«28» січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з приміщення
Новобузького районного суду Миколаївської області)
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на оскарження ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ст. 348, ч. 1 ст. 263 КК України.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , внесений в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024152270000421 від 16.08.2024, згідно з яким ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 348, ч. 1 ст. 263 КК України, - повернуто прокурору.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 09 січня 2025 року включно.
Короткий зміст клопотання.
Захисник ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання.
Захисник зазначив, що станом на 07.01.2025 пройшов строк оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , але, на його переконання, це не є визначальною підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги, оскільки у даному випадку незаконна ухвала продовжує діяти та ОСОБА_7 продовжує незаконно утримуватися в умовах слідчого ізолятору до 09.01.2025, оскільки ухвала прийнята незаконним складом суду.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали суду першої інстанції.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши надані матеріали, обговоривши викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи, колегія суддів вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поважними причинами необхідно вважати лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, яке не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.
Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України»).
Окрім того, апеляційний суд наголошує, що у рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчинити усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.
Разом з тим, строк на апеляційне оскарження захисником пропущено, а причини пропуску строку не є поважними.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 09 січня 2025 року включно.
Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали захисник був присутній в судовому засіданні, тобто був достеменно обізнаний про прийняте рішення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду від 11.11.2024, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу лише 07.01.2025, в якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та не заперечував того факту, що строку на апеляційне оскарження сплинув. Тобто, апеляційна скарга подана через 1 місяць 27 днів з моменту постановлення оскаржуваного рішення, хоча ухвала підлягала оскарженню протягом 7 днів з дня її оголошення, строк на апеляційне оскарження ухвали (з урахуванням вихідних днів) для захисника сплив 18.11.2024.
Апелянт зазначає про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження не є визначальною підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги, однак ці доводи є неприйнятними, оскільки така його позиція суперечить вимогам п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України.
Оскільки захисник був присутнім в судовому засіданні, обізнаний з прийнятим судом рішенням, а отже мав можливість своєчасно, у встановлений п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України строк звернутись з апеляційною скаргою, проте цим правом не скористався в установлений законом строк. Захисник поважних причин, які б унеможливили подачу апеляційної скарги в установлений законом строк, не навів.
За такого, колегія суддів не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 117, 395, 399, 426 КПК України, -
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3