виконання рішення суду у справі № 120/8218/23 ІНФОРМАЦІЯ_3 складено довідку від 17.06.2024 № ХЛ55431 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, яку передано до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відтак, на думку відповідача, рішення суду від 20.10.2023, ухвалене на користь ОСОБА_1 , виконано в повному обсязі та в межах покладених судом зобов'язань.
Ухвалою суду від 23.12.2024 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено. ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов'язано протягом 20 днів з дня постановлення ухвали (до 13.01.2025) подати до суду звіт про виконання рішення від 20.10.2023 у справі № 120/8218/23. При цьому суд погодився з твердженнями позивача про невиконання відповідачем належним чином вказаного судового рішення.
31.12.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача на виконання ухвали суду від 23.12.2024, які суд розцінює як звіт ІНФОРМАЦІЯ_4 про виконання рішення у цій справі.
У звіті зазначається, що на виконання рішення суду у справі № 120/8218/23 ІНФОРМАЦІЯ_3 складено довідку від 17.06.2024 № ХЛ55431 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, яку передано до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відповідач вважає, що таким чином він у повному обсязі виконав судове рішення в межах покладених на нього рішенням суду зобов'язань та з дотриманням вимог законодавства.
При цьому зміст звіту зводиться до відсутності правових підстав для видачі позивачу оновленої довідки.
Також відповідач відповідач посилається на роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7642 щодо визначення додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку пенсії на виконання рішень судів відповідно до пункту 2 листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 № 423/6682, згідно з якими під час складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій відповідно до рішень судів, якими розміри посадового окладу та окладу за військовим званням визначено судом, а розміри додаткових видів грошового забезпечення (премія та надбавка за особливості проходження служби, тощо) судом не установлені, додаткові види необхідно обраховувати з посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначені виходячи з розміру 1762 гривні.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт відповідача, суд при вирішенні питання про можливість його прийняття керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно із ст. 1 Закону України № 1403-VIII від 2 червня 2016 року "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'єятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
За правилами ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Водночас за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, в разі невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду у повному обсязі та/або у спосіб, визначений таким рішенням, або неподання ним звіту про виконання судового рішення суд може встановити новий строк подання звіту та/або накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Проаналізувавши звіт відповідача, поданий 31.12.2024, суд доходить висновку, що за своїм змістом він є ідентичним до письмових пояснень відповідача від 13.12.2024, яким вже надано оцінку в ухвалі суду від 23.12.2024 та які визнані такими, що не підтверджуються виконання судового рішення, прийнятого на користь позивача.
Суд повторно зазначає, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2023 у справі № 120/8218/23 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), в тому числі надбавка за особливості проходження служби у розмірі 78% та премія у розмірі 53%, з урахуванням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 120/10792/22, для обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020.
У свою чергу, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 120/10792/22 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020.
Таким чином, виконуючи рішення суду у справі № 120/8218/23, відповідач був зобов'язаний врахувати рішення суду у справі № 120/10792/22, а відтак зазначити у відповідній довідці про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020 основні та додаткові види грошового забезпечення для перерахунку пенсії, обчислені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, тобто з розміру 2102,00 грн.
Натомість, як видно з довідки від 17.06.2024 № ХЛ55431, для розрахунку додаткових видів грошового забезпечення відповідачем використано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а саме 1762,00 грн.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7642, який, по-перше, має роз'яснювальний (тобто не обов'язковий) характер та не може звільняти від обов'язку щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а, по-друге, у даному випадку не є застосовним, зважаючи на зміст рішення суду від 28.02.2023 у справі № 120/10792/22.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що поданий звіт не свідчить про виконання рішення суду від 20.10.2023 у справі № 120/8218/23, суд доходить висновку, що у прийнятті такого звіту слід відмовити, одночасно встановивши новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у цій адміністративній справі та попередивши відповідача про можливі процесуальні наслідки неприйняття звіту.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України суд,
Відмовити у прийнятті звіту відповідача про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 120/8218/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк для подання звіту про виконання вищезазначеного судового рішення - до 20 лютого 2025 року.
Попередити керівника відповідного суб'єкта владних повноважень про процесуальні наслідки неприйняття судом звіту, передбачені частиною третьою статті 383-1 КАС України, у виді накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана суддею 30.01.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович