Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4174/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС"
доКошового Андрія Олександровича
простягнення коштів
без виклику учасників справи
ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідач на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 05.11.2021 №011/1152/1283998 в сумі 64.017,76 грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у частині погашення кредиту та процентів за його користування за Кредитним договором від 05.11.2021 №011/1152/1283998, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі Договору відступлення права вимоги від 20.12.2022 №114/2-57-F.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 у справі №922/4174/24 позовну заяву ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 з урахуванням малозначності справи №922/4174/24 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Відсутність адресата за вказаною адресою".
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "Відсутність адресата за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (банк) та ФОП Кошовим А.О. (клієнт) була підписана Заява про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців" від 05.11.2021 №011/1152/1283998 (далі - Кредитний договір). Відповідно до його умов з дати встановлення (зміни) поточного ліміту клієнт має право отримати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку №523505890000000260022156090 надати клієнту у межах кредитного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з карткового рахунку у випадках, визначених договором.
Максимальний ліміт кредиту складає 300.000,00 грн, в межах якого встановлюється поточний ліміт кредиту. Розмір поточного ліміту на дату підписання заяви становить 46.900,00 грн та може бути змінений у порядку та на умовах, передбачених пунктом 2.1. Заяви.
Строк кредиту - сукупність періодів, протягом яких банк визначає поточний ліміт відповідно до пункту 2 Заяви. Строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування). Продовження строку кредиту є можливим згідно з пунктом 3 Заяви та підпункту 2.3.4. пункту 2.3. статті 2 розділу 8 Правил.
Процентна ставка за користування кредитом становить 29,9% річних. Процентна за користування недозволеним овердрафтом становить 49% річних.
Згідно з підпунктом 2.1. Кредитного договору на дату підписання Заяви поточний ліміт становить 46.900,00 грн. Датою початку кредитування є наступний робочий день, що слідує за датою підписання Заяви.
Відповідно до умов підпункту 4.2. Кредитного договору клієнт зобов'язався сплачувати банку обов'язковий щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед банком, але не менше фіксованої суми встановленої тарифами банка на ведення та обслуговування карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування, або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму, клієнт зобов'язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження - в останній робочий день подовженого строку користування Кредитом.
Підпунктом 4.3 Кредитного договору визначено, що клієнт має забезпечити наявність коштів на картковому рахунку або на рахунку, зазначеному в пункті 1.7. Заяви, а у випадку його відсутності/закриття - на будь яких інших рахунках клієнта в банку (в тому числі - на рахунок клієнта як фізичної особи), для подальшого здійснення банком договірного списання коштів згідно з умовам, передбаченими пунктом 9 Угоди. Погашення заборгованості за кредитом, процентів, неустойок, комісійних винагород за обслуговування карткового рахунку, процентів за недозволеним овердрафтом здійснюється шляхом здійсненням банком договірного списання у визначеному пункті 9 Угоди порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунку тощо), з яких банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення клієнтом заборгованості за кредитом, погашення клієнтом заборгованості може бути здійснене клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим банком.
Як свідчать матеріали справи, з 05.11.2021 відповідач розпочав користуватися кредитними коштами, про що свідчить виписка по рахунку АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК". Тобто, банк виконав свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах, передбачених у Заявці.
Проте, всупереч умов Кредитного договору відповідач не виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов Кредитного договору. Відповідно до Розрахунку заборгованості станом на 16.06.2023 заборгованість відповідача становила 64.017,76 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом - 57.458,00 грн; заборгованості за недозволеним овердрафтом - 5.418,56 грн; заборгованості за відсотками - 1.141,20грн.
В подальшому, між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" (новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги від 20.12.2022 №114/2-57-F (далі - Договір відступлення права вимоги). Згідно з умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.
Згідно з пунктом 2.4. Договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим Договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані в реєстрі(ах) боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами.
Відповідно до реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч. за Кредитним договором.
02.07.2024 позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу від 27.06.2024 №1-107966, в якому повідомив останнього про укладення Договору відступлення права вимоги та вимагав протягом 30 днів виконати взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором та сплатити заборгованість у загальному розмірі 64.017,76 грн.
Проте, станом на дату подачі позову вказана Досудова вимога відповідачем не виконана, що і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Кошовий А.О. 26.06.2023 припинив припинила свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що в Реєстрі внесений запис №2004800060002211392.
ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін, зобов'язання відповідача щодо повернення позивачу виплачених коштів у зв'язку із втратою ним статусу ФОП не припинились, тож спір належить до господарської юрисдикції (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, у межах кредитного договору позичальник отримує кредитні кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" та відповідачем був укладений Кредитний договір шляхом підписання Заяви про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців" від 05.11.2021 №011/1152/1283998.
З 05.11.2021 відповідач розпочав користуватися кредитними коштами, про що свідчить виписка по рахунку АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК". Таким чином, банк виконав свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах, передбачених у Заявці.
Проте, всупереч умов Кредитного договору відповідач не виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов Кредитного договору. Відповідно до Розрахунку заборгованості станом на 16.06.2023 заборгованість відповідача становила 64.017,76 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом - 57.458,00 грн; заборгованості за недозволеним овердрафтом - 5.418,56 грн; заборгованості за відсотками - 1.141,20грн.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного вище, судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" відступило право вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором на користь ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" на підставі Договору відступлення права вимоги. В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним відповідного договору відступлення права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, після відступлення права грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договору, ні на рахунок нового кредитора - ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС".
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч положень статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом) відповідачем факту належного виконання зобов'язання у визначений Кредитним договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано; доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення заборгованості в розмірі 64.017,76грн не надано.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначене вище, оскільки факт наявності заборгованості за Кредитним договором документально підтверджений та відповідачем не спростований, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором у сумі 64.017,76 грн.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню відповідачем в розмірі 3.028,00 грн на користь позивача.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1.400,00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані до суду такі документи:
- договір про надання правничої допомоги від 14.06.2023 №14/06/2023, укладений між ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" (клієнт) та адвокатом Титаренком В.В., за умовами якого адвокат за дорученням клієнта зобов'язується в порядку та у спосіб передбаченому законом, надавати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором про надання правничої допомоги відповідно до замовлень, які оформлюються у формі додатка 3 та мають власну нумерацію, що є невід'ємними частинами до нього, якщо інше не визначено додатковою угодою;
- додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 14.06.2023 №14/06/2023, в якому сторони, зокрема, домовилися про вартість правничої допомоги та гонорар адвокату за цим Договором, а саме: підготовка та подача до суду пакету документів щодо стягнення боргу з боржника (аналіз судової практики та законодавства - 400 грн/год.; аналіз матеріалів, отриманих від клієнта - 400 грн/год.; підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду - 600 грн/год);
- замовлення від 30.09.2024 №774 за яким клієнт передав у роботу матеріали щодо боржника Кошового А.О. за кредитним договором №011/1152/1283998;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.2024 №б/н до замовлення №774 на суму 1.400,00 грн;
- платіжну інструкцію від 02.10.2024 №2365 на суму 1.400,00 грн;
- ордер на надання правничої допомоги від 16.11.2024 серії АІ №1749811, виданий адвокатом Титаренком В.В.;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.02.2022 серії ЗР №21/2971.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Титаренком В.В. професійної правничої допомоги позивачеві у справі №922/4174/24.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (див. постанови Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).
Як вже було зазначено, в додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 14.06.2023 №14/06/2023 передбачено, що вартість правничої допомоги та гонорар адвокату становить: аналіз судової практики та законодавства - 400 грн/год.; аналіз матеріалів, отриманих від клієнта - 400 грн/год.; підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду - 600 грн/год.
Суд зазначає, що доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
В даному випадку, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на послуги адвоката.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №912/354/20.
У відповідності до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позов ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" підлягає задоволенню повністю, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 1.400,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Кошового Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" (Україна, 04053, м. Київ, Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ 39508708) заборгованість за кредитним договором від 05.11.2021 №011/1152/1283998 в сумі 64.017,76 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1.400,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "30" січня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля