22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 371/446/24
провадження № 61-14186св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Миронівська міська рада Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2024 року
у складі судді Кириленко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М.,
Рейнарт І. М.,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Миронівської міської ради Київської області.
Позов мотивований тим, що за заявами ОСОБА_1 згідно з наказами Головного управління Держземагентства у Київській області (далі -
ГУ Держземагентства у Київській області) позивачу надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок, розташованих на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
На підставі вказаних наказів ГУ Держземагенства у Київській області були видані накази про затвердження документації із землеустрою та передання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, зокрема, від 22 вересня 2014 року № 10-5825/15-14-сг, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано йому в оренду земельну ділянку загальною площею 8,7345 га, кадастровий номер 3222983400:02:008:0002, для ведення фермерського господарства, строком на 35 років.
Оскільки цей наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 22 вересня 2014 року № 10-5825/15-14-сг досі є чинним, проте договору оренди так і не укладено, у позивача виникла необхідність звернутись до Миронівської ОТГ
з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки
з кадастровим номером 3222983400:02:008:0002.
З відповіді Миронівської міськради Київської області від 22 березня 2024 року № 02-37/1692 на адвокатський запит позивач дізнався, що до Миронівської міської ради 12 лютого 2024 року надійшло звернення, зокрема, від ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із зміною цільового призначення, та поділу спірної земельної ділянки. На 65-й сесії Миронівської міської ради, яка відбулася 07 березня 2024 року, було прийнято рішення про надання дозволу на поділ земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 3222983400:02:008:0002.
Позивач зазначав, що підставою для цього звернення стало рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року
у справі № 371/1932/15-ц, яким визнано право на земельну частку (пай)
в розмірі 4,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишнього АТ «Коритищанське»
с. Коритище Миронівського району Київської області.
ОСОБА_2 звернувся до Миронівської міської ради тільки 05 березня 2024 року, а не 12 лютого 2024 року, як це зазначено у відповіді. Рішенням суду встановлено тільки право на отримання земельного паю в порядку спадкування за законом, проте не встановлено жодним документом, що земельна ділянка з кадастровим номером № 3222983400:02:008:0002, площею 8,7345 га, є тим самим земельним паєм, який закріплений за
ОСОБА_2 за результатами жеребкування. Також порушенням права позивача як орендаря є те, що ОСОБА_2 незаконним рішенням дозволили поділити земельну ділянку, кадастровий номер 3222983400:02:008:0002, внаслідок чого буде створено новий об'єкт.
ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення Миронівської міської ради 65-ї сесії 8-го скликання від 07 березня 2024 року
№ 5106-65-УІІІ «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (паю)», яким вирішено надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,
із зміною цільового призначення, із земель сільськогосподарського призначення, площею 8,7345 га, кадастровий номер 3222983400:02:008:0002,
з (код КВЦПЗ 01.02), для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Коритище (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області. Розроблений проєкт землеустрою подати на затвердження на сесію Миронівської міської ради. Надати дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею
8,7345 га, кадастровий номер 3222983400:02:008:0002, що розташована за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня
2024 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Роз?яснено позивачу право на звернення з відповідними вимогами до господарського суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала мотивована тим, що у цій справі спір виник щодо користування землями фермерського господарства між фізичною особою, яка виявила бажання створити фермерське господарство та якій на підставі наказу
ГУ Держземагентства у Київській області надано право на набуття в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, та юридичною особою, яка є розпорядником спірної земельної ділянки відповідно до закону. ОСОБА_1 звернувся до суду, вказуючи на порушення його права як фізичної особи на оренду земельної ділянки, яке він набув на підставі наказу про надання цієї земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. Відомостей про створення позивачем фермерського господарства в позовній заяві немає. До позовної заяви позивач додав копію клопотання про укладення договорів оренди земельних ділянок від 13 лютого 2024 року (в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:008:0002), адресованого Миронівській міській раді.
З клопотання відомо, що позивач як голова ФГ «Зеленьківська Нива» обґрунтовував клопотання тими обставинами, що цільове призначення вказаної земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, і для оренди цієї та інших земельних ділянок, отриманих на підставі наказів
ГУ Держземагентства у Київській області, він створив ще одне
ФГ «Зеленьківська Нива».
Враховуючи викладене та керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі
№ 922/1830/19, суд дійшов висновку, що розгляд цієї справи належить до компетенції господарського суду та проводиться в порядку господарського,
а не цивільного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня
2024 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року і передати справу до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою те, що дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства були надані позивачу як фізичній особі; ФГ «Зеленьківська Нива» не стосується цієї справи, оскільки звернення із заявами було від фізичної особи і дозволи надані на ім'я фізичної особи, а юридичну особу ФГ «Зеленьківська Нива» засновано на підставі іншої земельної ділянки, яка не має відношення до спору у цій справі; предметом спору у цій справі, є земельна ділянка, речові права на яку виникають у ОСОБА_1 саме як фізичної особи - сторони договорів оренди землі, тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Миронівського районного суду Київської області.
10 грудня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають
з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Тобто в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову
є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких
є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи
у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства,
є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства,
у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай
є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року
у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року
у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада
2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).
Спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь
у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність
у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження
№ 12-141гс18)).
У статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 902/517/17 (провадження № 12-78гс18) зазначено, що «рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися
з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги
є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. […] Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору».
У справі, що переглядається, суть позовних вимог зводиться до оскарження рішення Миронівської міської ради 65-ї сесії 8-го скликання від 07 березня
2024 року № 5106-65-VІІІ «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (паю)», яким вирішувалося питання зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки, яким, на думку позивача, порушено його право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на підставі наказу ГУ Держземагенства у Київській області від 22 вересня 2014 року
№ 10-5825/15-14-сг, яким було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду позивачу земельну ділянку загальною площею 8,7345 га (кадастровий номер 3222983400:02:008:0002) для ведення фермерського господарства, строком на 35 років.
Тобто, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення Миронівської міськради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (паю) фізичній особі ( ОСОБА_2 ), який не є спором про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Тому спір за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 жовтня
2022 року у справі № 922/1830/19, на які посилались суди в оскаржених судових рішеннях, стосуються вирішення питання юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що
є відмінним від обставин цієї справи.
За таких обставин оскаржені судові рішення слід скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від
20 листопада 2024 року у справі № 371/456/24 (провадження
№ 61-10768св24).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня
2024 рокускасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов